Учет, контроль и анализ расчетов труда

Пільга = Кількість пільг Мінімальна зарплата Коефіцієнт зменшення, де            (1.9)

Кількість пільг — розмір податкової соціальної пільги співробітника, виражений в кількості базових соціальних пільг. Наприклад, якщо співробітник є самотнім батьком, що має двоє дітей у віці до 18 років, то він має пільгу у розмірі 300% базової пільги (2 150%). Значення кількості пільг, що належать співробітнику, задається в його картці в полі "Кількість пільг".  Для всіх співробітників, що користуються податковою соціальною пільгою на загальних підставах, в цьому полі слід встановити 1;

Мінімальна зарплата — розмір мінімальної заробітної платні на почало роки (витягується програмою з параметра "Межа" елементу "Мінімальна зарплата" в довіднику "Податки і відрахування");

Коефіцієнт зменшення — коефіцієнт зменшення базової соціальної пільги (відповідає значенню параметра "Коефіцієнт зменшення" групи "Список пільг податку на доходи фізичних осіб" в довіднику "Податки і відрахування"; а для 2007 р. — 0,3).

Таким чином, порядок розрахунку суми податку з доходів фізичних осіб в програмі може бути представлений у вигляді наступної формули (1.10) [2,с. 70]:

ПДФО = (Дохід, Оподаткування, - Утримано - Пільга) Ставка, де (1.10)

              Дохід, Оподаткування, — сума нарахованої і проіндексованої заробітної платні, що підлягає обкладенню податком з доходів фізичних осіб ("По окладу" + "Відпускні" + "Лікарняні соцстрах" +  "Лікарняні підприємства" + "Оподатковувана  матеріальна допомога" + "Індексація");

Утримано — сума утримань до соціальних фондів ("Пенсійний" + "Страхування  непрацездатності" + "Безробіття");

Пільга — сума податкової соціальної пільги, яка розраховується по вище приведеному алгоритму;

Ставка — значення ставки, вказане для елементу "Основна ставка податку з фізичних лиць" в довіднику "Податки і відрахування", рівне 0,15.

Розрахунок сум страхових внесків до соціальних фондів, утримуваних із заробітної платні працівників підприємства, програма здійснює виходячи з бази і ставки таких утримань.  Базою для утримань до Пенсійного фонду служить вся сума доходу, що підлягає обкладенню податком з доходів фізичних осіб. У даному випадку це буде сума показників наступних граф документа:

База Утримань в ПФ = "По окладу" + "Відпускні" + "Лікарняні соцстрах" + "Лікарняні підприємства" + "Оподатковувана матеріальна допомога" + "Індексація".

              Базою для утримань до Фонду соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і Фонд соціального страхування на випадок безробіття служать суми оплати праці, які включають основну і додаткову заробітну платню, а також інші заохочувальні і компенсаційні виплати, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб.  Оскільки суми оплати тимчасової непрацездатності не відносяться до фонду оплати праці, то бази для утримань до вказаних соціальних фондів будуть розраховані програмою таким чином:

База Утримань по Непрацездатності = "По окладу" + "Відпускні" + "Обл. матеріальна допомога" + "Індексація";

База Утримань по Безробіттю = "По окладу" +  "Відпускні" + "Оподатковувана  матеріальна допомога" + "Індексація".

Також передбачені обмеження бази утримань якщо страхові внески до Пенсійного фонду і фондів соціального страхування перевищують вказану максимальну суму, то вони не стягуються. Значення максимальної суми встановлюються в програмі у вигляді значень додаткового параметра "Максимальна база" для кожного виду страхових внесків окремо. Зокрема, для утримань до Пенсійного фонду і Фонду соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності цей параметр розташований в картках груп "Пенсійний із співробітника" і "Соцстрах на випадок тимчасової непрацездатності із співробітника" відповідно. А для утримань до Фонду соціального страхування на випадок безробіття — в картці елементу "Безробіття із співробітника". Якщо база утримань для відповідного фонду, розрахована програмою за вказаними правилами, перевищує значення параметра "Максимальна база", то вона приймається як рівна значенню "Максимальна база". Після цього розрахунок суми внеску здійснюється шляхом множення одержаної таким чином бази утримань на відповідну ставку.

Відзначимо, що працюючі пенсіонери і особи, яким відповідно до законодавства України надане право на пенсію (наприклад, по інвалідності), не підлягають страхуванню на випадок безробіття і, отже, не є платниками страхового збору до відповідного фонду. Так, якщо в картці співробітника встановлений прапорець "Пенсіонер", то програма не утримуватиме з нього страховий збір на випадок безробіття. Для пенсіонерів по інвалідності в картці додатково слід встановити прапорець "Інвалід".

