Бюджет і бюджетна система

    Теоретично  можна  виділити  чотири  основних  напрямки  подолання дефіциту бюджету:

• збільшення дохідної частини бюджету;
• скорочення видаткової частини бюджету;
• здійснення внутрішніх і зовнішніх позик;
• проведення грошової і кредитної емісії..

    Щодо  економічної ситуації в Україні, то для неї нині прийнятні всі  чотири названі напрямки.

    Перший  напрямок — збільшення дохідної частини бюджету — може бути пов'язаний з проведенням оптимальної податкової політики, яка б стимулювала виробників до розвитку виробництва і збільшення його обсягів. Це стане передумовою збільшення національного доходу як основного джерела поповнення бюджетних ресурсів. Сюди ж варто віднести проведення реформи заробітної плати, зростання доходів основної частини населення, що прямо пов'язано із заінтересованістю виробників у збільшенні випуску продукції, а також із підвищенням платоспроможного попиту населення і, як наслідок, зростанням обсягів виробництва і бюджетних засобів за рахунок бюджетних відрахувань.

    Другий  напрямок — скорочення витрат державного бюджету. Сюди варто насамперед віднести скорочення витрат на народне господарство, зменшення до мінімуму участі держави у виробничих інвестиціях. Винятком

    повинні стати лише окремі об'єкти інфраструктури, пріоритетні напрямки у структурі  промислового виробництва, охорона  навколишнього середовища, включаючи  витрати, пов'язані з ліквідацією  наслідків Чорнобильської катастрофи.

    Витрати ж, пов'язані з проведенням інноваційної політики та подальшим розвитком  виробництва, повинні бути покладені  переважно на самі підприємства, які  для цього можуть використовувати  частину амортизаційних відрахувань, частину прибутку, а також частину дивідендів і прибутку від операцій з цінними паперами, банківські кредити.

    На  сучасному етапі економічного розвитку скорочення видаткової частини бюджету  може бути пов'язане зі скороченням  військових витрат на оборону за рахунок  встановлення оптимальної чисельності військовослужбовців і скорочення закупівель військової техніки, тимчасовим скороченням цитрат на соціально-культурні заходи (освіту, охорону здоров'я тощо) і, що особливо важливо, зі скороченням витрат на управління.

    Скорочення видаткової частини бюджету може бути досягнуте за рахунок зменшення усіх видів дотацій, субсидій. Мова йде насамперед про скорочення дотацій підприємствам-виробникам і переділу дотацій споживачам.

    Третій  напрямок - скоророчення дефіциту бюджету  — здійснення внутрішніх і зовнішніх позик, тобто пошук джерел фінансування дефіциту, що склався.

    Слід  зазначити, що проблема подолання дефіциту бюджету в Україні є однією з найважливіших і найсуперечливіших  фінансових проблем. Під час її обговорення  нерідко розглядають досвід зарубіжних країн, економіка яких функціонує нормально і за п'яти-, і за десятивідсоткових рівнів бюджетного дефіциту щодо валового внутрішнього продукту. Однак тут слід мати на увазі, які джерела фінансування дефіциту бюджету Існують у цих країнах, оскільки саме вибір джерел фінансування дефіциту бюджету, а не його розмір сам собою має принципове значення для функціонування економіки.

    Бюджетний дефіцит може фінансуватися за рахунок  трьох джерел: внутрішніх і зовнішніх  позик, грошово-кредитної емісії.

    У разі фінансування дефіциту бюджету  за рахунок внутрішніх позик і  випуску урядових цінних паперів  кількість товарів і послуг у  народному господарстві залишається  незмінною; наслідки такої заборгованості залежать від економічної кон'юнктури, а також стану ринку праці і ринку капіталу. За наявності у населення вільних коштів і низького попиту на капітал з боку приватного сектора та високого рівня прихованого безробіття збільшення державних витрат, яке фінансується за рахунок внутрішніх позик, є чинником, що сприяє економічному розвитку країни. Якщо ж уряд України має можливість поширити серед населення і підприємств урядові цінні папери в розмірах, достатніх для покриття бюджетного дефіциту, це означає, що збільшення державних витрат відбувається за рахунок скорочення особистого споживання населення. Такий перерозподіл напрямків використання валового продукту є кращим і не становить небезпеки для економіки країни.

