Бюджет і бюджетна система

    Саме  тому, враховуючи усе вищесказане, до програми конкретних заходів регуляторної політики бюджетного дефіциту в умовах макроекономічної стабільності варто включити і послідовно проводити в життя ті заходи, що з одного боку, стимулювали б приплив коштів у бюджетний фонд країни, а з іншого боку - сприяли б скороченню державних витрат, а саме:

• магістральним напрямком вітчизняного й іноземного інвестування, а та 
  кож дефіцитного фінансування з обов'язковому порядку повинно стати «розкручування»інвестиційно-інноваційної спіралі з метою скорочення технологічного розриву й істотного підвищеній міжнародної конкуренто-

    спроможності;

• перехід від продукування сировини до оферування готової високоякіс- 
  ної наукомісткої продукції;
• створення в країні масштабного науково-виробничо-дослідного комплексу із пільговими умовами оподаткування на кшталт Силіконової долини;
• здійснення жорсткого контролю за дотриманням усіх умов пільгового 
  оподаткування, масштабністю наукових розробок й ефективністю їх запрова- 
  дження.

    Вчасне  впровадження усіх вище перелічених  заходів дозволить не тільки активізувати бюджетний дефіцит, спрямовуючи  його у русло чинників інтенсифікації економічного,зростання, але й вирішити проблему з інтеграцією у яостіндустріальне суспільство «економіки знань».

    3.2. Бюджетування в  системі місцевих  фінансів

    Розвиток  національної економіки, що обумовлений  інтеграцією України у європейський економічний простір неможливий без комплексного вирішення проблем формування місцевих фінансів. Питанню ефективного управління місцевими фінансами у науковій літературі присвячені праці таких вітчизняних вчених: 0.Д. Василика, Л.А. Дробозиної, В.В. Зайчикової, А.О. Єпіфанова, О.П. Кириленка, В.І. Кравченка, А.М. Поддерьогіна, І.Л. Сазонець, І. В. Сала, О.О. Сунцової, А.Н. Юрія та інших.

    У вирішенні проблем управління місцевими  фінансами доцільно використати досвід розвинених країн Європи, які сформували основні положення міжнародних стандартів у цій галузі. Міжнародними документами, що спрямовані на встановлення єдиних стандартів місцевого самоврядування, є: Всесвітня декларація місцевого самоврядування, Європейська хартія про місцеве самоврядування, Декларація про принципи місцевого самоврядування в державах-учасницях СНД, Європейська хартія міст і Європейська декларація прав міст.

    Українське  законодавство та норматнвно-правова база управління місцевими фінансами спираються на основні положення міжнародних стандартів, але деякі законодавчі норми у цій галузі характеризуються неповнотою, невизначеністю і наявністю протиріч. Позитивними аспектами чинного законодавства можна вважати, наприклад, введення нормативу бюджетної забезпеченості на одного мешканця та індексу податкоспроможності регіону, а також заборона надання регіонам трансфертів при достатніх резервах відрахувань від загальнодержавних податків тощо. Од-нак українське законодавство у галузі місцевих фінансів потребує подальшого вдосконалення.

    Міжнародний досвід вирішення проблеми формування і управління місцевими фінансами на етапі трансформації української економіки з погляду створення єдиних принципів, методів форм і стандартів організації місцевих фінансів є, безумовно надзвичайно корисним для України. Але не всі з вищезгаданих документів у силу різноманітних особливостей розвитку різних територій та країн можуть бути відразу і однозначно використані у вітчизняній практиці. Однак їх критичний аналіз та вивчення дозволить українським законодавцям, фінансистам та управлінцям сформувати специфічні підходи до вирішення зазначених проблем в Україні.

