Лекции по "Контролінг"

      Z – рахунок = 1,2 Х₁ + 1,4 Х₂ + 3,3 Х₃ + 0,6 Х₄ + Х₅,

      Чинниками у даній моделі виступають окремі показники фінансового стану  підприємства. Адаптовано до вітчизняних  стандартів фінансової звітності окремі змінні мають такий вигляд:

       Х₁ – частка оборотних засобів в активах, тобто відношення поточних активів до загальної суми активів підприємства

      Х₂ – рентабельність активів, тобто відношення чистого прибутку до загальної суми активів:

       Х₃ - рентабельність активів, обчислена через прибуток від реалізації продукції: 

       Х₄ = коефіцієнт покриття, тобто відношення ринкової вартості акціонерного капіталу до суми короткострокових зобов”язань:

       Х₅ – віддача всіх активів, тобто відношення виручки від реалізації до загальної суми активів:

      Критичне  значення розрахованого  Альтманом індекса  Z дорівнює 2,675.

      При числовому значенні даного показника

      3,0 і вище фінансовий стан підприємства вважається стабільним, а ймовірність банкрутства дуже низькою;

      2,6 – 2,9 - фінансова стійкість є високою з малою ймовірністю банкрутства;

      1,8 - 2,6 – підприємство схильне до банкрутства;

      нижче 1,8 - ймовірність банкрутства є дуже високою, а інвестиції в такі підприємства є дуже ризикованими. 
 

 

Тема: Контролінг інвестиційної діяльності 

1. Основні  напрямки інвестиційного контролінгу.

2. Методика  порівняльного аналізу альтернативних  інвестиційних проектів.

1. Метод визначення чистої теперішньої вартості.
2. Аналіз рентабельності проекту.
3. Метод визначення внутрішньої норми прибутку.
4. Метод визначення періоду окупності інвестицій.

3. Оцінка доцільності  фінансових інвестицій. 

1. Основні напрямки інвестиційного контролінгу

 

      Під інвестиціями розуміють діяльність із вкладання грошових коштів на відносно тривалий час у виробничі проекти, цінні папери, нерухомість, статутний капітал інших підприємств та інші об”єкти, ринкова вартість яких постійно зростає і дає власнику дохід у вигляді відсотків, дивідендів, прибутків від перепродажу тощо.

      Працівники  служби контролінгу підприємства повинні  враховувати такі особливості інвестиційної діяльності:

• обмеженість фінансових ресурсів;
• можливість вибору альтернативних проектів;
• значний вплив фактора ризику.

      За  об”єктом вкладень інвестиції поділяються  на фінансові та реальні.

      Фінансові інвестиції – це вкладення коштів у різноманітні фінансові інструменти, такі як цінні папери, депозити, цільові банківські вклади, паї, частки, вкладення в статутний капітал інших підприємств.

      Реальні інвестиції – це вкладення коштів у матеріальні та нематеріальні активи. До матеріальних об”єктів інвестування належать: будинки, споруди, обладнання, товарно-матеріальні цінності. До цієї групи включають інвестиції у відтворення й приріст основних засобів, які здійснюються у формі капітальних вкладень.

      При здійсненні економічної оцінки прийнятності інвестиційних проектів працівники служби контролінгу повинні враховувати, що при фінансових інвестиціях головними критеріями оцінки привабливості є в основному показники фінансової звітності, на підставі яких оцінюють діяльність об”єкта в минулому, а при виборі реальних об”єктів не обійтися без визначення прогнозних даних щодо ефективності роботи об”єкта в майбутньому.

      В основі прийняття управлінських  рішень щодо вибору реальних об”єктів лежить оцінка і порівняння обсягів інвестиційних вкладень і майбутніх грошових надходжень.  
 
 
 

      2. Методика порівняльного  аналізу альтернативних  інвестиційних проектів 

      2.1. Метод визначення  чистої теперішньої  вартості

      Сутність  його полягає в тому, що порівнюються вхідні і вихідні грошові потоки, які є наслідком інвестиційних вкладень.

      Грошові потоки – це доходи, які надходять інвестору протягом періоду експлуатації проекту у формі чистих прибутків від реалізації продукції, амортизаційних відрахувань.

       Чиста таперішня вартість проекту (NPV) – це різниця між величиною грошових потоків, що надходять у процесі експлуатації проекту, дисконтованих за прийнятою ставкою доходності, та сумою інвестиції:

      де  CF_i – грошовий потік в і-тому періоді;

           m – кількість періодів експлуатації проекту;

           r -  коефіцієнт, який характеризує ставку дисконтування

                 (r = p / 100%);

          IS – собівартість інвестиції.

      Ставка  дисконтування (р) – це ставка доходності за найкращою (або середньою) з альтернативних можливостей вкладення коштів на ринку. Вона складається з двох компонентів: фіксованої ставки за безризиковими вкладеннями та середньоринкової премії за ризик.

      Ставка  доходності може бути стабільною протягом усього інвестиційного періоду, а може й змінюватися в кожному періоді.

      Додатнє значення NPV вказує на доцільність інвестування коштів, оскільки проект є прибутковим.

      За  від”ємного значення NPV проект слід відхилити, оскільки він є збитковим.

