Теоретичні основи прибутковості комерційного банку

     Отже, банківський прибуток - це економічна категорія, яка відображає економічні відносини, що складаються між комерційними банками і суб'єктами підприємницької діяльності з приводу надання їм тимчасово вільних коштів за умови повернення й оплати за користування ними та інших послуг. Прибуток виконує дві функції:

• мірила приросту вартості авансованого капіталу (ефективності діяльності банку);
• джерело виплати дивідендів акціонерам, формування капіталу банку і фондів грошових коштів для розширення підприємницької діяльності і винагороди працівників банку.

     Фінансові результати діяльності банку характеризуються двома показниками, що відображаються в звіті (форма №2-КБ): прибуток (збиток) до оплати податку і прибуток після сплати податків.

     Прибуток (збиток) банку до оплати податку  складається із складових частин, Що відповідають основним видам продукту (послуг) банку, поданих на рис. 1.1. 

     Рисунок 1.1 – Складові частини прибутку (збитку) банку 

     При аналізі прибутку (збитку) банку необхідно, по-перше, дати загальну оцінку виконання плану і динаміки прибутку і, по-друге, проаналізувати його складові. Цей аналіз необхідний для оцінки ефективності основних видів продукту (послуг) банку, а отже, і роботи працівників банку щодо надання цих послуг. Результати цього аналізу можна використати в управлінні діяльністю банку і при мотивації діяльності його працівників. У звітності банку (форма № 2-КБ) відсутня інформація про складові прибутку (залежно від основних видів його продукту). Тому їх необхідно визначити. Це можна зробити шляхом згрупування доходів і видатків у дві групи, які пов'язані з банківською операційною (основною) діяльністю і небанківською діяльністю, а видатки банку, крім того, розділити на прямі і накладні.

     Прямі витрати - це затрати, пов'язані з наданням банківських послуг і які відображаються в звіті (форма №2-КБ) на основі безпосереднього зв'язку між затратами (видатками) і надходженнями (доходами) за певними видами продукту банку та доходами від них. Цей процес, що називається розмірним (відповідним) затрат і доходів, викликає одночасне визначення доходів і видатків, що є безпосереднім і загальним результатом одних і тих же подій (послуг).

     Накладні  витрати - це затрати не загальнобанківського характеру, але пов'язані та є умовами виконання всіх банківських послуг і підлягають розподілу між окремими видами продукту (послугами) банку для визначення їх собівартості й прибутку. До таких витрат, на нашу думку, належать усі інші небанківські операційні витрати.

     Базою розподілу накладних витрат можуть бути, на нашу думку, доходи основної банківської діяльності. Коефіцієнт розподілу (КР) визначається як співвідношення суми накладних витрат (НВ) із сумою доходів основної діяльності (ДОД) за формулою: 

     КР=НВ / ДОД .           (1.6) 

     За  викладеною методикою на підставі даних  звіту форми №2-КБ банку (додаток 3 до розділу II) визначимо складові частини його прибутку перед оплатою податку (табл. 1.1 і 1.2). Завдяки розрахунку в цих таблицях завершено підготовку інформаційної бази, що використовується для аналізу прибутку комерційного банку.

     Таблиця 1.1 – Розрахунок складових частин прибутку банку за І квартал минулого року, тис. грн. 

     Таблиця 1.2 – Розрахунок складових частин прибутку банку за І квартал     минулого року, тис. грн. 

     Аналіз  діяльності банку є одним з  основних напрямів у економічної  роботи і має велике значення для самих  банків, їх клієнтів, а також для банківської системи загалом. На основі такого аналізу, проведеного як на мікрорівні (в окремому банку), так і на макрорівні (у банківській системі), у кінцевому рахунку визначають основні напрями грошово-кредитної політики, прогнозують ситуацію на кредитних ринках країни, роблять висновки про стабільність і надійність банківської системи, контролюють виконання банками встановлених нормативів. Аналіз діяльності комерційного банку містить:

• оцінку стану і результатів роботи банку на момент проведення аналізу;
• порівняння результатів діяльності конкретного банку та інших банків;
• узагальнення результатів аналізу і підготовку рекомендацій для ухвалення управлінських рішень, спрямованих на поліпшення роботи конкретного банку й досягнення безпеки функціонування всіх банків.

     Оцінюючи  стан і результати діяльності банку, необхідно:

• проаналізувати структуру активних і пасивних операцій;
• визначити значення основних нормативів, встановлених НБУ;
• проаналізувати прибутковість банку. Розглянемо для прикладу характеристики, використовувані в разі аналізу прибутковості банку. Прибуток — показник результативності діяльності банку. Його аналіз варто починати з розгляду складових компонентів.

     Прибуток  банку — різниця між його доходом і витратами.

     Балансовий  прибуток банку — сума прибутку й надходжень від реалізованих операцій, у тому числі від курсових різниць за іноземними операціями і дебетовим сальдо мінус збитки від реалізованих операцій.

     Основним  джерелом банківського прибутку є прибуток від відсоткової різниці, що визначається як отримані відсотки мінус сплачені.

     Дохід банку — загальна сума коштів, отриманих від здійснення активних операцій.

     Банківський дохід становлять:

• отримані відсотки;
• доходи і комісія з послуг;
• доходи від операцій з цінними паперами;
• доходи від інкасації грошового виторгу й перевезення цінностей;
• доходи від діяльності негоспрозрахункових підрозділів банку;
• доходи від операцій із золотом і дорогоцінними металами;
• доходи з операцій касового обслуговування Держбюджету і державного боргу;
• штрафи, пеня, отримані неустойки та ін.

     Витрати банку — сума витрат за пасивними операціями, в тому числі— на утримання апарату управління.

     До  них належать:

• сплачені відсотки;
• сплачена комісія з послуг клієнтам, банкам за кореспондентських відносин;
• витрати на операції з цінними паперами;
• поштово-телеграфні витрати з операцій клієнтів;
• витрати на операції із золотом та іншими дорогоцінними металами;
• витрати на розрахункове і касове обслуговування;
• витрати на виготовлення, пересилання бланків, паперу, пакувального матеріалу, необхідних для здійснення банківських операцій;
• витрати на маркетинг і рекламу;
• витрати на оплату послуг комп'ютерних центрів;
• амортизаційні відрахування на повне відновлення основних засобів;
• витрати на ремонт основних засобів;
• витрати на виготовлення паперових грошей і монет;
• витрати з операцій касового обслуговування Держбюджету і державного боргу;
• штрафи, пеня, сплачені неустойки та ін.

     Найважливішими  показниками прибутковості банку  є прибутковість активів і  капіталу (табл. 1.3.).

     Показник  прибутковості активів характеризує ефективність використання всіх ресурсів, які банк отримав у своє розпорядження, а показник прибутковості капіталу — прибутковість капіталу учасників. Узагальнюючим показником банківської діяльності вважають прибутковість капіталу, а показник прибутковості активів відображає внутрішню політику банку, професіоналізм його управлінського апарату, який підтримує оптимальну структуру активів і пасивів з погляду доходів і витрат. Для зростання прибутковості капіталу банку необхідно збільшити прибутковість його активів і зменшити частку статутного фонду в загальній сумі коштів банку.

     Прибутковість активів може бути збільшена за рахунок:

• збільшення відсоткової ставки за активними операціями і зменшення — за залученими коштами;
• збільшення частки власних коштів банку в загальній його сумі коштів;
• зменшення співвідношення власних і залучених коштів.