Зміст та класифікація фінансових правовідносин

Теоретичне і практичне значення дослідження. Результати цієї роботи обумовлені положеннями наукової новизни першого узагальнюючого дослідження змісту фінансових правовідносин, значення якого полягає в наступному:

- у сфері науково-дослідницької діяльності матеріали дисертації можуть бути використані як підґрунтя для подальшої розробки проблем фінансового права;

- у правотворчій діяльності висновки і пропозиції, сформульовані в роботі, можна застосувати при вдосконаленні існуючого й розробці нового фінансового законодавства. Основні теоретичні висновки підкріплені пропозиціями щодо зміни й доповнення чинного законодавства України;

- у правозастосовчій сфері – дозволять удосконалити діяльність стосовно мобілізації, розподілу, перерозподілу й використання коштів централізованих і децентралізованих фондів, ретельно і всебічно контролювати здійснення фінансової діяльності суб'єктами;

- у навчальному процесі отримані результати дослідження можуть бути використані при підготовці навчальних посібників і підручників з фінансового права, у процесі викладання курсу фінансового права, у науково-дослідницькій роботі студентів;

- у правовиховній сфері положення дисертації можуть послужити матеріалом у роботі з підвищення рівня правової культури фізичних осіб - суб'єктів фінансового права.

Апробація, реалізація і публікація результатів дослідження. Дисертація виконана й обговорена на кафедрі фінансового права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Окремі її положення доповідалися авторкою на науково-практичній конференції “Податкова політика в Україні та її нормативно-правове забезпечення” (м. Ірпінь, 1-2 грудня 2000 р.), науково-практичної конференції “Актуальні проблеми формування правової держави в Україні” (м. Харків, 27 грудня 2000 р.), наукової конференції “Актуальні проблеми юридичної науки” (м. Харків, 30 червня 2001 р.), науково-практичної конференції “Проблеми вдосконалення правового регулювання місцевого самоврядування” (м. Харків, 4-5 грудня 2001 р.), наукової конференції “Сучасні проблеми юридичної науки і правозастосовчої діяльності” (м. Харків, 20-21 грудня 2001 р.), конференції “Тобі Харківщино – пошук молодих” (м. Харків, 19-20 березня 2002 р.).

Основні положення й теоретичні висновки дисертації викладено в 4-х наукових публікаціях (3 з яких опубліковано у фахових наукових виданнях), виданих автором самостійно у 2001-2002 роках. Окремі положення й висновки, отримані в перебігу дисертаційного дослідження, запропоновані для використання у навчальному процесі при викладанні курсів фінансового і податкового права в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого.

РОЗДІЛ 1

ВИЗНАЧЕННЯ ТА ЕЛЕМЕНТИ ФІНАНСОВИХ ПРАВОВІДНОСИН

1.1. Визначення й ознаки фінансових правовідносин

Визначення поняття “фінансові правовідносини” являє собою одну з фундаментальних проблем теорії фінансового права, якій приділялась увага широкого кола вчених юристів-фінансистів, серед яких можна відзначити
Л.К. Воронову, М.В. Карасьову, П.С. Пацурківського, Ю.А. Ровинського,
Н.І. Хімічеву, С.Д. Ципкіна[1] та ін. Однак зазначена проблема так і не знайшла свого остаточного вирішення, що вказує на необхідність її додаткового дослідження, детальнішого аналізу й осмислення поняття фінансових правовідносин. Така позиція може бути обґрунтована тим, що саме визначення може змінюватися в міру того, як люди в процесі роботи глибше пізнають об'єктивну дійсність, відкривають нові істотні ознаки предметів і явищ матеріального світу[2]. Зміни, що відбуваються сьогодні в соціально-економічній, політичній та інших сферах життєдіяльності України, зумовлюють реформування і фінансової системи держави, що припускає більш ретельне і всебічне виявлення, вивчення й урахування чинників, що впливають на виникнення і розвиток фінансових правовідносин.

Визначити поняття – значить здійснити процес розкриття його змісту, указати на його істотні ознаки. Істотною визнається ознака, що обов’язково належить предмету (явищу), без якої він існувати не може, що виражає конкретну природу предмета (явища), тим самим відрізняючи його від предметів (явищ) інших видів і родів[3]. Виходячи з такої логічної посилки, дисертантка поставила перед собою завдання розкрити зміст фінансових правовідносин за допомогою виявлення обов’язково належних їм суттєвих ознак, без яких вони не можуть існувати і які виражають їх природу, чим і відрізняють їх від інших видів правовідносин. Такий підхід не виключає можливості розгляду змісту фінансових правовідносин як їх структурного елемента з метою об'єктивного й цілісного дослідження останніх, на що також буде звернено увагу в даній роботі.

У юридичній літературі поняття “правовідносини” розглядається як теоретична абстракція, що дозволяє в складному ланцюзі відносин, що складаються в житті, бачити їх певну сторону, якості[4]. Ось чому при визначенні категорії “фінансові правовідносини” також необхідно виділити ці обставини, що й буде зроблено в цьому науковому дослідженні.

