Теоретичні аспекти міжнародної готельної індустрії

В економічній літературі інноваційну діяльність часто пов'язують з впровадженням результатів  наукових досліджень і розробок в  практику. Проте зміст поняття  «інновація» більш широкий. Сфера  інновацій всеосяжна, вона не тільки охоплює практичне використання науково-технічних розробок та винаходів, але й включає зміни в продукті, процесах, маркетингу, організації. Інновація  виступає в якості фактора зміни, як результат діяльності, втілений в новий або вдосконалений  продукт, технологічні процеси, нові послуги  та нові підходи до задоволення соціальних потреб [2].

Інновації в готельному бізнесі  є економічно доцільними та ефективними  за умови, якщо вони приносять готелю додаткові доходи, забезпечують конкурентні  переваги на ринку, підвищують частку ринку, знижують витрати, вдосконалюють  процес обслуговування, підвищують ефективність роботи окремих підрозділів та готелю в цілому.

Ми відокремили чотири види інновацій, що мають місце в  готельному бізнесі: продуктові, маркетингові, ресурсні та організаційні (рис. 1). 

 

Рис. 1. Види інновацій в  готельному бізнесі 

 

Продуктові інновації  спрямовані на створення нових послуг та впровадження нових технологій обслуговування: застосування сучасних клінінгових  технологій (дозування миючих засобів, низькотемпературна побутова хімія); встановлення енергозберігаючих технологій (автоматичні  системи опалення, вентиляції та подачі води); використання екологічних матеріалів (постільна білизна з антибактеріальними і бактерицидними властивостями); ароматехнологія  тощо.

Маркетингові інновації  пов’язані з появою технологій дистрибуції  в електронних системах бронювання, що дозволяють в режимі on- line керувати процесом бронювання.

Ресурсні інновації передбачають застосування електронної системи  управління готелем та системи планування ресурсів підприємства.

Організаційні інновації  пов'язані з розвитком готельного підприємства в системі та структурі  управління: новітні методики навчання персоналу, купівля готельної франшизи , створення власної готельної  мережі тощо.

В економічній літературі виділяють шість типів інноваційних стратегій підприємства: наступальна, захисна, імітаційна, залежна, традиційна, стратегія «ніші» [1; 3; 4].

Наступальна стратегія пов'язана  з прагненням підприємства досягти  технічного й ринкового лідерства  шляхом створення та впровадження нових  товарів та послуг. Така стратегія  передбачає постійну орієнтацію підприємства на світові досягнення науки й  техніки, наявність наукових розробок, що фінансуються та здійснюються самим  підприємством, швидке реагування та пристосування  до нових технологічних можливостей.

Захисна стратегія спрямована на утримання конкурентної позиції  підприємства на існуючих ринках. Даної  стратегії дотримується більшість  підприємств, які уникають надмірного ризику. Вони прагнуть рухатися на крок позаду від «новаторів» та впроваджують інновації, лише заздалегідь впевнившись  у їх перспективності.

Імітаційна стратегія використовується підприємствами, які не є піонерами у випуску на ринок тих або інших нововведень, але прилучилися до їх виробництва, придбавши у фірми-піонера ліцензію. Деколи імітація може відбуватися й без дозволу фірм-лідерів, тобто піратським способом.

Залежна стратегія відзначається  тим, що характер інноваційних змін на підприємстві залежить від політики інших фірм, які виступають як основні  у коопераційних технологічних  зв'язках. «Залежні» підприємства не роблять самостійних спроб змінити  свою продукцію, оскільки вони тісно  пов'язані з вимогами, що висуває  до неї провідне підприємство.

Стратегія «ніші» є реакцією керівництва на зовнішні сигнали ринку чи інституційного середовища. Інноваційна діяльність тут полягає у пошуку інформації щодо можливостей знаходження особливих ніш на існуючих ринках товарів та послуг, що мають споживача з нетиповим, але значущим різновидом потреб.

Традиційна стратегія  передбачає вдосконалення форм обслуговування існуючої продукції, тому їй також притаманні риси інноваційної поведінки. Виробництво товарів стає традиційним внаслідок закріплення за ним певних інноваційних форм на тривалий період його «життєвого циклу». Тому, якщо підприємство на підставі ретельного аналізу ринкової ситуації та стану конкурентів цілком впевнено у сталості ринку та споживчих перевагах своєї продукції, воно може свідомо дотримуватися традиційної стратегії. На наш погляд, саме традиційну інноваційну стратегію розвитку обирає переважна більшість вітчизняних готельних підприємств, намагаючись постійно вдосконалювати якість обслуговування.

Обґрунтовуючи той чи інший  варіант інноваційної стратегії, необхідно  враховувати й те, що вона має  відповідати загальній стратегії  розвитку готелю, бути прийнятною для  нього за рівнем ризику й передбачати  готовність ринку до сприйняття нововведення.

Отже, в умовах жорсткої конкуренції  готелі змушені шукати нові шляхи  підвищення привабливості та доступності  своїх послуг. Недооцінка інноваційного  управління в діяльності вітчизняних  готельних підприємств призвела до зниження рівня їх конкурентоспроможності, порушення принципів і методів  управління, зниження якості готельних  послуг. Інновації виступають в якості стимулу для подальшого розвитку готельного бізнесу, дають змогу  підприємствам не тільки займати  лідируючі положення у своїх  ринкових сегментах, але й відповідати  світовим стандартам готельного обслуговування.

 

Список використаних джерел:

1.  Інноваційний менеджмент: навч . посібник / Н.В. Краснокутська . – К.: КНЕУ, 2003. – 504 с.

2.  Новиков В.С. Инновации в туризме / В.С. Новиков. – М.: ИЦ « Академия », 2007. – 208 с.

3.   Управління інноваціями в сучасній організації / під ред. В.А. Євтушевського . – К.: Ніч лава, 2006. – 359 с.

4.   Федулова Л.І. Менеджмент організацій / Л.І. Федулова. – К.: Лібра , 2007. – 484 с.

 

3.2. Впровадження  закордонного досвіду в Україні.

 

Готельний бізнес в Західній Європі має розвинені традиції. З  давніх часів цей регіон з його численними пам'ятниками культури представляв  інтерес для мандрівників. Сучасна  система управління готельним комплексом є свого роду моделлю, зразком  для початківців отельеров і  для тих, хто знаходиться на початку  шляху розвитку власного готельного бізнесу.

У сучасній Європі практично  не залишилося готелів, що знаходяться  в державній або муніципальній  власності. Найчастіше власниками готелів  є приватні особи, які або самі займаються управлінням, або передають  свій бізнес в довірче управління.

Лінійна система управління готельним комплексом - найбільш стара  система, яка присутня в історії  розвитку готельної індустрії кожної держави. Вона склалася в період розвитку туризму в Європі і зберегла риси і традиції тих часів.

Як правило, готелі, керовані по цій системі, мають невелику місткість - не більше 50 номерів і невелика площа - 300-400 к в . м . Вони розташовані  в непопулярних місцях з невеликою  відвідуваністю туристів або там, де зважаючи на обмеженість території  і специфічності місцевості важко  організувати будівництво сучасного  готелю (наприклад, готельні будиночки  в заповідниках).

Найчастіше управління готелями цього типу - сімейний бізнес, що передається  з покоління в покоління і  невеликий стабільний дохід, що приносить. У такому готелі працює не більше 10-15 чоловік.

Ці готелі привабливі для  особливих клієнтів - для тих, хто  хоче відволіктися від метушні і  багатолюдності міста і за невеликі гроші відчути теплоту домашнього затишку. Проте тут відсутні сучасні  системи обслуговування туристів, розгалужена  інфраструктура розваг. Сучасні глобальні  туристські організації цінують  подібного роду готелю за їх самобутність і, співробітничавши з ними, не намагаються  проводити модернізацію.

Повносервісна система управління готельним комплексом, яка успішно  розвивається в сучасних умовах, надає  туристам повний комплекс туристських  послуг. Тут клієнт може не лише комфортно  відпочити, але і отримати повноцінне, різноманітне живлення, організувати культурний відпочинок, скористатися оздоровлюючими процедурами і тому подібне. Саме у такого роду готелях  уперше з'явилися нині найпоширеніші  системи - модулі для резервування. Служби "ресепшн" (обслуговування туристів) і "billing" (прийому замовлень) давно вже стали звичними в  роботі сучасних готелів.

Основні характеристики цієї системи організації готельного бізнесу :

- - масштабність - готелі будуються для розміщення великого числа туристів (не менше 200);

- - має в розпорядженні в місцях високої відвідуваності туристів - сприятливих природно-кліматичних зонах і містах, насичених пам'ятниками історії і культури;

- - розгалужена інфраструктура обслуговування - наявність розвиненої транспортної системи, торговельної системи, забезпеченість готелями;

- - численний персонал;

- - увесь комплекс туристських послуг;

- - відповідність сучасним стандартам обслуговування туристів.

Ця система, досить гнучка і пристосована для модернізації, являється базовій для процесу  інтеграції в масштабнішу систему  туристського обслуговування (готелі привабливі в інвестиційному плані  для світових лідерів туристського бізнесу, і багато хто з них  піддається процедурам об'єднання і  франчайзингу).

Один з варіантів реорганізації  цієї системи готельного бізнесу - система "организуй-продавай-управляй". Її поява обумовлена необхідністю готелів  виживати в умовах жорсткої конкуренції, коли не вистачає засобів для модернізації і розвитку. У такій ситуації функціонуючий  готель продається новому хазяїну з  правом управління колишніми власниками. В результаті готель отримує необхідні  для розвитку інвестиції, а управляє їм той, хто краще за усіх знає специфіку, проблеми і в той же час зацікавлений в його модернізації. Через такого роду процедуру пройшли багато готелів  Західної Європи, і сьогодні вони є  лідерами світового готельного бізнесу.

У корпорації "Марриотт" вдало застосовують схему "беремо кредит-строим отель-продаем готель инвестору-заключаем довгостроковий контракт на управління готелем". У 1973 р. корпорація "Марриотт Корпорейшн" підписала перший контракт на управління, а з 1978 р. методично розпродавала свої готелі, орієнтуючись виключно на їх управління. Зараз "Марриотт" володіє  лише одним готелем з кожної сотні, що входить в корпорацію. У 1980 р. почалася робота над новою концепцією розвитку готельного комплексу Courtyard by Marriott, яка  вже через 2 року перевернула уявлення про те, якими мають бути економічні готелі для бізнес-мандрівників.

Системи градації. Розвиток повносервісної системи організації  готельного комплексу спровокував  появу системи градації готелів, призначеної для ідентифікації  якості обслуговування туристів. Організації, що регламентують діяльність готелів, привласнюють категорію готелям, гостьовим  і фермерським будиночкам, ретельно проінспектувавши їх якість, яка підтверджується  в ході щорічних перевірок. Готелі, що отримали високу оцінку, гарантують високу якість обслуговування, сучасний дизайн. Наприклад, Радий з туризму Уэллса використовує наступну систему градації : об виняткові умови проживання; об чудові умови проживання;

- - дуже хороші умови проживання;

- - хороші умови проживання, відповідні хорошій якості.

При цьому ферми пропонують гостьові будинки або проживання типу В&В (Bed & Breakfast) - "нічліг і  сніданок".

Приведена система градації використовується в сучасній системі  організації готельного комплексу. Для неї характерні:

- - масштабність - можливість одночасно обслуговувати велике число туристів;

- - розгалуженість - включає цілі туристські комплекси, іноді поширюється на території різних країн;

- - наявність повного комплексу туристських послуг;

- - універсальність - готелі пристосовані під вимоги туристів з різним рівнем платоспроможності і різною цільовою орієнтацією подорожі;

- - гнучкість - структура управління легко піддається зміні і модернізації;

- - відповідність вимогам ринку - устаткування і рівень обслуговування відповідають європейським стандартам якості обслуговування туристів, підтверджені сертифікатами і іншими документами;

- - використання сучасних технологій обслуговування, які дозволяють контролювати і оптимізувати більшість готельних операцій, тим самим підвищуючи і якість обслуговування, і рентабельність готелю.

Структура управління в західноєвропейських  готелях стандартна:

- - general administrator або director - є юридичним представником готелю, здійснює контроль за роботою персоналу, займається стратегічним плануванням, укладає договори про співпрацю з туристськими посередниками, здійснює прийом персоналу на роботу та ін.;

- - адміністратор - друга особа в готелі: координує діяльність персоналу, уявляє звіти про роботу персоналу, виконує обов'язки general administrator в його відсутність, займається організацією корпоративних свят і заходів, керує іншими службами готелю;

- - accounter (економіст) - займається оформленням фінансово-економічних операцій і представляє звіти в контролюючі органи; про менеджери - очолюють управління середнього рівня різних напрямів, наприклад службу по управлінню персоналом, службу маркетингу, службу культурно-розважального обслуговування, технічну службу, ресторан (служба готельного живлення) і тому подібне; про виконавці - ті, хто безпосередньо займається обслуговуванням туристів (швейцари, портьє, покоївки, аніматори, метрдотелі, кухарі, офіціанти і тому подібне).

У зв'язку з розвитком  індустрії туризму і виявленням нових потреб клієнтів стали з'являтися нові туристські професії - менеджер по роботі з VIP -клиентами, фахівець з національної культури та ін.