Облік товарів і їх реалізація

1.1 Облік товарів і їх реалізації

Забезпечення оптимальності внутрішніх пропорцій споживчого ринку, його місткості, прискореного розвитку рівня споживання населенням товарів і послуг є однією з головних умов забезпечення соціально-економічної стабільності та економічної безпеки України і потребує посилення державного впливу на ці процеси. Більш за те, пріоритетний розвиток внутрішнього споживчого ринку, подальше зміцнення на ньому позиції вітчизняних товарів та послуг є необхідною передумовою стійкого економічного зростання України в майбутньому.

Становлення та вдосконалення сфери товарного обігу є об’єктивною передумовою стабільного та динамічного розвитку ринкової економіки. При цьому торгівля як провідна галузь сфери обігу має виконувати роль економічного двигуна, підтримувати вітчизняного товаровиробника, забезпечувати бюджетоутворення та громадський добробут, стати дієвим фактором економічного зростання.

На сучасному етапі розвитку країн з перехідною економікою торгівля є найпоширенішим видом економічної діяльності практично всіх підприємств реального сектору економіки незалежно від форм їхньої власності. [12, c.16]

Торгівельна діяльність – це ініціативна самостійна діяльність юридичних осіб і громадян зі здійснення купівлі і продажу товарів народного споживання в цілях отримання прибутку.

Принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про товари, доходи і витрати торгівельного підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначають П(С)БО 9 “Запаси”, П(С)БО 15 “Дохід”  і П(С)БО 16 “Витрати”.

1.1.1.Облік надходження товарів

Облік товарів здійснюється на підставі П(С)БО 9 “Запаси” згідно з п.6 якого товари – це матеріальні цінності, що придбані (отримані) і утримуються підприємством у цілях подальшого продажу.

Товари на підприємства торгівлі можуть надходити від постачальників, оптових баз, на підставі укладених з ними договорів поставки або договорів купівлі-продажу, а також шляхом закупівлі у приватних осіб тощо.

Доставлені товари приймаються за кількістю та якістю.

До товаросупровідних документів і документів на оприбуткування товарів відносяться такі, як :

-  накладна – один з основних товаросупровідних документів. У накладній вказується номер і дата її складання, найменування постачальника і покупця, найменування і короткий опис товару, якісна інформація (марка, сорт, розмір), його кількість, ціна і загальна сума ;

-  товарно-транспортна накладна – складається постачальником і є документом, який супроводжує надходження на торгівельне підприємство товару автомобільним транспортом ;

-  залізнична накладна – є супровідним документом при надходженні товару залізничним транспортом. До залізничної накладної можуть бути додані специфікації і пакувальні листки, про що обов’язково робиться відмітка у накладній. Залізнична накладна передається представникові підприємства-одержувача на підставі доручення ;

-  специфікація – містить перелік усіх видів і сортів товарів, які входять в дану партію ;

-  пакувальний листок – містить перелік усіх видів і сортів товару, які знаходяться в кожному товарному місці, та інші документи.

Приймання товарів за кількістю – це визначення точної кількості товару, який надійшов, і його відповідності даним, які містяться у транспортних, супровідних і (або) розрахункових документах (пакувальні листи, накладні, рахунки та ін.). Вона здійснюється, як правило, шляхом суцільного підрахунку одиниць, міри і маси товару в даній партії (за винятком товарів у фабричній упаковці). Перевірка товарів може проводитися вибірково.

Приймання товарів за якістю – це визначення їх якості за встановленим зразком, перевірка комплектності (наявності всіх предметів, які входять у даний комплект), відповідності тари, упаковки і маркування встановленим вимогам, а також даним супровідних документів (сертифікат якості, санітарний сертифікат або їх засвідчені копії та ін.). Звичайно проводиться суцільна перевірка якості і комплектності товарів. Однак якщо договором передбачено, то можлива і вибіркова перевірка.

У разі виявлення невідповідностей приймання товарів припиняється. Потім складається акт, який є юридичною підставою для пред’явлення претензій постачальникові, про що в супровідних документах робиться відмітка. До акта включаються тільки ті товари, за якими встановлені розходження.

При відсутності супровідних і розрахункових документів приймання товарів на складі ведеться на підставі даних маркування і внутрішніх пакувальних листків, а при їх відсутності – за фактичною наявністю товару. У цьому разі приймання товарів здійснюється спеціально створеною комісією, до складу якої обов’язково входить матеріально-відповідальна особа, представник постачальника або незалежної організації. Складається приймальний акт у трьох примірниках (перший примірник відправляється постачальникові, другий разом з товарним звітом передається в бухгалтерію підприємства-одержувача, а третій залишається у матеріально-відповідальної особи).

Один з необхідних документів – доручення, яке є бланком суворої звітності. Воно використовується при отриманні товару поза складом покупця (на складі постачальника, залізничної станції та ін.) і підтверджує право матеріально-відповідальної особи на отримання товару.

Оплата товарів, які надходять, може здійснюватись на підставі рахунка. Рахунок на товар, який поставляється, виписується постачальником одночасно з накладною, а в разі передоплати – до відпуску товару.

Для обліку й узагальнення інформації про рух товарів використовується рахунок 28 “Товари”. По дебету субрахунків 281-284 відображається збільшення кількості товарів та їх вартості, по кредиту – їх зменшення.

