Лекции по "Экологии"

   Приблизно 2900 акцій з усіх, що включені в NASDAQ і відповідають сукупності певних вимог до фінансових параметрів емітента й активності оберту винесені в особливий перелік – Національну ринкову систему в рамках NASDAQ (NASDAQ/ NMS). Угоди по акціям з цього переліку щільно відслідковуються дилерами та інвесторами, і тому дані про їх котирування публікуються в фінансовій пресі окремо від котирування інших цінних паперів позабіржового обігу.

 

   3. Третій ринок –  позабіржова торгівля акціями, що котируються на Нью-Йоркскій, Американській та інших фондових біржах. Він існує для обслуговування потреб великих інституціональних інвесторів (пенсійні фонди, страхові компанії, взаємні фонди і т.п.), що дозволяє їм суттєво зменшувати витрати по проведенню масштабних операцій з цінними паперами. Специфічною рисою третього ринку є наявність посередника – це, як правило, фірми або дилери, що є членами фондових бірж. За те, що вони зводять покупців і продавців посередники беруть комісійні за значно меншої ставки, чим потрібно було б платити за аналогічні угоди на фондовій біржі.

 

   4. Четвертий ринок  – це сукупність позабіржових угод, що здійснюються напряму між великими інституціональними інвесторами і продавцями. На відміну від третього ринку в операціях на четвертому відсутній ділер.

     Для захисту інтересів інвесторів у США в 1970 році було створено Корпорацію страхування інвестицій у цінні папери (SIPC – Securities Investors Protection Corporation) – орган федерального уряду, що страхує рахунок кожного клієнта фондових брокерів на суму в 500 тис. $. Але треба пам’ятати, що SIPC захистить вас лише у випадку, коли брокерська фірма збанкрутує. Але за неправильні ваші рішення вона не несе відповідальності.

   Для вирішення  непорозумінь між брокерськими фірмами  та їх клієнтами існує арбітраж – процес рішення непорозумінь групою експертів, що виносять постанову про розв’язання конфліктів. Після винесення рішення арбітражу втрачається право на судовий позив, тому краще його уникати.

 
 

   Розділ  №5.

   Найбільш  поширеними ринковими індикаторами вважаються середні індикатори та індекси. Не зважаючи на те, що по відношенню до динаміки ринку вони використовуються як взаємозамінні, з точки зору техніки їх розрахунку – це різні вимірники.

   Середні індикатори – це показники, що використовуються для аналізу коливань курсів акцій шляхом визначення середньої арифметичної курсів репрезентативної групи акцій на певну дату.

   Індекси – це показники, що використовуються для аналізу коливань курсів акцій шляхом визначення поточного курсу репрезентативної групи акцій по відношенню до їх базового значення, розрахованого на більш ранню дату.

   Якщо  середні індикатори та індекси показують  загальний рух курсів вверх, то ринок  називають ринком „биків”, якщо вниз – ринком „ведмедів”.

   Розглянемо  найбільш поширені основні середні індикатори та індекси:

   1.1 Середня Доу Джонса для промислових акцій (DJIA – Dоw Johns Industrials Average) – це середня курсів 30 висококласних промислових компаній, відібраних за критеріями ринкової вартості і ступеня поширеності серед широкого кола власників, у зв’язку з чим вони вважаються репрезентативними для загальної динаміки ринка цінних паперів.

   Час від  часу той чи інший випуск акцій  у зв’язку із злиттям компаній, банкрутством або різкої втрати активності на ринку вибуває із групи – в таких випадках DJIA включає новий випуск акцій.

   Реальне значення DJIA має сенс лише у порівнянні зі значеннями попередніх періодів. В перекладі на вартісний вимір 1 пункт DJIA приблизно коштує 2,27 цента. DJIA вважається найбільш поширеним індикатором фондового ринку і публікується майже у всіх випусках новин.

   Але крім середньої Доу Джонса для акцій  промислових компаній існують три  інших середні Доу Джонса:

      1.2 Середня Доу Джонса для транспорту – розраховується за 20 випусками акцій компаній залізних доріг, авіаліній, експедиторських контор та агенцій, що займаються комбінованими перевозками.

        1.3 Середня Доу Джонса для електроенергетики та комунального господарства – визначається за 15 випусками акцій компаній відповідних галузей.

        1.4 Зведена середня Доу Джонса – визначається за 65 випусками акцій: 30 промислових, 20 транспорту та 15 компаній електроенергетики та комунального господарства.

 

   2. Індекси корпорації „Standard and Poor’s”(S@P) – публікуються 5 індексів звичайних акцій, що вимірюють поточні курси в порівнянні з базовим показником індексу, що дорівнює 10, на період 1941 – 1943 років.

   5 індексів  курсів звичайних акцій, що  публікується S@P – це:

   2.1 Промисловий індекс – розраховується за випусками акцій 400 промислових компаній.

   2.2 Транспортний індекс – 20 транспортних компаній.

   2.3 Індекс електроенергетики та комунального господарства – 40 відповідних компаній.

   2.4 Фінансовий індекс – 40 фінансових інститутів.

   2.5 Зведений індекс – розраховується за випусками акцій 500 наведених вище компаній.

   Для більшого розуміння сутності наведених вище індикаторів варто розглянути їх відміни один від одного.

   Відміни індексів S@P від середніх Доу Джонса:

   1. На  відміну від середніх Доу Джонса індекси S@P розраховуються як реальні – наприклад, якщо індекс S@P дорівнює 100 – це значить, що ціна цих акцій підвищилась у 10 разів у порівнянні з базовим періодом (1941 – 1943 роки).

   2. Акції  в середніх Доу Джонса зважуються  за курсами, тоді як у індексів  S@P – з врахуванням питомої ваги в обороті: зважують курсову вартість одного випуску акцій до кількості акцій, що знаходяться в обігу.

   3. Не  зважаючи на те, що середні  Доу Джонса користуються найбільшою  популярністю, більшість професійних  інвесторів вважає, що індекси  S@P більш точно відбивають загальну динаміку на фондовому ринку. 

 

   3. Індекси NYSE, AMEX, NASDAQ:

   3.1 Індекс NYSE – це показник поточного руху всіх акцій, що котируються на „Великому табло”(так називають NYSE) – 2200 – відносно базового показника, що дорівнює 50 (на 31 грудня 1956 року). Крім зведеного індексу публікуються окремі показники для промисловості, транспорту, комунального господарства та електроенергетики, а також фінансового сектора.

   Динаміка  промислового індексу  NYSE, як правило, співпадає з динамікою середньої Доу Джонса та S@P400.

   3.2 Індекс AMEX – це показник поточного руху всіх акцій, що котируються на Американській фондовій біржі відносно базового показника, що дорівнює 100 (на 31 серпня 1973 року) і розраховуються приблизно так, які індекси S@P.

   Динаміка  промислового індексу  AMEX не завжди співпадає з динамікою NYSE  та S@P, але в цілому ведуть себе так, як і вони.

   3.3 Індекс NASDAQ – це показник поточного руху курсів цінних паперів, що обертаються на позабіржовому ринку, і розраховуються так, як й індекси AMEX, NYSE  та S@P. За базу, що дорівнює 100, приймається вартість акцій на 5 лютого 1971 року. Найбільш повний з індексів NASDAQ – це зведений індекс позабіржового обороту, що розраховується за курсами більш чим 4200 звичайних акцій, що обертаються в системі NASDAQ. Крім зведеного, існує ще 5 індексів NASDAQ: для промисловості(1), страхування(2), банків(3), зведений індекс національного ринку(4) та індекс акцій промислових компаній, що діють на національному ринку США(5). Ступінь чутливості цих індексів не однакова, але в цілому індекси NASDAQ показують той же напрям, що й інші важливі індекси.

 

   4. Середні показники  агенції  „Value Line” – публікує кілька середніх індикаторів курсів акцій, при розрахунку яких курсам всіх акцій надається однакова вага – для цього в індексу враховується тільки відсоткові зміни курсів. Такий підхід запобігає впливу різних ринкових курсів і сукупної ринкової вартості окремих випусків на відносну вагу кожного випуску, включеного в набір.

