Шляхи вдосконалення організації обліку розрахунків з оплати праці та аналізу трудових ресурсів підприємства

-  інші доплати і надбавки, передбачені  чинним законодавством, включаючи  доплату до розміру мінімальної заробітної плати.

2. Премії та винагороди, у тому числі за вислугу років, що мають систематичний характер, незалежно від джерел фінансування.
3. Відсоткові або комісійні винагороди, виплачені додатково до тарифної ставки (окладу, посадового окладу).
4. Оплата роботи в надурочний час і у святкові та неробочі дні, у розмірах та за розцінками, установленими чинним законодавством.
5. Оплата працівникам днів відпочинку, що надаються їм у зв’язку з роботою понад нормальну тривалість робочого часу при вахтовому методі організації праці, при підсумованому обліку робочого часу і в інших випадках передбачених законодавством.
6. Суми, виплачені (при виконанні робіт вахтовим методом) у розмірі тарифної ставки (окладу, посадового окладу) за дні перебування в дорозі до місцезнаходження підприємства  (пункту збору) - місця роботи і назад, передбачені графіком роботи на вахті, а також за дні затримки працівників у дорозі через метеорологічні умови та з вини транспортних підприємств.
7. Суми виплат, пов’язаних з індексацією заробітної плати працівників.
8. Суми компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати.
9. Вартість безоплатно наданих окремим категоріям працівників відповідно до законодавства житла, вугілля, комунальних послуг, послуг зв’язку та суми коштів на відшкодування їхньої оплати.
10. .Витрати пов’язані з наданням безкоштовного проїзду працівникам залізничного, авіаційного, морського, річкового, автомобільного транспорту та міського електротранспорту.

2.2.11. Вартість безкоштовно наданого працівникам форменого одягу/обмундирування, що може використовуватися поза робочим місцем та залишається в особистому постійному користуванні, або сума знижки у разі продажу форменого одягу за зниженими цінами.

2.2.12. Оплата  за невідпрацьований час:

• оплата, а також суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткової) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством;
• оплата додаткових відпусток (понад тривалість, передбачену законодавством), наданих відповідно до колективного договору;
• оплата додаткових відпусток у зв’язку з навчанням та творчих відпусток;
• оплата додаткових відпусток, що надаються відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
• суми заробітної плати, що зберігаються за основним місцем роботи працівників, за час їхнього навчання з відривом від виробництва в системі підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів;
• суми, нараховані особам, які проходять навчання  (підготовку) для роботи на щойно введених у дію підприємствах за рахунок коштів, передбачених у загальних кошторисах будівництва;
• оплата спеціальної перерви в роботі у випадках, передбачених законодавством, оплата пільгового часу неповнолітнім;
• оплата працівникам, які залучаються до виконання державних або громадських обов’язків, якщо вони виконуються в робочий час;
• оплата працівникам-донорам днів обстеження, здавання крові та відпочинку, що надаються після кожного дня здавання крові або днів, приєднаних за бажанням працівника до щорічної відпустки;
• оплата, що зберігається за працівником, який підлягає медичному огляду, за основним місцем роботи за час перебування в медичному закладі на обстеженні;
• оплата простоїв не з вини працівника.

      2.3. Інші заохочувальні  та компенсаційні  виплати включають винагороди та премії, які мають одноразовий характер, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. До них належать:

1. Нарахування за невідпрацьований час, не передбачені чинним законодавством, зокрема працівникам, які вимушено працювали скорочений робочий час та перебували у відпустках з ініціативи адміністрації (крім допомоги по частковому безробіттю), брали участь у страйках.
2. Винагороди та заохочення, що здійснюються раз на рік або мають одноразовий характер. Зокрема:

• винагороди за підсумками роботи за рік, щорічні винагороди за вислугу років (стаж роботи);

