Облік праці та її оплата

Нарахування заробітної плати за чергову або навчальну відпустку, а також звільнення з роботи до закінчення місяця оформляється Розрахунком по заробітній платі (ф. № 74), де обчислюється середній заробіток за місяць і день, показують усі види оплати та утримань, а також визначається сума, що належить до виплати.

Оплата праці за виконання громадських  і державних обов’язків, позапланові нарахування, натуральні видачі та інші виплати, а також утримання із заробітної плати, разові аванси, виплати по виконавчих листах відображують у Відомості інших виплат і утримань (ф. № 74а).

 

2.2.6 Узагальнення та  групування даних з обліку  праці

 

Нарахована оплата праці  в первинних документах у подальшому обліковому процесі повинна бути нагромаджена по двох напрямах: 1) по кожному працівнику – для організації розрахунків по оплаті праці; 2) по об’єктах обліку — для віднесення сум оплати праці у витрати відповідних споживачів.

Для прискорення розрахунків  по оплаті праці і їх контролю Працівникам бухгалтерії доцільно мати таблиці по розмірах тарифних ставок і посадових окладів, таблиці для утримання податку, копії колективних договорів, положення про оплату праці, систематизовані збірники по трудовому законодавству та інші нормативні документи, зразки підписів керівників господарських підрозділів, обліковців та інших осіб, які підписують первинні документи для нарахування заробітної плати.

Первинні, звітні та облікові документи, які містять інформацію про об’єкти оподаткування фізичних осіб або про сплату податків і зборів (обов’язкових платежів), що контролюються державними податковими адміністраціями, повинні мати ідентифікаційні номери.

Підрахунок даних про  нараховану суму оплати праці по кожному працівнику здійснюється в розрахунково-платіжних відомостях (форма № П-49). їх складають по цехах, бригадах та інших структурних підрозділах підприємства.

При відкритті відомості  в ній записують прізвище працівника, його табельний номер, професію або посаду, розряд (ставку) і сальдо по розрахунках на початок місяця за підприємством або за працівником. Для цього використовують дані розрахунково-платіжних та платіжних відомостей за минулий місяць.

У розділі «Нараховано» записують суми нарахованої оплати праці за її видами. Підставою для  підрахунку і запису нарахованої  оплати праці служать первинні документи.

Дані про нараховані суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності і пологах, премії за рахунок спеціальних фондів, дивіденди та інші нарахування заносять у розрахунково-платіжну відомість із листків непрацездатності, спеціальних розрахунків тощо. Потім вираховують суму «Всього належить». Для цього до нарахованих сум за місяць додають суму заборгованості на початок місяця.

По розділу «Утримано  і виплачено» спочатку записують  видану касою оплату праці за другу половину минулого місяця та аванс у рахунок заробітку поточного місяця. Підставою для таких записів є дані з обліку касових операцій. Після цього відображають суми утримань із оплати праці. Визначають суму, яка підлягає виплаті.

Із оплати праці утримують  податок з доходів фізичних осіб, збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, по виконавчих листах, своєчасно не повернені суми підзвітними особами та інші утримання, що передбачено чинним законодавством. Аліменти утримують із суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків. Разом з цим з оплати праці можуть бути проведені утримання за дорученням працівників – страхові внески, погашення позичок, профспілкові внески тощо. Це, власне, не утримання, а виконання доручення працівників, за здійснення яких бухгалтери можуть отримувати винагороду.

Розрахунково-платіжні відомості  підписують керівник підприємства і  головний бухгалтер, а після цього касир має право видавати оплату праці. За отримані суми грошей працівники підписуються у відомості.

Розрахунково-платіжні відомості  заміняють особові рахунки обліку розрахунків з працівниками по оплаті праці. У розрахунково-платіжних відомостях, особових рахунках або книгах забезпечується аналітичний облік по рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці». Особові рахунки з розрахунків по оплаті праці можна вести на картках. На кожного працівника заводиться окрема картка. У ній проводять записи про нарахування і виплату заробітної плати та стан розрахунків з працівником, використовуючи розрахунково-платіжні відомості. Ведення карток дозволяє швидко одержувати інформацію по кожному працівнику. Але їх застосування збільшує обсяг облікової роботи. Тому не завжди ефективно паралельно з розрахунково-платіжними відомостями вести ще й картки з оплати праці, тобто одні й ті ж показники дублювати два рази. Особові рахунки по нарахуванню оплати праці (картки або відомості) зберігаються на підприємстві постійно (50 років).

Розрахунково-платіжні відомості  складають по структурних підрозділах. Узагальнення даних відомостей по підприємству роблять шляхом складання Зведеної відомості по розрахунках з робітниками та службовцями. Таке зведення з оплати праці дозволяє мати узагальнюючі дані в цілому по підприємству про суми нарахованої оплати праці, утримань з неї та суми до виплати. Ці дані необхідні для контролю витрачання фонду оплати праці, визначення загальних сум для перерахування податків, отримання готівки в установі банку для видачі працівникам, складання звітності тощо.

