Облік праці та її оплата

Автор: Пользователь скрыл имя, 24 Февраля 2013 в 11:33, дипломная работа

Описание работы

Облік праці та її оплати повинен бути організований таким чином, щоб сприяти підвищенню продуктивності праці, зміцненню трудової дисципліни, підвищенню якості виробництва продукції, виконання робіт і послуг.

Содержание

Вступ
Розділ 1.
Загальна частина
1.1 Види бухгалтерського обліку
1.2 Бухгалтерський облік, його особливості та задачі
1.3 Роль робітників обліку в рішенні задач по удосконаленню обліково-економічної роботи
Розділ 2.
Розрахунково-економічна частина
2.1 Економіка підприємства
2.1.1 Загальні відомості про господарство, організаційна структура та спеціалізація
2.1.2 Продуктивність праці персоналу: сутність, методи визначення та чинники зростання
2.1.3 Мотивація трудової діяльності
2.1.4 Сучасна політика оплати праці
2.1.5 Застосування форми та системи оплати праці
2.1.6 Доплати й надбавки до заробітної плати та організація преміювання персоналу
2.1.7 Участь працівників у прибутках підприємства (установи, організації)
2.2 Бухгалтерський облік
2.2.1 Облік праці та її оплати
2.2.2 Трудові відносини на підприємстві
2.2.2.1 Трудовий договір (контракт)
2.2.2.2 Трудові книжки
2.2.2.3 Форма первинного обліку
2.2.2.4 Колективний договір
2.2.2.5 Матеріальна відповідальність працівників
2.2.2.6 Розірвання трудового договору
2.2.3 Форми і види оплати праці
2.2.4 Склад фонду оплати праці
2.2.5 Первинний облік праці та її оплата
2.2.6 Узагальнення та групування даних з обліку праці
2.2.7 Особливості оформлення трудових угод і оплати робіт за трудовими угодами
2.2.8 Визначення середньої заробітної плати
2.2.9 Облік розрахунків допомоги у зв’язку з тимчасовою угодою
2.2.10 Облік розрахунків щорічних і додаткових відпусток
2.2.11 Особливості нарахування оплати інших додаткових оплат
2.2.12 Утримання із заробітної плати
2.2.12.1 Утримання із заробітної плати податку з доходів фізичних осіб
2.2.12.2 Утримання із заробітної плати працівника за виконавчими листами та інші утримання
2.2.12.3 Нарахування на заробітну плату та утримання із неї загальнодержавних внесків на соціальне страхування
2.2.12.4 Порядок надання звітності про суми виплачених доходів і утримання з них податків та інших обов’язкових платежів
2.2.13 Синтетичний облік розрахунків з оплати праці та контроль за використанням фонду оплати праці
2.2.14 Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про виплати за роботи, виконані працівниками підприємства
2.3 Фінанси господарської діяльності
2.3.1 Результати господарсько-фінансової діяльності

2.4 Комп’ютерна обробка інформації
2.4.1 Машинограми синтетичного та аналітичного обліку
2.4.2 Аналіз використання інформаційних технологій

2.4.3 Здійснення бухгалтерського обліку на підприємствах в умовах використання інформаційної системи «1С: Підприємство»
2.5 Розрахункова частина
Розділ 3.
Безпечні прийоми роботи.
Організація праці на робочому місці
3.1 Охорона праці та безпека життєдіяльності в Україні
3.2 Безпечні прийоми праці бухгалтера сільськогосподарського виробництва
3.3 Раціональна організація робочого місця
Висновок
Список використаної літератури

Работа содержит 1 файл

Диплом.doc

— 1.18 Мб (Скачать)

Конкретний період надання  щорічних відпусток у межах, встановлених графіком, роботодавець погоджує з  працівником, якого обов’язково  у письмовій формі повідомляють про дату початку відпустки не пізніше як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Щорічні відпустки, на прохання працівника, можуть бути поділені на частини  будь-якої тривалості за умови, що основна  безперервна частина становитиме не менше 14 календарних днів.

Невикористана частина  щорічних відпусток має бути надана працівникові, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.


Відкликання з щорічної відпустки допускається за письмовою згодою працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства.

У разі відкликання працівника з відпустки його працю оплачують з урахуванням тієї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки.

Роботодавець зобов’язаний вести облік відпусток, що надаються  працівникам. На підставі затвердженого графіка відпусток або заяви працівника на підприємстві, в установі, організації видається наказ або розпорядження чи записка з відміткою, що має силу наказу. Наказ підписує керівник, а записку — керівник і працівник кадрової служби. На специфічних підприємствах застосовується порядок надання відпусток усім працівникам відразу. Тоді наказ видається списком, але щодо кожного працівника окремим пунктом.

