Бюджет і бюджетна система

    У податковій сфері назріла необхідність прийняття Податкового кодексу. В цьому документі було б доцільно виділити спеціальний розділ, який би включав комплекс пільг інноваційного спрямування, таких як: застосування пільг в оподаткуванні прибутку інноваційних підприємств; звільнення від податків наукових установ, діяльність яких здійснюється за рахунок державного бюджету; звільнення від оподаткування коштів, спрямованих на інвестиції у людський капітал; надання пільг в оподаткуванні комерційних банків, які здійснюють кредитування інноваційних підприємств.

    Без приватних інвестицій побудувати інноваційну  економіку в країні буде дуже складно, тому варто врахувати досвід Росії, де передбачається розробити ряд заходів, спрямованих на залучення приватних капіталів до науково-технічного сектору.

    Попри визнання провідної ролі інвестицій, що здійснюються із внутрішніх джерел фінансування, в політиці забезпечення інноваційного розвитку значна увага має приділятися створенню сприятливих умов для залучення в українську економіку іноземних інвестицій. Державна стратегія щодо залучення іноземних інвестицій в Україну може розглядатися лише як наслідок пожвавлення економіки, але не як його причина. Для залучення іноземних інвестицій необхідно насамперед вирішити проблеми макроекономічної стабілізації та активізувати дію всіх важелів економічного стимулювання інвестиційної діяльності безвідносно до національного походження інвестицій.

    Потреба залучення іноземних інвестицій під конкретні програми й проекти, що, мають інноваційне спрямування, вимагає формування організаційного механізму. їх залучення. Але в умовах недосконалості ринкового механізму ціноутворення, фондового, товарного, кредитного, грошового та валютного ринків та ринку цінних паперів поки що не можна говорити про наявність автономних ринкових стимулів інноваційного розвитку реального сектору економіки України.

    Отже, в Україні на сьогодні в основному  склалися необхідні передумови для переходу на інноваційну модель економічного розвитку, але спостерігається дефіцит фінансових ресурсів, що перешкоджає цілеспрямованим діям держави в інноваційній сфері.

    3.4.1. Вплив бюджетної  політики на інвестиційні  процеси в Україні

    Актуальною  проблемою, що стоїть перед державою, є створення та обгрунтування нових форм та методів державного регулювання інвестиційних процесів у країні для забезпечення економічного розвитку країни.

    Метою роботи є розкриття впливу інструментів бюджетної політики на інвестиційні процеси.

    Великий науковий внесок щодо розкриття цих  питань зробили відомі українські вчені С. Буковинський, В. Геєць, В, Зимо-вець, І. Луніна, І. Лютий, Д.Полозенко, А. Соколовська та інші.

    Податкова і бюджетна політики завжди критикувалися і критикуються, оскільки в їх основу мають бути закладені механізми подолання значної маси суспільних і особистих суперечностей, досягти оптимальності з розв'язанні яких практично неможливо, особливо з огляду на те, що економіка в кожний окремий період перебуває на різних стадіях свого розвитку, залежно від яких змінюється зміст і податкової, і бюджетної політик, що призводить до порушення окремих, навіть загальновизнаних принципів фіскальної політики таких, наприклад, як справедливість і стабільність.

    Розглядаючи сучасний стан бюджетної політики щодо прийняття та реалізації економічно виважених рішень щодо державних видатків, фактично можна зазначити про відсутність чіткої стратегії розподілу видатків щодо їх впливу на економічний розвиток у середньостроковій та довгостроковій перспективі.

    Так, розглядаючи динаміку інвестицій в  основний капітал за рахунок коштів державного бюджету за останні 3 роки, спостерігаємо тенденцію до зниження частки держави з інвестиційних процесах. Майже за всіма напрямами відбувається скорочення частки державного інвестування, а саме: інвестиції в основний капітал у сільське господарство скоротилися з 3,6 % (до загального обсягу інвестицій в основний капітал за видом економічної діяльності) у 2004 р. до 2,8 % у 2006 р.; відбулося зниження частки державних інвестицій у промисловості з 8,8 % до 5,6 %, зокрема, у добувній промисловості з 21,1 % до 16,7 %. Так, розглядаючи видатки зведеного бюджету на економічну діяльність, які протягом 2003-2007 рр. змінювались у межах 13,5 % - 18,4 % від загальної суми видатків, бачимо, що основна частка цих видатків протягом останніх 5 років припадала на сільське господарство, лісове господарство та мисливство, рибне господарство (2,9 % -3,8 %  від  загальних  видатків  зведеного  бюджету);   паливно-енергетичний комплекс (2,7 % - 4,4 % від загальних видатків зведеного бюджету); транспорт (3,6 % - 6,4 % від загальних видатків зведеного бюджету).

    Враховуючи  вищезазначене, можна зробити такі висновки. Податково-бюджетні інструменти повинні формуватися та обґрунтовуватися, враховуючії особливості етапу розвитку країни, її економічних можливостей, бути узгоджені з національною економічною стратегією економічного розвитку країни, а також бутиузгоджені між собою та пріоритетами, що приймаються на законодавчому та на урядовому рівнях. 

    Висновки

    Проблеми, пов'язані зі стабілізацією нашої  економіки, зачіпають передусім  ті питання, що відображають стан виробництва. З огляду на це важливим, досить значним  внеском, особливо у фінансову стабілізацію, є та робота, яка провадиться у бюджетній сфері.

    У ринкових умовах бюджет є основним інструментом державного регулювання  соціально-економічних процесів. Надходження  до бюджету безпосередньо залежать від стану виробництва. У свою чергу можливість утримувати соціальну сферу, забезпечувати соціальний захист населення залежить від стану надходжень до бюджету. Формування дохідної та видаткової частин бюджету пов'язане з основними макропоказниками економічного й соціального розвитку України на відповідний рік.

    Про необхідність здійснення бюджетної  реформи, докорінного реформування бюджетних взаємозв'язків як по доходах, так і по видатках, а також міжбюджетних відносин почали говорити вже давно. Дещо вдалося зробити.

    Із  прийняттям Конституції України, Закону "Про місцеве самоврядування в Україні", із затвердженням нової структури Класифікації доходів та видатків бюджету виникла необхідність внесення змін до основного бюджетного закону. Крім того, створення Державного казначейства поставило вимогу визначення законодавчих норм виконання державного бюджету через систему казначейства.

    Відсутність належного законодавчого регулювання  бюджетних правовідносин та механізму  відповідальності за порушення бюджетного законодавства викликає цілий ряд  негативних соціально-економічних наслідків. Серед них найнегативніший вплив мають:

    —  постійне недовнесення протягом останніх років належних державному бюджету  платежів і у зв'язку з цим недофінансування або затримка у фінансуванні окремих  видів видатків;

    —     відсутність правового регулювання відповідальності розпорядників бюджетних коштів у випадках взяття зобов'язань, що перевищують обсяг виділених їм асигнувань;

    —  послаблення контролю за цільовим і  ефективним використанням бюджетних  коштів, що призводить до численних порушень, а відтак до втрат державних коштів;

    —  неповне відображення в бюджеті  доходів, які одержують бюджетні установи, органи виконавчої влади  від використання власності й  здійснення позабюджетної діяльності, що створює систему неконтрольованості у використанні державних коштів та майна.

    Бюджетна  політика має особливо важливе значення як у досягненні загальних цілей ринкової трансформації, так і у вирішенні завдань подолання кризи та забезпеченні економічного зростання.

    Які ж основні завдання бюджетної політики на сучасному етапі?

    Це  передусім нарощування бюджетного потенціалу, який би був в змозі  здійснити державні видатки для  відновлення економічного зростання, забезпечити фінансовими ресурсами  ефективне функціонування економіки, сприяти зміцненню держави.

    Необхідно намітити і здійснити заходи з  упорядкування державних видатків та їх скорочення шляхом структурної  перебудови виробництва, житлової й  комунальної реформ, розвитку приватних  освітніх і лікувально-оздоровчих установ, страхової медицини, недержавних пенсійних фондів з урахуванням необхідності забезпечення державних гарантій щодо фінансування мінімальних соціальних стандартів, підтримки непрацездатних верств населення.

