Учет, контроль и анализ расчетов труда

Підставою для нарахування допомоги з тимчасової непрацездатності в інших випадках є також листок непрацездатності встановленого зразка (далі - лікарняний листок).

Відсоток оплати листка непрацездатності визначають по статті 37 Закону про страхування від непрацездатності. Він залежить від страхового стажу особи і складає [30, с.11]:

- 60% середньої зарплати (доходу) – особам із страховим стажем менше 5 років;

- 80% середньої зарплати (доходу) – особам із страховим стажем від 5 до 8 років;

- 100% середньої зарплати (доходу) – особам із страховим стажем більше 8 років.

Розрахунок розміру названої допомоги проводиться виходячи з середньої заробітної платні (доходу). Для визначення суми допомоги за основу береться середня заробітна платня (дохід) працівника за останні 6 календарних місяців (з 1-го по 1-е число), передуючих місяцю, в якому наступає страховий випадок. Базою для числення середньої зарплати служить нарахована зарплата, що підлягає обкладенню податком з доходів, з якої сплачували страхові внески з урахуванням обмеження,  з 1 жовтня 2007 року цей показник рівний 8520 гривень.

Якщо працівник підприємства працював і сплачував страхові внески або за нього сплачувалися страхові внески:

- менше 6 календарних місяців, середня заробітна платня (дохід) обчислюється за фактично відпрацьовані календарні місяці, за які сплачувалися страхові внески;

- менше календарного місяця, середня заробітна платня (дохід) обчислюється за фактично відпрацьований час перед настанням страхового випадку.

Середня заробітна платня обчислюється виходячи з основної і додаткової заробітної платні, інших заохочувальних і компенсаційних виплат, з яких сплачуються страхові внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У розрахунок середньою включається заробітна платня в межах максимальної величини, з якої сплачуються страхові внески в загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Якщо перед періодом непрацездатності працівник не мав заробітної платні, то середня заробітна оплата визначається виходячи з місячної тарифної ставки (посадового окладу), встановленої працівнику на момент настання страхового випадку.

Якщо працівник працює в режимі неповного робочого дня (тижні), середня заробітна платня визначається виходячи з частини місячної тарифної ставки (посадового окладу), встановленої працівнику, яка відповідає графіку його роботи.

Для розрахунку страхових виплат застосовується середньоденна заробітна платня.

Середньоденна заробітна платня (дохід) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної платні, з якої сплачувалися страхові внески, на кількість відпрацьованих робочих днів в розрахунковому періоді [36, с.23].

Оплата перших п'яти днів непрацездатності унаслідок захворювання або травми найнятого робітника, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, проводиться за рахунок засобів працедавця. За весь подальший період, аж до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності, допомога виплачується за рахунок засобів фонду.  Крім того, за рахунок засобів фонду соціального страхування по тимчасовій втраті працездатності проводиться оплата всіх днів, у тому числі і перших п'яти днів непрацездатності на підставі лікарняного листка в наступних страхових випадках:

- при необхідності догляду за хворим дитиною;

- при необхідності догляду за хворим членом сім'ї;

- при необхідності догляду за дитиною у віці до трьох років або дитиною-інвалідом у віці до 16 років у разі хвороби матері або іншої особи, що постійно залицяється за дитиною;

- під час карантину, введеного органами санітарно-епідеміологічної служби;

- при тимчасовому перекладі застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу нижче оплачувану роботу;

- при протезуванні з приміщенням в стаціонар протезно-ортопедичного підприємства;

- під час санаторно-курортного лікування.

Розмір посібника з непрацездатності,  виплачується в процентному відношенні залежно від страхового стажу працівника (страховий стаж - загальний стаж роботи працівника за умови сплати їм або за нього страхових внесків).

Сума страхових виплат і оплати перших п'яти днів розраховується шляхом множення денної зарплати (з урахуванням страхового стажу) на кількість днів, що підлягають оплаті.

Розрахунок посібника з тимчасової непрацездатності проводиться на оборотній стороні лікарняного листка.

Згідно (статті 127 КЗпроП) утримання із заробітної платні можуть проводитися тільки у випадках, передбачених законодавством України.

Податок з доходів фізичних осіб  застосовується по єдиній ставці 15% .

У 2007 році на підставі Закону " Про податок з доходів фізичних осіб"  величина податкової соціальної пільги складає 50% [53, с.40]. Враховуючи, що з 1 січня 2007 року  розмір мінімальної заробітної платні склав 400 гривни, то застосовується податкова соціальна пільга наступних розмірів:

- звичайний розмір (100%) – 200 гривень (400 50%);

- підвищений розмір (150%) – 300 гривень;

- підвищений розмір (200%) – 400 гривни  .

