Облік вибуття основних засобів і нематеріальних активів

За кожною іноземною валютою  обчислюється підсумок за всіма балансовими  і позабалансовими активами та зобов’язаннями. Різниця підсумків у гривневому еквіваленті становить відкриту валютну позицію на звітну дату.

Після одержання значення позиції  в розрізі іноземних валют  розраховується величина загальної  відкритої валютної позиції банку  як сума абсолютних величин усіх довгих і коротких відкритих валютних позицій у гривневому еквіваленті за всіма іноземними валютами.

Національним банком України встановлено  такі нормативи валютних позицій (до регулятивного капіталу):

• нормативне значення загальної відкритої валютної позиції має бути не більше ніж 35 %;
• загальної довгої відкритої позиції — не більше ніж 30 %;
• загальної короткої відкритої валютної позиції — не більше ніж 5 %.

Використовуючи технічні рахунки 3800 і 3801 для контролю валютних позицій, банк повинен додержувати таких  правил:

• записи за цими рахунками в аналітичному обліку здійснюються у розрізі кодів валют, які є обов’язковим параметром номера аналітичного рахунка;
• наприкінці кожного операційного дня суми залишків у гривневому еквіваленті за технічними рахунками 3800 і 3801 мають бути тотожними.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Облік операцій з купівлі-продажу  іноземної валюти за гривні за дорученням клієнтів

Іноземну валюту клієнти банку  використовують як засіб платежу  для розрахунків за продукцію, роботи, послуги, об’єкти права інтелектуальної  власності. Водночас клієнти також отримують виручку в іноземній валюті за переліченими напрямами. Виручка резидентів підлягає зарахуванню на їхні валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей відповідно до контрактів, але не пізніше від 90 календарних днів з дати митного оформлення продукції, що експортується. 90-денний контрольний строк поширюється і на експорт робіт, послуг, продукції, але його відлік починається з моменту підписання акта (чи іншого документа), що засвідчує факт виконання робіт, надання послуг.

Якщо на валютних рахунках суб’єктів  господарювання коштів у потрібній  сумі і конкретній іноземній валюті бракує, то вони [СГ] звертаються до вповноважених банків із заявою на її придбання для виконання зобов’язань перед нерезидентами. Куплену валюту резиденти зобов’язані перерахувати протягом 5 робочих днів з моменту її зарахування на валютні рахунки.

Як видно з попереднього матеріалу, уповноважені банки можуть виконати заявку клієнтів-резидентів на придбання  іноземної валюти, продавши її в межах власної позиції, зрозуміло, за наявності відповідного залишку на рахунках ностро в конкретній валюті, що їх банки відкривають як у банках-нерезидентах, так і банках-резидентах.

За планом рахунків рахунки ностро мають шифр 1500 АП «Кореспондентські рахунки, що відкриті в інших банках». Як правило, вони призначені для обліку іноземної валюти і відкриваються у банках-нерезидентах тих держав світу, де потрібна іноземна валюта є національною. По суті, рахунки ностро за дебетом фіксують суми, що надходять на користь банку та його клієнтів, тобто діють за схемою активного рахунка. Їх характеристика як пасивного пов’язана із процедурою можливого отримання кредитів овердрафт.

Якщо ж інші банки відкривають  рахунки в банку-кореспонденті, то для цього банку вони будуть рахунками лоро — 1600 АП «Кореспондентські рахунки інших банків».

Як правило, банки виконують  заявки клієнтів на купівлю-продаж іноземної  валюти за дорученням клієнтів на міжбанківському  валютному ринку.

Операції з купівлі-продажу  іноземних валют за гривні вповноважені банки мають право здійснювати тільки на таких умовах:

ТОД — поставка валюти відбувається сьогодні;

ТОМ — поставка валюти відбувається наступного робочого дня;

СПОТ — поставка валюти відбувається на другий робочий день з дня укладення угоди.

Підставою для купівлі іноземної  валюти на міжбанківському валютному  ринку України під час розрахунків  з нерезидентами є такі документи:

• договір з нерезидентом;
• вантажна митна декларація;
• акт (здавання-приймання), який засвідчує факт надання послуг, виконання робіт;
• документи, що передбачені для документарної форми розрахунків (акредитив, інкасо); вексельної форми розрахунків (вексель, яким резидент-імпортер оформив заборгованість перед нерезидентом за зовнішньоекономічним договором);
• довідка Державної податкової адміністрації, в якій резидент зареєстрований як платник податків; у довідці зазначається сума іноземної валюти, що купується, інформація про рахунок клієнта в іноземній валюті (термін дії довідки 90 днів).