Після розрахунку сум утримань документ слід провести. В процесі проведення додатково будуть розраховані суми страхових внесків, що нараховуються на суму фактичних витрат працедавця на оплату праці, а також сума комунального податку. Крім того, будуть сформовані всі необхідні проводки для віддзеркалення в бухгалтерському і податковому обліку результатів нарахування заробітної платні і розрахунків по податках і страхових внесках. Після проведення документа стає доступною клавіша "Друк", що дозволяє сформувати заповнені необхідною інформацією розрахункові листки, платіжну відомість по (типовій формі П-53), розрахунково-платіжну відомість по (типовій формі П-49)  і зведення відрахувань до фондів.

До обов'язкових страхових внесків, які нараховуються працедавцем на суми фактичних витрат па оплату праці, відносяться внески до Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, Фонду соціального страхуванні на випадок безробіття і Фонд соціального страхування від нещасного випадку на виробництві. Значення ставок і інших параметрів, необхідних для розрахунку сум страхових внесків по кожному з вказаних фондів, програма зберігає у відповідних елементах довідника "Податки і відрахування", які входять до групи "Податки і відрахування з фонду зарплати".

Працедавці нараховують страхові внески до Пенсійного фонду не тільки на суми фактичних витрат на оплату праці (оплата основної  і додаткової заробітної платні, інших заохочувальних і компенсаційних виплат, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб), але і на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок підприємства і суми допомоги по тимчасовій непрацездатності (за рахунок фонду соціального страхування). Тому в базу для розрахунку страхових внесків програма включає практично всі відбивані в документі види нарахувань, за винятком "Добродійної матеріальної допомоги". Крім того, при визначенні бази для розрахунку страхових внесків програма також враховує обмеження максимальної суми, на яку нараховуються страхові внески. У випадку якщо на підприємстві працюють інваліди, то розмір страхових внесків працедавця до Пенсійного фонду визначається в програмі окремо по ставці 4% від бази нарахувань по інвалідах і окремо по ставці 33,2% від бази нарахувань по решті працівників.  У картці співробітника інваліда встановлюється прапорець "Інвалід".

В процесі проведення документа програма здійснює розрахунок суми страхових внесків працедавця до Пенсійного фонду декількома етапами. Спочатку по кожному співробітнику розраховується загальна сума всіх його нарахувань, за винятком "Добродійної матеріальної допомоги". Потім ця сума порівнюється з максимальною величиною, в межах якої нараховуються страхові внески (відповідає значенню параметра "Максимальна база" в картці елементу "Пенсійний з фонду зарплати" або "Пенсійний з фонду зарплати (інваліди)", якщо працівник є інвалідом). Якщо сума нарахувань по співробітнику перевищує максимальну величину, то вона приймається як рівна цій максимальній величині. Нормовані таким чином суми нарахувань підсумовуються окремо по співробітниках-інвалідах і окремо по решті співробітників. Потім результат складання по співробітниках-інвалідах умножається на ставку, значення якої витягується програмою з елементу "Пенсійний з фонду зарплати (інваліди)", а результат складання по інших співробітниках — на ставку з елементу "Пенсійний з фонду зарплати". Отримані результати і відповідатимуть сумам нарахованого страхового внеску працедавця до Пенсійного фонду.

Процес розрахунку сум страхових внесків до інших соціальних фондів в основному аналогічний розглянутому. Відмінність полягає тільки в тому, що базою для нарахування страхових внесків до цих фондів служать виключно витрати на оплату праці, тобто без урахування сум оплати по тимчасовій непрацездатності. Таким чином, в розрахунку бази для нарахувань братимуть участь суми, відбивані в наступних графах документа: "По окладу", "Відпускні", "Оподатковувана матеріальна допомога" і "Індексація". Відзначимо також, що для даних соціальних фондів пільгова ставка по інвалідах не застосовується. Значення ставок і максимальної величини, в межах якої нараховуються страхові внески, витягуються програмою з відповідних цим фондам елементів в групі "Податки і відрахування з фонду зарплати" довідника "Податки і відрахування".

Розрахунок суми комунального податку здійснюється програмою шляхом множення значень неоподатковуваного податком мінімуму доходів громадян на середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу підприємства і на ставку комунального податку. Значення неоподатковуваного податком мінімуму і ставки податку задаються в довіднику "Податки і відрахування" в елементах "Неоподатковуваний мінімум" і "Комунальний податок" відповідно, а значення кількісного складу працівників — безпосередньо в "шапці" документа "Нарахування зарплати" в полі "Середньооблікова чисельність співробітників". Це поле автоматично заповнюється програмою при розрахунку сум індексації або утримань із співробітника. При необхідності підставлене програмою значення в даному полі можна зрадити уручну перед проведенням документа.

