Теоретичні аспекти міжнародної готельної індустрії

Друге місце у світі  за кількістю номерів належить готельній групі Wyndham Hotel Group’s Ramada. До неї входить понад 7 тис. готелів (592 880 номери) на шести континентах. Глобальна мережа курортів  RCI Global Vacation Network, яка є складовою корпорації Wyndham Worldwide, пропонує своїм членам (3,4 млн. осіб) доступ до 73 тис. курортів у понад 100 країнахсвіту. У компанії Wyndham Hotel Group’s Ramada зайнято більш як 30 тис. працівників по всьому світу.

На третьому місці –  компанія Marriott International, номерний фонд якої складає 500 тис. номерів і зростає на 4,7% щороку.

Мережа Hilton’s Hampton Inn займає 4-е місце і демонструє найбільший приріст номерного фонду – 9,3%.

Сьогодні кількість номерів  компанії перевищила 500 тис. Тільки у 2008 році мережа збільшилася на 300 нових об’єктів. У портфелі компанії з’явилися нові бренди –  Doubletree, Homewood Suites, Hilton Garden Inn і Hampton Inn.

Готельна мережа Accor Group має у своєму розпорядженні понад 500 тис. номерів і зростає на 3,7% щороку. Група продовжує експансію своїх брендів –Sofitel, Novotel, Pullman, Mercure, Suite Hotel,All Seasons, Ibis, Etap, Motel 6, Formula 1.

Готельна мережа Choice Hotels об’єднує близько 4 тис. готелів – таких брендів, як  Quality Inn, Choice Hotels, Comfort Inn, Comfort Suites, Quality, Sleep Inn, Clarion, MainStay Suites, Suburban Extended Stay Hotel, Econo Lodge,Rodeway Inn, і щороку збільшує активи на 4,5%.

Готельна мережа  Best Western International  є прикладом одного із найбільш успішних підприємств у готельній індустрії, що користується великою популярністю в Європі, й особливо у Франції. Сьогодні під назвою Best Western працюють понад 4 тис. готелів у 80 країнах світу, загальний номерний фонд яких перевищує 300 тис. номерів.

Восьме місце у світі  посідає мережа  Starwood Hotels Resorts, яка відома такими своїми брендами, як Sheraton Hotels Resorts, Westin Hotels Resorts, The Luxury Collection, St. Regis,W Hotel, Four Points Hotels by Sheraton, Le Meridian,Aloft. Номерний фонд готельної мережі  Carlson  налічує 150 тис. номерів, і за останній рік він зріс на 2%.

До десяти найбільших готельних мереж світу ввійшла компанія Global Hyatt, яка концентрує свою увагу на сегменті вищого класу. На березень 2009 р. до мережі входили готелі у 45 країнах світу. Окрім цього, у стадії будівництва знаходяться ще 38 готелів. Усі вони працюють під брендами:  Hyatt, Hyatt Regency, Grand Hyatt, Park Hyatt, Hyatt Place, Hyatt Summerfield Suites. Розгляньмо основні переваги готельних ланцюгів [7, c. 21]:

1. Можливість придбання  великих партій товарів і послуг за оптовими цінами. У силу того, що власник ланцюга керує декількома об’єктами, він може робити значні оптові закупівлі й далі пропонувати придбані товари (устаткування для номерів, білизну, мийні засоби, предмети санітарно-гігієнічного призначення тощо) іншим підприємствам – членам ланцюга за низькими цінами.

2. Економія витрат на підготовку персоналу. Зазвичай у рамках ланцюга здійснюється централізована підготовка кадрів, що значно скорочує витрати кожного члена ланцюга. До того ж участь у ланцюзі робить доступними для його членів послуги високооплачуваних фахівців-експертів у певних сферах, що кожному готелю окремо було б несила.

3. Ефективне просування готельних послуг на ринок і економія на рекламних заходах. Проведення організованої рекламної кампанії завжди потребує значних витрат, що дуже відчутно для бюджету окремих незалежних готелів. Готельні ланцюги дозволяють своїм членам розподіляти між собою витрати на рекламу та просування, а також користуватися результатами рекламної кампанії. Окрім того, рекламну функцію виконує торгова марка ланцюга.

4. Використання централізованої  системи бронювання, що дає змогу підвищити завантаження номерного фонду всіх підприємств – членів ланцюга.

5. Долучення до централізованої системи бухгалтерського обліку, проведення загальних маркетингових досліджень, будівництво, здійснення операцій із нерухомістю. Фахівці, зайняті в цих видах діяльності, можуть обслуговувати всі готелі, які входять у ланцюг, що істотно скорочує відповідні індивідуальні витрати кожного його члена.

6. Інвестування. Групі готелів, що здійснюють колективний бізнес, легше обґрунтувати одержання інвестицій, мобілізувати капітал та спрямувати його на розширення і підвищення ефективності своєї діяльності.

Сьогодні готельний ринок  України є надзвичайно привабливим для інвесторів та міжнародних готельних операторів. Попит на готельні послуги в нашій країні в декілька разів перевищує пропозицію на ринку. Водночас якість пропонованих послуг залишається на низькому рівні. Слід зазначити, що протягом останніх років було реалізовано лише декілька великих проектів зі спорудження готелів. Однак уже найближчим часом, як прогнозують експерти, відбудеться активний розвиток готельного сектору і освоєння міжнародними операторами українського готельного ринку.

Готельні транснаціональні корпорації «поклали око» на український ринок ще наприкінці 1990-х. А на початку ХХІ ст. дехто з них зробив свої перші кроки на ньому. На готельний ринок України вийшли та планують вийти такі міжнародні бренди, як  Radisson, Inter Continental, Accor Group, Hilton, Hyatt International, Kempinski Hotels&Resorts, Sheraton Hotels & Resorts, Marriott International, Rixos, Inter Continental, Continent Hotels & Resort [11].

Іноземним першопроходцем в українському готельному бізнесі стала The Rеzidor Hotel Group. На початку 2006 р. у Києві вона відкрила 4-зірковий готель  Radisson SAS Hotel Kуiv, який сьогодні експерти називають одним із найуспішніших проектів у країні. Ще один готель Radisson Resort міжнародний оператор відкрив на базі готелю «Кримська Рив’єра». Окрім того,  The Rezidor підписав договір на управління 5-зірковим готелем  Radisson SAS Airport Hotel Kуiv у Борисполі, а Radisson Paradiso Big Yalta – у Місхорі. Компанія має намір побудувати одразу два готелі  Radisson. Компанія також оприлюднила свої наміри щодо будівництва готелів Park Inn в усіх великих містах України [11].

Австрійський інвестиційний  фонд  Sparkassen Immobilien, який входить до складу німецької фінансової групи Erste Bank Group, заявив про плани спорудження в Києві двох 5-зіркових готелів. У Львові, Києві, Харкові, Дніпропетровську та Донецьку будуть збудовані 4-зіркові готелі Marriott [11].

Має намір вийти на український  ринок і компанія Accor Group, яка планує відкрити чотири 5-зіркових готелі в Києві та дев’ять 3-зіркових готелів у тих містах, де проводитимуться футбольні матчі чемпіонату Європи 2012 р. Окрім цих готелів, компанія Accor має намір будувати й дешеві готелі, зокрема Ibis.

Незважаючи на негативний досвід входження на український готельний ринок, міжнародна мережа готелів Kempinski Hotels & Resorts планує відкриття 5-зіркових готелів у Києві, Харкові, Ялті та Одесі [11].

1.3. Значення міжнародних  готельних організацій.

Індустріалізація сфери  готельних послуг, а також процеси  глобалізації і інтеграції, характерні для світової готельної індустрії  нині, висунули на провідні позиції  великі, відмінно організаційно, технічно і технологічно оснащені готельні мережі, що об'єднують тисячі готелів по всьому світу. У XXI ст. готельні мережі стали основним елементом економіки  більшості країн світу, ведучій  силою їх розвитку і підвищення ефективності. Так, 90 % усіх готелів в США об'єднано в мережі, в Європі ці показники  складають 40 % [3]. У світі склалося більше 300 готельних мереж, що вийшли за рамки національних меж, яких припадає на частку більше 50 % готельних номерів [8, с. 3].

У зв'язку із стрімким розвитком  міжнародних готельних мереж, їх впливом, що посилюється, на стан готельної  індустрії і світової економіки  в цілому автор цієї статті ставить  своєю метою уточнити поняття "Готельна мережа", виділити етапи розвитку цього явища, показати переваги і  недоліки міжнародних готельних  мереж, виявити властиві їм характерні особливості, а також прослідкувати  актуальні тенденції розвитку міжнародних  готельних мереж. Вивчення цієї проблематики сприяє подальшим теоретичним дослідженням, які можуть знайти практичне застосування, у тому числі і при формуванні національної готельної мережі.

У вітчизняній і зарубіжній економічній літературі міжнародним  готельним мережам приділяється недостатньо уваги. В процесі  дослідницької роботи автором використовувалися  матеріали російських учених : А. Ю. Александровой [1], А. С. Талдыкина [10] та ін., а також роботи зарубіжних авторів : П. Л. Ингрэма [12], О. Марторелл Кунилла [13] та ін. У білоруській науковій літературі відсутні комплексні розробки по темі дослідження. Причому в більшості  робіт власне готельні мережі виступають не самостійним об'єктом дослідження, а лише як другорядний елемент  в загальнішій сфері - міжнародному туризмі. Між тим, готельні мережі, які  історично виникли, розвивалися  протягом багатьох віків як особливий  елемент сфери економічної діяльності і нині навіть набули міжгалузевого  і міжнародного характеру, мають певні специфічні риси, що вимагають розгляду як самостійного предмета наукового дослідження.

На сьогодні поняття "Готельна мережа" не є остаточно сталим в науковій літературі. Відмінності  в інтерпретації породжуються наявністю  безлічі підходів до розуміння як особливостей мережевої концепції  управління, так і економіко-правової, маркетингової природи мережевої  форми організації готельного бізнесу  в цілому.

