Облік вибуття основних засобів і нематеріальних активів

Дебет 2067 А «Прострочена заборгованість за кредитами в поточну діяльність, що надані суб’єктам господарювання»;

Кредит 2600 АП «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання».

У такий самий спосіб починають  обліковуватись і несплачені в строк  проценти за користування кредитом овердрафт:

Дебет 2069 А «Прострочені нараховані доходи за кредитами в поточну діяльність що надані суб’єктам господарювання»;

Кредит 2607 А «Нараховані доходи за кредитами овердрафт, що надані суб’єктам господарювання».

Облік операцій репо

Операція репо відображається в  бухгалтерському обліку як наданий (отриманий) кредит під заставу цінних паперів.

Кредитування за операціями репо поширюється  на клієнтів та інші банки.

Операція  РЕПО (REPO, RP-repurchase agreement) — це фінансова операція, що складається з двох частин. У першій частині цієї операції (стандартне РЕПО) одна сторона продає цінні папери іншій стороні. Водночас перша сторона бере на себе зобов’язання викупити вказані цінні папери у визначений термін або на вимогу другої сторони. Це зобов’язання на зворотну купівлю відповідає зобов’язанню на зворотний продаж, яке бере на себе друга сторона. Різниця між цінами і є тим процентним доходом, який повинна отримати сторона, що виступає покупцем цінних паперів (продавцем грошових коштів) у першій частині РЕПО. Ціна зворотного викупу являє собою суму первісної ціни продажу і деякого процента, що сплачується позичальником коштів. Ставка цього процента (ставка РЕПО) розраховується на основі року (365 днів), що дає певну підставу розглядати РЕПО як форму короткострокового кредиту, забезпеченого цінними паперами.

Процентний дохід, який можна отримати від інвестування коштів в угоду  РЕПО, визначається за формулою:

Процентний  дохід

=

Сума коштів,  інвестованих   для здійснення  угоди РЕПО

×

Ставка  РЕПО

×

Термін операції 365

Зворотне РЕПО — дзеркальне відображення стандартного РЕПО, Вона означає ту ж саму угоду, але з позиції  покупця цінних паперів у першій частині РЕПО.

У світовій практиці угоди РЕПО укладаються, як правило, на позабіржовому ринку, на короткий проміжок часу і на великі суми, тобто це операції оптового грошового ринку. Окремі параметри операцій РЕПО є стандартизованими.

Що стосується переміщення і  зберігання цінних паперів, то, як показує  світова практика функціонування ринку  РЕПО, можуть застосовуватись різні способи. Перший спосіб полягає у тому, що цінні папери, куплені у першій частині операції РЕПО, справді перераховуються (переказуються) покупцеві цінних паперів. У цьому випадку покупець цінних паперів у першій частині РЕПО мінімізує свій кредитний ризик. Другий спосіб передбачає переказування (переміщення) цінних паперів на користь третьої сторони, що визначило назву цієї операції — «тристороннє» РЕПО. Третя сторона, згідно з договором, має певні зобов’язання перед безпосередніми учасниками угоди. Останній, третій спосіб здійснення операцій РЕПО вирізняється тим, що цінні папери залишаються у сторони, яка виступає продавцем цінних паперів у першій частині цієї операції. Продавець виступає у ролі зберігача цінних паперів для покупця. Цей спосіб РЕПО традиційно називають «Довірчим РЕПО». Він характеризується мінімальними витратами на переміщення цінних паперів, а також найвищим рівнем кредитного ризику для покупця цінних паперів.

Національний банк надає кредити  за допомогою операцій РЕПО (купівля облігацій у комерційних банків з наступним їх обов’язковим викупом банками) на встановлену дату і наперед за встановленою ціною.

Зобов’язання з надання (отримання) коштів за операцією репо відображається банком за позабалансовими рахунками  та фіксується бухгалтерськими записами:

• за надання зобов’язання:

Дебет 9100 А «Зобов’язання з кредитування, що надані банкам» або

Дебет 9129 А «Інші зобов’язання з кредитування, що надані клієнтам»;

Кредит 9900 «Контррахунок»;

• за отримання зобов’язання:

Дебет 9900 «Контррахунок»;

Кредит 9110 П «Зобов’язання з кредитування, що отримані від банків».

Перерахування коштів за операціями репо (надання кредиту) відображається в обліку записом:

Дебет рахунків для обліку кредитів, які надані за операціями репо (1211,1522, 2010);

Кредит рахунків для обліку грошових коштів клієнтів (1600, 2600).

Отримання кредиту за операціями репо від іншого банку відображається в обліку записом:

Дебет рахунків для обліку грошових коштів клієнтів (1200, 1500);

Кредит рахунків для обліку кредитів, які отримані за операціями репо (1311,1622).

