Бюджет і бюджетна система

    3) Схвалення Кабінетом Міністрів  України проекту Державного бюджету та проекту закону про Державний бюджет та подання їх Верховній Раді України (не пізніше 15 вересня року, що передує плановому).

    4)Розгляд  та прийняття Державного бюджету  України Верховною Радою України.

• Розгляд проекту закону про державний бюджет України народними депутатами України, а також у комітетах, депутатських групах та фракціях Верховної Ради України.
• Розгляд Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету спільно з уповноваженими представниками Кабінету Міністрів України пропозицій до проекту закону про Державний бюджет України і підготовка Висновків та пропозицій до нього, а також підготовка таблиці пропозицій суб'єктів законодавчої ініціативи.
• Обговорення проекту Державного бюджету на пленарному засіданні Верховної Ради:
• перше читання — розгляд висновків та пропозицій до проекту закону про Державний бюджет України. У разі схвалення вони набувають статусу Бюджетних висновків Верховної Ради України;
• друге читання — передбачає затвердження загального обсягу дефіциту (профіциту), доходів і видатків державного бюджету України на наступний бюджетний період, обсягу міжбю-джетних трансфертів та інших положень, необхідних для формування місцевих бюджетів;
• третє читання — голосування щодо статей бюджету, які не були прийняті у другому читанні, та щодо проекту закону про Державний бюджет України в цілому.

    Закон про Державний бюджет України  повинен бути прийнятий Верховною  Радою України до 1 грудня року, що передує плановому.

    Виконання бюджету полягає у мобілізації запланованих доходів і фінансуванні передбачених видатків. Забезпечення виконання бюджету покладено на Кабінет Міністрів, а загальну організацію та управління виконанням Державного бюджету здійснює Міністерство фінансів. Бюджет виконується за розписом, затвердженим Міністром фінансів. Цей документ складається у місячний термін після затвердження бюджету в розрізі підрозділів бюджетної класифікації, яка дає повну деталізацію видів доходів і напрямів видатків. Розпис доходів і видатків складається з поквартальною розбивкою, що дає змогу збалансувати бюджет на різні періоди.

      Касове виконання Державного бюджету здiйснюється через установи Нацiонального банку Украiни, Державного експортно-iмпортного банку України, Акцiонерно-комерцiйного агропромислового банку "Україна", Акцiонерно-комерцiйного банку соцiального розвитку "Укрсоцбанк", Українського акцiонерно-промислово-iнвестицiйного банку "Промiнвестбанк". Названi банки здiйснюють касове виконання державних позабюджетних фондiв, крiм Пенсiйного, який обслуговує Акцiонерно-комерцiйний банк "Аваль". Ранiше, до створення Державного Казначейства, розпорядником бюджетних коштiв (перераховувало їх) було Управлiння по виконанню Державного бюджету Мiнiстерства фiнансiв України. Постановою Кабiнету Мiнiстрiв Украiни вiд 31 липня 1995 року за i 590 створено Державне Казначейство та одночасно лiквiдовано Управлiння по виконанню Державного бюджету та Головне управлiння обслуговування державного зовнiшнього боргу Мiнiстерства фiнансiв України. Цiєю ж Постановою затверджено Положення про Державне Казначейство. Згiдно з Положенням, Державне Казначейство:

    - органiзовує виконання Державного бюджету i здiйснює вiдповiдний контроль за цим;

    - здiйснює управлiння наявними  коштами Державного бюджету, в  тому числi в iноземнiй валютi, та  коштами державних позабюджетних  фондiв у межах видаткiв, що  установленi на вiдповiдний перiод;

    - здiйснює фiнансування видаткiв  Державного бюджету;

    - веде облiк касового виконання  Державного бюджету, складає звiтнiсть  про стан виконання Державного  та зведеного бюджетiв;

    - здiйснює управлiння державним  внутрiшнiм та зовнiшнiм боргом  вiдповiдно до чинного законодавства;

    - розподiляє мiж Державним бюджетом, бюджетом Автономноi Республiки  Крим, областей, мiст Киiва i Севастополя  вiдрахування вiд загальнодержавних  податкiв, зборiв i обов'язкових  платежiв за нормативами, затвердженими  Верховною Радою Украiни;

    - здiйснює контроль за надходженням i використанням коштiв державних  позабюджетних коштiв.

