Облік та контроль виробничих запасів

9

Зміст

Розділ 1. Економічний зміст виробничих запасів та завдання

їх обліку і контролю             

1.1. Економічний зміст виробничих запасів                            7

1.2. Завдання обліку і контролю запасів                            17

1.3. Оцінка запасів                            19

Розділ 2. Первинний облік виробничих запасів             

2.1. Організаційно-економічна характеристика господарства              32

2.2. Первинний облік надходження запасів зі сторони                                          39

2.3. Облік вибуття виробничих запасів                                          44

2.4. Облік запасів на складах                                          46

2.5. Складання і подання звітів про рух виробничих запасів                            49

Розділ 3. Облік виробничих запасів у бухгалтерії                           

3.1. Синтетичний та аналітичний облік виробничих запасів              51

3.2. Сальдовий метод обліку запасів                                                                      58

3.3. Автоматизація обліку запасів                                                                                    60

Розділ 4. Контроль виробничих запасів                                                                     

4.1. Предмет, об’єкти та джерела інформації для контролю

операцій із запасами                                                                                                                64

4.2. Фактична перевірка наявності виробничих запасів                            65

4.3. Документальна перевірка операцій з виробничими

запасами                                                                                                                                            68

Висновки та пропозиції                                                                                                  77

Список використаної літератури                                                                                    81

Вступ

В умовах ринкової економіки бухгалтерський облік є особливо важливою функцією ефективного управління виробничими і комерційними структурами, знаряддями контролю за раціональним і економічним використанням ресурсів з метою досягнення комерційного успіху і виконання фінансових обов’язків перед державою.

Реформування системи бухгалтерського обліку і фінансової звітності, потрібної як внутрішнім, так і зовнішнім користувачам, є складовою частиною заходів, орієнтованих на введення економічних відносин ринкового спрямування.

Чітка побудова бухгалтерського фінансового обліку відповідно до змін, що відбуваються в його організації й техніці ведення, підвищує роль обліку як основного засобу одержання достовірної і повної інформації для прийняття економічно обгрунтованих рішень і попереджень ризику  у виробничо-господарській та фінансовій діяльності підприємств, у системі оподаткування, у зобов’язаннях довгострокових, поточних і розрахункових операцій, у складанні балансу, фінансової звітності тощо.

Опанування знаннями бухгалтерського обліку та контролю господарської діяльності з метою виявлення слабких місць у роботі підприємств і знаходження шляхів подальшого покращення їх роботи є головною ціллю керівника підприємства, економіста, бухгалтера.

Для нормального функціонування ринкової економіки важливу роль відіграє достовірна інформація про діяльність підприємства. Достовірна інформація потрібна власнику підприємства для визначення стратегії розвитку підприємства і способів підвищення ефективності його діяльності; державним органам для контролю за дотриманням законодавчих актів про опдаткування; банкам і страховим компаніям для оцінки платоспроможності підприємства і ймовірності повернення кредитів, визначення страхового ризику. В достовірній інформації зацікавлені постачальники, покупці, інвестори та інші підприємства і організації, які мають ділові взаємовідносини з підконтрольними підприємствами.

Необхідною умовою підтримання виробництва продукції на певному рівні є постійна наявність частини оборотних активів у матеріальній формі (виробничих запасів). У собівартості промислової продукції частка витрат матеріалів становить близько 50 %, а в деяких галузях промисловості (наприклад хімічній, текстильній, харчовій) сягає 80-85 %. Тому питанням обліку виробничих запасів має приділятися значна увага. “Жодна галузь бухгалтерського обліку не дає більш широких різночитань на практиці, чим підрахунок величини, по якій у фінансових звітах відображають запаси” - цей вислів розпочинав в 1975 році перший варіант англійського бухгалтерського стандарту по обліку запасів SSAP 9 і підкреслював значимість розробки загальних правил по обліку даного об'єкту.

Для забезпечення безперебійної роботи виробництва на складах підприємства завжди мають бути виробничі запаси в межах норм, передбачених потребою підприємства. У складських приміщеннях підприємств здійснюються операції по збереженню виробничих запасів, що надходять, а також відпуску їх у виробництво.  Бухгалтерський облік має забезпечити контроль за залишками, надходженням і витратами виробничих запасів на складі, що є важливою умовою для забезпечення збереження власності підприємства. 

Контроль операцій з виробничими запасами сприяє стабільності фінансового становища при ринкових відносинах, попередженню нераціонального накопичення сировини.

Основним завданням магістерської роботи є відображення та вивчення контролю наявності та руху виробничих запасів, їх ефективності використання.

Розділ 1. Економічний зміст виробничих запасів та завдання їх обліку і контролю

1.1. Економічний зміст виробничих запасів

              Для того, щоб стабільно здійснювати процес виробництва, на підприємстві постійно мають бути оборотні засоби в матеріальній формі. Так, підприємство повинне мати в необхідних розмірах запаси сировини і матеріалів, насіння, кормів, нафтопродуктів та інших цінностей. При їх витрачанні збільшуються витрати на виробництво, результатом якого є створення готової продукції.

Отже, оборотні засоби набувають матеріальної форми на двох стадіях кругообігу: на першій – в результаті процесу закупок (постачання) витрачаються гроші і одержуються виробничі запаси; на другій стадії в результаті процесу виробництва матеріальні запаси перетворюються в нову готову продукцію. Таким чином здійснюється оборот засобів протягом одного виробничого циклу.

Запаси – це одна із основних складових собівартості реалізованих товарів, робіт чи послуг.