Сукупність проводок, що формуються документом за наслідками розрахунку заробітної платні можна умовно розділити на наступні три групи:

- проводки, що відображають нарахування і утримання по співробітниках;

- проводки, що відображають нарахування працедавцем страхових внесків і комунального податку;

- проводки, що відображають збільшення валових витрат підприємства у зв'язку з витратами на оплату праці і відрахуваннями до фондів загальнообов'язкового державного страхування.

Для обліку розрахунків із співробітниками по заробітній платні призначений субрахунок 661 "Розрахунки по заробітній платні". При заповненні документа значення цього субрахунку повинно бути вказано в полі "Рахунок оплати праці". Аналітичний облік на даному субрахунку програма підтримує в розрізі співробітників і місяців (періодів) нарахування зарплати.

По кредиту субрахунку 661 відображаються всі нарахування, пов'язані з оплатою праці (основна і додаткова заробітна платня, інші заохочувальні і компенсаційні виплати), і інші нарахування, а по дебету — виплата заробітної платні і інших нарахувань, а також суми стягнутих з працівників податків, страхових внесків і інших утримань.

Витрати по оплаті праці визнаються витратами того періоду, за який здійснюється нарахування заробітної платні, І відображаються в обліку одночасно з віддзеркаленням таких нарахувань. Порядок визначення рахунку, на який програма відноситиме витрати по оплаті праці конкретного працівника, залежить від класу використовуваних рахунків обліку витрат на підприємстві. Якщо використовуються рахунки витрат тільки класу 9, то значення цього рахунку задається в картці співробітника в полі "Рахівниць витрат". Якщо ж використовуються рахунки класу 8 або класів 8 і 9 одночасно, то поле "Рахівниць витрат" в картці співробітника не повинне заповнюватися — в цьому випадку рахунок обліку витрат програма визначає автоматично виходячи з виду нарахувань. При цьому для кожного виду нарахувань програма використовуватиме відповідний йому субрахунок рахунку 81 "Витрати на оплату праці". Наприклад, для вигляду нарахування "По окладу" буде використаний субрахунок 811 "Виплати по окладах і тарифах", для "Відпускних" — субрахунок 814 "Оплата відпусток". Аналітичний облік на рахунках класів 8 і 9 програма підтримує в розрізі видів діяльності і видів витрат. Значення виду діяльності і виду витрат, на які будуть віднесені витрати по оплаті праці конкретного працівника, задаються у відповідних полях на його картці.

Суми утриманих із співробітників страхових внесків відображаються по кредиту відповідних субрахунків рахунку 65 "Розрахунки по страхуванню": з Пенсійним фондом — субрахунок 651 "По пенсійному забезпеченню", з Фондом соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності — субрахунок 652  "По соціальному страхуванню", з Фондом соціального страхування на випадок безробіття — субрахунок 653 "По страхуванню на випадок безробіття". Аналітичний облік на цих субрахунках програма веде по ставках утримань, які задаються відповідними елементами довідника "Податки і відрахування" [2, с.68].

На цих же субрахунках відображається збільшення зобов'язань працедавця перед відповідними фондами на суми страхових внесків, нарахованих на фонд оплати праці. Одночасно суми таких внесків визнаються витратами поточного місяця. При цьому якщо витрати на оплату праці відображалися по різних видах діяльності або статтях витрат, то пропорційно сумам оплати праці програма автоматично розподілить суми внесків між цими видами діяльності або статтями витрат. В цьому випадку по кожному окремому виду діяльності або виду витрат будуть сформовані окремі проводки.

До складу валових витрат підприємства включаються витрати па оплату основної і додаткової заробітної платні, інших заохочувальних виплат, а також виплат, передбачених умовами колективного трудового договору, за винятком сум матеріальної допомоги, які не підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб. З цього виходить, що не оподатковувана податком матеріальна допомога не може бути віднесена до валових витрат незалежно від умов колективного трудового договору, а суми матеріальної допомоги, оподаткування, також не відносяться до валових витрат, якщо можливість їх виплати не передбачена в колективному трудовому договорі.

У валові витрати включаються також передбачені законодавством обов'язкові виплати працівникам. До таких виплат, зокрема, відноситься оплата за рахунок підприємства перших п'яти днів тимчасової непрацездатності. Що ж до допомоги по тимчасовій непрацездатності, то вона не відноситься на валові витрати підприємства, оскільки виплачується за рахунок засобів фонду соціального страхування. Виходячи з вказаних вимог, сума проводки по віднесенню витрат на оплату праці до складу валових витрат підприємства розраховується програмою шляхом підсумовування всіх нарахувань тільки по наступних видах: "По окладу", "Відпускні", "Лікарняні підприємства" і "Індексація".

              На аналізованому підприємстві у відділі розрахунків по оплаті праці складаються: