Лекции по "Экологии"

    2. Олігополісти володіють достатнім  ресурсом для проведення наведених  вище заходів.

    В свою чергу, реклама може як позитивно, так і негативно впливати на рівень цін, а також на характер конкуренції та ефективність. Позитивний вплив полягає в тому, що реклама забезпечує споживачів дешевою інформацією про конкуруючі продукти; вона допомагає просувати нові конкуренто здатні товари в галузях з високою концентрацією ринку і взагалі зменшувати монопольну владу над ринком окремих виробників і пов’язану з цим неефективність.

    Негативний  вплив реклами  полягає в тому, що нав’язуючи певні погляди і створюючи вхідні бар’єри , вона може сприяти створенню монопольної влади. Більш того, коли до рекламних кампаній приєднуються конкуренти, вона може стати само руйнівною – різко збільшує витрати, становиться економічно неефективною і не досягає поставлених перед нею цілей.

    На  олігополістичних ринках не досягаються ні виробнича ефективність, ні ефективність розподілу ресурсів. Але олігополія в більшій мірі за досконалу конкуренцію схильна до проведення інноваційної діяльності.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Тема  №8: Ринок економічних ресурсів.

    План.

    1. Значення і складність формування цін на ресурси.

    2. Фактори попиту на ресурс.

    3. Еластичність попиту на ресурс.

    4. Оптимальне співвідношення ресурсів.

 

    Розділ  №1.

    До  основних факторів, що визначають процес формування цін на ресурси належать:

    1. Грошові доходи – те, що є доходом одних (продавців ресурсів), в той же час є витратами тих, хто їх купує.

    2. Розподіл ресурсів – ефективний розподіл ресурсів викликає їх непереривне переміщення серед альтернативних користувачів.

    3. Мінімізація витрат – полягає в найбільш ефективному сполученні найменш дорогих ресурсів.

    4. Питання економічної політики – зводяться до питань розподілу національного доходу.

    Економісти  єдині в тому, що:

    1. Ціни на ресурси залежать від попиту та пропозиції на них.

    2. На окремих ринках попит і пропозиція на ресурси може бути унікальними.

    3. На співвідношення попиту та пропозицію економічних ресурсів можуть серйозно впливати дії уряду, профспілок та фірм.

    В основі визначення попиту на ресурси  лежить положення – попит на ресурси є похідним від попиту на товари, що були вироблені за допомогою цих ресурсів. Таким чином, попит на ресурс буде залежати від:

    1. Ефективності використання ресурсу при створенні товару – той ресурс, що використовується ефективно, тобто володіє високою продуктивністю буде цінитися суспільством достатньо високо.

      2. Ринкової ціни товару, що був вироблений за допомогою цього ресурсу.

    Якщо  наведені показники зростатимуть, то зростатиме й ціна і попит на ресурси; за інших умов – навпаки.

    Для визначення точки, де нарощування додаткових одиниць ресурсу стає економічно неефективним використовує правило MRP=MRC (marginal revenue product = marginal recourse cost) – в основі якого також знаходиться закон спадної доходності.

    На  відміну від правила рівняння граничного доходу та граничних витрат, тут використовують інші категорії:

    1. Граничний продукт в грошовій формі (MRP) – приріст загального доходу в результаті використання додаткової одиниці перемінного ресурсу.

    2. Граничні витрати на ресурс (MRC) – величина, на яку кожна додаткова одиниця перемінного ресурсу збільшує приріст витрат на цей вид ресурсу.

      Таким чином, правило MRP=MRC – прибуток фірми буде максимальним, за умов, що перемінний ресурс використовується в такій кількості, що граничний продукт в грошовій формі зрівняється з граничними витратами на ресурс.

 
    

    Рис1 Обсяги попиту на ресурс

    (X – ціна ресурсу, Y – обсяги попиту на ресурс).

 

    Згідно  домінуючої економічної теорії: крива MRP (рис.1) є кривою попиту на ресурс. На досконало конкурентному ринку ресурсів його ціна (заробітна плата) дорівнює MRC.

    Крива попиту на ресурс в умовах досконалої конкуренції знижується тому, що зменшується граничний продукт в грошовій формі по мірі збільшення обсягів використання перемінних ресурсів; тоді як в умовах недосконалої конкуренції – крім зменшення граничного продукту в грошовій формі має місце зменшення ціни на нього.

    Розділ  №2.

    До  основних факторів попиту на ресурс, тобто тих, що зміщують криву попиту, належать:

    1. Попит на продукт – чим вище попит на продукт, що виробляється за допомогою цього ресурсу, тим вище попит на цей ресурс (крива попиту зміщується вправо і вверх), і навпаки.

    2. Продуктивність ресурсу – збільшення продуктивності ресурсу діє в тому же напрямі, що зміна попиту на продукт, що виробляється за допомогою цього ресурсу; на рівень продуктивності впливають:

    2.1 Обсяги витрат на інші ресурси – чим вищі ці витрати (наприклад, на землю та капітал), тим вища буде гранична продуктивність ресурсу і попит на нього.

      2.2 Технологічний прогрес – чим вищий рівень технології, тим вища продуктивність ресурсу.

    2.3 Якість ресурсу – його зростання приводить і до зростання  продуктивності.

