Транснациональная преступность

1. Питання экстрадиції, видача злочинця, стороні, де вчинено злочин, у тому числі механізм экстрадиції. Що може явитися підставою для арешту особи, розшукуваного Інтерполом? На якому рівні повинний санкціонуватися арешт особи, видача якого потрібна?  Чи мають юридичну чинність санкції на арешт, передані по каналах Інтерполу, на території, де розшукується винна особа

2. Межі правової сили документів процесуального характеру, виданих за рубежем. Допустимість як виду доказу копій документів або їх самих, переданих по каналах Інтерполу.

3. Питання повернення викраденого майна за рубіж і з-за кордону, особливо у випадках, коли особа, набуваючи на нього права володіння, не знала про «злочинне походження» даного майна.

4. Не урегульований  механізм виконання інституту  подібного «окремим дорученням».  Було б доцільно поставити  за обов'язок виконуючій стороні або виконати «доручення», або уявити мотивовану відмову.

5. Питання про судимість. Чи варто вважати особу, що має судимість, якщо вона засуджено за рубежем і відбула там покарання?²⁴

Деякі з зазначених проблем були вирішенні у численних двосторонніх і багатосторонніх угодах, підписаних на різноманітному рівні. Проте в цілому проблема ще далека від вирішення. Це негативно позначається на ефективності діяльності правоохоронних органів усіх держав.

Рішення проблем взаємодії між правоохоронними органами країн СНД зажадало насамперед формулювання основних принципів спільної діяльності. У якості таких розглядалися:

1) принцип відмови  в співробітництві по злочинах, що не одержав міжнародне визнання;

2) принцип гуманності;

3) принцип поваги правової системи, суверенітету і безпеки кожної держави;

4) принцип невідворотності покарання^25.

До цього необхідно  додати ще ряд принципів, дотримання котрих украй важливо для такої  специфічної діяльності як розкриття  і розслідування злочинів. особливо тих, що є проявом організованої злочинної діяльності.

Принцип ефективності пов'язаний із реалізацією функцій правоохоронних органів із максимальною результативністю цієї діяльності при мінімальних витратах часу і сил.

Принцип швидкості реагування обумовлюється негайним уживанням  заходів до виконання міжнародних доручень, до виконання спільних операцій. На жаль у даний час виконання таких доручень слідчим і оперативним робітникам часом припадає чекати місяцями, у той час як невідкладність є обов'язковою вимогою, що повинно подаватися до спільної діяльності. Слідчі ситуації, пов'язані з контрольованими поставками предметів, заборонених до обороту, переслідуванням злочинців по «гарячих слідах», вилученням слідів і предметів злочинного зазіхання потребують максимальної швидкості й узгодженості робітників правоохоронних органів.

Зазначений принцип повинний одержувати реалізацію в тексті міжнародних угод, у деяких із яких визначаються граничний термін реагування на міжнародні доручення. В даний час зв'язатися з закордонними правоохоронними органами досить важко. Подібні контакти здійснюються лише через центральні відомства, що значно уповільнює розслідування, оскільки збільшуються періоди одержання інформації. Для скорочення часу цієї операції в містах, областях і республіках, на території яких велика кількість діянь відбувається іноземцями або місцевими жителями в змові з іноземцями, необхідно створити спеціальні підрозділи.

На початковому етапі  це можуть бути міжрегіональні заклади, що спеціалізуються на боротьбі з названими злочинами. У них повинна накопичуватися інформація про іноземців, що учинили злочину на території країни, їхніх зв'язках, засобах здійснення кримінального діяння, прийомах поводження в процесі розслідування, застосовуваних методах протидії і т.д. Названі зведення повинні надходити не тільки в процесі «внутрішнього» розслідування, але і від відповідних органів країн, громадянами яких є обвинувачувані (підозрювані), і навіть тих держав, у яких вони тимчасово мешкали.

Робітники практичних і науково-дослідних організацій України мають значний обсяг зведень, що подають інтерес для закордонних колег. Це насамперед дані про гадані переміщення за кордон членів організованих груп, що перебувають в контактах за рубежем. При затримці наших громадян за кордоном корисною буде інформація про властивості їхньої особистості і злочинного досвіду, зокрема про засоби, що використовувалися ними, протидії розслідуванню.