    Слід  розширити практику розміщення державних  цінних паперів серед населення, вести лінію на забезпечення їх гарантійних переваг перед вкладеннями заощаджень в іноземну валюту.

    Треба здійснювати довгострокову політику регулювання бюджетного дефіциту, відмовитися  від його споживчого характеру з  метою використання джерел фінансування бюджетного дефіциту в інвестиційних цілях. Законодавчо усунути можливість затвердження дефіцитних бюджетів органами місцевого самоврядування.

    Варто домогтися реалізації принципу сильного і сталого державного бюджету. Подолати спроби окремих органів місцевого самоврядування стверджувати те, що адміністративно-територіальні утворення виступають перед центром як платники податків, тоді коли такими є лише юридичні й фізичні особи. Створити умови для зацікавленості місцевих органів виконавчої влади у мобілізації загальнодержавних податків, зборів та інших обов'язкових платежів.

    Потреба в сильному державному бюджеті викликається такими причинами:

    —  державний бюджет повинен істотно  впливати на економічний розвиток усіх регіонів, мати реальні інвестиційні зв'язки із народним господарством, забезпечувати регіональну стратегію економічного розвитку країни;

    —  вирівнювання бюджетної забезпеченості адміністративно-територіальних утворень в умовах ринкової економіки може здійснюватися тільки на основі перерозподілу бюджетних ресурсів через державний бюджет. Нерівномірність ринкового розвитку викликає необхідність посилення регулюючої і соціальної функцій держави;

    —  спроба забезпечити формування бюджетів областей, міст, районів тільки на власну дохідну базу без загальнодержавного регулювання призведе до великої різниці в бюджетному забезпеченні населення різних територій і до втрати керованості єдиним соціальним простором.

    Актуальною  є проблема бюджетних взаємовідносин.

    Це  проблема, розв'язання якої віками шукали багато народів і держав. Її відмінність полягає в тому, що в ній фокусуються усі загальнолюдські, державні, національні інтереси і трансформуються в систему координат грошових відносин. Кожна держава шукає і знаходить тут свої вирішення.

    Так, механізм бюджетного федералізму у США формувався багато десятиріч у суперечливих умовах. І лише в останні десятиріччя складися стабільна система фінансової взаємодії федерального уряду, штатів і територій. Воднораз перенесення знайдених іншими країнами вирішень і інші умови може дати зовсім інші наслідки. Використовуючи багатий світовий досвід, нам треба знайти власне вирішення цього питання,

    Бюджетний федералізм реалізується через єдину  соціально-економічну і бюджетно-фінансову політику держави. Це дає  в умовах самостійності, відносної автономії кожного бюджету поєднувати фіскальні, соціальні й економічні інтереси центру з інтересами адміністративно-територіальних утворень та органів місцевого самоврядування.

    Законодавче закріплення бюджетної самостійності  кожного рівня влади має поставити перепону в прийнятті необґрунтованих рішень як із боку центральної виконавчої влади, так і з боку місцевих органів управління.

    Єдність бюджетної системи забезпечується не лише єдиною правовою базою, а й  одноманітністю самого бюджетного процесу: використанням єдиної бюджетної класифікації, єдністю форм бюджетної документації, поданням необхідної статистичної і бюджетної інформації з одного рівня на інший для складання зведеного бюджету.

    Послідовна  реалізація механізму міжбюджетних відносин нині ускладнюється браком бюджетних коштів. Бюджетна практика розвинутих країн свідчить, що жодній із них не вдавалося забезпечити  розмежування доходів між ланками  бюджетної системи якимось одним  способом, завжди застосовувалася їх комбінація.

    Наші  законодавці при формуванні чинної податкової системи не мали чітко  сформульованих принципів розмежування доходів між бюджетами рівнів. У результаті незрозумілими є  причини, що зумовлюють віднесення податків, зборів та Інших обов'язкових платежів до тієї чи іншої групи.