Як відомо, визначення поняття починається із вказівки на рід, до якого воно належить. Ще класик радянської фінансово-правової доктрини
Ю.А. Ровинський наголошував, що фінансові правовідносини виступають одним з видів правовідносин і характеризуються загальними ознаками й рисами, притаманними всім правовідносинам у суспільстві, а відрізняються своїми специфічними особливостями[5]. З урахуванням цього необхідно відзначити, що фінансові правовідносини – це окремий вид правовідносин, тому, беручи до уваги закони логіки, можемо стверджувати, що між ними існує взаємозв'язок загального й особливого. З огляду на думку
М.В. Карасьової, що “сутність фінансових правовідносин виводиться із взаємозв'язку з тими ж явищами, що й сутність будь-яких інших правовідносин”[6], вважаємо за необхідне звернутися до положень теорії права щодо визначення загального поняття правовідносин.

Питання визначення поняття “правовідносини” розглядалося в загальнотеоретичній літературі в роботах С.С. Алексєєва, В.М. Горшеньова, Ю.І. Гревцова, С.Ф. Кечек’яна, Ю.Г. Ткаченко, Ю.К. Толстого, Р.Й. Халфіної, Л.С. Явича та інших учених[7]. Істотний інтерес до нього прослідковується й у працях російських учених дореволюційного періоду. Так, Н.М. Коркунов, Г.Ф. Шершеневич, Ф.В. Тарановський тлумачили правовідносини як побутові відносини між двома суб'єктами, пов’язаними між собою правами й обов'язками і регульовані юридичною нормою[8]. Їх фундаментальні дослідження лягли в основу трактування особливостей фінансових правовідносин, їх структури й елементів, на ґрунті яких сьогодні розвивається теорія фінансового права, а також здійснюється правове регулювання фінансової діяльності.

Однак проблема визначення поняття “правовідносини” так і не знайшла свого остаточного вирішення, у зв'язку з чим на сьогодні не існує єдності в його трактуванні[9]. Аналіз точок зору щодо цього досить повно освітлено в роботах з теорії права[10], тому вважаємо недоцільним докладно зупинятися на їх оцінці. Традиційно загальновизнаним є тлумачення правовідносин С.С. Алексєєвим та іншими вченими: – це виникаючі на основі норм права суспільні зв'язки, учасники яких мають суб'єктивні права та юридичні обов'язки, забезпечені державою[11]. Цієї точки зору дотримується й Р.Й. Халфіна, вказуючи, що, “незважаючи на розходження словесних формулювань, сутність правовідношення вбачається в тому, що воно являє собою суспільне відношення, урегульоване нормою права”[12]. У результаті аналізу таких теоретично-правових позицій можна вирізнити наступні істотні ознаки правовідносин: а) вони виникають на основі норм права; б) характеризуються наявністю у сторін суб'єктивних юридичних прав та обов'язків; в) являють собою суспільний зв'язок конкретних осіб; г) здійснення суб'єктивних прав та юридичних обов'язків забезпечується можливістю державного примусу.

Ми приєднуємося до позиції названих учених, але вкажемо, що вважаємо її за вихідну загальну теоретичну модель, схему, яку необхідно розглядати при визначенні понять конкретних видів правовідносин кожної окремої галузі права, зокрема фінансового.

Узагальнюючи вищенаведене, відзначимо, що фінансовим правовідносинам, як і будь-яким іншим правовідносинам, теж властиві вищезазначені ознаки. Тому при тлумаченні поняття фінансових правовідносин вбачається найбільш правильним співвіднести ознаки правовідносин взагалі і фінансових правовідносин як їх виду, зокрема.

По-перше, фінансові правовідносини, як і будь-які інші правовідносини, виникають, змінюються і припиняються на підставі норм права. Такими є норми фінансового права, що закріплюють ту модель поведінки для сторін правовідносин, що буде згодом реалізована у фінансових правовідносинах. Халфіна Р.Й. писала, що “правовідношення являє собою результат дії правової норми”[13]. Отже, фінансові правовідносини виступають результатом дії фінансово-правових норм, які передбачають умови їх виникнення, зміни і припинення. Наприклад, підприємство, будучи суб'єктом фінансових (податкових) правовідносин, несе обов'язок по сплаті в Державний бюджет податку на додану вартість, якщо воно є платником цього податку відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість” від 3 липня 1997 р.[14] Фінансові правовідносини є формою реалізації фінансово-правових норм.

По-друге, як і будь-які інші, фінансові правовідносини характеризуються наявністю у сторін суб'єктивних прав і юридичних обов'язків. Фінансово-правова норма точно окреслює коло суб'єктивних юридичних прав та обов'язків, якими наділені сторони правовідносин. Її вимоги визначають ту позитивну поведінку суб'єктів фінансових правовідносин, якій вони можуть і повинні слідувати, реалізуючи свої права й обов'язки (зрозуміло, що в даному випадку не йдеться про правопорушення). Так, Державне казначейство згідно зі ст. 25 Бюджетного кодексу України від 21 червня 2001р. уповноважене в безспірному порядку списувати кошти з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету і місцевих бюджетів України, але за рішенням державного органу, що відповідно до закону має право на його застосування[15].

