Бюджет і бюджетна система

    NDI - A = -dFD,

    де  NDI — національний дохід;

    А — сукупні витрати;

    -dFD — приріст зовнішньої заборгованості.

    За  таких умов завдяки зовнішньому  запозиченню виникає можливість прискорений темпів зростання національного  доходу країни за рахунок можливих додаткових інвестицій:

    S -I = -dFD,

    де  S — внутрішні заощадження;

    І   - інвестиції,

    Якщо  можливості збільшення внутрішніх заощаджень за перехідної економіки обмежені мінімально необхідним рівнем споживання, то саме зовнішнє фінансування стає важливим джерелом інвестування в економіку. У платіжному балансі ці процеси виражаються таким співвідношенням:

    СА = -dFD + dR,

    де  СА — сальдо поточного рахунка;

    dR— накопичення чистих міжнародних резервів.

    Зазначена рівність свідчить про те, що від'ємне сальдо поточного рахунка може фінансуватися  чи то нарощуванням зовнішнього боргу, чи то зменшенням міжнародних резервів.

    Оскільки  мета забезпечення стабільності національної валюти не допускає зменшення офіційних  валютних резервів, то інтенсифікація імпорту капітальних товарів, що необхідна для забезпечення економічного зростання, та імпорту споживчих товарів із метою недопущення падіння споживання, пропорційного скороченню виробництва, часто спирається на зростання зовнішньої заборгованості країни.

    Наведену  вище рівність можна подати так:

    СА + dFD = dR

    Джерелом  приросту міжнародних резервів є  або позитивне сальдо поточного    рахунка     платіжного     балансу,     або     приріст    зовнішньої заборгованості. Оскільки можливості швидкого нарощування експорту в середньостроковому періоді обмежені зовнішньою конкурентоспроможністю країни, а зростання імпорту необхідне для оновлення технологічної бази виробництва, то накопичення міжнародних резервів як важливої складової політики стабілізації у багатьох випадках фінансується за рахунок зовнішніх кредитів і позик.

    По  суті, залучення зовнішніх фінансових ресурсів дає змогу державі вийти  за межі замкненого кола; слабкий динамізм економічного розвитку — недостатність  національних заощаджень — звужене  відтворення суспільного виробництва  — нагромадження кризових явищ в економіці.

    Для аналізу ситуації у сфері державних  фінансів часто застосовують таку рівність:

    ^{D = dID + dNC_g + dFD,}

    де  D — дефіцит державного бюджету;

    dID— внутрішні державні позики;

    dNC_g — кредити Центрального банку уряду;

    dFD — зовнішні кредити і позики.

    Тобто дефіцит бюджету фінансується внутрішніми  позиками та (або) кредитами Центрального банку, а також зовнішніми кредитами  і позиками. Відомо, що залучення  кредитів Центрального банку, як правило, обертається зростанням цін, а внутрішні  запозичення витісняють приватних інвесторів через зростання відсоткових ставок. Тому фінансування дефіциту бюджету значною мірою потребує використання зовнішніх фінансових ресурсів.

    Один  із відомих американських економістів  А. Лернер розглядає концепцію "функціональних фінансів", у якій значну увагу приділяє державному боргу. Як відомо, англійська класична політекономія розглядала державний борг як тягар, що накладається на майбутнє покоління, підриває його накопичення. Ця теза міцно закріпилася серед економістів, що займаються проблемою державних фінансів і фінансової політики, Кейнсіанська теорія, навпаки, намагалася довести, що питання перекладення частини боргу неоднозначне. По суті, справа значно складніша, А, Лернер, розглядаючи наслідки державного боргу, виділяє дві його частини — внутрішній і зовнішній борг. На його думку, внутрішній борг не можна розглядати як тягар, накладений на майбутнє покоління. Особи різних вікових груп позичають одна одній певні кошти. Під час погашення боргів грошові потоки повертаються до власників. У результаті рівень споживання не зменшується, відбувається лише перерозподіл доходів.