Нарешті, може виникнути  необхідність проведення спільних тактичних операцій за участю представників іноземних правоохоронних органів. Робітники відповідних закладів, розташованих на прикордонних територіях, мають можливість безпосередньо знайомитися з діяльністю іноземних колег, процесуальними і тактичними особливостями їхньої роботи. Співробітники інших підрозділів такими можливостями не володіють.²⁶

Розробки потребувають питання процесуальних правил проведення за кордоном слідчих дій по кримінальних справах, розслідуваним у нашій країні. В даний час уже виникають трудності, пов'язані з оцінкою доказів, отриманих і досліджуваних у закордонних державах відповідно до чинного там законодавства. Такі ситуації збільшуються і тим, що в більшості випадків ні слідство, ні суд не в змозі перевірити процедуру збиранні подібних доказів.

Принцип службової зацікавленості можна сформулювати як уведення критерію швидкості і якості виконання міжнародних доручень у систему оцінок діяльності правоохоронних органів, підрозділів і посадових осіб. Без цього в умовах постійно напруженої роботи важко домогтися першочерговості у виконанні таких доручень.

Не можна недооцінювати  значення міжнародних поліцейських організацій, у першу чергу Інтерполу й Європола для координації зусиль по боротьбі з міжнародною організованою злочинністю. Наявність широкої міжнародної-правової бази їхньої діяльності полегшує взаємодія усередині правоохоронних органів України.

Вступивши, у вересні 1990 р., ще в рамках СРСР в Інтерпол, правоохоронні органи країн СНД  одержали доступ до зведень Міжнародної організації карної поліції через Національне центральне  Бюро Інтерполу

  Правоохоронні органи можуть користуватися такими зведенями Інтерполу:

    1) алфавітною картотекою осіб, що мають судимість за злочини міжнародного характеру, підозрюваних у їхньому вчиненні;

    2) картотекою  даних про словесні портрети  відповідних осіб, їхньої національності;

    3) картотекою  документів і найменувань.

У розділі документів поміщені зведення про паспорти, посвідчення особи, яким коли-небудь, користувалися злочинці, що перебувають на обліку. Окремому обліку підлягають документи на право володіння літаком, автомашиною, вогнепальною зброєю. Розділ найменувань містить зведення про назви морських судів, літаків, автомашин, на яких контрабандою перевозилися наркотики, золото, діаманти, предмети антикваріату, інші культурні цінності, а також назви фірм, узятих на облік в Інтерполі в зв'язку з учиненням того або іншого злочину;

4) картотекою злочинів, систематизованих по їхніх видах з урахуванням засобів учинення;

5) дактилоскопічною картотекою;

6) фототекою, що містить фотознімки найбільше небезпечних злочинців;

7) картотеками осіб, що пропали безвісті, і невпізнаних трупів;

8) картотекою викрадених  автомашин, предметів антикваріату, коштовних ювелірних виробів, творів мистецтва;

9) довідковою картотекою ручної вогнепальної зброї.

Крім того, за допомогою Інтерполу можна одержати ряд зведень економічного характеру, що стосуються держав - членів цієї міжнародної організації карної поліції, зокрема, про банківську діяльність. податках, нерухомості, діяльності фірм.

В Україні порядок  використання зведень регламентований  наказом МВС України № 140-95 р.

Її спеціальний розділ присвячений умовам і порядку одержання довідкових даних по злочинах:

1) у сфері економіки  і фінансів;

2) у сфері боротьби  з фальшивомонетництвом;

3) у сфері боротьби  зі злочинами, пов'язаними з автотранспортом;

4) у сфері боротьби з зазіханнями на культурні цінності, у тому числі предмети антикваріату;

5) у сфері боротьби  з незаконним оборотом наркотиків;

6) у сфері боротьби  з незаконним оборотом вогнепальної зброї і вибухових устроїв;

7) у сфері боротьби  зі злочинами, пов'язаними з підробкою документів.

Названі зведення надають додаткові можливості для розкриття злочинів. Так, дактилоскопічні зведення Інтерполу і держав, що входять в цю міжнародну організацію, дозволяють перевірити версії і причетність до злочинів, при вчиненні яких залишені сліди пальців, іноземців.