Прибуткуються товари відповідно до нової системи бухгалтерського обліку за первісною вартістю, у той час як раніше оприбуткування здійснювалося за купівельною вартістю. На рисунку 1.1 для порівняння наведений порядок формування первісної і купівельної вартості товарів.

Рис.1.1 Формування первісної і купівельної вартості товарів

До первісної вартості товарів не включаються :

      наднормативні втрати і недостачі товарів;

      відсоток за користування позиками;

      витрати на збут;

      загальногосподарські та інші подібні витрати, безпосередньо не пов’язані з придбанням і доставкою товарів. [14, c.74]

В бухгалтерському обліку оприбуткування товарів відображається наступними проведеннями, які наведені в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2 – Оприбуткування товарів за первісною вартістю

Усі вищеперелічені витрати відносяться до того періоду, у якому вони були здійснені.

Первісна вартість товарів у бухгалтерському обліку не змінюється, крім випадків, передбачених П(С)БО 9 “Запаси”. [14, c.83]

Переоцінка товарів

Переоцінка товарів – це зміна ціни товару або у бік її збільшення (дооцінка), або у бік її зменшення (уцінка).

Дооцінка первісної вартості товарів національними стандартами не передбачена.

Якщо підприємство веде облік товарів за продажними цінами, то збільшення продажної вартості може здійснюватися тільки за рахунок збільшення торговельної націнки.

Уцінка здійснюється згідно з Положенням № 120. Уцінці підлягають товари, які :

      залежалися (не мають збуту більше 3 місяців) і не користуються попитом у споживачів;

      втратили свою первісну якість.

Уцінка здійснюється на торгівельних підприємствах і організаціях всіх форм власності у міру необхідності на підставі даних інвентаризації. Для цього необхідне рішення керівника, який призначає комісію у складі заступника керівника підприємства (голова комісії), головного бухгалтера, товарознавця.

Дані про знижені в ціні товари заносяться до опису-акта. Опис-акт складається на підприємствах оптової торгівлі – на кожному складі товарів, на підприємствах роздрібної торгівлі – у кожному відділі (секції), магазині або іншій торгівельній одиниці у двох примірниках і підписується членами комісії, які здійснювали уцінку, а також матеріально-відповідальними особами. Документи на уцінку повинні бути розглянуті і затверджені керівником підприємства у дводенний термін після їх отримання.

Перший примірник затверджених описів-актів передається в бухгалтерію, другий примірник – матеріально-відповідальній особі.

Уцінені товари підлягають перемаркуванню, після чого вони передаються для реалізації за накладною, в якій вказуються роздрібні ціни до і після уцінки. Результати уцінки відображаються у тому місяці, у якому були складені описи-акти. Сума уцінки товарів у бухгалтерському обліку списується на витрати звітного періоду.

В бухгалтерському обліку переоцінка товарів відображається так (таблиця 1.3.).

Таблиця 1.3 – Облік переоцінки товарів

Згідно П(С)БО 9 на дату балансу товари повинні відображатися за чистою вартістю реалізації, якщо вони :

      зіпсовані;

      застаріли;

      будь-яким іншим чином втратили здатність принести початково очікувану вигоду;

      знизилася їх ціна.

Чиста вартість реалізації визначається за кожною одиницею товару шляхом вирахування з очікуваної ціни продажу суми очікуваних витрат на їх реалізацію. Сума, на яку первісна вартість товарів перевищує чисту вартість їх реалізації, списується на витрати звітного періоду.

Якщо чиста вартість реалізації тих товарів, які раніше були уцінені і є активами на дату балансу, надалі збільшується, то на суму збільшення чистої вартості реалізації, але не більше від суми попереднього зменшення, сторнується запис про попереднє зменшення вартості товарів. [14, c.76]

1.1.2.Інвентаризація товарів

Інвентаризація проводиться у цілях забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку шляхом їх зіставлення з фактичною наявністю товарно-матеріальних цінностей. Порядок проведення інвентаризації визначений Інструкцією № 90.

Кількість інвентаризацій у звітному періоді, дати їх проведення і перелік товарно-матеріальних цінностей і зобов’язань, які підлягають черговій інвентаризації, визначаються керівником підприємства, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов’язковим.

Проведення інвентаризації є обов’язковим:

      перед складанням річної бухгалтерської звітності;

      при зміні матеріально-відповідальних осіб (на день приймання-передачі справ);

      при встановленні фактів крадіжок і зловживань, псування цінностей (на день встановлення таких фактів);

      негайно після ліквідації пожежі або усунення наслідків стихійного лиха;

      у разі ліквідації підприємства;

      за розпорядженням судових і слідчих органів;

      при передачі майна в оренду;

      при передачі підприємства, установи, організації або їх структурних підрозділів з одного підпорядкування в інше.

Відповідальність за організацію інвентаризації, правильне і своєчасне її проведення несе керівник підприємства.

Для проведення інвентаризації наказом керівника створюється комісія із числа працівників підприємства за обов’язкової участі головного бухгалтера. Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства або його заступник.

Наказом встановлюються також терміни початку і завершення інвентаризації та порядок відображення її результатів в обліку.

Перед початком інвентаризаційних робіт матеріально-відповідальні особи дають розписку про те, що всі прибуткові і витратні документи на товарно-матеріальні цінності здані в бухгалтерію, усі товарно-матеріальні цінності, які надійшли на зберігання, оприбутковані, а ті, що вибули, - списані.