По-третє, фінансові правовідносини, як і інші види правовідносин, – це зв'язок конкретних осіб. Відзначимо, що учасники цих відносин завжди визначені конкретно, тобто саме ці суб'єкти (а не які-небудь інші) є носіями конкретних суб'єктивних юридичних прав та обов'язків у фінансовій сфері. Ця ознака дозволяє чітко окреслити межу між фінансово-правовою нормою, у якій зазначено всіх осіб, здатних бути учасниками фінансових правовідносин, і фінансовими правовідносинами, у яких беруть участь конкретні суб'єкти. На цей момент звертає особливу увагу П.С. Пацурківський[16].

По-четверте, у фінансових правовідносинах, як і в будь-яких інших їх видах, здійснення суб'єктивних прав і юридичних обов'язків забезпечено можливістю державного примусу. Відповідно до думки С.С. Алексєєва, “як тільки ті чи інші особи стають носіями суб'єктивних прав і юридичних обов'язків, так відразу ж вони попадають у специфічне становище стосовно держави”[17]. Це обумовлено, на наш погляд, державними інтересами й інтересами громадянського суспільства, що реалізуються у фінансових правовідносинах. Так, у випадках невнесення платником податкового платежу в бюджет чи ненадання фінансовому (податковому) органу у встановлений термін звіту про його фінансово-господарську діяльність за відповідний період, держава в примусовому порядку забезпечує здійснення цих обов'язків платниками податків шляхом застосування фінансових та інших санкцій[18].

Досліджуючи зміст фінансових правовідносин, зазначимо, що згідно з позицією Н.І. Кондакова при визначенні поняття якого-небудь явища труднощі полягають в умінні виявити суттєві якості й абстрагувати їх від несуттєвих[19]. З огляду на цю думку вкажемо, що в перебігу нашого дослідження основна увага буде приділятися розгляду саме істотних якостей фінансових правовідносин, які ми будемо відокремлювати від факультативних, несуттєвих.

Незважаючи на те, що проблемою визначення категорії “фінансові правовідносини” займалася низка вчених юристів-фінансистів[20], у науці фінансового права не досягнуто загального розуміння цього правового явища. Слід зазначити, що деякі питання, що стосуються цієї проблеми, мають дискусійний характер. Це стосується насамперед змісту фінансової діяльності держави та її напрямків, об'єкта фінансових правовідносин, аналіз яких буде здійснено нами в цій роботі. Наявність таких спірних моментів обумовлено тим, що фінансові правовідносини щогодини розвиваються, вони мобільні в силу зміни економічних, соціальних і політичних умов, змін, що відбуваються в регулюючих їх фінансово-правових нормах, а також через мінливість самої сфери фінансової діяльності, у зв'язку з чим змінюється й поняття фінансових правовідносин. Але не можна не брати до уваги загальнометодологічне положення, відповідно до якого поняття про явище виправдано, якщо в ньому відбито його основні, істотні властивості.

Необхідно навести думку Ю.А. Ровинського, який визначає поняття фінансових правовідносин як вид суспільних відносин – фінансових, урегульованих фінансово-правовою нормою[21]. На наш погляд, у його визначенні дуже значимим є акцент на те, що останні є фінансовими відносинами, які набувають характеру правових, будучи урегульованими нормою фінансового права. Саме ця особливість, на нашу думку, і є підставою для виділення всіх істотних, властивих тільки фінансовим правовідносинам ознак й усвідомити характер взаємозв'язку між ними[22].

У фінансово-правовій та фінансовій літературі вказується, що фінансові відносини (фінанси) – це насамперед економічні відносини, зумовлені дією закону вартості й наявністю товарно-грошових відносин, у результаті яких утворюються, розподіляються і використовуються централізовані й децентралізовані фонди коштів, необхідні для задоволення завдань держави і потреб суспільства (хоча на певних етапах розвитку інтереси останніх можуть не тільки не збігатися, а й суперечити один одному)[23]. Саме за допомогою фінансових відносин держава впливає на процеси нагромадження капіталу, причому від такого впливу залежить у більшій мірі економічне зростання країни[24]. Використовуючи фінанси, вона регулює процеси, пов'язані з розподілом і перерозподілом сукупного суспільного продукту й національного доходу, зокрема. Для держави ці відносини мають першорядне значення, оскільки такі соціальні зв'язки в матеріальному змісті забезпечують можливість виконання її завдань і функцій, і тому вона за допомогою норм права прагне організувати й урегулювати їх належним чином, додає ним відповідні форму і зміст, у результаті чого вони стають фінансово-правовими. Із цього приводу
С.Д. Ципкін відзначав, що “фінансові правовідносини завжди відображають визначені, відповідні економічні відносини. Останні спочатку проходять через суспільну свідомість, а вже потім їх ідеальна форма й відображений зміст закріплюються в правових відносинах”[25]. Виходячи з цього, ми повинні погодитися, що фінансові правовідносини є, по суті, економічними.