Облік та контроль виробничих запасів

Аналізуючи дані таблиці, зробимо наступні висновки. Найбільше грошових надходжень дає рослинництво (84,4 %). У 2006році спеціалізація господарства мала буряково-зерновий напрямок. Проте в 2008році збільшилась вага грошових надходжень від реалізації зерна до 47,9 %, а від реалізації цукрових буряків зменшилась до 20,8 %. Тому в 2008році напрямок спеціалізації змінився на зерново-буряковий.

Щодо питомої ваги грошових надходжень від реалізації продукції тваринництва, то в 2008році вона склала 15,6 % , причому продукція скотарства має більшу питому вагу (11,2%), ніж продукція свинарства (4,3 %).

Економічна ефективність сільського виробництва означає одержання певної кількості продукції з 1 га земельної площі, від однієї голови худоби при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції. При визначенні економічної ефективності сільськогосподарського виробництва враховується якість продукції. Критерієм економічної ефективності сільськогосподарського виробництва за якістю є збільшення маси чистої продукції при найменших затратах живої і уречевленої праці на її одиницю. Економічну ефективність з кількісного боку характеризується системою показників

Таблиця 5

Динаміка економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в ТОВ “Нива” Борщівського району Тернопільської області в 2006-2008 роках

Аналізуючи наведені показники, можна зробити висновок, що в господарстві економічна ефективність виробництва має тенденцію до зростання. Так, за досліджуваний період валовий доход та прибуток підприємства значно збільшились. Рівень рентабельності підвищився до 8,4 %. Це ,звичайно, не оптимальний рівень, який становить 40-60 %, але маючи в 2005 році збитки господарство підняло свій рівень рентабельності.

2.2. Первинний облік надходження запасів зі сторони

У процесі документального оформлення первинного обліку запасів необхідно користуватися відповідними нормативними документами.

Матеріальні, сировинні та паливні ресурси є одними з найважливіших на підприємстві, тому й документальне оформлення надходження, наявності і витрачання зазначених ресурсів є досить відповідальним процесом, який повинен забезпечити необхідну інформацію як для обліку, так і для контролю та оперативного управління рухом матеріальних цінностей.

На сільськогосподарські підприємства матеріальні цінності надходять в основному від постачальників, взаємовідносини з якими регулюються на підставі договорів на постачання. На матеріали, що надійшли від постачальників, одержують розрахункові документи: платіжні вимоги, рахунки-фактури, платіжні вимоги з специфікацією, товарно-транспортні накладні. Ці документи реєструються працівником, який займається постачанням, в Журналі обліку вантажів, що надходять.

Матеріальні цінності можуть також надходити від підзвітних осіб в порядку їх закупки дрібними партіями за готівку.

Основними типовими документами з оприбуткування та видачі матеріалів є накладні, товарно-транспортні накладні, прибуткові ордери, Акти про приймання матеріалів тощо.Матеріали, що надходять на склад, ретельно перевіряють, встановлюють відповідність їх якості, кількості, асортименту, умовам поставок і супровідним документам. Якщо не виявлено розходжень, матеріали приймають. При цьому можливі два варіанти оформлення приходу: безпосередньо на документі постачальника або шляхом виписування Прибуткового ордера. У першому разі на одному примірнику документа (постачальника), який підписує матеріально відповідальна особа, ставлять штампи прийому, у другому – оформлюють Прибутковий ордер (ф.№ М-4). Прибуткові ордери використовуються для кількісно-сумового обліку матеріалів, що надходять від постачальників.

У випадках, коли є розбіжності кількості та якості за даними супроводжуючих документів постачальника, а також для матеріалів, що надійшли без платіжних документів, складають “Акт про приймання матеріалів” (типова форма № М-7). Акт складається комісією, яка призначається керівником підприємства і до якої входять завідуючий складом, представник відділу постачання (або відповідальна особа) та інші. У цій комісії обов’язковою є участь представника, а за його відсутності (наприклад, у зв’язку з великою віддаленістю) – представника іншої незацікавленої організації. Акт складається у двох примірниках і є підставою для оприбуткування бухгалтерією фактично прийнятих матеріалів. Прибутковий ордер при цьому не заповнюється.

При одержанні вантажів із залізничної станції експедитор повинен перевірити відповідність кількості місць, що надходять, і знаків маркування на них з даними супровідних документів. Якщо вантаж прибув у справному вагоні без ознак злому, експедитор повинен домагатися вибіркової перевірки маси і стану прибулих матеріалів.

Якщо при прийманні вантажу буде встановлено розходження з даними, зазначеними у транспортних документах, або виникнуть питання щодо цілісності вантажу (зірвана або пошкоджена пломба), складають комерційний акт. Цей акт є основою для подання претензій до залізниці або пароплавства про відшкодування збитків.

Матеріальні цінності, що надійшли від постачальника автомобільним транспортом, оприбутковуються на склад на підставі товарно-транспортної накладної, одержаної від вантажовідправника.

У разі надходження вантажу на склад без документів відділ постачання виписує наказ складу про прийом вантажу без документів. Завідуючий складом здає накази до бухгалтерії разом з прибутковими ордерами.