   Зведений  індикатор „Value Line” охоплює приблизно 1700 випусків акцій, що включені до огляду „Value Line investment survey” і обертаються на Нью-Йоркській, Американських біржах та позабіржовому ринку. Базове значення – 100 – це середня вартість на 30 червня 1961 року.

   Поряд із зведеним індексом публікуються середні  індикатори акцій промислових компаній(1), залізних доріг(2), підприємств комунального господарства та електроенергетики(3).

 

   5. Індекс „Wilshire 5000” – уявляє собою сукупну вартість 5000 випусків акцій (у лрд.. $) із самим великими обсягами продаж на фондових біржах.

 

   Наведені  вище ринкові індекси визначали  курси, головним чином, акцій, тоді як для облігацій існують інші індикатори:

   1. Доходність облігацій – це узагальнений вимірник доходу, який інвестор міг би отримати, володіючи облігацією до моменту її погашення – річна норма доходності. Як правило, показники доходності облігацій наводяться за групами облігацій, аналогічними по видам, якісним характеристикам емітентів, термінам погашення та іншим якостям.

 

   2. Середні індикатори  курсів облігацій  Доу Джонса – це середні значення курсів облігацій на кінець біржового дня, що розраховуються по групам компаній електроенергетики і комунальних підприємств(1), промислових компаній(2) і облігацій зведеної групи(3). Кожний такий індикатор – це математична середня курсів груп облігацій на кінець біржового дня.

   Середній  курс облігацій компаній електроенергетики  та комунального господарства розраховуються по курсам 10 випусків облігацій  відповідних компаній; промислової групи  – 10 випусків облігацій  відповідних компаній; а зведеної групи – 20 випусків двох цих груп.

   Наприклад, середній курс Доу Джонса для зведеної групи облігацій дорівнює 89,02 пункти – це значить, що облігації продавалися  за курсом, який дорівнює 89,02% від вартості їх погашення.

   3. Показники облігацій  NYSE – це статистичні випуски, в яких відбиваються: кількість випусків облігацій, що знаходяться в обігу на дану дату(1); кількість випусків облігацій, оборот яких збільшився(2), самі високі та самі низькі курси даного дня(3) і загальний обсяг угод з облігаціями.

 

   Окреме  місце займає індекс портфелю дрібного інвестора – це індекс, що показує прибутки та збитки середнього інвестора по відношенню до базового показника – 100 – прийнятого для 31 грудня 1987 року. Індекс розраховується для портфеля, що складається із типових вкладень дрібного інвестора – це 10 видів фінансових активів у пропорції, яка відповідає даним Федеральної резервної системи про структуру інвестицій середньої родини:

1. Акції NYSE – 21,3%
2. Акції AMEX – 6,7%
3. Папери взаємних фондів акцій – 3,3%
4. Облігації, доход від яких підлягає оподаткуванню – 13,3%
5. Муніципальні облігації – 5,8%
6. Папери взаємних фондів облігацій – 4,1%
7. Депозитні сертифікати – 28,0%
8. Папери взаємного фонду грошового ринку – 16,0%
9. Нерухомість (крім житла) – 0,9%
10. Золото – 0,6%

 
 
 
 

   Тема №12: Ринок земельних ресурсів та земельна рента.

   План.

   1. Земельна  рента – сутність та економічна  природа.

   2. Види  земельної ренти.

   3. Проблеми  ціноутворення на землі с/г  призначення.

   4. Проблеми  с/г виробництва у довгостроковому  та короткостроковому періодах.

   Розділ  №1.

   Відповідно  до закону України „Про форми власності  на землю” від 30 січня 1992 р. і Земельного кодексу України в редакції від 13 березня 1992 р. в Україні визначено три форми власності на землю: державна, колективна та приватна. Конституцією України, яка була прийнята Верховною Радою України в 1996 р., передбачається приватна, державна і комунальна власність.

   Таким чином, законодавчих актів, крім пролонгації  відповідного мораторію, в Україні  не існує. Визначимось з основними  поняттями ринку с/г земель та його особливостями.

   Ринок земель сільськогосподарських угідь – це сукупність угод на добровільних та еквівалентних засадах стосовно обміну земельних ділянок с/г призначення.

   Головною  особливістю, що визначає цей ринок  є земельна рента, тому визначимось з цим поняттям більш детально.