Облік запасів не вважається складним, але є одним із найбільш трудомістких. Це пояснюється тим, що він оперує десятками, сотнями, а в деяких випадках – тисячами найменувань запасів.

В міжнародній практиці загальний підхід до обліку запасів і вимоги щодо розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначає МСФО 2 “Запаси”. Його було прийнято у 1975 році під назвою “Оцінка та подання запасів у контексті системи історичної собівартості”. У 1993 році його було переглянуто. В сучасному вигляді він діє з 1 січня 1995 року.

На підприємствах, в організаціях та в інших юридичних осіб усіх форм власності (крім бюджетних установ) в Україні облік запасів, починаючи з 1 січня 2000 року регулюється Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246 (із змінами та доповненнями).Його норми не поширюються на:

незавершені роботи за будівельними контрактами, включаючи контракти з надання послуг, що безпосередньо пов’язані з ними;

фінансові активи;

молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства, корисні копалини, якщо вони оцінюються за чистою вартістю реалізації відповідно до інших положень бухгалтерського обліку.

Відомості про запаси та порядок їх обліку містять такі нормативні документи:

1.      Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 09.02.2006 року;

2.      Закон України   “Про оподаткування прибутку підприємств” від 24.12.2002 року;

3.      Закон України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року;

4.      П(С)БО 10 “Дебіторська заборгованість” від 08.10.1999 року;

5.      Інструкція про порядок реєстрації виданих, повернених та використаних довіреностей на одержання цінностей № 99, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року із змінами та доповненями, внесена наказом Міністерства фінансів України 05.05.2008 №647

6.      Наказ Міністерства статистики України “Про затвердження типових первинних облікових документів з обліку сировини і матеріалів” № 193 від 21.06.1996 року;

7.      Типові форми безоплатної видачі спеціального одягу працівникам сільського та водного господарства, елеваторної, борошномельнокруп’яної і комбікормової промисловості.

П(С)БО 9 дає таке визначення запасів (стаття 4):

запаси – активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

У відповідності до статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 року активи – це ресурси, отримані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до збільшення економічних вигод у майбутньому. Іншими словами, запаси вважаються активом, якщо є ймовірність отримання економічної вигоди в майбутньому від якого-небудь використання такого запасу.

Дослідженню обліку матеріальних цінностей в сільському господарстві та в інших галузях народного господарства присвячені праці багатьох вчених України, близького та далекого зарубіжжя, зокрема І.О.Белебехи, В.Г.Гетьмана, М.Я.Дем’яненка, Г.Г.Кірейцева, А.М.Кузьмінського, З.Лаучика, В.Г.Линника, Ю.Я.Литвина, В.Б.Моссаковського, Г.Мюллера, В.Ф.Палія, В.В.Сопко, Л.К.Сук, В.М.Шваб.

Однак, не дивлячись на теоретичні і практичні розробки, далеко не всі питання, які пов’язані з цією складною і багатогранною проблемою, достатньо вивчені, що приводить на практиці до плутанини, непорозумінь, неточного визначення фінансових результатів роботи.

Створення підприємств з різними формами власності, надання підприємствам більшої самостійності, галузеві особливості виробництва, на нашу думку, вимагають альтернативних підходів до розв’язання конкретних питань, методики і техніки ведення обліку виробничих запасів. В першу чергу це стосується сільськогосподарських підприємств.

Всі види господарської діяльності передбачають наявність виробничих ресурсів, тобто системи організаційно- взаємопов’язаних елементів продуктивних сил.

В економічній літературі поняття “виробничі ресурси” з’явилося в 70-80-х  роках. Найбільш влучне визначення ресурсів було дане А.І.Анчишкіним [5] та  деякими іншими авторами [31,37,46], які говорять, що загальною ознакою виробничих ресурсів є потенційна можливість їх участі в процесі виробництва. Виробничі ресурси за функціональною роллю поділяють на п’ять основних видів ресурсів: трудові, земельні (природні [18] або земля і тварини), матеріальні, фінансові [25] та інформаційні [18]. Причому, два останніх види ресурсів вважаються допоміжними, так як у створенні продукції беруть участь не безпосередньо, а через ефективне використання землі, живої і уречевленої праці. Виходячи з такого твердження, ресурсним потенціалом сільськогосподарського виробництва вважається класична тріада: земля, праця і виробничі фонди. В.В.Сопко та інші автори [40] вважають основними виробничими ресурсами предмети праці, засоби праці і грошові кошти, тобто матеріальні і фінансові ресурси.

Удосконалення обліку матеріальних ресурсів надзвичайно актуальне, оскільки облік матеріалів є одним з основних об’єктів бухгалтерського обліку на підприємствах.

У працях вітчизняних та зарубіжних вчених [17,36 та інші] значна увага відводиться питанням організації обліку матеріальних ресурсів. Але не дивлячись на це, в літературі до теперішнього часу не існує чітко визначеного об’єкту обліку цього питання. Всі вчені без винятку виділяють їх облік у важливий розділ бухгалтерського обліку, розуміючи під ним в одних випадках облік предметів праці, в інших – виробничих запасів, а в ще інших – матеріальних ресурсів.

Щоб забезпечити безперервність процесу виробництва певна частина оборотних засобів повинна знаходитись у виробничих запасах. Ряд авторів  саме під обліком матеріалів розуміють облік виробничих запасів. Таке ототожнення не можна вважати правильним, оскільки до запасів відноситься також устаткування, яке призначене до встановлення.