Лекции по "Контролінг"

      Доцільно  визначати також показники грошової маси на одного робітника, приріст грошей чи зменшення на одного працюючого і одного робітника, приріст грошей, використаних на приріст власного капіталу та інші показники.

      Доцільно  також аналізувати величину грошової маси, втраченої внаслідок неправильних рішень та вибору неправильної тактики і стратегії. Упущена вигода повинна бути об”єктом аналізу, щоб у майбутньому попереджувати подібні факти. 

2. Показники використання запасів

 

      Система контролінгу повиненна забезпечити  для управління систему показників, що характеризують використання виробничих запасів.

       Матеріаломісткість (М_м) – відношення суми матеріальних витрат (М_в) до вартості товарної продукції (В_п) – показує скільки матеріальних витрат припадає на виробництво одиниці продукції. 

       Матеріаловіддача (М_в)– показник обернений до показника матеріаломісткості – відношення вартості товарної продукції (В_п) до суми матеріальних витрат (М_в).

      Розраховуються  й часткові показники матеріаломісткості, які характеризують рівень використання окремих видів матеріальних ресурсів (металомісткість, паливомісткість, енергоємність тощо).

      Для оцінки ефективності використання матеріальних ресурсів на підприємстві необхідно  також розрахувати такі показники:

       Питома  вага матеріальних витрат у собівартості продукції (Р_м)характеризує рівень використання матеріальних ресурсів за структурою випуску продукції. Розраховується як відношення суми матеріальних витрат (М_в) до повної собівартості продукції (С_п).

      Коефіцієнт  розкрою визначається відношенням площі матеріалу після розкрою (корисної) до площі матеріалу, поданого на розкрій.

      Вихід продукту визначається відношенням кількості виробленого продукту до кількості фактично витраченої сировини (наприклад, вихід пиломатеріалів із деревини, цукру з цукрових буряків).

      Коефіцієнт  видобутку продукту з вихідної сировини визначається відношенням добутого продукту з вихідної сировини до загальної його кількості у наявній сировині (видобуток нафти з свердловини, цукру з цукрових буряків при певному рівні цукристості). 

3. Показники використання необоротних  активів

 

      Особливе  місце в системі показників використання основних засобів посідає фондовіддача, в основу обчислення якої покладено кількісний зв”язок між результатами виробництва і вартістю засобів праці, що використовуються в процесі виробництва. Визначається за формулою:

       де f –фондовіддача;

      q – обсяг виробленої продукції, грн. (або в натуральному виразі);

       F – середньорічна вартість основних виробничих засобів.

       Одним із важливих показників використання основних засобів є фондомісткість, яку визначають як відношення середньорічної вартості виробничих основних засобів (F) до обсягу випущеної продукції за відповідний рік (Q). Інколи фондомісткість розглядають як величину, обернену до фондовіддачі:

       Фондоозброєність праці (О) визначається як відношення середньорічного обсягу виробничих основних засобів за повною вартістю (Ф) до середньоспискової чисельності усього промислово-виробничого персоналу підприємства (Т) за формулою:

       Одним із важливих чинників зростання продуктивності праці є показник техноозброєності (О_т), який розраховують діленням середньорічної вартості активної частини виробничих основних засобів (Ф_а) на середньоспискову чисельність усього промислово-виробничого персоналу підприємства (Т) за формулою:

       Показник  машиноозброєності праці визначають шляхом ділення вартості виробничого устаткування на середньоспискову чисельність промислово-виробничого персоналу (Т) за формулою:

      Під використанням виробничого устаткування розуміють систему показників, що включає показники використання устаткування.

       Частка  зданого в експлуатацію устаткування (К_зе) визначається за формулою:

      де  У_в – кількість одиниць встановленого устаткування;

          У_н – кількість одиниць наявного устаткування.

       Ступінь використання зданого в експлуатацію парку верстатів, машин і т.п. (К_вв) визначають за формулою:

      де  У_п – кількість одиниць фактично працюючого устаткування;

      У_в – кількість одиниць встановленого устаткування.

       Найважливішими  показниками внутрішньозмінного використання устаткування за добу є коефіцієнт внутрішнього використання устаткування К_в та коефіцієнт машинного часу роботи устаткування К_м.

       де Т_ф – час, фактично відпрацьований у першу, другу та третю зміну, верстато – годин;

      Т_в – фонд часу відпрацьованих за добу верстато - годин;

      Т_м – машинний час роботи устаткування за добу, машино – годин.

      Обидва  ці показники можуть бути використані  не тільки для доби, але й для  кожної зміни зокрема.

       Найповнішу  оцінку рівня використання устаткування за часом роботи дають коефіцієнти екстенсивного використання встановленого устаткування за фактично відпрацьованим часом К_еф, за машинним часом К_ем:

      де  Т_к – календарний фонд часу встановленого устаткування. 

4. Показники використання персоналу  і заробітної плати

 

       Продуктивність  праці- найважливіший якісний показник використання трудових ресурсів підприємства і головний фактор зростання обсягів виробництва продукції. Вимірюється кількістю продукції, випущеною за 1-цю часу 1 робітником. Визначається за формулою:

      де  W – продуктивність праці;

      q – кількість виробленої продукції;

      t – витрати праці, людино-год.

