Облік загальновиробничих витрат та їх розподіл на підприємствах харчової промисловості

– витрати на встановлення сигналізації, необхідної з метою безпеки для швидкого зупинення механізмів;

– витрати на улаштування та утримання дезінфекційних камер, умивальників, душів, лазень  і пралень, а також на утримання роздягалень, шафок для спецодягу;

– вартість матеріалів, використаних на улаштування і утримання засобів охорони праці;

–   вартість спецодягу, спецвзуття, обмундирування, окулярів та інших захисних пристроїв, що видаються найманим робітникам, необхідних ним для виконання професійних обов’язків;

–   витрати на обладнання робочих місць спеціальними пристроями з охорони праці некапітального характеру, що встановлюються для загальновиробничих цілей;

–   вартість матеріалів, палива, енергії, купівельних комплектуючих виробів, медикаментів для забезпечення нормальних умов праці та техніки безпеки, для обладнання і утримання засобів охорони праці, для забезпечення санітарно-гігієнічних та інших спеціальних вимог; 

–   вартість послуг сторонніх організацій, пов’язаних з проведенням попереднього і періодичних медичних оглядів робітників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці;

– інші витрати на цілі, пов’язані з охороною праці;

            Інші витрати:

–  внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади;

–  нестачі незавершеного виробництва в межах норм природного убутку;

–  нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах, що виявлені в процесі інвентеризації;

–  оплата простоїв в межах діючих норм, вартість непродуктивного використання  сировини, матеріалів, палива , енергії за часи простоїв.

Загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні. Відповідно до П(с)БО №16 перелік і склад постійних і змінних загальновиробничих витрат установлюється підприємством самостійно, що зазначається в Наказі про облікову політику.

Поділ витрат на змінні і постійні має важливе значення як для правильного списання і розподілу цих витрат між окремими видами об’єктів обліку витрат, так і для контролю за накладними витратами. При цьому потрібно враховувати поведінку кожної статті накладних витрат.

Постійні та змінні витрати можна відобразити графічно.

Рис. 1.2.2. Постійні та змінні загальновиробничі витрати.

Слід зазначити, що абсолютно точного поділу витрат на постійні та змінні досягти важко, тому що існує ще й такий вид витрат, як змішані витрати, тобто витрати, які містять в собі постійну та змінну частини. Наприклад, оплата праці апарату управління цехами може включати до себе постійну частину – оклад, та змінну частину – преміальні винагороди за збільшення обсягів виробництва понад певний показник (чим більший відсоток збільшення обсягів, тим вищі преміальні). Окрім цього, затрати, що для одного підприємства є постійними, для іншого - змінними. Підприємству буде надано право відповідно П(С)БО 7 "Основні засоби" обрати прийнятний для нього метод нарахування   амортизації   основних  засобів   (з-поміж   чотирьох запропонованих). Якщо підприємство обере виробничий метод, за яким сума амортизації визначається залежно від   кількості виробленої продукції, то дані витрати будуть відноситися до змінних витрат. Якщо підприємство обере прямолінійний метод, то витрати на амортизацію будуть  відноситися до постійних витрат.

До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування та управління виробництвом (цехів, дільниць), які змінюються прямо пропорційно зміні обсягу виробництва. Такі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (заробітної плати, годин роботи обладнання, обсягу діяльності, прямих витрат та інші), виходячи з фактичної потужності звітнього періоду. Таким чином, змінні загальновиробничі витрати повністю включаються до складу виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) в періоді їх виникнення, тобто списуються на витрати виробництва щомісяця в повному обсязі.

До постійних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування та управління виробництвом, які залишаються незмінними (чи майже незмінними) із зміною обсягу виробництва. Загальновиробничі постійні витрати формуються протягом звітного періоду в однакових розмірах незалежно від обсягу випущеної продукції, виконаних робіт, наданих послуг. Серед них - амортизація, орендна плата за основні засоби, які використовуються з виробничою метою, витрати на утримання будівель і обладнання цехів, опалення, освітлення цехів, дільниць, а також витрати на управління виробництвом, зокрема, витрати на оплату праці управлінського персоналу цеху.

Постійні виробничі (накладні) витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат, та інше) за нормальної потужності. Величина нормальної виробничої потужності визначається підприємством самостійною і зазначається в Наказі про облікову політику підприємства.

Схема поділу загальновиробничих витрат:

Рис. 1.2.3. Поділ загальновиробничих витрат.

Запропонований у П(С)БО 16 «Витрати» розподіл витат на постійні і змінні орієнтовано на стабільні ціни і стабільну роботу підприємства, і на те, що всі витрати ураховані при плануванні, будуть понесені в повному обсязі.

1.3 Теоретичні основи обліку загальновиробничих витрат на підприємствах харчової промисловості.

Облік загальновиробничих витрат на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного і допоміжного виробництва, а також витрати на утримання та експлуатацію машин та устаткування ведеться на рахунку 91 "Загальновиробничі витрати ". Цей рахунок не застосовується на підприємствах торгівлі. Рахунок 91- активний, витратний, збірно-розподільчий, призначений для обліку господарських процесів. За дебетом рахунку 91 "Загальновиробничі витрати” відображається сума визнаних витрат, за кредитом – щомісячне за відповідним розподілом списання загальновиробничих витрат на рахунки 23 "Виробництво” та 90 "Собівартість реалізації”.

Порядок розподілу загальновиробничих витрат встановлений додатком 1 до П(С)БО 16 "Витрати”. Наказом Міністерства фінансів України від 14 червня 2000 року № 131 внесені зміни до порядку розрахунку розподілу загальновиробничих витрат. Накопичені протягом місяця на рахунку 91 загальновиробничі витрати списують за розрахунком розподілу їх на види (групи) готової продукції на дебет рахунку 23 "Виробництво” або на дебет рахунку 90 "Собівартість реалізації” на собівартість реалізованої продукції, виконаних робіт та наданих послуг.

У промисловості загальновиробничі витрати можна розподілити між окремими видами продукції пропорційно до суми основної заробітної плати працівників, зайнятих у виробництві відповідної продукції (робіт, послуг), і витрат на утримання і експлуатацію устаткування. На тих підприємствах де застосовується  попередільний метод обліку витрат на виробництво, такі витрати розподіляються пропорційно до витрат на попереділ.

В акціонерних товариствах сільського господарства загальновиробничі витрати включаються до витрат відповідних галузей основного виробництва через розподіл пропорційно до загальної суми витрат за виключенням вартості насіння у рослинництві; кормів - у тваринництві; сировини, матеріалів і напівфабрикатів – у промисловому виробництві.

До собівартості міжцехових замовлень та до собівартості забракованої продукції загальновиробничі витрати не включаються.

На початку звітного року підприємством має бути визначена облікова політика щодо визначення виробничої собівартості продукції, робіт, послуг, в якій має бути зазначений обраний підприємством підхід щодо розподілу загальновиробничих витрат.

Таким чином розподіл загальновиробничих витрат проводиться таким чином:

      1 етап – розподіл всіх загальновиробничих витрат на постійні і змінні.

      2 етап – вибір бази розподілу. Під базою розподілу розуміється показник у розрахунку на одиницю виміру якого встановлюється норматив розподілу загальновиробничих витрат.

Кожному підприємству слід вибрати за базу розподілу таку характеристику виробничого процесу, зміна якої найбільшою мірою впливає на зміну величини загальновиробничих витрат. Вибір невідповідної характеристики буде означати, що суми  загальновиробничих витрат, які відносяться на окремі вироби, неточно відобразять фактично понесені витрати.

Враховуючи особливості відповідних виробництв застосовуються, як правило наступні бази розподілу загальновиробничих витрат:

      Вартість прямих витрат матеріалів – якщо загальновиробничі витрати прямо пов’язані  з величиною і кількістю матеріалів, з якими здійснюються певні технологічні операції;

      Прямі витрати на оплату праці – якщо загальновиробничі витрати прямо пов’язані з величиною прямих витрат на оплату праці, використовується тільки на підприємствах з однаковим рівнем  механізації і автоматизації виробництва;

      Години роботи – загальновиробничі витрати прямо пов’язані з  кількістю відпрацьованого часу при виготовленні продуції;

      Витрати з переробки; кількість виготовленої продукції;

      Машино-години – якщо наявні значні капітальні вкладення і загальновиробничі витрати тісно пов’язані з використанням обладнання і техніки.

Новостворені підприємства вибирають базу розподілу на підставі       прогнозних (планових) даних. База розподілу постійних загальновиробничих витрати може переглядатися, якщо зміняться обставини, на яких базується такий вибір. Наприклад, при істотній розбіжності між фактичними і запланованими обсягами виробництва внаслідок завищення планових показників або зниження попиту на вироблену продукцію, у разі придбання нового устаткування з більш високою продуктивністю або продажу старого. Також причиною перегляду бази розподілу може послужити збільшення часу роботи устаткування у зв’язку з переходом на дво- , три- змінну роботу підприємства, тощо.

Обрана підприємством база розподілу відображається в розпорядчому документі про облікову політику підприємства.

      3 етап – визначення нормальної потужності підприємства та вираження її в одиницях виміру обраної бази.

      4 етап – обчислення суми постійних і змінних загальновиробничих витрати за умови досягнення підприємством нормальної потужності;

      5 етап – розрахунок нормативу постійних витрат на одиницю бази розподілу, який визначається за формулою:

Норматив загальновиробничих витрат на одиницю бази розподілу = розмір загальновиробничих витрат при нормальній потужності / Показник бази розподілу при нормальній потужності.

Підприємствам із цеховою структурою управління виробництвом для планування і розподілу загальновиробничих витрат необхідно розрахувати зазначені нормативи стосовно кожного цеху.

      6 етап – розрахунок загальної суми розподілених постійних загальновиробничих витрат звітнього періоду, який визначається за формулою:

Сума постійних розподілених загальновиробничих витрат = Норматив постійних загальновиробничих витрат * База розподілу  постійних загальновиробничих витрат звітнього періоду при фактичній потужності.

Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.