    Проте результати емпіричних досліджень учених свідчать, що в Україні триває низька еластичність заощаджень за відсотковими ставками, а отже, існує низька можливість збільшення добровільних заощаджень населення за бюджетного дефіциту. Наприклад, у 2005 році випущені облігації внутрішньої державної позики (ОВДП) номінальною вартістю 10,5 млрд. грн., що в 2,8 разу перевищує їхній випуск у 2004 році. У результаті розміщення ОВДП у бюджет надійшло 8,3 млрд. грн., із яких на погашення і виплату прибутку по облігаціях минулих років витрачено 4,8 млрд. фн. На покриття дефіциту бюджету за рахунок операцій з ОВДП спрямовано 4,4 млрд. грн.

    Фінансування  бюджетного дефіциту за рахунок зовнішніх  позик означає виникнення можливості здійснення додаткових державних витрат без обмеження поточного споживання і реальної інвестиційної діяльності приватного  сектора.  Водночас  повернення боргу і  його  обслуговування

    будуть  здійснюватися за рахунок майбутнього  виробництва, а це потребує в подальшому відповідного збільшення імпортних  товарів і послуг. Важливо при  цьому мати на увазі, що за кредитного фінансування державних витрат відбувається перерозподіл у часі фінансових витрат, частину з яких доведеться відшкодовувати наступним поколінням.

    У сучасних умовах фінансування дефіциту бюджету характеризується такими даними, які наведені у додатку ...

    Як  видно з наведеного додатку, основний акцент у фінансуванні дефіциту бюджету зміщено у бік внутрішнього фінансування за допомогою ОВДП, розміщених серед підприємств і банківських структур України. Все це призводить до необхідності повернення як внутрішнього, так і зовнішнього державного боргу

    Зростає також і зовнішній борг держави. Тому, розглянувши можливі напрямки, які ведуть до скорочення дефіциту бюджету України, я вважаю найприйнятнішим  другий напрямок — скорочення видаткової частини бюджету. Тим більше, що цей  варіант збігається з основною вимогою МВФ — проведенням адміністративної реформи як основної за умов скорочення дефіциту бюджету і надання кредитів МВФ.

    Дефіцит бюджету повинен стати контрольованим і слугувати розвитку економіки. 

    2.2. Державний борг та його обслуговування

    Останніми роками у фінансовій системі України  суттєву роль почали відігравати  державні позики, що застосовувалися  як метод мобілізації грошових ресурсів до державного бюджету, інструмент регулювання  грошово-кредитної сфери й платіжного балансу країни. Державний борг є невід'ємною і важливою складовою державних фінансів. Під державним боргом розуміють непогашену основну суму безумовних фінансових зобов'язань держави, що виникають унаслідок державного запозичення і державних гарантій, які набирають чинності, перед суб'єктами права у грошовій формі. Державний борг — об'єктивне економічне явище, зумовлене залученням державою додаткових фінансових ресурсів на умовах кредиту для забезпечення реалізації функцій і завдань, покладених на неї.

    Погляди представників різних наукових шкіл щодо впливу державного боргу на економіку держави й добробут населення мають ілюралістичний характер. Так, А* Сміт у своїй праці "Дослідження про природу і причини багатства народів" наголошував, що зростання державного боргу може спричинити банкрутство держави як позичальника. Д. Рїкардо вважав, що державний борг призводить до відпливу капіталу, а дефіцитне фінансування скорочує приватні заощадження. Досить категорично про державні запозичення висловлювалися такі відомі вчені, як Ж.Б. Сей, Т. Мальтус, Р. Масгрейв, Е. Меаде, Ф. Модільяні та інші.

    Посідаючи односторонню позицію щодо державного кредиту, яка проявляється у повному  його неприйнятті або необгрунтованому схваленні, не варто абсолютизувати ту чи іншу точку зору. На цьому етапі серед українських економістів І науковців переважають негативні погляди на залучення державою зовнішніх фінансових ресурсів. На нашу думку, слід детальніше зупинитися та актуалізувати питання впливу державного боргу на економічне зростання держави.