       Трудомісткість  продукції – показник, що характеризується кількістю часу, затраченого на виробництво 1-ці продукції. Визначається за формулою:

      Під час аналізу обчислюють середньогодинний, середньоденний і місячний (квартальний, річний) виробіток одного працюючого або одного робітника. У процесі аналізу визначаються також показники питомої трудомісткості за видами продукції.

      Рівень  виконання норм виробітку визначається як відношення нормативного часу до фактично витраченого часу робітниками основного і допоміжного виробництва на окремих роботах.

      Велике  значення для оцінки ефективності використання трудових ресурсів на підприємстві в  умовах ринкової економіки відіграє показник рентабельності персоналу – відношення прибутку до середньоспискової чисельності працівників.

 

      Контролінг  господарських процесів 

Тема: Контролінг процесу  постачання 

1. Вивчення забезпеченості підприємства  матеріальними ресурсами.

2. Сутність  та сфери застосування АВС-аналізу та XYZ – аналізу.

      3. Оптимізація розміру замовлення 

1. Вивчення забезпеченості  підприємства матеріальними  ресурсами 

      Показник  фактичної забезпеченості (в днях) визначається за формулою:

     де  М_д – запас певного виду матеріалу на певну дату в натуральних одиницях;

     В_пл – планові витрати матеріалу в натуральному виразі;

     Д_р – кількість робочих днів

     Він показує на скільки днів безперебійної  роботи вистачить матеріалу при  дотриманні середньодобового споживання на рівні норми.

     Велике  значення має порівняння фактичних виробничих запасів із встановленим нормативом. За умов ринкової економіки підприємства самі встановлюють норми запасів для кожного виду сировини, матеріалу, палива.

      Індекс  виконання норм запасу визначається співставленням фактичного запасу (З_ф) з нормативом (З_н) за формулою:

      Розмір  дефіциту або надлишків  матеріальних ресурсів визначають за формулою:

      На  основі одержаних даних складають  відомість дифіцитних запасів, у  якій за кожним видом сировини, матеріалу, палива визначають забезпеченість у  нормо-днях, а перемноживши нормо-дні на середньодобові витрати, розраховують потребу в запасах у натуральних одиницях. 

2. Сутність та сфери  застосування АВС-аналізу  та XYZ - аналізу

      Найбільш  розповсюдженими інструментами  контролінгу процесу постачання у плані забезпечення підприємства виробничими запасами є АВС – аналіз та XYZ – аналіз.

      Сутність  АВС-аналізу полягає  у виявленні та оцінці незначного числа  кількісних величин, які є найціннішими та мають найбільшу  питому вагу у загальній  сукупності вартісних  показників. Його завдання - надати допомогу відділу постачання при селективному відборі найважливіших видів сировини і матеріалів.

      Група А - найбільш дорогі матеріали, сукупні витрати на придбання яких складають 80%. У кількісному виразі вони становлять лише 10-15% загального обсягу матеріалів, що зберігаються на складі. Часто в цю групу включаються і найбільш дефіцитні матеріали.

      Група В – середні за величиною запаси як у кількісному, так і у вартісному виразі (у вартісному відношенні вони становлять 15%, у кількісному - 20-25%).

      Група С – найдешевші, але найчисельніші матеріали (5% у вартісному і 60-70% у кількісному відношенні).

      При застосуванні АВС–аналізу  для класифікації матеріалів, що закуповуються, основну увагу слід приділити групі А, яка при своїй малочисельності займає найбільшу питому вагу у вартості запасів.

      З метою оптимізації запасів на практиці досить часто АВС - аналіз комбінують з іншим методом контролінгу  – XYZ – аналізом, який характеризує рівномірність запуску окремих видів сировини (матеріалів) у виробництво. У ході XYZ – аналізу найважливіші види сировини (матеріалів) об”єднують залежно від рівня їх споживання у три групи:

      Х–сировина – види сировини (матеріалів), які рівномірно споживаються у виробництві без суттєвих коливань.

      Y–сировина – види сировини (матеріалів), рівень споживання яких суттєво коливається, наприклад, залежно від виробничого циклу чи сезонності виробництва.

      Z–сировина – сировина та матеріали, які споживаються нерегулярно і характеризуються високим рівнем коливання потреби в них.

      Залежно від класу, до якого віднесена  сировина, залежить точність прогнозування  її потреби для виробництва, а  отже, і величина запасів. Зрозуміло, що потреба Х–сировини характеризується найвищим рівнем точності прогнозування та нормування, Y–сировини – середнім рівнем точності. Потребу Z–сировини дуже важко спрогнозувати. Виходячи з цього, можна розробити рекомендації відносно величини запасів (обсягу обігових коштів, які заморожують у них): у першому випадку обсяги запасів повинні бути мінімальними, матеріали потрібно закупляти синхронно до процесу виготовлення продукції; у другому – у певні періоди запаси повинні бути високими, матеріали слід закупляти із запасом; у третьому – постійні запаси створювати взагалі недоцільно, матеріали закупляють разово, при цьому оформляють індивідуальні замовлення.