• премії, що виплачуються у встановленому порядку за спеціальними системами преміювання, виплачені відповідно до рішень уряду;
• премії за сприяння винахідництву та раціоналізації, створення, освоєння та впровадження нової техніки і технології, уведення в дію в строк і достроково виробничих потужностей й об’єктів будівництва, своєчасну поставку продукції на експорт та інші;
• премії за виконання важливих та особливо важливих завдань;
• одноразові заохочення, не пов’язані з конкретними результатами праці (наприклад, до ювілейних та пам’ятних дат, як у грошовій, так і в натуральній формі);
• грошова винагорода державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов’язків;
• вартість безкоштовно наданих працівникам акцій;
• кошти, спрямовані на викуп майна працівниками з моменту їх персоніфікації, а також суми вартості майна, яке розподіляється між членами колективу в разі ліквідації (реорганізації, перепрофілювання) підприємства (крім випадків розподілу майна між засновниками підприємства).
3. Матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв’язку з екологічним станом).
4. Виплата соціального характеру у грошовій і натуральній формі:
• витрати у розмірі страхових внесків підприємств (крім внесків підприємств згідно з договорами добровільного медичного та пенсійного страхування працівників та членів їх сімей) на користь працівників, пов’язаних з добровільним страхуванням (особистим, страхуванням майна). Указані суми включаються до фонду оплати праці в тому місяці, коли провадяться перерахунки страховій компанії;
• оплата або дотації на харчування працівників, у тому числі в їдальнях, буфетах, профілакторіях;
• оплата за утримання дітей працівників у дошкільних закладах;
• вартість путівок працівникам та членам їхніх сімей на лікування та відпочинок, екскурсії або суми компенсацій, видані замість путівок за рахунок коштів підприємства);
• вартість проїзних квитків, які персонально розподіляються між працівниками, та відшкодування працівникам вартості проїзду транспортом загального користування;
• інші виплати, що мають індивідуальний характер (оплата квартири та найманого житла, гуртожитків, товарів, продуктових замовлень, абонементів у групи здоров’я, передплати на газети та журнали, протезування, суми компенсації вартості виданого працівникам палива у випадках, не передбачених чинних законодавством).

       3. Інші виплати,  що не належать  до складу Фонду  оплати плати:

1. Внески підприємств на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
2. Допомоги та інші виплати, що здійснюються за рахунок коштів фондів державного соціального страхування:

• допомога по тимчасовій непрацездатності;

• допомога по вагітності та пологах;
• допомога при народженні дитини;
• допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
• допомога на поховання;
• оплата путівок на санаторно-курортне лікування та оздоровлення;
• допомога по частковому безробіттю.
3. Оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації.
4. Соціальні допомоги та виплати за рахунок коштів підприємства, установлені колективним договором (працівникам, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною, на народження дитини, сім’ям з неповнолітніми дітьми).
5. Внески підприємств згідно з договорами добровільного медичного та пенсійного страхування працівників і членів їх сімей.
6. Одноразова допомога працівникам, які виходять на пенсію згідно з діючим законодавством та колективними договорами (включаючи грошову допомогу державним службовцям та науковим (науково-педагогічним) працівникам) тощо.

1.2. Нормативно-правова  база з обліку  розрахунків з  оплати праці

       Обов’язковою  передумовою державного регулювання  обліку заробітної плати є створення  необхідної правової бази. Правову  основу такого регулювання  становлять законодавчі та нормативні акти, які визначають порядок формування і функціонування елементів ринкового господарства.

       В таблиці 1.3. відображена нормативно-правова  база з обліку заробітної плати.

   Таблиця 1.3. 

       Огляд нормативно-правової бази з обліку заробітної плати 

3. Міжнародний досвід обліку розрахунків з оплати праці

    Облік заробітної плати в міжнародній  практиці ведення обліку і пов’язаних з нею платежів здійснюється для  кожного співробітника окремо.

    Обов’язковим  у кожному випадку є: номер  соціального страхування співробітника, кількість утриманців (для цілей податкової декларації), ставка заробітної плати, табель обліку робочого часу, дані щодо інших відрахувань із заробітної плати.

    Розглядаючи облік відрахувань, треба розмежовувати: відрахування і податки, які має  сплачувати працівник (утримання); відрахування пов’язані з фондом оплати праці, які підлягають сплаті роботодавцем.

    Існують два типи утримань із заробітної плати: обов’язкові утримання із заробітної плати працівника, згідно з федеральними законами і законами штату; добровільні  утримання за дорученням працівника, які здійснюються для особливих цілей.

    Існують два типи обов’язкових утримань із заробітної плати працівника у джерела  виплати: податок на особистий дохід  і обов’язкові відрахування на соціальне  страхування. Роботодавець має утримувати ці суми і перераховувати їх до відповідних державних органів.