За допомогою облікових даних  Інтерполу, що стосуються автотранспортних засобів, можна одержати інформацію:

- про власника автотранспортного  засобу, зареєстрованого в іноземній  державі;

- про місце, даті  постановки на урахування або зняття з урахування автотранспортного засобу в іноземній державі;

- про результати розшуку автомашини, що була викрадена і здогадно викрадена за межу.

На урахування Інтерполу і НЦБ закордонних держав може бути поставлена автомашина, викрадена в Україні.

З використанням облікової  даних Інтерполу, що стосуються вогнепальної зброї, боєприпасів і вибухових устроїв, можна одержати таку інформацію:

• про країну-виготовлювача й основних технічних характеристиках вогнепальної зброї, вибухових устроїв і боєприпасів;

- про факти їхній  придбання визначеними фізичними або юридичними особами;

- про час і місця  реалізації зброї торговими підприємствами  або заводами-виготовлювачами;

- експорт зазначеної продукції в інші країни;

- про перебування визначеної зброї або вибухового устрою в розшуку;

- про аналогічні злочини, вчинені із застосуванням вогнепальної зброї, вибухових устроїв і боєприпасів у країнах - членах Інтерполу.

У випадку розкрадання  вогнепальної зброї на території  України, при наявності достовірних зведень про вивіз її за кордон вона може бути оголошена в міжнародний розшук, як в одній, так і в декількох державах.

Зведення Інтерполу дозволяють одержати й інші важливі для розслідування дані, зокрема:

- про місця перебування (проживання) за межами, осіб які виїхали з України за рубіж, їх закордонних злочинних зв'язках;

- про наявність і  юридичні адреси фірм, магазинів, що спеціалізуються на торгівлі культурними цінностями:

- про факти виставлення  конкретних творів мистецтва  (предметів антикваріату) на аукціонах.

6.2. Міжнародні-правові  й організаційні основи взаємодії  правоохоронних органів країн  СНД у боротьбі з транснаціональними  злочинними співтовариствами

По суті, на території колишнього  СРСР зберігся «єдиний криміногенний простір». Підписана 22 січня 1993 р. главами держав Співдружності Конвенція про правову поміч і правові відношення по цивільних, сімейних і кримінальних справах, а також угоди, укладені міністерствами органів внутрішніх справ держав - учасників Співдружності, повинні послужити правовою основою для співробітництва і взаємодії органів внутрішніх справ держав - учасників Співдружності.

Стратегія боротьби з  транснаціональною злочинністю  може складатися в реалізації таких напрямків спільної діяльності:

- міжнародне співробітництво  в боротьбі з транснаціональною злочинністю (напрямки, принципи взаємодії, проблеми захисту);

- міжнародна організація  оперативно-пошукової діяльності, що  передбачає узгодження планів, цілей, напрямків, організацію транснаціональних оперативно-пошукових підрозділів;

- міжнародні угоди  (конвенції) про взаємну видачу (передачу) транснаціональних злочинців  на території держав базування,  тобто по місцю постійного  проживання;

- міжнародна Конвенція  про блокування процесів «відмивання  брудних грошей», отриманих злочинним шляхом, формування міжнародних норм, що регулюють відкритість і підзвітність комерційних і банківських структур, що запобігають можливість утворення економічних транснаціональних злочинних формувань;

- міжнародні угоди  про контроль «податкових гаваней», що послабляють економіку держав, що співробітничають;

- міжнародний регламент  передачі матеріалів карного  судочинства, сполученого з виробництвом  у відношенні громадян, що учинили транснаціональні злочини на території чужої країни, на прийнятних для обох сторін умовах;

- транснаціональний регламент  систем валютного контролю валютного  експорту, що раціоналізує негативні  процеси, тобто валютного відпливу, що викликає необхідність зовнішніх позик і визиває штучний ріст курсу конвертованої валюти.

Рішення зазначених задач припускає високий рівень організації взаємодії між правоохоронними органами країн СНД у процесі боротьби з проявами міжнародної організованої злочинної діяльності, їхньої координації. З самого початку існування СНД рішення цієї проблеми бачили в створенні єдиного для всіх правоохоронних органів управлінського центру у функції якого входило б організаційне, інформаційно-аналітичне, методичне й інше забезпечення цієї діяльності. По кримінальних справах відповідно до Конвенції про правову поміч ця функція виконується прокуратурами країн СНД. Для організації співробітництва утворена Рада Генеральних прокурорів, порядок діяльності якої визначається Регламентом.