    А. Лернер писав; "Державний борг не є тягарем для майбутнього  покоління, бо якщо воно здійснюватиме  платежі за цим боргом, то платитиме  самому собі. Державний борг не є тягарем для нації, оскільки кожен цент процентів чи погашення основної суми позики, яка зібрана серед громадян як платників податків для здійснення платежів за державним боргом, повертається до громадян як до власників облігацій державних позик". Щодо зовнішнього боргу, то, на думку А. Лернера, важливо те, з якою метою робилися позики; для фінансування поточних чи капітальних видатків держави. Якщо, позики використовуються для фінансування поточних видатків, то майбутні покоління змушені будуть погашати борг і проценти зовнішнім кредиторам зі своїх майбутніх доходів. Якщо ж позики використовуються для фінансування капітальних державних витрат, то проблема полягатиме в тому, як продуктивно використовуватимуться отримані кошти. Приріст національного доходу, одержаного в результаті економічного злету, дасть можливість не тільки сплатити проценти, а й збільшити доходи держави і населення.

    Таким чином, на підставі дослідження державного боргу з усіх концепцій можна  виділити дві найцікавіші. Перша  — А. Лернера — про зовнішній борг і його ефективність, яку можна застосувати до наших умов. Зростання зовнішнього боргу тільки тоді стає кабалою» коли залучені фонди йдуть на поточні цілі й не приводять до створення нової вартості й багатства. Зовнішні позики, залучені на фінансування об'єктів промислового чи сільськогосподарського будівництва, тобто витрачені продуктивно, дадуть

    можливість  повернути фонди з процентами, а залишок збільшить вартість і національне багатство. Друга  концепція (кейнсіанська теорія), яку розвиває багато економістів (К, Макконнелл, С.Л. Брю та ін,), полягає в тому, що державний борг є громадянським активом, складеним із фінансових активів усіх суб'єктів ринку, тобто веде до підвищення попиту і ціни інших активів. Це становище може особливо загостритися під час зниження нових емісій корпорацій. Через це зайві заощаджений мають бути залучені в інвестиції державних цінних паперів.

    Слід  зазначити, що повна відмова від  державного запозичення, як внутрішнього, так і зовнішнього, неможлива, оскільки необхідно забезпечувати обслуговування й погашення вже накопиченого державного боргу, підтримувати платіжний баланс, зберігати й накопичувати валютні резерви, які є джерелом фінансування економічного зростання.

    Для забезпечення стабільного економічного зростання українські підприємства потребують значних інвестицій, які можуть підтримати конкурентоспроможність вироблених ними товарів шляхом впровадження нових технологій і модернізації виробництва. У багатьох випадках такі інвестиції не можуть бути здійснені за рахунок доходів підприємств. Розв'язанню проблеми можуть сприяти прямі іноземні інвестиції та зовнішні запозичення.

    Основними кредиторами України є міжнародні фінансові організації, зокрема  Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР), Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк (СБ). Ставка українського уряду на зростання запозичень на зовнішньому ринку пояснюється тим, що іноземні позики дешевші, ніж внутрішні, і надаються на довгостроковій основі. Так, наприклад, Світовий банк надає пільгові кредити на строк до 17 років із можливістю відстрочки платежу (до 5 років) під 7% річних, Напрями використання й цільове призначення кредитів Світового банку в Україні подані у таблиці» яка пропонується в додатку,

    На  сьогодні до проектного портфеля Світового банку в Україні входить 30 проектів із загальним обсягом інвестиційних ресурсів понад 3,0 млрд, дол. США. Інвестиційні проекти Світового банку здійснюються в різних галузях економіки України, Велике значення надається соціальному сектору, сільському господарству, паливно-енергетичному комплексу, фінансовому і державному секторам.

    Звичайно, щоб Україна відчула практичний вплив стимулюючого ефекту зовнішніх  і внутрішніх запозичень, уряду необхідно  проводити обґрунтовану й зважену  боргову політику, яка має враховувати ймовірні макроекономічні наслідки, пов'язані з процесом управління державним боргом. Основним фактором, що викликає зростання державної заборгованості й нівелює позитивний вплив державних запозичень в Україні, є нецільове використання запозичених фінансових ресурсів і відсутність урядового контролю за рентабельністю їх залучення у виробничий процес.

    Отже, Україні необхідно дотримуватися "золотого правила" державних  фінансів: розмір бюджетного дефіциту (сума випущених боргових зобов'язань уряду) має дорівнювати сумі державних інвестицій. 

    2.3. Сучасний стан  бюджету України

    5 вересня 2007 року на засіданні Урядом було розглянуто проект Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», розроблений відповідно до Бюджетного кодексу та Бюджетної декларації на 2008 рік, схваленої Урядом. Для розрахунків бюджету взято основні прогнозні макропоказники економічного і соціального розвитку України на 2008 рік: ВВП — 810,1 млрд гривень, індекс споживчих цін — 106,8, курс гривні за 1 долар США — 4,95—5,25.