Економічний словник містить  наступне визначення: "готельна мережа - це група готелів, що мають загальне керівництво, концепції просування продукту через системи управління і розподілу готельного фонду" [2].

А. Ю. Александрова аналогічно інтерпретує дане поняття, проте  додатково вказує характерна ознака для готелів, що об'єднуються в  готельні мережі, - торговельну марку [1].

В той же час В. С. Катъкало і В. Н. Мукба пропонують розуміти під готельною мережею "довгострокове  взаємовигідне об'єднання готельних  підприємств, а також фірм супутніх галузей в єдину структуру  і систему стратегічної співпраці  з метою створення спільних відмітних  компетенцій" [7]. Це трактування визначає, головним чином, суб'єктний склад готельних  мереж, відмінний від вищезгаданих визначень (не лише готелі), а також  робить акцент на меті об'єднання.

На думку Е. Л. Путилиной, "готельна мережа - це складна багаторівнева  система, що складається з різних підприємств готельної галузі і  характеризується їх стратегічною співпрацею як основною властивістю цієї системи" [8, с. 8].

Вказані вище і інші формулювання явища, що вивчається, в науковій літературі і публіцистиці не позбавлені недоліків. Більшість з них не дозволяє виявити  характерні риси мережевої форми  організації готельного бізнесу  і провести чітку лінію між  суміжними з даним поняттями.

Представляється, що вироблення найбільш комплексного визначення можливе  тільки за умови чіткого розуміння  концепції і характерних особливостей готельних мереж, їх відмінних рис  і формуючих чинників.

Для розуміння суті і концепції  такого явища, як готельна мережа, необхідно, в першу чергу, проаналізувати передумови її виникнення, виявити етапи формування і розвитку цієї форми організації  готельного бізнесу.

Виникнення готельних  мереж деякі автори зв'язують ще з періодом раннього середньовіччя, за часів якого був популярний, кажучи сучасною мовою, "релігійний туризм", тобто подорожі паломників до святих місць [6]. Передбачається, що такого роду ототожнення не зовсім коректно.

Зародження концепції  міжнародної готельної мережі, що базується на принципі використання іміджу торговельної марки для просування готельного продукту як на внутрішньому, так і на зарубіжному ринках, сталося  тільки в післявоєнний час у кінці 1950-х рр. в Північній Америці.

Передумовами для створення  і поширення готельних мереж  були, по-перше, пожвавлення економіки, що дозволило громадянам витрачати  більше грошей на подорожі і туризм і спричинило зростання об'ємів готельного будівництва, і, по-друге, розвиток железно-, автодорожнього і повітряного транспорту, що забезпечило мобільність членів суспільства.

Перша міжнародна готельна мережа "Hilton" зобов'язана своїм  створенням американської авіатранспортної компанії "Pan American". Звернемо увагу  на той факт, що тенденція "приналежності" мережевих 

готелів авіакомпаніям або  партнерства з ними збереглася і  до цього дня. "Pan American" у зв'язку з дефіцитом готелів в пункті призначення літаків компанії в  країнах Латинської Америки вирішила заснувати там готелі з таким  же рівнем послуг, як і в Північній  Америці. Причому більшість готелів  мережі будувалися на гроші місцевих підприємців, а компанія "Pan American" надавала тільки консультаційні послуги  і послуги з управління.

У 1948 р. Конрад Хілтон підписав перший контракт на управління готелем "Caribe Hilton" в Сан-Хуане (Пуерто-Ріко). Згодом з'явилася повноцінна готельна мережа, що включає дочірні підприємства, іменовані InterContinental Hotels, у Венесуелі, Бразилії, Уругваї, Чилі, Колумбії, Мексиці, Курасао, на Кубі і в Домініканській Республіці [5].

Усе це припускало якісно новий  ступінь в розвитку готельної  пропозиції. У країнах, що розвиваються, придбали великий попит "фірмові" американські готелі і їх управлінський  досвід. Для успішного управління готельними об'єктами власник спочатку сам підбирав персонал, визначав цінову політику і стратегію продажів. Потім  у міру розвитку бізнесу, основним завданням  управління стала стандартизація процесів, що дозволяє тиражувати знайдені ефективні  рішення. У результаті процеси управління і володіння готелями стали розходитися [9].

Сталася трансформація готельної  справи з індустрії малих підприємств, що знаходяться зазвичай в приватному володінні і управлялися на незалежній основі, в сучасну мережеву готельну індустрію. Для цих цілей стали  запрошуватися фахівці міжнародної  мережі ("пряме" управління) або  притягується тільки бренд, а управління здійснюється самостійно (купівля франшизи).

У кінці XX ст. індустрія мережевої  гостинності досягла свого розквіту. Лідерами в цій області стали  США і Європа. У 1970-і рр. з появою на міжнародних лініях "Боинга-747" з'явилися і почали активно поширюватися в Північній Америці і за її межами Days Inn, Super 8 Motels і Comfort Inns, Four Seasons, Canadian Pacific, Marriott, Hyatt, Sheraton, Radisson Ramada і  інші мережеві структури. До 1974 р. Hilton International (зараз власність британської Ladbroke Group Plc) управляла 61 готелем в 31 країні за межами США [5].