Учет, контроль и анализ расчетов труда

Допоміжним називається час, що витрачається на створення умов для виконання основної роботи. До допоміжного відноситься час на установку, закріплення і зняття оброблюваного виробу, на пуск і зупинку агрегатів, перестановку інструментів і пристосувань, вимірювання оброблюваних поверхонь Разом з оперативним в норму штучного часу включається час обслуговування робочого місця. У нього входять витрати часу на мастило, чищення, наладку устаткування, догляд за робочим місцем і т.д. Час обслуговування встановлюється або на основі нормативів, або у відсотках до оперативного часу.

У норму часу включається час на відпочинок і особисті потреби (на важких і темпових роботах).

Норма вироблення — кількість продукції або операцій, вироблюваних робочим за одиницю часу. Норма вироблення може бути встановлена на різні відрізки часу (година, зміна, місяць) по формулі (1.5)

=, де             (1.5)

– норма вироблення, шт.;

– змінний фонд робочого часу, мін.;

– норма часу на одиницю продукції, мін. [7, с. 175]

Чим більша норма часу, тим менше буде змінна норма вироблення, і навпаки.

              Норма обслуговування застосовується для нормування праці допоміжних робочих (налагоджують, електромонтерів і т. д.). Для цієї категорії працівників встановлюється кількість одиниць устаткування або площа виробничої ділянки тих, що підлягають обслуговуванню. Для правильного визначення норми обслуговування необхідно точно враховувати трудомісткість виконуваної роботи, її складність.

              По нормах обслуговування визначають необхідну кількість верстатів, робочих місць, одиниць виробничих площ для обслуговування і чисельність допоміжних робочих з урахуванням особливостей виробництва.

Норма чисельності визначає чисельність працівників, необхідну для виконання певного об'єму роботи або для обслуговування однієї або декількох одиниць устаткування. Вона встановлюється виходячи з розрахункової чисельності з урахуванням нормативного завантаження працівників.

Норма керованості (кількість підлеглих) служить для визначення кількості працівників, які повинні бути безпосередньо підпорядковані одному керівнику.

              Нормоване завдання визначає необхідні перелік і об'єм робіт, які повинні бути виконані одним працівником або бригадою за встановлений проміжок часу (зміну, добу, місяць). Як і норма вироблення, нормоване завдання може встановлюватися при різнорідній продукції і визначати об'єм робіт не тільки в натуральних одиницях, але і вартісних і тимчасових (годиннику, хвилинах, секундах).

1.3. Синтетичний і аналітичний облік розрахунків з  оплати праці

              Після розрахункової обробки первинних документів по обліку вироблення, відпрацьованого часу і іншої інформації для розрахунків по оплаті праці, складаються розрахункові відомості, які узагальнюють статистичні дані за розрахунками з працівниками і службовцями.

              Синтетичний облік розрахунків з робочими і службовцями по оплаті праці підприємства здійснюють на пасивному рахунку 66 "Розрахунки по виплатах працівникам" по субрахунках: 661 "Розрахунки по заробітній платні", 662 "Розрахунки з депонентами",663”Розрахунки по інших виплатах”.

По кредиту рахунку 66 "Розрахунки по виплатах працівникам" на підставі зведеної відомості відображаються суми нарахованої працівникам основної і додаткової заробітної платні, премії, посібника з тимчасової непрацездатності, а по дебету — утримання із заробітної платні (прибутковий податок, збори до Пенсійного фонду, до Фонду соціального страхування на випадок безробіття, по виконавських листах і інші утримання), суми виплаченої заробітної платні, а також депонована заробітна платня [51, с.167]. На субрахунку 663”Розрахункии по інших виплатах” ведеться облік розрахунків по виплатах, які не відносяться до фонду оплати праці, зокрема посібники з часткового безробіття, посібники з тимчасової непрацездатності.

Нарахована заробітна платня відноситься на витрати тих ділянок виробництва або звернення, де зайняті ті або інші категорії працівників, для включення її в собівартість продукції (робіт, послуг).

Звідси, в бухгалтерському обліку на суму нарахованої заробітної платні роблять запис по кредиту рахунку 661 "Розрахунки по заробітній платні" і дебету рахунків:

23 "Виробництво", 91 "Загальновиробничі витрати" 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут" та інші (на суму нарахованої основної і додаткової заробітної платні і премій, що виплачуються з фонду заробітної платні);

652 "По соціальному страхуванню" (на суму посібника з соціального страхування, нараховану за рахунок засобів соціального страхування) і ін.

Суми утримань із заробітної платні працівників підприємства відображають по дебету рахунку 661 "Розрахунки по заробітній платні" в кореспонденції з кредитом рахунків:

641 "Розрахунки по податках" (на суму утриманого прибуткового податку, що підлягає переліку до бюджету);

651 "По пенсійному забезпеченню" (на суму утримань збору до Пенсійного фонду);

653 "По страхуванню на випадок безробіття" (на суму утримань збору до фонду соціального страхування на випадок безробіття);

685 "Розрахунки з різними кредиторами" (на суму утримань по виконавчих документах) і ін.

Суми заробітної платні, премій і інших виплат робочим і службовцям, що належать, виплачені з каси підприємства, відображаються записом по дебету рахунку 661 "Розрахунки по заробітній платні" і кредиту рахунку 30 "Каса".

Депонована заробітна платня (своєчасно не виплачена) оформляється записом:

Дт 661 "Розрахунки по заробітній платні";

Кт 662 "Розрахунки з депонентами".

У подальшому, при виплаті робочим і службовцям заробітної платні, раніше зарахованої депоненти, роблять запис по дебету рахунку 662 "Розрахунки з депонентами" і кредиту рахунку 30 "Каса".

Аналітичний облік розрахунків з робочими і службовцями по оплаті праці ведеться в картках — особових рахунках (ф. № П-54 і № П-54а), в яких міститься інформація про нараховану заробітну платню, утримання, виплати. Ця інформація в подальшому використовується для розрахунку середньої заробітної платні (при нарахуванні відпускних, посібники з тимчасової непрацездатності і ін.), а також при представленні різного роду довідок.

Аналітичний облік депонованої заробітної платні ведеться по кожній неодержаній сумі безпосередньо в реєстрі або книзі депонованої заробітної платні [45, с.458].

Депонована заробітна платня, по якій закінчилися терміни позовної давності (3 роки), що підлягає переліку до бюджету, в бухгалтерському обліку відображається записом по дебету рахунку 662 "Розрахунки з депонентами" і кредиту рахунку 64 "Розрахунки по податках і платежах". При переліку вказаної суми до бюджету роблять запис по дебету рахунку 64 "Розрахунки по податках і платежах" і кредиті рахунку 31 "Рахунки в банках".

Деякими особливостями відрізняється облік заробітної платні працівників за час відпустки. Чергові відпустки працівникам надаються протягом року, як правило, нерівномірно (особливо в сезонних виробництвах). Для рівномірного віднесення на собівартість продукції (робіт, послуг)  заробітної платні на оплату майбутніх відпусток працівникам підприємства  дозволено створювати для цієї мети резерв. Резерв створюється за рахунок  щомісячного включення рівними сумами (обчисленими в плановому відсотку до фактично нарахованої заробітної платні) майбутніх витрат на оплату відпусток. При цьому резерв створюється не тільки на заробітну платню за час відпусток, але і на виплату передбаченої законодавством винагороди за вислугу років, включаючи відрахування збору на соціальне страхування і до Пенсійного фонду з цих сум.

На суму створюваного резерву на оплату майбутніх відпусток працівникам підприємства в бухгалтерському обліку роблять запис:

Дт 23 "Виробництво", 91 "Загальновиробничі витрати", 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут"  Кт 471 "Забезпечення оплат відпусток".

У міру надання працівникам чергових відпусток нарахована їм заробітна платня відноситься в зменшення раніше створеного резерву записом:

Дт 471 "Забезпечення оплат відпусток";

Кт 661 "Розрахунки по заробітній платні".

Сальдо (кредитове) рахунку 471 "Забезпечення оплат відпусток" показує залишок невикористаного на кінець звітного періоду резерву.

В кінці року проводиться інвентаризація забезпечення оплати відпусток працівникам.  З цією метою за даними відділу кадрів (або уповноваженого для цієї особи) складають список з вказівкою прізвища кожного працівника, по який період не використана відпустка; кількість днів відпустки; кількість місяців, за які слід резервувати оплату відпусток; кількість днів використаної на 1 січня відпустки. Шляхом множення заробітної платні працівника на кількість днів невикористаної відпустки визначають суму резерву за невикористані відпустки. Якщо, наприклад, за даними інвентаризації визначена загальна кількість невикористаної відпустки 500 людино-днів, то при середньому заробітку працівника 6 гривень сума резерву з урахуванням збору на соціальне страхування складе 3165 гривень (6  500 1,055) [42, с. 28].

Ця сума повинна дорівнювати кредитовому сальдо рахунку 471 "Забезпечення оплат відпусток". Надмірно нарахована сума забезпечення сторнується, а на суму, що бракує робиться донарахування.

Якщо на підприємстві не прийнято створювати резерв на оплату відпусток працівникам, то заробітна платня за час відпустки відноситься на витрати виробництва або звернення в загальному порядку, тобто відображається записом: Дт рахунки 23 "Виробництво" і інших рахунків по обліку витрат виробництва і витрат звернення і Кт рахунку 661 "Розрахунки по заробітній платні".

Основні бухгалтерські проводки, використовувані при обліку розрахунків по оплаті праці (табл.1.3) [5, с.405]:

Таблиця 1.3

Кореспонденція рахунків, що використовується при обліку розрахунків по заробітній платні на ДП «Шахта ім. С.М. Кірова»

Продовження табл. 1.3