Наведемо окремі проведення за операціями репо:

Кредити, що надані за операціями репо суб’єктам господарювання:

Дебет 2010 А «Кредити, що надані за операціями репо суб’єктам господарювання»;

Кредит 2600 АП «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання».

За надання кредиту репо банк нараховує та отримує процентні  доходи.

Наприклад:

Нараховано доходи за кредитами, що надані за операціями репо СГ:

Дебет 2018 А «Нараховані доходи за кредитами, що надані за операціями репо суб’єктам господарювання».

Кредит 6021 П «Процентні доходи за кредитами, що надані за операціями репо суб’єктам господарювання».

Цінні папери, що придбані за операцією  репо, обліковуються покупцем (кредитором) як отримана застава за позабалансовими рахунками:

Дебет рахунків для обліку отриманої застави 9500 А «Отримана застава»;

Кредит рахунка «Контррахунок 9900».

Кредитор у день зворотного викупу продавцем (позичальником) цінних паперів  закриває кредит репо та списує вартість цінних паперів з позабалансових рахунків з виконанням таких бухгалтерських проведень:

• погашення кредитів за операціями репо:

Дебет рахунків для обліку грошових коштів клієнтів;

Кредит рахунків для обліку кредитів, які надані за операціями репо;

Кредит рахунків для обліку нарахованих доходів за операціями репо;

• списання цінних паперів, що були в заставі за операцією репо:

Дебет 9900 «Контррахунок»;

Кредит 9500 А «Отримана застава».

У разі неповернення позичальником  коштів за операцією репо кредитор списує вартість цінних паперів, отриманих у заставу, з позабалансових рахунків і одночасно визнає їх за відповідними балансовими рахунками з обліку придбаних цінних паперів за справедливою вартістю:

Дебет рахунків для обліку цінних паперів (відповідно до виду ЦП, що його банк отримав у заставу);

Кредит рахунків для обліку кредитів, які надані за операціями репо;

Кредит рахунків для обліку нарахованих доходів за операціями репо.

Облік факторингових  операцій

Факторинг — це операція, яка поєднує у собі низку посередницько-комісійних послуг з кредитуванням оборотного капіталу суб’єкта господарювання. Основою факторингу є перевідступлення першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи другому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредитору. Фактично банк (факторингова компанія) купує рахунки-фактури постачальника за відвантажену продукцію, виконані роботи чи надані послуги.

Відносини між суб’єктами факторингу регулюються договором, який укладається  у письмовій формі між фактором і постачальником. У ньому дається перелік істотних умов, до яких, зокрема, належать ті, що захищають інтереси сторін — взаємні зобов’язання і відповідальність сторін, розмір кредиту і плати за факторингове обслуговування, вид факторингу. Оскільки факторингові операції мають ризиковий характер, то перед укладенням договору фактор грунтовно вивчає фінансово-господарську діяльність клієнта-постачальника. Оцінка фінансового стану підприємства впливає на прийняття фактором позитивного рішення про укладення факторингової угоди та її зміст.

На дату укладення договору факторингу сума, яку фактор (банк) зобов’язується сплатити клієнтові, відображається за позабалансовими рахунками.

Дебет 9100 А «Зобов’язання з кредитування, що надані банкам» або

Дебет 9129 А «Інші зобов’язання з кредитування, що надані клієнтам»;

Кредит 9900 «Контррахунок»;

Отримані відповідно до умов договору факторингу розрахункові документи  клієнта обліковуються за номінальною  вартістю за позабалансовими рахунками:

Дебет 9800 А «Розрахункові документи за факторинговими операціями»;

Кредит 9910 «Контррахунок».

Сума коштів, сплачених клієнту, відображається фактором (банком) у  бухгалтерському обліку так:

Дебет 2030 А «Вимоги, що придбані за операціями факторингу із суб’єктами господарювання»;

Кредит рахунків клієнтів, рахунків для обліку грошових коштів;

Кредит 2036 КА «Неамортизований дисконт за вимогами, що придбані за операціями факторингу із суб’єктами господарювання» (у разі утримання авансом процентних або комісійних доходів).

За позабалансовими рахунками відображається зменшення зобов’язань банку на суму, сплачену клієнту.