 

2.2.7 Особливості оформлення  трудових угод і оплати робіт за трудовими угодами

Трудова угода укладається  між підприємством і працівником, найнятим зі сторони для виконання конкретної роботи, якщо її неможливо виконати силами підприємства. Трудова угода повинна мати такі обов'язкові реквізити: назву, місце і дату складання; посаду, прізвище, ім'я, по батькові осіб, що підписали трудову угоду; зміст угоди; термін виконання роботи і суму заробітної плати, що належить працівникові; вимоги до якості роботи; термін і порядок виплати заробітної плати працівникові; адреси сторін, їх підписи, відбиток печатки підприємства.

Трудова угода складається  у двох примірниках: перший залишається  у замовника, а другий - у виконавця.

Оплата за роботи, виконані за трудового угодою, здійснюється на підставі рахунка-заяви виконавця про оплату виконаних робіт, який подається на ім'я керівника підприємства окремими особами, які виконували ту чи іншу роботу.

Виплату готівки за рахунками-заявами  про оплату виконаних робіт проводять  на підставі резолюції керівника підприємства за видатковим касовим ордером.

 

2.2.8 Визначення середньої  заробітної плати

 

В законодавстві існує поняття середньої заробітної плати. Обчислення середньої заробітної плати залежить від мети для якої це робиться і тому існує дві постанови Кабінету міністрів: «Порядок обчислення середньої заробітної плати» та «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за обов’язковими державним соціальним страхуванням».

Порядок обчислення середньої  заробітної плати застосовується у  випадках:

а) надання працівникам  щорічної відпустки, додаткових відпусток  у зв'язку з навчанням, додаткової відпустки працівникам, які мають  дітей, або виплати їм компенсації  за невикористані відпустки;

б) надання працівникам  творчої відпустки;

в) виконання працівниками державних і громадських обов'язків у робочий час;

г) переведення працівників  на іншу легшу нижче оплачувану роботу за станом здоров'я;

д) переведення вагітних жінок і жінок, які мають дітей  віком до трьох років, на іншу легшу роботу;

е) надання жінкам додаткових перерв для годування дитини;

є) виплати вихідної допомоги;

ж) службових відряджень;

з) вимушеного прогулу;

и) направлення працівників  на обстеження до медичних закладів;

і) звільнення працівників-донорів  від роботи;

ї) залучення працівників до виконання військових обов'язків;

й) тимчасового переведення  працівника у разі виробничої потреби  на іншу нижче оплачувану роботу;

л) інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати  провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Середня заробітна плата обчислюється за такий період:

1. Для обчислення середньої  заробітної плати для оплати  часу щорічної відпустки, додаткових  відпусток у зв'язку з навчанням,  творчої відпустки, додаткової  відпустки працівникам, які мають  дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

2. Працівникові, який  пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

3. У всіх інших випадках збереження  середньої заробітної плати і  середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

4. Якщо протягом останніх  двох календарних місяців працівник  не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 «Порядку обчислення середньої заробітної плати».

5. Працівникам плаваючого  складу суден флоту рибної  промисловості і працівникам,  зайнятим на підприємствах із  сезонним характером виробництва, з урахуванням значного коливання протягом року заробітної плати, в інших випадках збереження середньої заробітної плати вона може обчислюватись виходячи з виплат за 12 календарних місяців.

Час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або  з інших поважних причин не працювали  і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

Для працівників з  відрядною оплатою праці у  разі відсутності оперативних даних для розрахунку заробітку за останній місяць розрахункового періоду він може замінюватись іншим місяцем, що безпосередньо передує розрахунковому періоду.

 

2.2.9 Облік розрахунків  допомоги у зв’язку з тимчасовою  угодою

 

2.2.10 Облік розрахунків  щорічних і додаткових відпусток

 

За Конституцією України (ст. 45) кожний, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також щорічної оплачуваної відпустки.

Право на відпустки мають  громадяни України, які перебувають  у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності і виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Тривалість відпусток  визначається чинним законодавством і  незалежно від режимів і графіків роботи розраховується в календарних  днях. Необхідно зазначити, що Кодекс законів про працю України 6 лютого 2003 р. доповнено статтею 78¹, згідно з якою при визначенні тривалості щорічних відпусток не враховуються святкові та неробочі дні. За статтею 73 КЗпП України святковими днями вважаються: 1 січня — Новий рік; 7 січня — Різдво Христове; 8 березня — Міжнародний жіночий день; 1–2 травня — День міжнародної солідарності трудящих; 9 травня — День Перемоги; 28 червня — День Конституції України; 24 серпня — День незалежності України. Робота також не проводиться в дні релігійних свят: 7 січня — Різдво Христове; один день (неділя) — Пасха (Великдень); один день (неділя) — Трійця.

Щорічна основна відпустка  тривалістю не менш як 24 календарних  дні надається працівникам за відпрацьований рік, який відлічується з дня укладення трудового договору (приміром, 10.04.2009 – 09.04.2010). Право працівників на щорічну основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на підприємстві. Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи надаються працівникові в будь-який час відповідного робочого року.

Черговість надання  відпусток визначається графіком, який складається працівником кадрової служби і затверджується керівником підприємства, організації, установи за погодженням з профспілковим чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом і доводиться до відома всіх працівників під розписку. При складанні графіків враховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку.