Теоретичні основи прибутковості комерційного банку

     Ефективність  діяльності банку визначається також за допомогою таких показників: чистий спред, чиста відсоткова маржа, інший операційний дохід, продуктивність праці (табл. 1.3.). 

     Таблиця 1.3 – Показники прибутковості банку 

 

     Спред — одночасні купівля і продаж ф'ючерсних контрактів на один і той  самий товар з різними термінами постачання або на два різних, але взаємопов'язаних товари.

     Чистий  спред ізолює вплив відсоткової ставки на прибуток банку і тим самим дає можливість детальніше зрозуміти джерело прибутку.

     Чиста відсоткова маржа визначає основну здатність банку мати прибуток.

     Інший операційний дохід показує залежність від "нетрадиційного доходу". Його збільшення, зокрема, свідчить або про диверсифікацію фінансових послуг, або про зростання спекулятивного прибутку, що маскує недостатність основного відсоткового доходу.

     Продуктивність  праці визначає ефективність одного з трьох основних ресурсів банку — кадрів, репутації та фінансових зобов'язань. Цей показник відображає середній прибуток, створений кожним працівником. Крім того, відношення чистого доходу до витрат на утримання персоналу визначає окупність цих витрат.

 
     1.2. Інформаційне забезпечення

     Основними документами інформаційного забезпечення фінансового аналізу є бухгалтерський баланс, який розкриває фінансове  становище банку на фіксований момент часу, і звіт про прибутки і збитки, який відбиває величину отриманих доходів і понесених витрат, втрат та збитків за визначений період часу. Між основними статтями бухгалтерського балансу і звіту про фінансові результати спостерігається чіткий взаємозв'язок. Він проявляється у тому, що активи балансу генерують основну частину операційних доходів, а пасиви —основну частину операційних витрат.

     Інформаційне  забезпечення аналізу доходів і  витрат формується відповідно до завдань, які належить вирішити. Побудова інформаційної бази аналізу доходів і витрат ґрунтується на класифікації економічної інформації за джерелами її утворення.

     Правова інформація міститься у законах  України, які регламентують діяльність банківської системи (наприклад, Закон України "Про банки і банківську діяльність"), а також у законах, що визначають загальні правові засади регулювання діяльності суб'єктів економічних відносин України (наприклад Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств").

     Джерелом  директивної інформації є постанови  Кабінету Міністрів України,  постанови  і накази Міністерства фінансів України, Національного банку України, інших міністерств та відомств, виконання яких є обов'язковим для комерційних банків (наприклад, Інструкція НБУ "Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків).

     Нормативно-довідкова  інформація міститься у збірках галузевих, відомчих, міжгалузевих нормативів, прейскурантах, каталогах, проспектах. Джерелами  нормативно-правової інформації є також різноманітні рекомендації щодо організації і методики фінансового аналізу діяльності банків. Характерною рисою нормативно-довідкової інформації є її необов'язковий для застосування характер. Не зважаючи на це, у фінансовому аналізі доходів і витрат нормативно-довідкова інформація відіграє важливу роль: за її допомогою аналітик визначає оптимальний шлях вирішення завдань аналізу.

      Фінансовий  план комерційного банку є джерелом планової інформації щодо очікуваних доходів і витрат звітного періоду. Ця інформація застосовується як база порівняння фактичних показників з їх плановими значеннями для оцінки виконання плану доходів і витрат в цілому, за складом і структурою, а також при проведенні факторного аналізу доходів та витрат.

     Основними джерелами облікової фактографічної інформації, яка характеризує доходи і витрати за певний період, є дані бухгалтерського та статистичного обліку та звітності.

     Облікова  бухгалтерська інформація отримується  методами суцільного безперервного спостереження, обов'язкового документування та систематизації на відповідних рахунках. На основі облікової інформації складаються форми бухгалтерської (фінансової) звітності. Доходи, витрати і прибуток банку відображаються у Звіті про прибутки та збитки, який є складовою фінансового звіту комерційного банку.

     За  даними статистичного обліку складаються  відповідні форми статистичної звітності. У фінансовому аналізі доходів і витрат інформація, джерелом якої е статистичний облік, застосовується поряд з інформацією, що надходить з бухгалтерського обліку. Статистична інформація застосовується для дослідження окремих фінансово-господарських ситуацій, наслідком яких е суттєві відхилення отриманих доходів або здійснених витрат від очікуваних значень.

     Інформаційна  система управління доходами і витратами  банка поєднує всі види економічної інформації, незалежно від джерела її утворення.

 
     1.3. Методики аналізу прибутковості комерційного банку

     Двома найважливішими показниками аналізу прибутковості банку є показники:

• прибутковість активів (RОА);
• прибутковість капіталу (RОЕ).

     Прибутковість активів розраховується за такою  формулою: 

ROA1=	Чистий прибуток
	Середні загальні активи

 

     Цей показник може використовуватися як коефіцієнт для оцінки діяльності керівництва  банку.

     Але у зв'язку з тим, що не всі активи дають дохід, деякі банки в процесі аналізу прибутковості своєї діяльності деталізують показник процента прибутковості активів і розраховують процент прибутковості робочих активів: 

ROA2=	Чистий прибуток
	Робочі  активи

 

      Зіставлення показників RОА1 та RОА2 дає можливість виявити невикористані резерви підвищення прибутковості активів за рахунок поліпшення їх структури, ефективнішого використання. Зіставлення цих коефіцієнтів дає уявлення про можливості зростання рентабельності завдяки скороченню активів, які не приносять доходу. Передусім це стосується іммобілізованих власних коштів. Для банків, які використовують як кредитні ресурси залучені кошти, абсолютна рівність між цими показниками неможлива. Адже банки повинні створювати обов'язкові резерви, тобто зберігати частину залучених коштів у найбільш ліквідній формі, яка не дає доходу.

     На  практиці вважається: якщо рівень прибутковості активів перевищує 1%, то банк працює рентабельно. Прибутковість капіталу розраховується за формулою:

     

ROE1=	Чистий прибуток
	Середній  капітал

 

      Оптимальне  значення цього показника не менше 15 %. Співвідношення прибутку та власного капіталу є показником стабільності. Аналіз цього коефіцієнта дає змогу прогнозувати, наскільки стійкий рівень прибутковості банку. Аналізуючи цей коефіцієнт, слід зіставити темпи зростання прибутку та власного капіталу.

     На  практиці деякі банки (а особливо їх акціонери) цей показник прибутковості деталізують за допомогою коефіцієнта віддачі статутного капіталу: 

ROE2=	Чистий прибуток
	Статутний капітал

 

     Цей показник характеризує доцільність  та ефективність вкладення акціонерами своїх коштів та ефективність віддачі статутного капіталу, а також спроможність банку розпоряджатися всіма його коштами. Для акціонерів і пайовиків даного банку важливе значення має порівняння процента віддачі статутного капіталу з аналогічним показником інших банків для з'ясування сфер найбільш дохідного і вигідного розміщення своїх коштів.

     Для оцінки ефективності видатків банку  використовується показник рівня їх прибутковості (Rв), який розраховується за такою формулою: 

Rв=	Прибуток банку
	Витрати банку

 

     Аналогічно  здійснюється аналіз інших показників прибутковості. Прибутковість (рентабельність) доходу розраховується у такий спосіб: 
 

Rд=	Прибуток до оподаткування
	Доходи  банку, всього

 

      Оптимальне  значення цього показника 7—8 %. Він  відображає кількість грошових одиниць, які припадають на одну грошову одиницю доходу, або частку прибутку в доході. Його значення зменшується у разі зростання витрат.

      Показник  прибутковості доходу відбиває здатність  менеджменту банку контролювати свої витрати. Зростання цього показника свідчить про гармонізацію структури ресурсної бази, тобто зменшення, наскільки це можливо, частки коштовних (дорогих) інструментів. Боковий тренд свідчить про сформовану структуру витрат, яка забезпечує достатню якість та ефективність наданих послуг та банківських операцій.

      Ефективність  операційної діяльності комерційного банку можна оцінити за допомогою  показника чистого спреду, який розраховується за такою формулою: 

Чистий  спред =	Проценти отримані	-	Проценти сплачені
	Позики		Підпроцентні  депозити

 

      За  допомогою показника чистої процентної маржі можна проаналізувати здатність банку одержувати прибуток у вигляді доходу від процентної різниці, як процент до загальних активів: 

Чиста процентна маржа =	Доходи від процентів - Витрати  на проценти
	Середні загальні активи

 

      У процесі аналізу прибутку банку  необхідно дати загальну оцінку виконання плану і динаміки суми прибутку перед сплатою податків, її складових частин, визначити фактори та їх кількісний вплив на зміну величини прибутку, розробити пропозиції по збільшенню прибутку на перспективу (див. табл. 1.4 – 1.7).

      Аналіз  прибутку банку починається загальною  оцінкою виконання плану прибутку і його динаміки (див. табл. 1.4). 

      Таблиця 1.4

      Загальна  оцінка динаміки прибутку банку, тис. грн. 

Складові: прибуток (+),   збиток (-)	1 квартал		Зміни (+, -)
	минулого року	звітного року	сума	у % до підсумку прибутку за І квартал минулого року
Отримано  від:
- розміщення коштів, кредитів і послуг із цінними паперами	+216	-129	-345	-87,6
- комісії	+301	110	- 191	- 48,5
- торговельних операцій	+4	+85	+81	+20,6
- інших банківських операцій	-127	-30	+97	+24,6
- операції з резервами	-	-32	-32	-8,1
- інших небанківських операцій	-	+ 1	+ 1	+0,3
Разом	+394	+5	-389	-98,7