Отримані від боржника кошти фактор (банк) спрямовує на погашення заборгованості за кредитом та процентами. У разі перевищення надходжень над сумою заборгованості за кредитом та процентами фактор (банк) повертає різницю клієнту, якщо інше не передбачено договором факторингу, тобто в обліку фіксується запис:

• на суму, що надійшла від боржника:

Дебет рахунків для обліку грошових коштів, рахунки клієнтів;

• на суму кредиту:

Кредит 2030 А «Вимоги, що придбані за операціями факторингу із суб’єктами господарювання»;

• на суму нарахованих доходів за цією операцією:

Кредит 2038 А «Нараховані доходи за вимогами, що придбані за операціями факторингу із суб’єктами господарювання»;

• на суму доходів за цією операцією, що не були нараховані:

Кредит 6023 П «Процентні доходи за операціями з факторингу із суб’єктами господарювання»;

• на суму перевищення надходжень над сумою заборгованості банку за кредитом та процентами:

Кредит рахунків клієнтів, рахунків для обліку грошових коштів.

Одночасно фактор (банк) списує з позабалансових рахунків суми оплачених боржником  документів за факторинговими операціями:

Дебет 9910 «Контррахунок»;

Кредит 9800 А «Розрахункові документи за факторинговими операціями (на суму оплачених боржником розрахункових документів).

У разі часткового погашення боржником  заборгованості на відповідному платіжному документі робиться позначка про  дату та суму частково погашених зобов’язань.

Якщо за умовами договору сплата коштів за боргом здійснюється безпосередньо боржником на рахунок клієнта, то після отримання платежу клієнт здійснює розрахунок з фактором (банком). У цьому разі в обліку фактора (банку) виконуються такі бухгалтерські проведення:

Дебет рахунків для обліку грошових коштів клієнтів;

Кредит 2030 А «Вимоги, що придбані за операціями факторингу із суб’єктами господарювання»;

Кредит 2038 А «Нараховані доходи за вимогами, що придбані за операціями факторингу із суб’єктами господарювання» (на суму нарахованих доходів);

Кредит 6023 П «Процентні доходи за операціями факторингу із суб’єктами господарювання (на суму, яка не відображалась у бухгалтерському обліку за рахунками нарахованих доходів).

Якщо договором факторингу передбачено  право регресу фактора (банку) до клієнта за непогашеною боржником заборгованістю, то фактор (банк) після пред’явлення регресу відображає заборгованість за рахунками з обліку кредитів. Бухгалтерський облік простроченої та безнадійної заборгованості за факторинговими операціями здійснюється аналогічно обліку кредитних операцій.

Бухгалтерський облік  операцій з урахування векселів

Банк здійснює облік операцій з  урахування векселів, якщо передбачає їх утримання до строку погашення.

Банк має відобразити в бухгалтерському  обліку купівлю векселя для подальшого продажу або дострокового пред’явлення до погашення за рахунками з обліку цінних паперів у портфелі банку на продаж.

Банк обліковує суму зобов’язань  з кредитування на дату укладення  договору про врахування векселя  відповідно як і для кредитів.

Дебет 9100 А «Зобов’язання з кредитування, що надані банкам» або  9129 А «Інші зобов’язання з кредитування, що надані клієнтам»;

Кредит 9900 «Контррахунок»;

Банк відображає в бухгалтерському  обліку операцію з урахування векселів такими проводками:

Дебет 2020 А «Кредити, що надані за врахованими векселями суб’єктам господарювання», 2220 А «Кредити, що надані за врахованими векселями фізичним особам», – на номінальну суму векселя;

Кредит 2026 КА «Неамортизований дисконт за врахованими векселями суб’єктів господарювання», 2226 КА "Неамортизований дисконт за врахованими векселями фізичних осіб» – на суму дисконту;

Кредит Рахунки для обліку грошових коштів і банківських металів, рахунки клієнтів – на суму наданих коштів.

Банк одночасно зменшує зобов’язання з кредитування на суму балансової вартості врахованих векселів.

Дебет 9900 «Контррахунок»

Кредит 9100 А «Зобов’язання з кредитування, що надані банкам» або 9129 А «Інші зобов’язання з кредитування, що надані клієнтам»;

Банк обліковує враховані векселі  за позабалансовим рахунком 9819 «Інші цінності і документи» за номінальною вартістю.

Дебет 9819 «Інші цінності і документи»

Кредит 9910 «Контррахунок»;

Банк здійснює амортизацію суми дисконту за векселем за період від  дати придбання до дати погашення  векселя не рідше одного разу на місяць і відображає в обліку такою  бухгалтерською проводкою:

Дебет 2026 КА «Неамортизований дисконт за врахованими векселями суб’єктів господарювання», 2226 КА "Неамортизований дисконт за врахованими векселями фізичних осіб»;

Кредит 6022 П "Процентні доходи за кредитами, що надані за врахованими векселями суб’єктам господарювання", 6045 П "Процентні доходи за кредитами, що надані за врахованими векселями фізичним особам" – на суму амортизації дисконту.