Отриманням від клієнта зазначених документів завершується перший етап виконання банком його заявки на купівлю іноземної валюти.

Другий етап — це формування вповноваженим банком реєстру у двох примірниках, в якому має міститися така інформація:

• назва підприємства;
• код ЄДРПОУ;
• місцезнаходження;
• орган державної влади, який зареєстрував резидента;
• податковий орган, де резидента взято на облік, дата і номер реєстрації;
• прізвище, ім’я, по батькові, ідентифікаційні номери директора і головного бухгалтера;
• номери та дати договорів або інших документів, які є підставою для придбання іноземної валюти.

Сформований реєстр щодня на паперових (два примірники) та магнітних носіях з копіями відповідних документів, які є підставою для здійснення операцій купівлі іноземної валюти на МВРУ, не пізніше від 14-ї години поточного робочого дня подається на розгляд до податкового органу, де вповноважений банк узято на облік.

На третьому етапі органи ДПА всі паперові примірники реєстрів завіряють підписом керівника та печаткою; перший примірник реєстру та копії документів повертається вповноваженому банку, а другий — залишається на зберіганні в податковому органі, який до 14-ї години наступного робочого дня засобами електронного зв’язку надсилає реєстр відповідному територіальному управлінню НБУ. На четвертому етапі конкретні функції виконує територіальне управління НБУ й уповноважений банк, а саме:

• отримавши реєстр від податкового органу, до 17-ї години цього самого дня надсилає його до відповідного вповноваженого банку;
• строк дії реєстру 90 днів і саме після його надходження від територіального управління НБУ відповідний уповноважений банк має право на виконання операції з купівлі іноземної валюти за дорученням клієнта з метою розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами.

Зміст облікової процедури за операцією з купівлі іноземної валюти за дорученням клієнта можна описати через таку послідовність дій:

1. Уповноважений банк укладає з клієнтом угоду на виконання операції з придбання іноземної валюти, в якій визначається курс угоди (як правило, він перевищує офіційний валютний курс гривні до потрібної іноземної валюти).
2. Клієнт подає до банку платіжне доручення на списання з його рахунка суми, що включає:

• гривневий еквівалент суми іноземної валюти, що купується за курсом угоди;

• суму комісійної винагороди банку за виконання операції з купівлі іноземної валюти.

Комісійна винагорода сплачується  банкові за рахунок коштів клієнтів згідно з тарифами банку.

Загальна сума, зазначена у платіжному дорученні, депонується для проведення дальших розрахунків, що відповідає бухгалтерському проведенню:

Дебет рахунка 2600 АП «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання»;

Кредит рахунка 2900 П «Кредиторська  заборгованість за операціями купівлі-продажу  іноземної валюти, банківських та дорогоцінних металів для клієнтів банку».

3. Відповідно до наказу Президента України «Про невідкладні заходи щодо погашення заборгованості з виплати пенсій» від 31.08.98 за № 957 1,5 % від гривневого еквівалента купленої іноземної валюти підлягає відрахуванню до Державного пенсійного фонду. Ця сума також депонується на основі окремого платіжного доручення, що його клієнт подає до вповноваженого банку. Здійснюється бухгалтерський запис:

Дебет рахунка 2600 АП «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання»;

Кредит рахунка 2909 П «Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку».

4. Зважаючи на те, що суб’єкти міжбанківського валютного ринку України (МВРУ) здійснюють на цьому ринку операції з купівлі-продажу іноземних валют за вільним договірним курсом без обмеження розміру маржі та комісійної винагороди, уповноважений банк може укласти угоду з іншим суб’єктом МВРУ на купівлю іноземної валюти за курсом, що нижчий від курсу угоди з клієнтом. Саме цей курс ураховується в перерахуванні банку-покупцю гривневого еквівалента іноземної валюти, що купується. В обліку складається бухгалтерське проведення:

Дебет рахунка 2900 П «Кредиторська заборгованість за операціями з купівлі-продажу іноземної валюти, банківських та дорогоцінних металів для клієнтів»;

Кредит рахунка 1200А «Кореспондентський рахунок банку в НБУ» або

Кредит рахунка 1500 АП «Кореспондентські рахунки, що відкриті в інших банках».