Податкова соціальна пільга застосовується до доходу у вигляді заробітної платні, якщо його розмір не перевищує суми, яка рівна сумі місячного  прожиткового мінімуму, що діє для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженій на 1,4 і закругленій до найближчих 10 гривень. У 2007 році на податкову соціальну пільгу мають право громадяни, у яких по місцю застосування пільги зарплата в місяць  не перевищує 740 гривень .

Податкова соціальна пільга на дітей у розмірі 150% відноситься до будь-якої з наступних категорій громадян:

- є самотньою матір'ю або самотнім батьком – з розрахунку на кожну дитину у віці до 18 років;

- містить дитину-інваліда;

- має трьох і більш дітей;

- Чорнобильці 1 і 2 категорії;

- інваліди 1 і 2 групи.

Податкова соціальна пільга у розмірі 200% відноситься до будь-якої з наступних категорій громадян:

- Герої України, Герой Соціалістичної Праці;

- учасники бойових дій під час  Другої світової війни;

- колишнім в'язням концтаборів;

- особи які були насильно вивезені з території колишнього СРСР під час війни.

Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування утримується з доходів фізичних осіб в наступних розмірах:

- 0,5% з частини доходу в межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб (568 грн. ) ;

- 2% з частини доходу, яка перевищує прожитковий мінімум для працездатних осіб.

Збір на соціальне страхування  на випадок безробіття утримується у розмірі 0,5% заробітку.

Збір на соціальне страхування по тимчасовій непрацездатності утримується в розмірі:

- 0,5%  -  дохід - не більше прожиткового мінімуму для працездатної особи;

- 1% - дохід - більш  прожиткового мінімуму для працездатної особи;

- 0,25% - найняті робітники інваліди.

Профспілковий збір за бажанням працівника утримується у розмірі 1% заробітку.

              При розрахунку сум, що утримуються із заробітної платні, слід пам'ятати, що при кожній виплаті заробітної платні утримання не повинні перевищувати 20%. А в окремих випадках, передбачених законодавством, і у разі утримання по декількох виконавчих документах повинні складати не більше 50 % заробітної платні, належній виплаті працівнику [35, с.120].

Ці обмеження не розповсюджуються на відрахування із заробітної платні при відбуванні виправних робіт і при утриманні аліментів на неповнолітніх дітей. У цих випадках розмір відрахувань не може перевищувати 70 % заробітної платні, належній виплаті працівнику.

Зупинимося детальніше на порядку утримання аліментів із заробітної платні, оскільки їх нарахування і перелік має ряд особливостей.

Такі утримання можуть проводитися за рішенням суду  або на добровільних засадах за заявою працівника. Посадовець, відповідальний за утримання і перелік аліментів, зобов'язаний зареєструвати в спеціальному журналі одержані виконавські листи, указуючи дати їх отримання. У журналі, щоб уникнути непорозумінь, доцільно реєструвати і заяви про добровільний перелік аліментів.

Облік сум аліментів ведеться в спеціальних картках або відомостях, в які на момент надходження виконавського листа або подачі заяви заносяться відомості про суму заборгованості по аліментах, а надалі щомісячно враховуються суми погашення заборгованості, суми нарахованих і перерахованих аліментів з вказівкою дат і номерів документів про перелік (видачі) одержувачу. Перелік нарахованої суми аліментів проводиться одночасно з утриманням аліментів поточного місяця.

Утримання аліментів проводиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка виплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків. Проте слід мати на увазі, що аліменти не утримуються з таких виплат: вихідної допомоги при звільненні; грошової компенсації за путівки при самостійному санаторно-курортному лікуванні або відпочинку; компенсаційних виплат при службових відрядженнях і перекладі на іншу роботу.

Індексацію грошових доходів проводять, якщо індекс споживчих цін перевищив поріг індексації у розмірі 101%. Індексацію доходів працюючих громадян проводять по основному місцю роботи [3, с.68].

Основні правила індексації:

1.      її зобов'язані проводити всі працедавці;

2.      індексують зарплату всіх працівників незалежно від її розміру в межах  прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 жовтня  2007 року він рівний 568 гривни;

3.      у ній бере участь зарплата кожного працівника окремо;

4.      провідну роль грають місяці, в яких: фізичній особі підвищували зарплату, співробітника прийняли на роботу, підвищений розмір мінімальної заробітної платні і у зв'язку з цим збільшилася зарплата працівника.

Такі місяці вважають базовими і індексацію нарахованої за ці місяці зарплати не проводять,  а вже з наступного місяця обчислюють новий індекс. Доходи індексують за рахунок тих же засобів, з яких  виплачують і сам дохід. Підприємства підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за власні засоби, при цьому відносять суму індексації на валові витрати, як і суму оплати праці. За рахунок яких джерел індексують доходи, розглянемо в таблиці (1.4) [9, с.8]

Таблиця 1.4

Джерела, що індексують доходи