    Бюджет  на 2008 рік продовжує взятий минулого року курс на соціально орієнтоване  інноваційно-інвестиційне оновлення  економіки, що демонструє послідовність  та стабільність політики Уряду. При  цьому, головний акцент бюджету-2008 —  це підвищення рівня життя громадян, стимулювання народжуваності та підтримка молоді.

    Вперше  в історії України бюджет 2008 року ґрунтується на моделі середньо термінового  планування. Тобто, він враховує поетапне фінансування масштабних державних  та регіональних програм, термін виконання яких складає 3—5 років.

    Доходи  бюджету зросли на чверть, а дефіцит є поміркованим і обґрунтованим

    Доходи  зведеного бюджету у 2008 році становлять 250,2 млрд гривень (30,9 % ВВП), у тому числі загального фонду — 197,7 млрд гривень (24,4% ВВП). Це на чверть більше планових показників бюджету поточного року. Прогнозний обсяг спеціального фонду держбюджету становить 52,4 млрд гривень.

    Дефіцит державного бюджету визначено обсягом 17,7 млрд гривень, або 2,2 % ВВП. Профінансувати дефіцит передбачається за рахунок надходжень від приватизації державного майна у наступному році — 7 млрд гривень. Ці кошти мають цільове призначення і будуть спрямовані на подальше формування інноваційно-інвестиційної моделі розвитку економіки України: на житлово-комунальне господарство та соціально-економічний розвиток регіонів, агропромисловий комплекс, будівельну галузь та обробну промисловість.

    10,7 млрд гривень для фінансування дефіциту бюджету планується запозичити на внутрішньому і зовнішніх ринках.

    При розробці держбюджету—2008 з урахуванням зростання обсягу ВВП збережено частку перерозподілу ВВП через зведений бюджет на рівні, що не перевищує прогнозований на 2007 рік. Тобто, податковий тиск на бізнес, порівняно з минулим роком, фактично, зменшиться. Цього буде досягнуто за рахунок:

    — збільшення обсягу податкової соціальної пільги для громадян на 479,1 млн гривень проти 2007 року;

    — встановлення податкового кредиту для відшкодування громадянам витрат на навчання та частини сплачених процентів за іпотечним кредитом;

    — застосування зниженої ставки податку на прибуток підприємств 20 % у разі інвестування частини прибутку та надання спеціальних інвестиційних пільг, зокрема у вигляді інвестиційно-інноваційного податкового кредиту;

    — скасування митних зборів у зв’язку із виконанням норм СОТ;

    — зменшення на 0,5 % ставки з купівлі-продажу безготівкової валюти, тощо

    Серед новацій проекту бюджету-2008 те, що перед головними розпорядниками бюджетних коштів поставлене завдання підвищити результативність, ефективність та прозорість використання бюджетних коштів на основі визначених головними розпорядниками пріоритетних завдань своєї діяльності та результативних показників, яких вони прагнуть досягти.

    Обсяг видатків та надання кредитів зведеного  бюджету—2008 становить 269,5 млрд гривень, що на 23 % більше видатків 2007 року, в тому числі загальний фонд державного бюджету — 169, 6 млрд та місцевого бюджету — 102,5 млрд.

    Соціальний  блок: підвищення рівня життя громадян, стимулювання народжуваності та підтримка  молоді.

    Відповідно до проголошеної Урядом програми підвищення добробуту громадян додаткові ресурси бюджету-2008 спрямовуються на:

    — запровадження нових розмірів мінімальної  заробітної плати з 1 січня 2008 року — 505 гривень на місяць, з 1 квітня — 515 гривень, з 1 жовтня — 565 гривень на місяць. На це додатково буде спрямовано 12,5 млрд гривень. Таким чином, розмір мінімальної заробітної плати на кінець року буде становити 90 % прожиткового мінімуму;

    — значне підвищення розмірів соціальних гарантій при народженні другої дитини та наступних дітей. Допомога при народженні дитини надаватиметься у розмірі: 11,7 тис. гривень – на першу дитину, 25 тис. гривень — на другу дитину, 50 тис. гривень — на третю і наступну дитину. На зазначені цілі видатки бюджету у наступному році збільшено на 1,6 млрд гривень;