Облік товарів і їх реалізація

*Аналогічними записами відображаються операції з продажу товарів в оптовій торгівлі за умови, що оцінка товарів ведеться в цінах продажу. [1, c. 84]

Комісійна торгівля - це вид торгівельно-посередницької діяльності. Відносини сторін регулюються договором, згідно з яким комітент (особа. яка дає доручення про укладення відповідних цивільно-правових угод) доручає комісіонерові (особі, яка виконує прийняті доручення) за винагороду здійснити угоду від імені останнього.

Займаючись комісійною торгівлею, необхідно керуватися Правилами №37. У вказаних Правилах відображені особливості правового положення сторін, предмет договору, відомості про якість товару, терміни реалізації товарів, порядок ціноутворення та інші питання, які відноситься до змісту і виконання договору комісії.

Ці Правила не діють при прийманні на комісію і продажу автомобілів, мотоциклів, тракторів та інших транспортних засобів, номерних агрегатів до них, ювелірних виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння - торгівля цими групами товарів регламентується окремими правилами.

Згідно зі статтею 408 Цивільного кодексу комісіонер має право утримувати належну йому за договором комісії винагороду з усіх сум, які надійшли за проданий товар, тобто він має право перерахувати комітентові не всю отриману суму, а суму за вирахуванням комісійної винагороди.

Комісіонер, надаючи послуги комітентові, займається продажем товару, отже, він повинен керуватися законодавчими і нормативними актами, які регламентують торгівельну діяльність.

У комітента вартість товарів, переданих на комісію, облічується на субрахунку 283 "Товари на комісії". Аналітичний облік ведеться за видами товарів і підприємствами (особами) - комісіонерами.

Вартість послуг комісіонера відноситься у комітента на рахунок 93 "Витрати на збут".

Дохід по товарах, переданих на комісію, може визнаватися комітентом у момент надходження оплати за такі товари.

У комісіонера товари, отримані на комісію, облічуються на забалансовому рахунку 02 "Активи на відповідальному зберіганні".

Комісіонер відображає в бухгалтерському обліку вартість своїх послуг згідно з Інструкцією № 291 на субрахунку 703  "Дохід від реалізації робіт і послуг", по кредиту якого показується збільшення доходу на всю вартість відвантаженого покупцеві товару, а по дебету - сума, що підлягає перерахуванню комітентові.

Це обумовлено тим, що згідно з П(С)БО сума надходжень за договорами комісії на користь комітента не визнається доходом, як не визнається витратою сума, яка підлягає перерахуванню комітентові.

На умовних числових прикладах розглянемо порядок відображення в бухгалтерському обліку деяких операцій при здійсненні комісійної торгівлі. [1, c.86]

Приклад 1. Комісійна торгівля оптом. Підприємство згідно з договором комісії передало комісіонерові товари на суму 2400 грн. (у тому числі ПДВ – 400 грн.). Вартість комісійної винагороди становить 10% від вартості проданих товарів – 240 грн. Згідно з умовами договору комісіонер має право утримувати суму належної йому комісійної винагороди із суми, що підлягає перерахуванню комітентові.

В таблиці 1.7 наведено розв’язок прикладу 1.

Таблиця 1.7 – Комісійна торгівля оптом

Приклад 2. Комісійна торгівля в роздріб (комітент – неплатник ПДВ). Магазин приймає від населення товари на комісію. Сума, що підлягає виплаті комітентові, становить 600 грн. Продажна вартість товару з урахуванням комісії магазину – 1080 грн.

В таблиці 1.8 наведено розв’язок прикладу 2.

Таблиця 1.8 – Комісійна торгівля в роздріб

Крім того, на субрахунку 704 “Вирахування з доходу” відображається сума наданих після дати реалізації знижок покупцям, вартість повернених покупцем товарів та інші вирахування. По дебету субрахунка 704 відображається вищеперелічене вирахування, а по кредиту – списання дебетових оборотів на рахунок 79. [1, c. 87]

1.1.5.     Облік витрат обігу

Відповідно до національних стандартів бухгалтерського обліку витрати– це зменшення економічних вигід у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснювалися. При цьому витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, у якому вони були здійснені.

Витратами не визнаються:

          платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо;

          погашення отриманих позик;

          попередня оплата товарів (робіт, послуг);

          інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, які не призводять до зменшення власного капіталу підприємства;

          витрати, які відображаються шляхом зменшення власного капіталу згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (надані знижки, повернення товарів тощо). [1, c.80]

Визначення собівартості реалізованих товарів

При продажу товарів необхідно здійснювати їх оцінку для визначення собівартості, за якою вони будуть списуватися з балансу. Оцінка товарів здійснюється за одним з методів:

                        ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

                        середньозваженої собівартості;

                        собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

                        собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);

                        ціни продажу.

Для всіх одиниць бухгалтерського обліку товарів, які мають однакове призначення й однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

Таким чином, якщо підприємство торгує оптом і в роздріб, то воно може скористатися двома методами оцінки вибуття запасів, оскільки тут різні умови продажу.

Якщо підприємство торгує побутовою технікою і канцелярськими товарами, то для оцінки вибуття запасів воно також може застосувати два методи, тому що це товари різного призначення.

До методу ідентифікованої собівартості вдаються в основному підприємства, які займаються доставкою товарів під замовлення або торгують дорогими товарами. При даному методі необхідні простежувати придбання і реалізацію конкретних товарних одиниць.

Оцінка за середньозваженою собівартістю здійснюється для кожної одиниці товарів шляхом розподілу сумарної вартості залишку таких товарів на початок звітного місяця і вартості отриманих у звітному місяці на сумарну кількість товарів на початок звітного місяця й отриманих у звітному місяці.

Оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що товари використовуються в тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство (відображені в бухгалтерському обліку), тобто товари, які реалізуються першими, оцінюються за собівартістю перших за часом надходження товарів. При цьому вартість залишку товарів на кінець звітного місяця визначається за собівартістю останніх за часом надходження товарів.

Оцінка запасів за методом ЛІФО базується на припущенні, що товари використовуються у послідовності, зворотній їх надходженню на підприємство (зарахуванню в бухгалтерському обліку), тобто товари, які реалізуються першими, оцінюються за собівартістю останніх за часом надходження товарів. При цьому вартість залишку товарів на кінець звітного місяця визначається за собівартістю перших за часом отримання товарів.

Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього відсотка торгівельної націнки на товар. Цей метод підходить для підприємств, які мають значну і змінювану номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торгівельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торгівельної націнки на ці товари. Сума торгівельної націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотка торгівельної націнки. Середній відсоток торгівельної націнки визначається в результаті ділення суми залишку торгівельних націнок на початок звітного місяця і торгівельних націнок у продажній вартості отриманих у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця і продажної (роздрібної) вартості отриманих у звітному місяці товарів.

Торгівельна націнка - це різниця між продажною (роздрібною) і первісною (собівартістю) вартістю товарів.

Оскільки до собівартості товарів не входять суми ПДВ, нараховані (сплачені) у зв'язку з придбанням товарів, а продажна вартість включає ПДВ, то торгівельна націнка складається з торгівельної націнки підприємства на первісну вартість товарів і суми ПДВ.