Облік та аудит праці та її оплати

       При написанні даної роботи необхідно  вирішити такі завдання:

       1. Розглянути теоретичні основи  обліку праці та її оплати, нормативне регулювання даного  питання, а також висвітлення  даної теми в економічній літературі, тобто розглянути погляди різних  вчених, економістів з приводу  даного питання;

       2. Дослідити організацію обліку  праці та її оплати.

       3.Зробити  організаційно-економічну характеристику  підприємства, розглянути ведення  первинного, синтетичного та аналітичного  обліку праці та її оплати;

       4. Розглянувши теоретичні основи  обліку праці та її оплати  та організацію обліку. Запропонувати  шляхи вдосконалення обліку праці  та її оплати;

       5. На основі проведених досліджень, опрацьованого та вивченого матеріалу  зробити висновки по даному  питанню.

       Об’єктом дослідження дипломної роботи являється організація обліку праці та її оплати в Романівській філії ПрАТ «Райз-Максимко».

       Предметом дослідження є теоретичні, правові  та практичні аспекти обліку праці  та її оплати в сільськогосподарських  підприємствах.

       Джерелами даних для написання роботи являються  первинні документи та регістри аналітичного і синтетичного обліку праці та її оплати, річні звіти за 2008 – 2010рр., законодавчо-нормативні документи, економічна література.

       При написанні роботи були використані  наступні методи дослідження: історичний, порівняльний, графічний, балансовий.

 

       

       1. Теоретичні основи обліку праці та її оплати.

1. Економічний зміст оплати праці.

       Облік праці та кошти на її оплату займає одне з найважливіших місць в бухгалтерському обліку на сільськогосподарських підприємствах. У склад виробничих витрат оплата праці становить від 15 до 35% всіх витрат і здійснює значний вплив на формування фінансових результатів діяльності підприємства.[41]

       Серед факторів сільськогосподарського виробництва  вирішальне значення належить трудовій діяльності людини. Жива праця створює  нову вартість, частина якої споживається самими працівниками й одержується  у формі оплати праці. Важливими  факторами мотивації до праці є розмір оплати праці, тісно пов'язаний з наслідками праці матеріальне стимулювання, участь у розподілі результатів господарської діяльності.

       В сучасних умовах роль оплати праці  набуває підвищеної актуальності, особливо в умовах інфляційних процесів, низьких грошових виплат у сільському господарстві.

       За  сучасної економічної ситуації оплата праці все більше втрачає здатність  виконувати властиві їй функції — забезпечувати нормальне відтворення робочої сили і спонукати працівників до ефектнішої праці. Середньомісячна заробітна плата в цілому в галузях економіки України є недостатньою для забезпечення нормальної життєдіяльності працівника і стримує його купівельну спроможність. Її рівень у сільському господарстві набагато нижчий, ніж в цілому по Україні.

       Надані  сільськогосподарським підприємствам широкі права вимагають від їх керівників, кваліфікованих спеціалістів та інших значних зусиль, аби система матеріальних стимулів була творчо задіяна й забезпечувала максимальну економічну ефективність. Виникає необхідність у виробленні на кожному підприємстві власної політики заробітної плати. Вона має враховувати інтереси різних груп працівників і власників, передбачати ефективну систему зайнятості населення й винагороди за працю, заходи до соціального захисту населення, механізми з підтримання доходів на рівні, що забезпечує людині гідне життя.

       Праця робітників є необхідною складовою  частиною процесу виробництва, споживання та розподілу створеного продукту. Участь працюючих в частці знов створеного матеріального та духовного блага  виражається у вигляді заробітної плати, яка повинна відповідати  кількості та якості затраченої ними праці [41].

       В Законі України «Про оплату праці» №108/95 ВР від 24.03.95 р. зазначено, що заробітна плата - це винагорода, що її обчислюють, як правило, у грошовій формі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує робітникові за виконану ним роботу. [27]

       Заробітна плата - це одна з найскладніших економічних категорій і одне з найважливіших соціально-економічних явищ. Вона, з одного боку, є основним джерелом доходів найманих працівників, а з іншого боку, для роботодавців є суттєвою часткою витрат виробництва і ефективним засобом мотивації працівників до досягнення цілей підприємства.