    У разi, коли в ходi виконання бюджету  рiвень дефiциту бюджету перевищує  встановлений або виникає значне зниження надходжень вiд доходних джерел, Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республiки Крим, мiсцевi ради народних депутатiв за пропозицiєю Кабiнету Мiнiстрiв України та вiдповiдних виконавчих органiв або державних адмiнiстрацiй приймають рiшення про запровадження пропорцiйного скорочення затверджених бюджетних видаткiв щомiсячно по всiх статтях бюджету (крiм статей, якi визначить вiдповiдна рада) до кiнця бюджетного року. Пропорцiйне скорочення може бути запроваджено також тодi, коли в ходi виконання бюджету його дефiцит не зменшується i, отже, фiнансування передбачених бюджетних заходiв стає неможливим. Якщо Верховна Рада не прийме рiшення про скорочення видаткiв бюджету при зростаючому дефiцитi, то Президент Укрїiни має право зупинити або скоротити фiнансування окремих видаткiв, вiдповiдним чином попередивши про це Верховну Раду України.

    У своiй дiяльностi i Верховна Рада Украiни, i вiдповiднi мiсцевi ради часто приймають  такi рiшення, якi зумовлюють скорочення надходжень або збiльшення видаткiв  по нижчестоячих бюджетах бюджетноi системи. У таких випадках вони повиннi передбачити джерела iх покриття. Тобто у разi, коли рада вищого рiвня або ii виконавчий орган у межах своii компетенцii приймаi рiшення, яке зумовлюi зменшення доходiв або збiльшення видаткiв бюджетiв нижчого рiвня, то кошти, необхiднi для збалансування мiнiмального бюджету нижчого рiвня, мають компенсуватися тим органом, який прийняв рiшення, за рахунок коштiв його бюджету або коштiв, передбачених для цього Законом. Слiд зазначити, що при визначеннi нестачi коштiв у бюджетi нижчого рiвня не враховуiться вiльний залишок коштiв цього бюджету, який створився на початок поточного бюджетного року i який не було використано до моменту прийняття даного рiшення.

    Рiшення  вищих органiв влади, якi тягнуть  за собою зменшення дохiдної бази або збiльшення видаткiв бюджетiв нижчого рiвня, можуть бути не прийнятi до виконання, якщо вони не забезпеченi вiдповiдними бюджетними коштами. Якщо в ходi виконання бюджету вищий або нижчий орган влади чи управлiння приймає рiшення з питань, що не входять до його компетенцii, i це завдає збиткiв бюджету нижчого чи вищого рiвня, то вiдшкодування цих збиткiв провадиться тим органом влади, який приймав рiшення, за рахунок коштiв його бюджету.

    Виконання Державного бюджету провадиться  за розписом доходiв i видадкiв з поквартальним розподiлом, що складається Мiнiстерством фiнансiв вiдповiдно до показникiв цього бюджету. Аналогiчно складаються фiнансовими управлiннями розписи доходiв i видаткiв з поквартальним розподiлом бюджетiв мiсцевих рад. Усi бюджети бюджетноi системи України виконуються по видатках у тих пропорцiях щодо загальноi суми видаткiв бюджетiв, якi затвердженi вiдповiдно Верховною Радою України i мiсцевими радами. Контроль за пропорцiйним фiнансуванням здiйснюється щоквартально.

    Фiнансування видаткiв з Резервного фонду Кабiнету Мiнiстрiв здiйснюється за постановою Кабiнету Мiнiстрiв вiдповiдно до обгрунтувань iх необхiдностi та екологiчноi ефективностi. Виконання бюджетiв Автономноi Республiки Крим чи мiсцевого органу влади провадиться Урядом Республiки чи виконавчим органом, тобто саме вони забезпечують надходження до бюджету всiх передбачених бюджетом доходiв та ефективне витрачення бюджетних коштiв. При тимчасових розривах у виконаннi доходiв або необхiдностi збiльшення видаткiв бюджетiв виконавчi органи входять з клопотанням до вищих фiнансових органiв про надання позички на покриття тимчасових касових розривiв, при цьому вони подають також гарантiйнi зобов'язання щодо погашення позичок в обумовленi строки в межах поточного бюджетного року. У разi необхiдностi внесення змiн щодо доходiв i видаткiв вiдповiдних бюджетiв державнi адмiнiстрацiї та виконавчi органи мiсцевих рад можуть в межах наданих їм законом прав вносити змiни. Внесення змiн, уточнень та доповнень до бюджетiв протягом бюджетного року здiйснюється в порядку, передбаченому Законом для затвердження вiдповiдних бюджетiв. Вiльний залишок коштiв бюджету, що утворився на початок поточного бюджетного року, доходи бюджету, одержанi додатково при виконаннi бюджету, суми перевищення доходiв над видатками, що утворюються в результатi збiльшення надходжень до бюджету, а також економiя у видатках - тобто будь-якi вiльнi бюджетнi кошти - вилученню не пiдлягають. Рiшення про використання цих коштiв приймає вiдповiдний орган державноi адмiнiстрацiї, виконавчоi влади або мiсцевого самоврядування з наступним затвердженням цих рiшень вiдповiдними радами. Завершальною, п'ятою ланкою бюджетного процесу i складання i затвердження звiту про виконання Державного бюджету, бюджету Автономноi Республiки Крим та бюджетiв мiсцевих рад народних депутатiв.

    Звiт  про виконання Державного бюджету  складає Мiнiстерство фiнансiв Украiни, а по нижчих бюджетах бюджетноi системи  це роблять вiдповiднi фiнансовi органи. До звiту про виконання Державного бюджету України та iнших бюджетiв в обов'язковому порядку додається пояснювальна записка щодо всiх вiдхилень вiд затвердженого бюджету як по доходах, так i видатках. Доповiдь по звiту про виконання Державного бюджету на засiданнi Верховноi Ради робить Мiнiстр фiнансiв Укрїiни. По звiту приймається постанова про його затвердження.

    З доповiддю по звiту про виконання  бюджетiв Автономної Республiки Крим та областей, мiст, районiв виступають керiвники вiдповiдних фiнансових органiв. Пiсля обговорення вiдповiднi ради приймають рiшення про затвердження звiтiв про виконання вiдповiдних бюджетiв.

    Усi бюджети України, вiд Державного до сiльського, i самостiйними, а в  сукупностi складають зведений бюджет України. Звiт про його виконання  робить Мiнiстерство фiнансiв Украiни на пiдставi звiтiв про виконання  бюджетiв Автономної Республiки Крим, областей, мiст Києва i Севастополя. Зведений звiт надсилаiться до Верховної Ради України. Затвердженi радами бюджети всiх рiвнiв пiдлягають опублiкуванню. Публiкуються i звiти про виконання бюджетiв.

    Розділ 2

    Актуальні проблеми бюджету  України

    2.1. Економічна сутність бюджетного дефіциту

    Питанням  дефіциту бюджету приділяється дедалі більше уваги як у науковій літературі, так і в практичній діяльності.

    У науковій літературі під дефіцитом  бюджету розуміють такі об'єктивні економічні відносини, які виникають між учасниками суспільного виробництва щодо використання коштів понад наявні закріплені джерела доходів бюджету в силу зростання граничних витрат виробництва. Бюджетний дефіцит, як правило, виникає внаслідок незбалансованості бюджету, тобто нестачі бюджетних коштів порівняно з потребою в них для фінансування необхідного обсягу державних витрат.

    За  своєю природою бюджетний дефіцит, як і будь-яка інша економічна категорія, має конкретний інтервал дії, що визначається, з одного боку, законами зростання вартості (капіталу), з другого — законами інфляції. Якщо бюджетний дефіцит тяжіє до законів зростання вартості, він об'єктивно набирає активної економічної форми, якщо ж до законів інфляції — то пасивної. Регулювання бюджетного дефіциту в тому й полягає, щоб за умов готівково-грошового потенціалу за допомогою фінансового маневру активною і пасивною формами бюджетного дефіциту ефективно адаптуватися до тенденції зростання граничних суспільних витрат виробництва. Водночас це означає і стимулювання розвитку продуктивних сил країни. Оволодіння такою політикою дає змогу суспільству залежно від рівня економічного розвитку і потенціалу грошового господарства знаходити прийнятний розмір дефіциту бюджету.

    Стихійно  створюваний дефіцит бюджету в СРСР (у 1991 році він досяг майже 20% валового національного продукту), а потім і и Україні (у 1992 році становив 7.2%, у 1994 році — 9,6% ВВП України) набув традиційно пасивної форми, що тяжіє до законів інфляції. Тому здійснюваний державою фінансовий маневр зорієнтований насамперед на соціальну підтримку населення,   фінансове   забезпечення   освіти,   охорони   здоров'я,   оборони, управління і підтримку ряду виробництв державного сектора.

    Важливо зазначити, що в зарубіжній літературі розрізняють реально спостережуваний, структурний і циклічний дефіцити бюджету. Під реально спостережуваним розуміють дефіцит, обсяг якого дорівнює загальним доходам (грошовим надходженням) від федеральних податків за мінусом витрат на державні закупівлі й трансфертні платежі.

    Структурний дефіцит — це обчислена різниця  між федеральними доходами і витратами  за певної фіскальної політики (чинний рівень оподатковування і поточних витрат) і базового рівня безробіття (6%). Коли економічна система входить  у період спаду, а рівень безробіття підвищується понад базовий, реально спостережуваний дефіцит бюджету перевищує рівень структурного дефіциту, що відбувається частково через зростання виплат допомоги по безробіттю та інших соціальних програмах, а також частково через падіння доходів населення. Різницю між реально спостережуваним дефіцитом бюджету і структурним дефіцитом прийнято називати циклічним дефіцитом бюджету.

    Варто зазначити, що дефіцит бюджету не таке вже й "безневинне" явище. Бюджетні дефіцити значно посилюють напруження на ринку позичкових капіталів, спричиняють зростання позичкового відсотка, перешкоджають зниженню високих процентних ставок. Резонанс від таких дій урядів багатьох країн виходить за межі національної політики.

    Високі  процентні ставки, в свою чергу, негативно позначаються на валютній сфері, призводять до подорожчання товарів за кордоном, отже, ведуть до скорочення виробництва на експорт, збільшення пасивного торгового балансу, викликають негативні наслідки на ринку праці. За даними американських економістів, кожний мільярд доларів дефіциту зовнішньої торгівлі призводить до втрати 52 тис. робочих місць. Економічні збитки в експортних галузях негативно позначаються на банківській системі, внаслідок чого деякі банки зазнають банкрутства. Отже, бюджетний дефіцит перешкоджає розв'язанню економічних і соціальних проблем не тільки в конкретній країні, але й впливає на економічну ситуацію в інших країнах. І що ж до особливостей бюджетної політики в Україні, то слід звернути увагу на важливу особливість останніх років: скорочення обсягів бюджету, здійснюваного двома шляхами — скороченням дохідної частини бюджету у відсотковому відношенні до ВВП (частина відрахувань у бюджет від виробленого ВВП скоротилася від 43,5% у 1994 році до 27,8% за планом 1999 року) і скороченням дефіциту бюджету. Якщо в 1997 році дефіцит бюджету становив 6,7% ВВП, то в 1999 році (за планом) він мав становити 1%ВВП.