    3. Ціна ресурсу-замінника – вплив цього фактору залежить від дії двох факторів:

    3.1 Ефект заміщення – фірма буде купувати більше того ресурсу, ціни на який знизились, в обмін на інші.

    3.2 Ефект обсягів виробництва – при падінні цін на ресурс зменшаться сукупні витрати – це зробить вигідним виробляти більше продукту, що відповідним чином вплине підвищить попит й на інші види ресурсів.

    Отже, зниження ціни ресурсу-замінника (капітал) підвищить попит на певний ресурс (праця) за умов, що ефект обсягу виробництва перевищує ефект заміщення; за умов перевищення ефекту заміщення над ефектом обсягу виробництва, попит на ресурс (праця) зменшиться.

    4. Ціна доповнюючого ресурсу – зниження ціни на доповнюючий ресурс (обладнання) підвищить попит ресурс-працю (тих, хто на ньому працює).

 

    Розділ  №3.

    Еластичність  попиту на ресурс (Erd) є мірою того, як виробники можуть змінити обсяги споживання ресурсу залежно від зміни ціни на нього; розраховується за формулою:

    

    До  основних факторів впливу на еластичність попиту на ресурс належать:

    1. Темпи скорочення граничного продукту конкретного ресурсу – чим нижчі темпи такого скорочення, тим більшою буде еластичність попиту (незначне зниження ціни приводить до значного зростання попиту на нього).

    2. Кількість замінників ресурсу – чим вища кількість, тим вище еластичність попиту на ресурс.

    3. Еластичність попиту на продукт – чим вище еластичність попиту на продукт, тим вище еластичність попиту на ресурс, за допомогою якого він виробляється – якщо на продукт з високою еластичність попиту підвищити ціну, то еластичність попиту на ресурс зростатиме.

    4. Співвідношення витрат на працю та сукупних витрат – чим вище це співвідношення, тим вище еластичність попиту на працю.

 

    Розділ  №4.

    В основі оптимізації співвідношення ресурсів знаходяться два правила:

    1. Правило найменших витрат – любий конкретний обсяг продукції буде вироблятися з найменшими витратами за умов, коли граничний продукт на долар вартості кожного ресурсу виробництва будуть однаковими, тобто виконуватиметься наступне рівняння:

    

    2. Правило максимізації прибутку – фірма використовує комбінацію ресурсів, що забезпечує максимальний прибуток, коли ціна кожного ресурсу дорівнює граничному продукту у грошовій формі:

    

= 1

    В основі цього правила лежить положення, що в умовах досконалої конкуренції ціна ресурсу дорівнює граничній вартості ресурсів, отже видозмінюється правило MRP=MRC на MRP= ціна (Р) ресурсу.

 

    Розподіл  доходу відповідно до теорії граничної продуктивності вказує, що за всі ресурси платять стільки, скільки економічно вигідно – їх вартість повинна дорівнювати граничному продукту при конкретному обсягу виробництва.

    Критики цієї теорії наполягають: такий розподіл не можна вважати справедливим і в реальному житті недосконалість ринку може привести до того, що доходи будуть вищі або нижчі граничного внеску ресурсу у виробництво.

     

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Тема  №9: Ринок праці та заробітна плата.

    План.

    1. Ринок праці та заробітна плата.

    2. Моделі ринку праці.

    3. Диференціація заробітної плати.

    4. Способи мотивації працівників.

    5. Проблема визначення розміру  мінімальної заробітної плати. 

 

    Розділ  №1.

    Економісти часто використовують термін „праця”, в широкому сенсі цього слова і вміщують в нього оплату праці різних категорій працівників – робітників, службовців та власників дрібних підприємств.

    Оплата  праці (або заробітна плата чи ставка заробітної плати) виступає як ціна труда, тобто визначена кількість грошових коштів або іншого товару (натуральна оплата), яку отримує працівник за виконану роботу.

    Таким чином, об’єктом торгівлі на ринку праці виступає виконана робота, отже виходячи з такого висновку можна здійснити наступне визначення: Ринок праці – це сукупність угод стосовного добровільного та еквівалентного обміну виконаної роботи на гроші чи інший різновид товару.

    Отже, заробітна плата – це ціна виконаної роботи по виробництву конкретного виробу або протягом певного терміну часу (погодинна оплата праці) різниця полягає  у способах її оцінки.

    Заробітну плату прийнято поділять на:

    1. Номінальна – отримана кількість  грошових коштів.

    2. Реальна – це продисконтована  на індекс інфляції коефіцієнт.

    Помилково вважається, що для того, щоб визначити темпи зростання реальної заробітної плати, необхідно від темпів зростання номінальної заробітної плати відняти темпи інфляції. Насправді, для цього необхідно використовувати формулу Фішера.

    Ключовим  фактором, що визначає розмір заробітної плати, є продуктивність праці, яка розраховується за формулою:

    

    Вироблена продукція визначається у натуральних  показниках. Також існує інший  підхід розрахунку продуктивності праці:

    

    На  мою думку, другий підхід є більш вірним.

    Вважається, що на продуктивність праці мають  вплив наступні фактори:

    1. Стан основних засобів виробництва.

    2. Рівень технологій.

    3. Кваліфікація та моральний і  фізичний стан персоналу.

    4. Якість менеджменту.

    5. Система заохочення.