У наказі слід зазначити: прізвище, ім’я, по батькові працівника, його посаду (або місце роботи); вид, дату початку та строк відпустки, а також обов’язково — за який робочий рік надається відпустка. Наказ підписує керівник підприємства, установи, організації та погоджує з начальником відділу кадрів і керівником структурного підрозділу.

Наказ видається в  двох примірниках. Один (оригінал) залишається  у відділі кадрів, другий (копія) передається до бухгалтерії для нарахування оплати.

Для оперативного контролю за наданням відпусток за робочий  рік та їх обліку у відділі кадрів ведеться Журнал обліку відпусток.

Журнал обліку відпусток  має важливе значення, особливо для  підготовки щоквартальної та річної статистичної звітності і оперативної інформації щодо використання відпусток.

На підставі наказу про  надання відпустки працівник  відділу кадрів робить запис в особовій картці працівника за формою П-2. У розділі «Відпустки» зазначається вид відпустки, за який період вона надається, дати початку та закінчення відпустки, підстава надання відпустки.


Особова картка П-2 ведеться на всіх працівників, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форм власності, і зберігається в кадровому архіві після звільнення працівника 75 років.

 

2.2.11 Особливості нарахування  оплати інших додаткових оплат

 

Відповідно до статті 73 КЗпП України встановлені святкові і неробочі дні: 1. Святкові дні: 1 січня - Новий рік; 8 березня - Міжнародний жіночий день; 1-2 травня - День міжнародної солідарності трудящих; 9 травня - День Перемоги; 28 червня-День Конституції; 24 серпня - День Незалежності України. 2. Неробочі релігійні свята: 7 січня - Різдво Христове; один день (неділя) - Пасха; один день (неділя) - Трійця. У ці дні допускаються роботи на безперервно діючих підприємствах, де припинити роботи неможливо у зв'язку з виробничо-технічними умовами; роботи, які необхідні для обслуговування населення; невідкладні ремонтні та вантажно-розвантажувальні роботи; догляд за тваринами на тваринницьких фермах тощо.


Оплата праці в ці дні відповідно до статті 107 КЗпП нараховується у  подвійному розмірі:

- відрядникам - за подвійними  відрядними розцінками;

- робітникам, праця яких  нараховується за погодинними або денними ставками в розмірі подвійної погодинної або денної ставки;

- працівникам, які  одержують місячний оклад, - у  розмірі одинарної погодинної чи денної ставки понад оклад, якщо робота в святкові чи неробочі дні виконувалася в межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної часової чи денної ставки понад оклад, якщо робота виконувалася понад місячну норму.

Оплата у вказаному  розмірі здійснюється за часи, фактично відпрацьовані в святкові і неробочі дні.

За бажанням працівника грошова компенсація за роботу в святкові і неробочі дні може бути замінена наданням йому іншого дня відпочинку. В цьому випадку оплата за роботу в святковий і неробочий день нараховується в одинарному розмірі.

 

2.2.12 Утримання із заробітної  плати

2.2.12.1 Утримання із заробітної плати податку з доходів фізичних осіб

 

Порядок утримання податку на доходи фізичних осіб регулює Закон України "Про податковий кодекс України" від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ

Платниками податку  відповідно до ПКУ є:

- фізична особа - резидент; яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

- фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела  їх походження в Україні;

- податковий агент.


Податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - є  юридична особа, само зайнята особа, представництво нерезидента-юридичної особи, яка незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або формами нарахування зобов'язанні нараховувати, утримувати та оплачувати податок, передбачений розділом IV ПКУ "Податок на доходи фізичних осіб", до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам. Всі сільськогосподарські підприємства незалежно від форм власності підлягають під визначення "податкового агента".

Податковий агент, який нараховує дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок.

Ставка податку становить 15% бази оподаткування щодо доходів, одержаних у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат і винагород, які виплачуються платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

У разі якщо загальна сума отриманого платником податку у  звітному податковому місяці доходів  перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17 % суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою 15 %.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати  оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Якщо оподаткований  дохід надається у не грошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплата, надання).

До загального місячного  оподатковуваного доходу платника податку  включаються:


- доходи у вигляді  заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту); - суми винагород та інших виплат, нарахованих платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору;

- доходи від продажу  об'єктів майнових і немайнових  прав, зокрема інтелектуальної (промислової) власності;

- дохід у вигляді  дивідендів, (крім дивідендів, які  нараховуються на користь платника податку у вигляді акцій, емітованих юридичною особою - резидентом, що нараховує такі дивіденди;

- суми надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється:

а) у сумі, що перевищує  суму витрат платника податку на таке відрядження;

б) у сумі, що перевищує  суму фактичних витрат платника податку  на виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала;

- дохід, отриманий  платником податку як додаткове  благо у вигляді:

а) вартості використання житла, наданого платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання;

б) вартості харчування, безоплатно отриманого платником податку;

- суми грошового або  майнового відшкодування будь-яких  витрат або втрат платника  податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету;

- інші доходи.

Визначаючи суму загально місячного оподатковуваного доходу платника податку, необхідно враховувати, що під час нарахування доходу у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.


Не оподатковується  та не включаються до загально місячного  або річного оподатковуваного доходу платника податку благодійна, у тому числі гуманітарна допомога, яка надається платнику податку, який постраждав внаслідок: екологічних, техногенних та інших катастроф; стихійного лиха, аварій, епідемій загальнодержавного або місцевого характеру.

Не включається до оподатковуваного доходу сума нецільової благодійної допомоги (допомога, яка надається без встановлення умов або напрямків використання), у тому числі матеріальної, що надається резидентами на користь платника податку протягом звітного податкового року сукупно у розмірі, що не перевищує суми місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого встановленого на 1,4 та округленого до найближчих 10 грн.

 

2.2.12.2 Утримання із  заробітної плати працівника  за виконавчими листами та інші утримання

 

Виконавчий лист є  виконавчим документом, направленим  на примусове виконання рішення суду. Стягнення сум із заробітної плати працівника здійснює бухгалтерія підприємства на підставі надісланого виконавчого листа державним виконавцем.

Державний виконавець, крім виконавчого листа, надсилає підприємству розпорядження, в якому зазначається особа (юридична або фізична), на користь якої здійснюється стягнення. Копію цього розпорядження отримує також і боржник. При отриманні виконавчого листа і розпорядження підприємство повинно повернути державному виконавцю Повідомлення про його отримання, що є частиною розпорядження. Зазначене повідомлення підписується головним бухгалтером підприємства. Підпис завіряється печаткою.


Виконавчі документи на підприємстві зберігаються у сейфах, вогнетривких шафах. У разі одержання виконавчих листів бухгалтерія реєструє їх у спеціальному журналі з обов'язковим зазначенням часу їх надходження. Аліменти також можуть утримуватися на основі поданої заяви працівника. Утримання за виконавчими документами на неповнолітніх дітей не повинні перевищувати 70% суми заробітної плати після утримання податків і зборів, а для інших аліментних стягнень - 50%.

Якщо надійде декілька виконавчих листів, держвиконавець зазначає черговість та розміри утримань із заробітної плати за кожним виконавчим листом.

Із заробітної плати  працівників підприємства можуть бути здійснені інші утримання:

- профспілкові внески (1 %);

- неповернуті підзвітні  суми;

- відшкодування завданих  збитків у результаті нестач, втрат від псування цінностей, розкрадання завданих втрат від браку продукції;

- вартість виданих  у рахунок оплат праці продукції,  наданих послуг,

- інші утримання згідно  із заявами працівників.

 

2.2.12.3 Нарахування на  заробітну плату та утримання із неї загальнодержавних внесків на соціальне страхування

 

Загальнодержавне соціальне  страхування - це система прав, обов'язків, гарантій, які передбачають надання  соціального захисту громадянам у випадку хвороби, повної або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також старості і інших випадках, передбачених законодавством. Основним джерелом грошових коштів є єдиний внесок роботодавців і застрахованих осіб (працівників).

Порядок і розміри нарахування і утримання із заробітної плати внесків на загальнодержавне страхування показано в таблиці 2.2.12.3.

У таблиці використовуються наступні скорочення:

- ЄСВ - єдиний внесок  на загальнообов'язкове державне  соціальне страхування;

- ПД - податок з доходів фізичних осіб.






 

2.2.12.4 Порядок надання  звітності про суми виплачених  доходів і утримання з них податків та інших обов’язкових платежів

 

Згідно з вимогами Закону України "Про державний  реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" від 22.12.94 р. № 320/94-ВР (далі - Закон 320) всі юридичні і фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які виплачують доходи фізичним особам, зобов'язані надавати відомості про суми виплачених доходів і утриманих з них податків та інших обов'язкових платежів за формою № ІДФ.

Информация о работе Облік праці та її оплата