    Податок на особистий доход громадян. Заробітна  плата та інші доходи, отримані від  роботи по найму включаються до податкової декларації як особистий доход. Суму, яка підлягає утриманню розраховують за таблицями оподаткування (розраховуються податковою службою відповідно до податкового законодавства). Величина утриманого податку залежить від суми доходу, різних винятків і пільг, які надаються конкретному громадянину. Сума, яка утримується роботодавцем із заробітної плати працівника, відображається роботодавцем у період між датою утримання і датою перерахування до відповідного органу як поточне зобов’язання.

    Утримання з працівників на обов’язкове  соціальне страхування. Дані обов’язкові утримання встановлені федеральним законом про соціальне забезпечення. Громадяни, які відповідають вимогам даного законодавчого акту і досягли 62 років, можуть отримувати державну пенсію, а після 65 років і додаткові пільги щодо медичного обслуговування. Вихід на пенсію після 65 років забезпечує максимальну пенсію і деякі пільги для сім’ї навіть після смерті працівника. Кошти, які необхідні для виплати пенсій забезпечуються за рахунок обов’язкових відрахувань із фонду заробітної плати. Ці обов’язкові відрахування полягають у сплаті однакової суми як працівником, так і роботодавцем.

    Наприкінці  кожного року роботодавець повинен  видати кожному працівнику заповнений формуляр про утримання із заробітної плати, у якому відображено: 1) загальну суму заробітної плати, заробленої працівником протягом року; 2) суму доходів, на яку розповсюджується дія федерального закону про соціальне страхування; 3) суму утриманого прибуткового податку з громадян; 4) суму обов’язкових відрахувань на соціальне страхування, яку утримано з працівника. Копія даного формуляру надсилається також до податкової служби.

    Необов’язкові відрахування. Багато компаній пропонує своїм співробітникам різні добровільні  відрахування із заробітної плати, які  включають внески до ощадних фондів, на страхування, благодійність, додаткове пенсійне забезпечення, погашення кредитів, вклади у різні цінні папери, придбання державних облігацій. Ці утримання із заробітної плати здійснюються за дорученням працівника. Інший тип утримань із заробітної плати – профспілкові внески.

    Облік утримань із заробітної плати в системі  рахунків наведено нижче:

Дебет “Витрати на виплату заробітної плати”.............100 000

Кредит “Зобов’язання  щодо прибуткового податку”................................21 000

Кредит “Зобов’язання  щодо профспілкових внесків”....................................400

Кредит “Обов’язкові відрахування на соціальне страхування”... 7 150 (100000*7,15%)

Кредит  “Чиста сума заробітної плати”........................................................71 450

    Однак деякі обов’язкові нарахування до фонду заробітної плати підлягають сплаті роботодавцем, які відображаються в складі операційних витрат підприємства. Як правило, роботодавець зобов’язаний сплачувати три види таких податків на фонд заробітної плати: обов’язкові відрахування на соціальне страхування, обов’язкові відрахування у федеральний фонд зайнятості та до фонду зайнятості штату.

    Обов’язкові відрахування на соціальне страхування. Роботодавець сплачує обов’язкові  відрахування по кожному працівнику, сума яких дорівнює сумі відрахувань на соціальне страхування, сплаченій працівником (зараз ставка складає 7,15% на перші 42 000 дол. США, що зароблені окремим працівником).

    Обов’язкові відрахування до федерального фонду  зайнятості. Федеральний закон про  соціальне забезпечення встановлює також компенсаційні виплати для тимчасово безробітних. Відрахування до даного фонду здійснюються виключно роботодавцями (зараз ставка складає 3,4% з перших 6 000 дол. США, які зароблені кожним окремим співробітником протягом року). Обов’язкові відрахування до фонду зайнятості штату. Окрім перерахування внесків до федерального фонду здійснюються субвенції безробітним з фондів штату (зараз ставка складає 3,4% на перші 6 000 дол. США, що зароблені кожним працівником протягом року). Обов’язкові відрахування з фонду заробітної плати, які підлягають сплаті роботодавцем, відносять у момент виплати заробітної плати відповідно на дебет рахунку витрат та на кредит рахунка поточних зобов’язань.