5. Зарахування іноземної валюти, що куплена для клієнта:

Дебет рахунка 1500 АП «Кореспондентські рахунки, що відкриті в інших банках»;

Кредит рахунка 2900 П «Кредиторська заборгованість за операціями з купівлі-продажу іноземної валюти, банківських та дорогоцінних металів для клієнтів».

6. Зарахування купленої іноземної валюти на рахунок клієнта:

Дебет рахунка 2900 П «Кредиторська заборгованість за операціями з купівлі-продажу іноземної валюти, банківських та дорогоцінних металів для клієнтів»;

Кредит рахунка 2600 АП «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання».

7. Зарахування комісії банку за виконання операції за дорученням клієнта:

Дебет рахунка 2900 П «Кредиторська заборгованість за операціями з купівлі-продажу іноземної валюти, банківських та дорогоцінних металів для клієнтів»;

Кредит рахунка 6114 П «Комісійні доходи за операціями на валютному ринку та ринку банківських металів для клієнтів».

8. Якщо іноземна валюта куплена за курсом, нижчим від курсу угоди з клієнтом за вирахуванням суми комісії, то невикористаний залишок депонованої суми (К 2900) повертається клієнтові, що відповідає бухгалтерському проведенню:

Дебет рахунка 2900 П «Кредиторська заборгованість за операціями з купівлі-продажу іноземної валюти, банківських та дорогоцінних металів для клієнтів»;

Кредит рахунка 2600 АП «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання».

9. Після завершення операції за призначенням перераховуються внески до Державного пенсійного фонду, сума яких сплачена клієнтом і депонована на рахунку 2909:

Дебет рахунка 2909 П «Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку»;

Кредит рахунка 1200 А «Кореспондентський рахунок банку в НБУ».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Номенклатура рахунків позабалансового обліку та механізм подвійного запису на позабалансових рахунках банку

Бухгалтерський облік операцій на позабалансових рахунках ведеться за системою подвійного запису. Характеристика рахунків — актив або пасив визначається з таких міркувань:

• позабалансовий рахунок — активний, якщо за переведення його на баланс дебетується балансовий рахунок. Наприклад, рахунок 9020 «Гарантії, що надані клієнтам» є активним, оскільки в разі, коли клієнт виявиться неплатоспроможним, банк змушений буде платити за наданою гарантією і дебетуватиме рахунок балансу «Сумнівна заборгованість за виплаченими гарантіями»;
• позабалансовий рахунок — пасивний, якщо за переведення його на баланс кредитується балансовий рахунок. Наприклад, рахунок 9110 «Зобов’язання з кредитування, які отримані від банків» є пасивним, оскільки в разі, коли банк скористається, скажімо, кредитною лінією, він кредитуватиме рахунок балансу групи 162 «Кредити, які отримані від інших банків».

Для відображення операцій за системою подвійного запису використовуються рахунки групи 990, 991, 992 розділу 99 «Контррахунки та позабалансова позиція банку».

Усі рахунки класу 9 поділяються  на три частини.

1. Рахунки розділів 90—95 використовуються  для обліку операцій, які пов’язані  з різними ризиками для банку. Це зокрема:

• зобов’язання і вимоги за всіма видами гарантій;
• зобов’язання з кредитування;
• зобов’язання і вимоги за операціями з валютою;
• вимоги та зобов’язання щодо цінних паперів, спотових та строкових фінансових інструментів.

На рахунках розділів 90—95 не обліковуються надані зобов’язання, щодо яких не існують кредитні або ринкові ризики,  
наприклад видані гарантії або акредитиви, що мають покриття у формі заставних депозитів або блокованих коштів клієнтів.  
Такі кошти обліковуються на рахунках «Кошти в розрахунках» класу 2 «Операції з клієнтами».

На рахунках розділів 90—95 (рахунки  можуть бути активними або пасивними) обліковуються безвідкличні операції лише за угодами, які мають юридичну силу. Відкличні зобов’язання не є  ризиковими і можуть на розсуд банку обліковуватись у розділі 98 або позасистемно.

2. Рахунки розділів 96—98 служать  для обліку документів, цінностей  та розрахунків щодо операцій  з приватизації. Усі рахунки цих  розділів активні.