Для одержання матеріалів від одногороднього постачальника покупець повинен видати експедитору (або представнику відділу постачання) довіреність типової форми № М-2, зареєстровану у журналі реєстрації довіреностей. Необхідно налагодити суворий контроль за своєчасним оприбуткуванням матеріалів та поверненням невикористаних доручень. Ця довіреність підписується керівником підприємства, головним бухгалтером і засвідчується печаткою господарства. Строк дії довіреності встановлено, як правило, в межах 15 днів. Бухгалтерія слідкує за використанням довіреностей шляхом відмітки в спеціальній графі про надходження матеріалів на склад або про анулювання Довіреності, якщо вона повернута до бухгалтерії без виконання.

По використаним довіреностям особи, які їх одержали, надають у бухгалтерію документи, які підтверджують, що матеріали здані ними на склад підприємства. Приймання і оприбуткування продукції і матеріалів, що надійшли від постачальників, оформляють на відповідних складах, як правило, шляхом складання накладних (внутрігосподарського користування), які виписуються на підставі розрахункових та інших супроводжувальних документів постачальника. Накладні виписуються на фактично прийняту кількість цінностей.

У відділі постачання підприємства-покупця проводять оперативний облік виконання договорів постачальниками і покупцями матеріалів. У цьому разі відкривають спеціальний журнал обліку надходження вантажів, в якому відділ постачання зобов’язаний: зареєструвати всі документи вантажів, що надходять; перевірити відповідність даних документів постачальника договору; відмітити реалізацію фондів; передати уповноваженій особі розпорядження на одержання і доставку вантажу (у разі надходження матеріалів залізницею або водним шляхом); передати первинні документи до бухгалтерії або фінансового відділу.

Таким чином, постачання кожного підприємства матеріальними ресурсами являє собою єдність двох процесів:

а)  транспортування і доставку на підприємство замовлених і закуплених матеріальних ресурсів на підставі відповідної первинної документації;

б)  оформлення заборгованості й оплати постачальникам одержаних від них матеріальних цінностей.

Підприємство-покупець зобов’язане проконтролювати доставку вантажу, організувати його приймання і вивантаження, відповідне зберігання на складі або в інших місцях. Відповідальність за доставку вантажу та його зберігання в дорозі несе організація, що первозить авнтаж на підставі належно оформлених транспортних документів.

Покупець приймає вантаж за кількістю і якістю на своєму складі. Можливе також одержання вантажу самовивозом, коли представник покупця одержує вантаж на складі постачальника за довіреністю, вивозить його своїм транспортом. Відповідальність покупця за одержані матеріальні цінності виникає з моменту підписання його представником товарних документів на одержання вантажу.

Придбання матеріальних цінностей в натурі завершується після їх надходження і оприбуткування на склад покупця.

Для кращої наглядності оформимо первинні документи, на підставі яких здійснюється облік надходження запасів, в окрему таблицю.

Таблиця 6

Документування операцій з надходження запасів зі сторони.

2.3. Облік вибуття виробничих запасів

Відпуск сировини і матеріалів у виробництво – це відпуск їх безпосередньо для виготовлення продукції, а також на ремонтні та господарські потреби.

Матеріали у виробництво повинні відпускатися відповідно до лімітів, встановлених на підставі норм витрат запасів на одиницю виробу, а також плану випуску продукції на місяць. Основними документами, що відображають відпуск матеріалів зі складу для внутрішньогосподарських потреб, є лімітно-забірні картки (типова форма № М-8), накладні-вимоги.

Накладні-вимоги являють собою єдність розпорядчого і виправдного документів і використовуються для одноразового відпуску матеріалів. Відпуск матеріалів, що повторюються, можна оформляти лімітно-забірними картками, що об’єднують у собі розпорядчий документ, який містить ліміт (граничну кількість) відпуску, й накопичувальний виправдний документ, що підтверджує багаторазовий відпуск матеріалів зі складу в рахунок ліміту. Лімітно-забірні картки заповнюються планово-виробничим відділом на передодні одержання матеріалу (місяця) і візуються відділом постачання (на малому підприємстві – заступником директора). Використовують також лімітно-забірні картки типової форми № М-28 і № М-28а (для будівельних робіт).

У лімітно-забірних картках зазначається місячний ліміт відпуску даному цеху (фізичній особі – робітникові) матеріалів певного номенклатурного номера (або декількох номерів). Ліміт визначається виходячи з виробничої програми цеху та діючих норм витрат матеріалів з урахуванням існуючих у цехах залишків невикористаних матеріалів на початок місяця. Ліміт може встановлюватися на кожне замовлення окремо.

Лімітно-забірні картки виписують у двох примірниках: один до початку місяця передається цеху-споживачу, другий – складу. Бажано друкувати їх на папері різного кольору, щоб чіткіше відрізняти примірник цеху від примірника складу. Ті лімітно-забірні картки, що видаються, реєструються відділом постачання у реєстрі, копія якого після роздачі карток здається до бухгалтерії для контролю за своєчасною здачею лімітно-забірних карток бухгалтерії (бухгалтеру).

Завідуючий складом (чи комірник) робить відмітку про кількість відпущеного матеріалу в обох примірниках лімітно-забірної картки  і визначає залишок (сальдо) невикористаного ліміту. Факт відпуску підтверджується двома підписами: завідуючого складом і одержувача матеріалів. По закінченню місяця або використання ліміту лімітно-забірні картки здають до бухгалтерії.