    Незаверщена реформа місцевого самоврядування потребує вивчення проблем, пов'язаних з бюджетуванням регіонів. Місцевий бюджет як фонд, у якому зосереджена основна частина фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення суспільних потреб території, займає центральне місце в системі місцевих фінансів і залишається головним інструментом проведення соціальної, фінансово-економічної, інвестиційної та промислової політики регіону. Місцевий бюджет може розглядатися в трьох аспектах. По-перше, це правовий акт, відповідно до якого виконавчі органи влади одержують законне право на розпорядження фондами грошових ресурсів. По-друге, це кошторис витрат і доходів відповідного місцевого органу влади чи самоврядування. По-третє, це економічна категорія, оскільки бюджет є закономірним економічним атрибутом будь-якої самоврядної територіальної одиниці.

    Реформування  місцевих бюджетів у межах державної  регіональної політики України є основою для підвищення конкурентоспроможності регіонів, забезпечення їх сталого розвитку, високої продуктивності виробництва та зайнятості населення. Ці процеси тісно пов'язані зі здійсненням адміністративної реформи та впорядкуванням адміністративно-територіального устрою України.

    Прискорення процесів регіонального розвитку повинне  відбуватися на основі повнішого використання природного, економічного, трудового та наукового потенціалу регіонів. Відсутність ефективного стимулювання діяльності місцевої влади та населення щодо активізації та прискорення розвитку регіонів, несистемність державної політики у напрямі демократизації всіх складових суспільного життя стали важливими причинами стримування комплексного соціально-економічного розвитку Україні, повільного здійснення ринкових перетворень, виникнення та загострення багатьох, соціальних, економічних, екологічних та інших проблем. Дисбаланс між функціями місцевого самоврядування і обсягом його ресурсів, дефіцит інвестиційних ресурсів накладають істотні обмеження на набір тих методів і засобів, які можуть бути використані для реалізації завдань, поставлених перед місцевими органами влади.

    Об'єктивна  необхідність інституту місцевого  самоврядування для сучасного демократичного суспільства очевидна. Сучасна держава не здатна здійснити ефективне управління економікою та соціальними процесами без удосконалення системи самоврядування. Поклавши в основу європейські цінності, Україна будує систему народовладдя, спрямовану на розбудову самоврядних інститутів, методів та механізмів їх забезпечення. Питання життєдіяльності території, що забезпечується через інститути місцевого самоврядування, децентралізація управлінських рішень, демократизація суспільства – важливі складові підвищення ефективності та зміцнення суверенітету держави, встановлення системи господарювання європейського типу на місцевому рівні та рівні регіону. 

    3.3. Оцінювання фінансового  впливу міграції  на Державний бюджет  України

    Зовнішня  міграція супроводжується цілою  низкою демографічних, соціально-економічних, політичних та інших ефектів як для країн-донорів, так і для країн-реціпієнтів. В дослідженнях економічних впливів приділяється увага вивченню наступних аспектів: взаємозв'язку міграції із розвитком мікро- (вплив міграції на рівень життя домогосподарств, ефективність трудових поїздок) та макроекономічних процесів (ВЗП, інфляції, різня заробітної плати, інвестиційної активності, вплив грошевих переказів тощо), впливу міграції на ринок праці та зайнятість населення, на тіньову економіку та соціальну політику. В Україні найбільший розвиток отримали саме дослідження ринку праці, зайнятості та впливу грошових переказів на економіку країни. В цілому такий вплив визначається як позитивний: зменшення напруги на ринку зайнятості, різня безробіття, зростання платоспроможності населення та рівня життя домогосподарста завдяки мігрантським переказам тощо.

    Найбільш  поширеними методами економічного аналізу  розвитку міграційних процесів є економіко-математичне моделювання, кореляційний та факторний аналіз, сценарне прогнозування та експертні оцінки.

    Економічна  ефективність - це відношення результатів  до втрат. Економічний ефект - різниця між результатами і витратами, тобто є величиною абсолютною, а не відносною.

    В контексті вивчення впливу змін в чисельності населення і міграції зокрема на державний бюджет України результатом міграції є абсолютна зміна обсягів податкових надходжень, а витратами є зміна державних витрат, що пов'язані перш за все із зміною чисельності населення, як-то: витрати на науку, освіту, культуру та соціальний захист і соціальне забезпечення. За моделлю, запропонованою Національною академією наук США, в якій були узагальнені всі підходи до визначення фінансових ефектів міграції, чиста вигода для держави від змін у населенні є різницею між зміною сукупних податкових надходжень в результаті змін у населенні та зміною сукупних витрат держави в результаті змін у населенні.

    В Україні в 2001-2007 р.р. спостерігалась тенденція до зростання податкових надходжень та державних витрат, причому міграційний приріст населення змінювався по-різному: від від'ємних значень у 2001-2004 р.р., коли країна була країною еміграції, до позитивних значень після 2004 року, коли потоки прибулих чисельно перевищили потоки вибулого населення. Темпи зростання податкових надходжень були значними і випереджали темпи зростання сукупних державних витрат (коефіцієнт випередження становив 1,033), шо пов'язується перш за все із збільшення податкового тиску та підвищенням рівня соціальних стандартів. Отже, в Україні прямий зв'язок між зростанням чисельності населення і відповідно обсягів податкових надходжень та державних витрат й навпаки не спостерігається.

    В додатку 3 наведені розрахунки гіпотетичних значень податкових надходжень до держаного бюджету та державних витрат (в цілому та тих, то пов'язані із зміною чисельності населення, а саме наступні 4 статті: охорона

    здороз  я, соціальний захист та соціальне заоезпечення, освіта, духовний та фізичний розвиток, які могли б мати місце за нульового  міграційного приросту населення. Джерелом даних є звіти Рахункової палати України про виконання державного бюджету.

    Отже, якби в Україні населення під  впливом міграції не зменшувалося і

    не  збільшувалося, державні витрати з 2001-2007 р.р. за сферами освіти, соціального захисту та забезпечення, духовного та фізичного розвитку, охорони здоров'я були б меншими за фактичні, а податкові надходження більшими, якби населення не вибуло за межі країни у 200І-2004 р.р.

    Імміграція  з 2005-2007 р.р., навпаки, зменшує обсяг  податкових надходжень, що є певним парадоксом. Фінансовий ефект є від'ємним в роки, коли населення країни значно зменшується під впливом міграції. Загальні втрати для бюджету України з 2001-2004 р.р. становили 114,3 млн. грн. Це підтверджує думку групи дослідників, що відтік населення завдає значного негативного удару по економіці країни-донора. Проте, якщо взяти до уваги, що на всі статті державних витрат зміни у населенні можуть мати в Україні істотний вплив і розрахувати фінансовий ефект внаслідок міграції як різницю між податковими надходженнями та сукупними державними витратами, розрахованими для гіпотетичного населення, виявиться, що в роки посиленої еміграції держава Україна пише виграла і вплив на економіку є позитивним - +83,8 млн. грн. Фактично це відбулося за рахунок економії сукупних державних витрат, на збільшення яких орієнтований нині соціальний уряд країни. 

    3.4. Бюджетна політика  держави у сфері  фінансового забезпечення  інноваційного розвитку

    Інноваційна діяльність є однією з форм інвестиційної діяльності, що здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво та соціальну сферу. У ресурсодефіцитній економіці з ознаками несприятливого інвестиційного клімату особливо важливого є стимулююча бюджетно-податкова політика держави в інноваційній сфері.

    Практика  виконання Державного бюджету України  свідчить, що можливості залучення державних фінансів для фінансування інноваційних процесів у економіці України досить обмежені. У бюджетній сфері обмеженість бюджетних ресурсів у жодному разі не може сприйматись як привід для відмови від державного фінансування науково-технічної та інноваційної діяльності. Ключове місце в бюджетному стимулюванні інноваційних процесів має посідати розробка „бюджету розвитку" як програми концентрації та витрачання інвестиційних ресурсів з централізованих і децентралізованих джерел.