Облік та аудит праці та її оплати

       Найпростіший  спосіб розподілу заробітку між  членами бригади - пропорційно до відпрацьованого часу. Заробіток  також може бути розподілений між  членами бригади за допомогою  інших методів (наприклад, за допомогою  коефіцієнту розподілу) [47]. 

2. Нормативно-законодавчі акти, якими регулюється організація обліку праці.

       Питання обліку праці та її оплати регулюються такими основними нормативними документами:

1. Кодекс законів про працю України у редакції Закону України №357/96 від 10.09.96 р. із змінами і доповненнями, внесеними Законами України №1703-від 11 травня 2004 р., ОВУ, 2004р. №22, ст. 1483.[16]
2. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Даний закон складається з 15 статей, що об’єднані в 5 розділів. Цей закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, які зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

       Визначено мету бухгалтерського обліку та фінансової звітності: надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

       Зазначено, що бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.[25]

3. Закон України "Про оплату праці" №108/95-ВР від 24.03.95 р. визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати. Даний закон складається з п’яти розділів і 36 статтей. Також закон визначає права працівника на оплату праці та їх захист.[27]
4. Закон України "Про відпустки" із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 2 листопада 2000 року №2073-111, від 6 лютого 2003 року (490-ІУ, від 10 липня 2003 року №1096-ІУ, від 10 липня 2003 року №Ш4-ІУ, 122 жовтня 2004 року №2128-ІУ, від 12 січня 2005 року №2318-ГУ). Встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.[28]

       Державні  гарантії та відносини, пов'язані з  відпусткою, регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів  про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України.

       Право на відпустки мають громадяни  України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від  форм власності, виду діяльності та галузевої  належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

       Іноземні  громадяни та особи без громадянства, які працюють в Україні, мають  право на відпустки нарівні з  громадянами України.

       Право на відпустки забезпечується: гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця  роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом; забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.

       За  бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану  відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.

       У разі звільнення працівника у зв'язку із закінченням строку трудового  договору невикористана відпустка  може за його бажанням надаватися й  тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк  трудового договору. У цьому випадку  чинність трудового договору продовжується  до закінчення відпустки.

       Статтею 4 даного закону установлюються такі види відпусток:

1. щорічні відпустки: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;

       2) додаткові відпустки у зв'язку  з навчанням;

       3) творча відпустка;

       4) соціальні відпустки: відпустка  у зв'язку з вагітністю та  пологами; відпустка для догляду  за дитиною до досягнення нею  трирічного віку; додаткова відпустка  працівникам, які мають дітей;

       5) відпустки без збереження заробітної  плати.

       Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись  інші види відпусток.

       Тривалість  відпусток визначається цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими  актами України і незалежно від  режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях.

       Святкові  та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних відпусток та додаткової відпустки  працівникам, які мають дітей, не враховуються.

5. Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-ІУ від 2003р. (набрав чинності з 01.01.2004 р.)[29]
6. З 1 січня 2011 року набув чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI . Цим Законом вводиться новий страховий внесок — єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування , який сплачується лише до Пенсійного фонду України.[30]

       Відповідно  до нововведень ПФУ консолідує спільні  для всіх фондів загальнообов’язкового  державного соціального страхування  функції, такі як: облік платників  єдиного внеску, збір та облік страхових  коштів, контроль за нарахуванням та сплатою  єдиного внеску, подання звітності  з єдиного внеску (ч. 1 ст. 12 Закону № 2464). Разом з тим перелічені вище фонди продовжують свою діяльність та не підлягають розформуванню. До кола їх обов’язків, як і раніше, належить цільове використання коштів у межах  своїх повноважень та проведення у зв’язку з цим перевірок  страхувальників.

       Згідно  зі статтею 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску має право безоплатно отримувати від територіального органу ПФУ за місцем своєї реєстрації інформацію, необхідну для виконання обов’язків, покладених на платника цим Законом, зокрема консультації та роз’яснення щодо його прав та обов’язків, порядку сплати єдиного внеску.

7. Постановою Кабінету Міністрів України про "Порядок обчислення середньої заробітної плати" №100 від 08.02.95 р. затверджується Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу). Обчислення середньої заробітної плати для визначення розміру відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, провадиться відповідно до Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 р. N 472, а для призначення пенсій - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення". [31, 34]

       Установлюється, що чинність цієї постанови  поширюється на підприємства, установи  і організації усіх форм власності. Роз'яснення з питань обчислення  середньої заробітної плати в  усіх випадках її збереження  надаються Міністерством праці, а у разі коли виплати за  середньою заробітною платою  провадяться з бюджету або  громадських фондів споживання, - за участю Міністерства фінансів  і відповідних фондів.

       Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: надання працівникам щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або виплати їм компенсації за невикористані відпустки; надання працівникам творчої відпустки; виконання працівниками державних і громадських обов'язків у робочий час;  переведення працівників на іншу легшу нижче оплачувану роботу за станом здоров'я; переведення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, на іншу легшу роботу; надання жінкам додаткових перерв для годування дитини; виплати вихідної допомоги; службових відряджень; вимушеного прогулу; направлення працівників на обстеження до медичних закладів; звільнення працівників-донорів від роботи; залучення працівників до  виконання військових обов'язків; тимчасового переведення працівника у разі виробничої потреби на іншу нижче оплачувану роботу; інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

8. Постанова Кабінету Міністрів України "Про внесення змін і доповнень до порядку обчислення середньої заробітної плати" №1398 від 30.07.99 р.[35]
9. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку, тривалості та умов надання щорічних відпусток працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, навчальний процес яких має свої особливості" №634 від 28.06.97р.[36]
10. Постанова Кабінету Міністрів України про "Правила обчислення загального трудового стажу для призначення працівникам допомоги з тимчасової непрацездатності" №1658 від 19.10.98 р.[37]
11. Постанова Правління Пенсійного фонду України "Про затвердження змін та доповнень до Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України №5-2 від 21 березня 2000 р. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України за   №272/4493 від 11 травня 2000 р. (для платників збору, які мають статус державного службовця).[38]
12. Наказ Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову Непрацездатність громадян» №455 від 13.11.2001 р.[23]
13. Інструкція про порядок обчислення сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затверджена постановою Правління Пенсійного фонду України №16-6 від 19.10.2001 р.[32]
14. Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена Наказом 
    державного Комітету статистики України №5 від 13 січня 2004 р. Зареєстрована у Міністерстві Юстиції України від 27 січня 2004 р. за №114/8713 (з урахуванням виплат з фонду оплати праці, які не підлягають оподаткуванню відповідно до Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" містить основні методологічні положення щодо визначення показників оплати праці у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об'єктивної статистичної інформації про розміри та структуру заробітної плати найманих працівників. Інструкція не застосовується для визначення складових фонду оплати праці як бази (об'єкта) для нарахування внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Дія Інструкції поширюється на всіх юридичних осіб, їхні філії, відділення, представництва та інші відособлені структурні підрозділи (далі - підприємства).[14]
15. Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку №2 визначаються зміст і форма балансу та загальні вимоги до розкриття його статей. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються до балансів підприємств, організацій та інших юридичних осіб (далі - підприємства) усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ).[39]
16. В Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання", затвердженому наказом Міністерства фінансів України №20 від 31.01.2000 р. зазначено, що розрахунки з оплати праці відносяться до поточних зобов’язань підприємства та відображаються в балансі за сумою погашення.[39]
17. Згідно Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого Указом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999 р., до складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат. Такі загальногосподарські витрати як витрати на службові відрядження відносяться до складу адміністративних витрат.

       Оплата  праці та комісійні винагороди  продавцям, торговим агентам та  працівникам підрозділів, що забезпечують  збут, а також витрати на відрядження  працівників, зайнятих збутом відносяться  до складу витрат на збут.

       До  виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) оплата праці включається  у складі прямих та загальновиробничих  витрат, не включаються загальногосподарські (адміністративні) витрати, у тому  числі витрати на оплату праці.[39]

18. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 26 "Виплати працівникам". Затверджено Наказом Міністерства фінансів України №601 від 2003 р. визначає методичні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про виплати за роботи, виконані працівниками та її розкриття у фінансовій звітності. Норми П(С)БО 26 застосовуються роботодавцями-підприємствами, організаціями, іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).[39]

       Згідно  П(С)БО 26 до поточних виплат працівникам  включають: заробітну плату за  окладами та тарифами, інші нарахування  з оплати праці; виплати за  невідпрацьований час; премії та  інші заохочувальні виплати, що  підлягають сплаті протягом 12 місяців  по закінченні періоду, у якому  працівники виконують відповідну  роботу.

       Зобов’язання  щодо виплат при звільненні  визнається у разі, якщо підприємство  має не відмовне зобов’язання  звільнити працівника або кількох  працівників до досягнення ними  пенсійного віку або надавати  виплати при звільнені за власним  бажанням згідно із законодавством, контрактом чи іншою угодою. Виплати  при звільненні визнаються витратами  того періоду, у якому виникають  зобов’язання за такими виплатами.

       Зобов’язання  та активи, пов’язані з виплатами  по закінченні трудової діяльності, обліковуються за кожною програмою  виплат по закінченні трудової  діяльності.

19. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 19.12.2006р. №1213;[33]
20. Інструкція по застосуванню Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 19.12.2006р. №1213.[33]