    В економічній теорії ще в XIX столітті сформувався напрям економічної думки,   що   надавав   великого   значення   позиковому   фінансуванню   у

    стимулюванні  економічного розвитку, Це — вчення Дітцеля і Вагнера про "об'єктивно  зумовлені принципи покриття", розвиток класичною школою поняття компенсаційного бюджету, обґрунтування кейнсіанеьким напрямом необхідності дефіцитного фінансування з метою стимулювання сукупного попиту.

    Важливим  аргументом на користь державних  позик є те, що державне запозичення  під час економічних спадів слугує цілям стабілізації економіки, бо перешкоджає різкому падінню сукупного попиту. Позитивний вплив дефіцитно-фінансових видатків посилюється дією ефекту мультиплікатора: зростання державних видатків викликає кількаразове зростання сукупних витрат, а отже, й обсягу ВВП.

    Можливість  значного нарощування державного боргу  з метою стабілізації: економіки  визнається, зокрема, кейнсіанською  школою. При цьому її представники зазначають, що наростання державного боргу не загрозливе, оскільки борг частково може погашатися після подолання кризових явиш. Так, вступ економіки в стадію піднесення супроводжується зростанням податкових надходжень, а державні витрати за проведення економічно обґрунтованої політики мають зменшуватися. Надлишок бюджету, що виникає на цій основі, має спрямовуватися на погашення боргів, які виникли під час кризи.

    Один  із методів стимулювання сукупного  попиту під час економічних спадів кейнсіанці вбачають у випуску державних  позик із метою фінансування виробничих інвестицій. Вони обґрунтовують це таким чином: кризовий стан економіки характеризується низьким рівнем інвестиційної активності під впливом несприятливого економічного оточення. Тому, як правило, виникає надлишок приватних заощаджень над приватними інвестиціями. Таке перевищення приватних заощаджень дуже небажане₃ бо створює недостатність сукупних витрат стосовно внутрішнього виробництва, що через деякий час викликає падіння ВВП* Для запобігання таким процесам держава   може   абсорбувати   заощадження,   які   використані   приватними

    підприємствами, та витрачати їх на інвестиційні цілії

    Проте залучення державних позик для  фінансування капітальних вкладень може застосовуватися і за нормальних умов суспільного відтворення. Реалізація інвестиційних проектів за участю держави сприяє задоволенню суспільних потреб, економічному зростанню І водночас має забезпечувати повернення позикових коштів, залучених на їх фінансування.

    Іншим механізмом впливу державних позик  на економічний розвиток є збільшення зайнятості виробничих факторів, В економиш яка характеризується неповною зайнятістю виробничих факторів, додаткові державні видатки» фінансовані позиками, дають поштовх внутрішньому виробництву, що, в свою чергу, сприяє повнішому завантаженню матеріальних факторів виробництва й підвищенню рівня зайнятості.

    Важливо також зазначити, що, допускаючи бюджетний  дефіцит, держава стимулює внутрішнє  виробництво через підтримання  сукупного попиту. Адже дефіцит бюджету  є елементом сукупного попиту, тому скорочення дефіциту або балансування бюджету веде до скорочення внутрішнього попиту, А таке скорочення макропопиту дуже небажане оскільки має мультиплікативний ефект: спад виробництва веде до зменшення зайнятості й падіння попиту на товари виробничого призначення. Це знижує споживчі витрати домашніх господарств та інвестиційні витрати підприємств, що, в свою чергу, ще більше обмежує макропопит.

    Стимулюючий вплив на розвиток економіки має  залучення зовнішніх позик, оскільки в реальних термінах означає надходження  додаткових ресурсів, що можуть дати поштовх економічному зростанню.

    Зовнішня  заборгованість, зокрема, дає змогу  країні здійснювати більші сукупні  витрати, ніж вироблений національний дохід. У макроекономічному аналізі  відомі такі рівняння;