      Якщо NPV= 0, то проект є ні прибутковим, ні збитковим, а відтак, рішення потрібно приймати на основі інших критеріїв: поліпшення умов праці, зростання іміджу підприємства тощо. Якщо підприємство має декілька проектів, то слід зупинитися на тому, який має найвище значення чистої теперішньої вартості.

      Метод чистої теперішньої вартості більшість  фахівців розглядає як найприйнятніший  критерій оцінки капітальних інвестицій. До переваг даного методу відносять те, що чиста теперішня вартість показує ймовірну величину приросту капіталу підприємства у разі реалізації інвестиційного проекту. А оскільки основною метою управління підприємством є збільшення власного капіталу (власності акціонерів), то такий критерій цілком відповідає потребам та завданням, що стоять перед службою контролінгу.

      Водночас  даний метод не дає змоги оцінити  ефективність проекту з позиції  “результати – витрати”, внаслідок чого можна вибрати не найрентабельніший проект, який, хоч і забезпечує значну в абсолютному виразі суму доходів, але потребує і значних початкових інвестицій. 

      2.2. Аналіз рентабельності  проекту.

       Аналіз доцільності  інвестування можна провести за допомогою визначення рівня рентабельності проекту (IR), розрахованого як відношення чистої теперішньої вартості до початкової суми інвестиції і вираженого у відсотках:

      За  економічним змістом рентабельність є величиною прибутку, одержаного на кожну грн. вкладених у проект коштів. Рентабельність є відносним показником, а тому може застосовуватись для вибору одного з кількох інвестиційних проектів, які мають близькі значення чистої теперішньої вартості. 

      2.3. Метод визначення  внутрішньої норми  прибутку

       Під внутрішньою нормою прибутку проекту розуміють значення коефіцієнта дисконтування, при якому чиста теперішня вартість проекту дорівнює нулю. Для розрахунку внутрішньої норми прибутку у формулу чистої теперішньої вартості замість NPV підставимо нуль, а замість r – коефіцієнт, який характеризує внутрішню норму прибутку(d):

      Правило прийняття інвестиційних рішень за цим методом формулюється таким  чином: перевага повинна надаватися тому об”єкту інвестицій, внутрішня  норма прибутку за яким є більшою, ніж середня ставка доходності за альтернативними вкладеннями на ринку капіталів.

      Методом передбачено, що шукану процентну ставку можна розрахувати на основі зіставлення  вартості інвестицій при двох пробних  варіантах ставок дисконтування (d₁ і d₂), які підбираються таким чином, що в інтервалі між d₁ і d₂ вартість інвестиції змінює своє значення з “+” на “-“, і навпаки.

      Визначимо внутрішню норму прибутку даного проекту за формулою:

       Якщо підприємство має декілька проектів, то необхідно  розрахувати внутрішню норму  прибутку для кожного з них і вибрати проект з найвищим значенням d.

      У практиці інвестиційної діяльності суб”єктів господарювання у країнах  з розвинутими ринковими інституціями охарактеризований метод інвестицій на сьогоднішній день використовується найчастіше. 
 

      2.4. Метод визначення періоду окупності інвестицій

      Період  окупності інвестицій – це час, після закінчення якого отриманий підприємством прибуток від реалізації продукції повністю покриє початково вкладений капітал.

      Якщо  грошовий потік є стабільним протягом періоду експлуатації проекту, то період окупності визначається діленням суми інвестиції на річний обсяг грошового потоку (дріб округлюють у бік збільшення до найближчого цілого).

      Наприклад, якщо сума інвестиції становить 670 тис. грн., а щорічні грошові потоки – 175 тис. грн., то термін окупності проекту становитиме майже 4 роки (670 : 175 = 3,83).

      Якщо  доходи від проекту розподілено  за роками нерівномірно, то період окупності  обчислюють прямим розрахунком кількості  років, протягом яких суму інвестицій буде погашено відповідними надходженнями.

      Чим вищий очікуваний розмір річного  доходу, тим коротший строк окупності  інвестицій, нижчий ступінь ризику, тим привабливіший інвестиційний  проект. 

3. Оцінка доцільності  фінансових інвестицій 

      Фінансові інвестиції передбачають одержання прибутків від вкладення капіталу в інвестиційні цінні папери – облігації, акції, паї, внески тощо.

      У процесі формування портфеля фінансових інвестицій підприємству необхідно  насамперед проаналізувати співвідношення таких основних характеристик, як доходність та рівень ризику. Доходність цінних паперів залежить від двох чинників:

• очікуваної норми доходності;
• норм та правил оподаткування доходів від операцій з цінними паперами.

      Рішення щодо купівлі чи продажу певних фінансових інструментів необхідно приймати після ретельного аналізу та обчислення як рівня їх дохідності, так і рівня ризикованості.

      Фінансові інвестиції характеризуються такими показниками, як ринкова ціна, внутрішня (теоретична або розрахункова) вартість, рівень дохідності (норма прибутку).

      Ринкова ціна – це задекларований показник, що об”єктивно існує на ринку. Ціна цінного паперу відображається у відповідних котируваннях і називається курсовою ціною. У будь-який момент часу на ринку існує тільки одна ціна для певного фінансового інструменту.