       Сутність поняття «заробітна плата» складна і багатостороння, тому розглядати її потрібно з різних позицій.

       По-перше, заробітна плата-це економічна категорія, що відображає відносини між роботодавцем і найманим працівником з приводу розподілу новоствореної вартості.

       По-друге, в умовах ринкової економіки заробітна плата-це елемент ринку праці, що складається в результаті взаємодії попиту на працю і її пропозиції і виражає ринкову вартість використання найманої праці. По-третє, для найманого працівника, заробітна плата-це основна частина його трудового доходу, який він отримує в результаті реалізації здатності до праці і який має забезпечити об’єктивно-необхідне відтворення робочої сили. По-четверте, для підприємця заробітна плата-це елемент витрат виробництва, і водночас головний чинник забезпечення матеріальної зацікавленості працівників у досягненні високих кінцевих результатів праці.[2]

       Нарахування, виплата та облік заробітної плати має проводитися згідно з чинним законодавством, нормативними та інструктивними матеріалами, які регулюють трудові відносини. Бухгалтерський облік повинен забезпечити:

       1) повне і своєчасне документальне оформлення даних про облік затрат праці;

       2) відображення обсягу виконаних робіт і затрат робочого часу найманим працівником по галузях і підприємству в цілому;

       3) правильне нарахування оплати праці кожному працівникові відповідно до діючих положень;

       4) контроль за використанням фонду оплати праці;

       5) дотримання порядку розподілу оплати праці по об’єктах бухгалтерського обліку;

       6) повний і своєчасний розрахунок з працівниками по оплаті праці;

       7) своєчасне складання і подання звітності по оплаті праці.

       Забезпечуючи виконання зазначених завдань, бухгалтерський облік оплати праці має великий вплив на трудову дисципліну. Правильний облік мобілізує працівників на виконання робіт і пошук резервів підвищення ефективності виробництва.

       Облік праці та її оплати повинен бути організований таким чином, щоб сприяти підвищенню продуктивності праці, зміцненню трудової дисципліни, підвищенню якості виробництва продукції, виконання робіт і послуг.[47]

       Мінімальна заробітна плата-це законодавчо встановлений державою розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці (обсяг робіт). Слід зазначити, що в мінімальну заробітну плату не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.

       Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється щорічно Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.

       Номінальна заробітна плата (грошова)- це сума грошових коштів, що одержуються робітниками за виконання певного обсягу робіт відповідно до кількості та якості витраченої ними праці.

       Реальна заробітна плата (грошова) - це сукупність матеріальних і культурних благ, а також послуг, що може придбати працівник за номінальну заробітну плату.[3]

       Згідно зі ст.2 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року №108/95 зі змінами та доповненнями, заробітна плата складається з:

• основної заробітної плати - винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов’язків), що встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців;
• додаткової заробітної плати-винагороди за працю понад встановлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці; вона містить доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій;
• інших заохочувальних та компенсаційних виплат, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні й інші грошові та матеріальні виплати, що не передбачені актами чинного законодавства або які проводяться понад встановлені зазначеними актами норми.[27]

       Сутність заробітної плати проявляється у функціях, які вона виконує в процесі суспільного відтворення. Найважливішими серед цих функцій є:

1. Відтворювальна функція полягає у забезпеченні працівників та членів їхніх сімей необхідними життєвими благами  для відновлення робочої сили, для відтворення поколінь. В ній реалізується економічний закон зростання потреб. Ця функція тісно пов’язана з особливостями державного регулювання заробітної плати, із встановленням на державному рівні такого її мінімального розміру, який би забезпечував відтворення робочої сили.
2. Стимулююча функція заробітної плати полягає у встановленні залежності її розміру від кількості і якості праці конкретного працівника, його трудового внеску в результати роботи підприємства. Ця залежність повинна бути такою, щоб заохочувати працюючих до постійного покращення результатів праці.
3. Регулююча, або ресурсно-розміщувальна функція заробітної плати полягає в оптимізації розміщення робочої сили за регіонами, галузями господарства, підприємствами з урахуванням ринкової кон’юнктури. Формування ефективно функціонуючого ринку праці передбачає свободу кожного найманого працівника вільно обирати місце прикладання своєї праці, а його прагнення до підвищення життєвого рівня обумовлює професійні переміщення у пошуках такої роботи, яка б максимально задовольняла зростаючі потреби. Іншими словами в ринкових умовах вища заробітна плата на ефективніших робочих місцях стимулює перехід сюди працівників з неефективних робочих місць.   
4. Соціальна функція заробітної плати відображає міру живої праці при розподілі фонду споживання між найманими працівниками і власниками засобів виробництва. Заробітна плата виступає індивідуальною часткою працівника в новоствореному доході у відповідності з його трудовим внеском. Соціальне значення цієї функції заробітної плати полягає у забезпеченні соціальної справедливості, по-перше, при розподілі доходу між найманими працівниками і власниками засобів виробництва, і по-друге, при розподілі між найманими працівниками у відповідності з результатами їхнього трудового внеску.
5. Функція формування платоспроможного попиту населення призначена для узгодження платоспроможного попиту, під яким розуміємо форму виявлення потреб, забезпечених грошовими коштами покупців, з одного боку, і виробництва споживчих товарів-з іншого. Оскільки платоспроможний попит формується під дією двох основних факторів-потреб та доходів населення, то за допомогою заробітної плати в ринкових умовах встановлюються пропорції між товарною пропозицією та попитом.

       Низький рівень заробітної плати не сприяє зацікавленості працівників у досягненні високих кінцевих результатів праці. Разом з тим, використовуючи дешеву робочу силу, підприємці не зацікавлені підвищувати продуктивність праці, вкладаючи кошти в оновлення виробничих фондів та розвиток персоналу. Дешева робоча сила зумовлює не лише низький рівень продуктивності праці, але й низьку якість продукції, і в зв’язку з цим її не конкурентоздатність.[8]

       Поточні виплати працівникам включають: заробітну плату за окладами і тарифами, інші нарахування з оплати праці; виплати за невідпрацьований час (щорічні відпустки та інший оплачуваний невідпрацьований час); премії та інші заохочувальні виплати, що підлягають сплаті протягом дванадцяти місяців по закінченні періоду, у якому працівники виконують відповідну роботу, тощо. Отже, до цієї категорії належать будь-які виплати персоналу, які передбачені в Інструкції зі статистики заробітної плати.

       Зобов'язання щодо виплат при звільненні визнається у разі, якщо підприємство має не відмовне зобов'язання звільнити працівника або кількох працівників до досягнення ними пенсійного віку або надавати виплати при звільненні за власним бажанням згідно із законодавством, контрактом чи іншого угодою. Виплати при звільненні визнаються витратами того періоду, в якому виникають зобов'язання за такими виплатами.

       Зобов'язання та активи, пов'язані з виплатами  по закінченні трудової діяльності, обліковуються  за кожною програмою виплат по закінченні трудової діяльності. Нарахована сума внесків за програмою з визначеним внеском визнається поточним зобов'язанням у періоді, протягом якого працівники виконували роботу.

       Інші  довгострокові виплати працівникам  визнаються зобов'язанням через створення на дату балансу забезпечення в сумі теперішньої вартості цього зобов'язання на дату балансу за вирахуванням справедливої вартості на дату балансу активів програми, якими буде погашатися це зобов'язання.

       Тарифна система - це сукупність нормативів, на основі яких здійснюється диференціація й регулювання оплати праці різних груп працівників залежно від рівня їх кваліфікації, складності і відповідальності робіт, що виконуються.

       Тарифні ставки виражають в грошовій формі розмір оплати праці різних груп і категорій працівників за одиницю робочого часу (година, день, місяць) на роботах з нормальними умовами праці. За роботу в несприятливих умовах передбачаються відповідні доплати, компенсації.