Транснациональная преступность

 3.4 Об’єктивна  сторона  складу  злочину. Об’єктивна  сторона  є  одним  з  елементів  складу злочину. Цей  елемент  охоплює  ознаки, що  характеризують  злочин  із  точки  зору  його  зовнішнього  прояву. На  відміну  від  інших  структурних  частин  складу  злочину  він  містить  більше  інформації, необхідної  для  кваліфікації  діяння. У  більшості  описових  диспозицій статей  Особливої частини КК  відображається  саме  об’єктивна  сторона  складу  злочину. Зміст  ознак  цього  елементу  часто  є  критерієм  розмежування  суміжних  складів  злочинів. Ретельне  дослідження  ознак  об’єктивної  сторони  складу  злочину допомагає таким чином дати  точну правову оцінку  суспільно небезпечних діянь, що, в свою  чергу, зумовлює  забезпечення  законності  у процесі боротьби  зі  злочинністю.

  Основними ознаками  об’єктивної сторони є: діяння, наслідок  та причинний звязок.

   Діяння (дія або  бездіяльність) є компонентом  об’єктивної сторони будь-якого складу злочину. Якщо немає діяння, кримінальна відповідальність виключається. Тому сам по собі факт виявлення злочинного наміру або процес формування такого наміру не є кримінально карний.

 Дії, тобто активна  поведінка, властиві більшості  злочинів. За формою проявів вони  можуть бути різноманітними. Наприклад,  дії можуть бути пов’язані з використанням посадового становища, використанням професійних обов’язків.

  Бездіяльність – це пасивна поведінка. Її антисуспільне спрямування полягає в тому, що у певних випадках особа повинна діяти, але не робить цього.

  Оскільки діяння  – обов’язкова умова кримінальної  відповідальності особи, недоведеність  факту його вчинення слідчими органами або судом є  підставою для закриття кримінальної справи щодо цієї особи або винесення виправдовувального вироку.

Наслідком діяння прийнято вважати передбачену кримінально  правовими нормами матеріальну  або іншу шкоду, заподіяну злочинним  діянням. Важливість цієї ознаки полягає в тому, що від розміру та характеру можливої або фактично спричиненої шкоди залежить значною мірою ступінь суспільної небезпеки злочину.

   Особливо велике  значення ця ознака має у  так званих матеріальних складах  злочинів. До матеріальних належать склади злочинів, об’єктивна сторона яких включає наслідки як обов’язкову ознаку. Такі злочини вважаються закінченими з моменту настання наслідку. Наприклад, вбивство, розкрадання майна.

   На відміну  від матеріальних, формальними є  склади злочинів, об’єктивна сторона яких не передбачено наслідків як обов’язкову ознаку, закінченим такий злочин з моменту вчинення діяння.

  Причинний зв’язок – це обов’язкова ознака складів злочинів із матеріальним складом. Тому чітке визначення цього поняття має велике практичне значення. Особливо складним є встановлення причинного зв’язку при розслідуванні справ про автотранспортні злочини, порушення вимог законодавства про охорону праці, порушення правил зберігання, використання, обміну, перевезення радіоактивних матеріалів тощо, від правильного вирішення цього питання залежить правосудність вироку.

  Як відомо, причинний  зв’язок – це філософська категорія. Використовуючи ті чи інші філософські категорії, кримінально-правова наука, звичайно, не створює якісно нового поняття причинного зв’язку, а лише вирішує цю проблему з урахуванням специфіки кримінального права. Причинний зв’язок у кримінально- правовому розумінні означає, що злочинний наслідок породжується суспільно небезпечним і протиправним діянням суб’єкту злочину. Спрощено це виглядає так: одне явище (суспільно небезпечне діяння) породжує інше явище (злочинний наслідок). Звідси випливає: не було б діяння – не настали б і наслідки.              

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ IV. Криміналістична характеристика транснаціональної

злочинності

Поняття криміналістичної характеристики злочинів в останні  роки стало предметом інтенсивного дослідження в криміналістиці. В  даний час у зміст криміналістичної характеристики включають:

- характеристика особистості  злочинця;

- ознаки транснаціональної  злочинності;

- життєстійкість злочинних  угрупувань;

- вдосконалення злочинності;

- опора і стратегічні  союзи;

- спосіб здійснення  злочину, обстановка злочину (місце,  час, інші обставини).

- спосіб приховання  злочину, маскування¹⁰;

Очевидно, тут треба  розрізняти зміст родових і видових  криміналістичних характеристик злочинів, зв'язаних з організованою злочинною  діяльністю. Для родових криміналістичних характеристик (у даному випадку - організованої  злочинності в цілому) перелік зазначених обставин, у яких можна виявити стійкі, статистично коректні залежності, буде вже. У видових криміналістичних характеристиках (окремі види злочинів, вчинених учасниками організованих злочинних структур) — ширше. Криміналістична характеристика злочинів, вчинених транснаціональними злочинними співтовариствами, безумовно, є частиною родової криміналістичної характеристики організованої злочинності.

На мій погляд можливості використання даних криміналістичної характеристики міжнаціональної організованої злочинності набагато ширше. Зокрема, дослідження в цьому напрямку можуть допомогти надалі удосконалюванні системи міжнародних угод по боротьбі з транснаціональною злочинністю. Без такої характеристики важко визначити зміст, структуру, механізм використання міждержавних баз криміналістичної інформації, у цілому визначити найважливіші напрямки спільної діяльності правоохоронних органів різних держав.

Однак це лише один з багатьох факторів, що визначають небезпеку транснаціональних злочинних співтовариств. У числі інших назвемо:

— тенденцію до здійснення ними комплексу взаємозалежних злочинів на території декількох держав;

— особливу складність доведення  організуючої ролі керівників злочинних  співтовариств, що найчастіше навіть не бувають на місці здійснення злочинів;

— активна протидія розслідуванню  злочинів:

— постійна тенденція  до розширення сфери діяльності злочинного угруповання з залученням у неї  громадян декількох держав, у першу  чергу  емігрантів, безробітних, неповнолітніх;

     — пошуки  корумпованих зв'язків, проникнення в правоохоронні органи.

У самому загальному виді зазначені фактори можна розділити  на двох груп:

1) стосовні до особистості  учасників злочинних угруповань  і їхній структурі,

2) стосовні до механізму  здійснення злочинів.

 

4.1. Криміналістично значима інформація про учасників транснаціональних злочинних співтовариств. 

Для форм міжнародної  злочинності характерні визначені  властивості, функції, що відрізняють  її від інших форм міжнародної  злочинності. Ці функції можуть полягати в спеціалізації діяльності по наступним  напрямках:

1) розвідка і підготовка здійснення конкретних злочинних акцій, підшукування потенційних об’єтів, з'ясування їхнього матеріального становища;

2) планування кримінальної  діяльності організації;

3) реалізація планів  здійснення конкретних злочинів;

4) збереження, приховання, реалізація майна, придбаного в результаті злочинної діяльності, «відмивання» і легалізація злочинних доходів;

5) постачання чи співтовариства  організації транспортом і засобами  зв'язку, зброєю і боєприпасами;

6) фінансування, збір  і розподіл коштів на надання  допомоги родинам учасників, арештованих і потерпілих у результаті злочинної діяльності, зіткнень з конкуруючими групами;

7) підтримка загальної  каси;

8) постачання справжніми  чи підробленими документами,  атрибутикою правоохоронних і  контролюючих органів;

9) організація власної  служби безпеки;

10) організація і підтримка  каналів для переходу на нелегальне  становище учасників чи співтовариства  організації, забезпечення для  них умов продовження злочинної  діяльності;

11) представництво інтересів  злочинного об'єднання у владних  структурах, дозвіл  об’єднання з іншими кримінальними організаціями;

12) захист від конкуруючих  угруповань і їхнє витіснення;

13) забезпечення систематичного  впливу на прийняття рішень  органами місцевого самоврядування, державної влади і керування  в соціальних і економічних системах, ототожнюючи кримінальну організацію по змісту керування з легальними структурами¹¹.

Зовні якась подібність між організованою злочинною  діяльністю і процесами соціального  керування, очевидно, мається, але механічно  переносити положення з теорії керування в сферу аналізу структури організованих злочинних співтовариств не можна. Занадто вже специфічна ця діяльність. Незважаючи на наявність постійного «професійного ядра» у злочинному угрупованні, основна маса її учасників не зв'язана рамками формалізованих організаційних структур. Не з всіма учасниками злочинного угруповання підтримуються зв'язки по типі начальник-підлеглий. Для деяких з них участь у злочинному угрупованні (особливо характерні корумповані зв'язки) може здійснюватися на основі взаємовигідних умов.

Відповідно до даного криміналістичної характеристики злочинів, вчинених міжнаціональними злочинними співтовариствами, взаємодія між  правоохоронними органами різних держав повинне бути спрямоване на встановлення наступних обставин:

— зразкової чисельності злочинного чи співтовариства злочинної організації;

— її структури;

— лідерів;

— ролі кожного члена  в злочинній ієрархії:

— даних, що характеризують їхня особистість і поводження:

— способу життя і  можливих зв'язків:

— базової спрямованості злочинної діяльності формування;

— сфери кримінальної діяльності;

— схильності окремих  членів до побічної злочинної діяльності і можливості здійснення ними конкретних злочинів;

— корумпованість зв'язків  злочинного формування.

Для визначення можливих напрямків розвитку міжнаціональних організованих злочинних співтовариств і постановки актуальних задач перед правоохоронними органами України необхідно розглянути закордонні аналоги — злочинні співтовариства, що існують протягом десятків років. Серед транснаціональних злочинних організацій експерти ООН насамперед виділяють сицилійску й італійську мафії які володіють однією із самих складних таємних структур. Міграція сицилійців у Сполучені Штати Америки сприяла утворенню відповідної сфери впливу на американському ринку збуту героїну. Те ж саме відбувається в Німеччині, де недавно було встановлено, що «групи сицилійских мігрантів, що підтримують тісний зв'язок зі своїми рідними родинами, займаються інвестиційною діяльністю і готують групи виконавців злочинних операцій у Сицилія»¹².

Мабуть, вірніше усього було б сказати, що вони схожі на асоціації випускників коледжів. Членство в «тріаді» означає вираження визначеного ступеня довіри, і її члени утворять єдиний робочий колектив, покликаний робити, допомагати іншим членам, нехай навіть незнайомим. Тому, хоча «тріади» і мають визначену формальну структуру, що включає «голову дракона» і штат таких «фахівців», як інфорсери і керуючі, значна частина їхньої злочинної діяльності, як правило, здійснюється тими членами, що залучаються для кожного окремого випадку в рамках гнучкої мережної системи, що може мінятися в залежності від тієї чи іншої проведеної злочинної операції.

«Тріади» займаються багатьма видами злочинної діяльності, включаючи вимагання, незаконний оборот наркотиків, проституцію й азартні ігри. Вони мають у своєму розпорядженні також широку закордонну мережу, що дозволяє їм без праці займатися транснаціональною злочинною діяльністю. На практиці деякі дослідники дійдуть висновку, що співтовариства «тріад» підтримують дуже тісні зв'язки як з «тонгами», чи таємними співтовариствами, так і з молодіжними банд-формуваннями. які існують у багатьох китайських громадах у Північній Америці. Тому не дивно, що «тріади» є великими постачальниками героїну з Південно-Східної Азії в Сполучені Штати Америки.

Японська «Якудэа», чи, як її ще називають, «Бориокудан», часто  прибігає до насильницьких злочинів, і її діяльність у місці базування  є значно більш помітної, чим діяльність більшості інших злочинних організацій. У «Якудзу» входять кілька великих організацій, серед яких лідирує «Ямагучи-гуми», що нараховує понад 26000 членів у складі 944 менш великих банд. Для «Якудзи» характерна широкомасштабна міжусобна боротьба між її різними угрупованнями, однак це не заважає їй впроваджуватися в сферу законного підприємництва і займатися корупцією в рамках політичної системи.

Хоча японська «Якудза» і не переслідує далеко ідучих цілей  у сфері транснаціональної діяльності, проте вона здійснює досить широку злочинну діяльність за межами національних границь, у тому числі займається контрабандним ввозом метамфетаміна на Гавайські острови й у Каліфорнію, а також контрабандним вивозом зброї зі Сполучених Штатів у Японію. Специфічні особливості відрізняють діяльність цього типу злочинних структур і з точки зору методів злочинної діяльності. Для «Якудзи», на відміну від сформованого образа в белетристиці, характерні в більшому ступені не силові, а аналітичні методи роботи. Вимагання зв'язане не з погрозою грубого насильства, а з використанням ретельно зібраного компрометуючого матеріалу. Треба відзначити, що такі методи стають усе більш характерними і для великих злочинних співтовариств у країнах СНД.