Облік товарів і їх реалізація

Інвентаризація цінностей проводиться, як правило, на 1-е число місяця за їх місцезнаходженням і за матеріально відповідальними особами.

Наявність цінностей при інвентаризації перевіряється шляхом обов’язкового підрахунку, зважування, обміру тощо виходячи зі встановлених одиниць вимірювання.

Матеріальні цінності, отримані під час проведення інвентаризації, приймаються матеріально-відповідальними особами у присутності членів інвентаризаційної комісії і прибуткуються вже після завершення інвентаризації, приймаються матеріально-відповідальними особами у присутності членів інвентаризаційної комісії і прибуткуються вже після завершення інвентаризації. Ці цінності заносяться до окремого опису “Матеріальні цінності, отримані під час проведення інвентаризації”. При цьому на прибутковому документі за підписом голови інвентаризаційної комісії робиться відмітка “Після інвентаризації” з посиланням на дату опису, до якого включені ці цінності.

При тривалому проведенні інвентаризації на великих складах і у виняткових випадках – тільки з письмового дозволу керівника і головного бухгалтера підприємства – матеріальні цінності можуть відпускатися матеріально-відповідальними особами у присутності членів і нвентаризаційної комісії. Ці цінності заносяться до окремого опису “Матеріальні цінності, відпущені під час інвентаризації”. Оформлення опису повинно здійснюватися у тому ж порядку, що і при надходженні матеріальних цінностей під час інвентаризації. При цьому у видаткових документах робиться відмітка за підписом голови інвентаризаційної комісії.

Виявлені при інвентаризації розходження між фактичними залишками матеріальних цінностей і даними бухгалтерського обліку регулюються підприємством відповідно до П(С)БО у такому порядку:

1. надлишки цінностей підлягають оприбуткуванню зі збільшенням доходу підприємства.
2. втрати цінностей у межах норм природних втрат списуються за розпорядженням керівника на собівартість реалізованих товарів. Норми природних втрат можуть застосовуватися тільки в разі виявлення фактичних недостач і після зарахування недостачі цінностей надлишками при пересортиці. У разі відсутності норм природних втрат втрати розглядаються як недостачі понад норми.
3. вартість зіпсованих товарів і тих, яких бракує, понад норми природних втрат у момент виявлення списується на витрати звітного періоду з відображенням вказаної вартості на забалансовому рахунку до прийняття рішення про встановлення конкретних винних осіб.

Після встановлення осіб, які повинні відшкодувати втрати, належна до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості і включається в дохід звітного періоду. При цьому недостачі і втрати від псування цінностей  відносяться на винних осіб за цінами, у яких обчислюється розмір збитку від розкрадання, недостач, знищення і псування цінностей згідно з Порядком № 116 і Законом № 217.

Після виявлення недостач і псування цінностей, що виникли внаслідок зловживань, відповідні матеріали протягом 5 днів передаються до слідчих органів, а на суму виявлених недостач і втрат подається цивільний позов. [14, c.77]

1.1.4.Облік доходів від  реалізації товарів

Реалізація товарів, так само як і їх купівля, здійснюється на підставі укладених договорів поставки, купівлі продажу тощо з оформленням супровідних документів (накладна, товарно-транспортна накладна, залізнична накладна, рахунок-фактура, рахунок та ін.).

Розрахунки за товари можуть здійснюватися підприємствами як у готівковій, так і в безготівковій формі. Однак при розрахунках готівковими грошовими коштами одного підприємства з іншим діє обмеження в сумі 3000 гривень на день (п.1 Порядку №21), про яке необхідно пам’ятати.

Здійснюючи торгівельну діяльність, підприємства отримують дохід (виручку) від реалізації товарів. Відповідно до діючих стандартів, доходи – це збільшення економічних вигід у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, які приводять до збільшення власного капіталу (крім збільшення капіталу за рахунок внесків власників).

Однак дохід (виручка) від реалізації товарів визнається у разі наявності всіх умов:

    покупцеві передані ризики і вигоди, пов’язані з правом власності на товар;

    підприємство не буде здійснювати надалі управління і контроль за реалізованими товарами;

    сума доходу може бути достовірно визначена;

    існує впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигід підприємства, а витрати, пов’язані з цією операцією, можливо достовірно визначити.

Доходами не визнаються:

 суми податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов’язкових платежів, які підлягають перерахуванню до бюджету і позабюджетних фондів;

 суми надходжень за договором комісії, агентською угодою та іншим подібним договором на користь комітента, принципала тощо;

 сума передоплати за товари (роботи, послуги);

 сума авансу в рахунок оплати товарів (робіт, послуг);

 сума завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачене відповідним договором;

 надходження, які належать іншим особам (наприклад, помилково зараховані на поточний рахунок підприємства грошові кошти тощо);

 обмін товарами, які подібні за призначенням і мають однакову справедливу вартість.

Для узагальнення інформації про доходи (виручку) від реалізації товарів призначений рахунок 70 “Доходи від реалізації” субрахунок 702 “Дохід від реалізації товарів”.

По кредиту субрахунка 702 відображається збільшення доходу від реалізації разом із сумою непрямих податків, зборів, обов’язкових платежів, які включені в ціну продажу, по дебету – належна сума непрямих податків, зборів, обов’язкових платежів, суми, отримувані підприємством на користь комітента, принципала, щорічне або щомісячне віднесення суми чистого доходу на рахунок 79 “Фінансові результати” субрахунок 791 “Результат основної діяльності”.

Торгівельну діяльність можна здійснювати такими способами:

             оптова торгівля;

             роздрібна торгівля;

             комісійна торгівля.

Оптова торгівля – це діяльність з придбання і відповідного перетворення товарів для подальшої їх реалізації суб’єктам підприємницької діяльності. Як правило, це торгівля великими партіями. У результаті оптового обороту товари у кінцеве споживання не потрапляють.

Підприємства оптової торгівлі, як правило, реалізують товари з оптових баз, товарних складів, складів-холодильників, складів-магазинів. [14, c.75]

Приклад реалізації товарів оптом зі складів і баз наведено в таблиці 1.4.

Таблиця 1.4 – Реалізація товарів оптом зі складів і баз

Однак у практичній діяльності постачальники можуть відвантажувати товари покупцям, минаючи склади і бази оптового підприємства. Такий вид реалізації називається реалізацією товарів транзитом за участю оптового підприємства в розрахунках за товари як з постачальниками, так і з покупцями. Реалізація транзитом значно прискорює просування товарів до споживачів і знижує витрати підприємства, пов’язані з їх придбанням (транспортні, вантажно-розвантажувальні, витрати на складування, зберігання тощо) і збутом. [14, c.84]

Приклад реалізації товарів транзитом наведено в таблиці 1.5.

Таблиця 1.5 – Реалізація товарів транзитом з участю в розрахунках

Роздрібна торгівля – це діяльність з продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків. Отже, роздрібна торгівля є завершальним етапом руху товару у сфері обігу.

Підприємства роздрібної торгівлі реалізують товари в магазинах, палатках, кіосках, автомагазинах тощо. [1, c.75]

Підприємства громадського харчування реалізують товари і продукцію власного виробництва в ресторанах, кафе, барах, буфетах, кіосках громадського харчування тощо.

І ті й інші підприємства розрахунки з покупцями за товари й облік торгівельної виручки повинні здійснювати із застосуванням ЕККА, а при здійсненні окремих форм діяльності (згідно з Переліком № 24) – з використанням ТКК.

Облік товарів в роздрібній торгівлі здійснюється наступним чином (таблиця 1.6):

Таблиця 1.6 –Облік товарів в роздрібній торгівлі*