План дій щодо реалізації стратегії розвитку туризму в Чернівецькій області

1.2. Ресурсні чинники розвитку туризму в Чернівецькій області

1.2.1. Природні чинники розвитку туризму в Чернівецькій області

Рельєф Чернівецької області

Рельєф Чернівецької області складний і контрастний. Тут на порівняно  невеликій площі зосереджено  такі типи рельєфу як рівнинний, передгірний і гірський. Ці типи на території області утворюють три райони: Прут-Дністровську рівнину, Передкарпатське передгір’я, Буковинські Карпати. Така строкатість земної поверхні зумовлена розміщенням краю на стику двох великих тектонічних структур Східноєвропейської платформи, яка своєю південно-західною окраїною – Волино-Подільською плитою занурюється у передгірний прогин і переходить у Карпатську складчасту геосинкліналь. Завдяки цьому Прут-Дністровське межиріччя разом з лівобережною частиною Чернівців належить до Східноєвропейської рівнинної країни, а все інше з правого берега Прута і основна частина обласного центру – до Карпатської гірсько-складчастої країни.

Прут-Дністровське рівнинно-горбисте лісостепове межиріччя розташоване в північній частині області в межах Подільської плити. На нього припадає 50% площі Чернівецької області, пересічні висоти тут сягають до 230 м. На загальному рівнинному фоні піднімається вкрита лісом Хотинська височина з найвищою для рівнинної частини України точкою – 515 м на горі Берда. На захід від цієї височини знаходиться Заставнівська частина Прут-Дністровського вододілу, з численними карстовими западинами та підземними порожнинами. В Кельменецькій частині рівнини піднімаються «Шишкові горби» – це тригрядовий ланцюг окремих шишкоподібних горбів конічної форми висотою 15–20 м, які утворилися внаслідок руйнування природними процесами бар’єрного рифу органічного походження теплого міоценового моря. Південний (прутський) схил межирічної рівнини довгий, виположений і густо порізаний річковими долинами – притоками Прута.

З півночі межирічної рівнини протікає річка Дністер. Долина Дністра вузька каньйоноподібна, адже у своїй середній течії річка перетинає південно-західну  частину Подільської плити і  утворює надзвичайно мальовничий каньйон із стрімкими схилами та глибиною врізання від 60 до 130 м. Дністровський каньйон є одним із семи чудес природи України. Тут знаходяться відомі у всьому світі відслонення, так звані стінки, що містять у собі давні скам’янілі рештки флори і фауни, яким близько 500 мільйонів років. Протікаючи Чернівецькою областю Дністер утворює два мальовничих меандрових вузли: Перебиківський і Вороновицький.

Передкарпатське первісно лісо-лучне горбисто-грядове передгір’я займає 32% площі Чернівецької області, складається з горбисто-грядових форм рельєфу з пересічними висотами понад 350 м. Тут протікають праві притоки р. Прут, а також річки Черемош, Сірет, які ускладнюють рельєф своїми долинами. Чергування широких долин і вузьких вододілів в інтервалі висот від 125 до 537 м над рівнем моря створює різноманітність і строкатість як земної поверхні, так і ландшафтів на порівняно невеликій території (протяжність з заходу на схід – 85,5 км, а з півночі на південь 49,3 км). У Передкарпатському передгір’ї виділяється Чернівецька височина з максимальними висотами понад 500 м, де величним кам’яним конусом височить вкрита лісом гора Цецино (537 м). Ближче до крайового хребта Буковинських Карпат земна поверхня набуває вигляду дрібногорбистої підгірної височини з висотами понад 500 м.

Буковинські Карпати. Вкрита лісом гірська система, яка знаходиться на південному заході області і простягається майже паралельними хребтами з північного заходу на південний схід. На неї припадає 18% площі, пересічні висоти тут сягають 900 м. Із передгірською частиною області контактує гарно виражена смуга зовнішнього низькогір’я крайових Карпат (хребти Куриків, Баньків, Смидоватий) з пересічними висотами 700–1000 м, за яким здіймається вал зовнішнього середньогір’я Скибових Карпат (хребти Травієн, Чіохелька, Ракова, Букова, Чимирна, Магура) з вершинами до 1377 м у невеличкому пасмі Довгий грунь. Північно-східні схили, як правило, круті і обривисті, південно-західні – пологіші і довші. Тут розташовані зручні перевали Німчич (586 м) і Шурдин (1173 м). Неподалік від перевалу Німчич знаходяться найцікавіші пам’ятки природи Буковинських Карпат: печера Олекси Довбуша – відважного народного ватажка 30–40 років XVIII ст.; дивовижні скельні утворення Соколине око та Протяте Каміння; річка Смугарів з Буковинськими водоспадами. Там, де хребет Ракова прорізає річка Путила, височіє скеля Кам’яна Багачка, або Заклята скеля, про яку на Путильщині дотепер живе легенда.

Середню смугу займає зона внутрішнього Путильського низькогір’я, найщільніше  заселена і найбільш освоєна у Буковинських Карпатах; тут висоти становлять 800–1000 м, інколи сягають 1100 м. З південного заходу їх оторочує могутній вал хребта Максимець та Штивйора (вершини до 1428 м), асиметричний з крутими північними схилами та опуклими вершинами. Тут, біля підніжжя гори Творелець, на висоті 1025 м розташувалось озеро Гірське око, яке має форму загадкової намистини в обіймах вічнозелених ялин. Ще південніше височіють найбільші вершини Буковини у пасмі Томнатик – гори Томнатик і Яровиця (1574 м). Це зона внутрішнього середньогір’я.

Нарешті, на крайньому південному заході, немовби в улоговині, простягнувся загадковий хребет Чорний діл з найвищими  вершинами Великий та Малий Камені, Чорний діл з висотами понад 1400 м. Тут є що шукати шанувальникам  мінералів і красивого каміння. Чорний діл – це Буковинський Урал.

Клімат Чернівецької області

Кліматичні умови Чернівецької області в поєднанні з особливостями  рельєфу і гідрологічними ресурсами  створюють умови для розвитку спортивних і водних видів туризму.

Клімат краю визначається як помірно  континентальний, м’який і вологий з вираженими сезонами та комфортними періодами не менше 3 місяців як для літнього, так і зимового відпочинку. За даними метеостанції (Чернівці) середньорічна температура повітря становить +7,9°С, найнижча вона у січні (-4,9°С), найвища – в липні (+18,7°С). Зима в середньому настає 28 листопада, а закінчується 9 березня; літо починається 20 травня, а закінчується 10 вересня. У середньому за рік у Чернівцях випадає 660 мм атмосферних опадів, найменше – у жовтні та січні–лютому, найбільше – у червні–липні. Щороку у зимовий період утворюється сніговий покрив, проте його висота незначна.

В зимовий період найхолоднішим місяцем є січень, середні температури якого на рівнині становлять -5°С морозу (Чернівці), а у горах – близько -7,6°С (Селятин). На висотах понад 1200 м середні температури опускаються нижче -10°С. Як правило, сильні морози з температурами нижче 15°-20°С тримаються недовго і трапляються лише при надходженні холодних арктичних мас повітря. Характерними для Буковинської зими є часті й тривалі відлиги. У середньому в січні та лютому на рівнинній частині області половину всіх днів становлять дні з відлигами, а у грудні – 2/3. За зиму сніговий покрив декілька разів може зникати й заново утворюватись, а в окремі, особливо теплі зими на рівнині він навіть не формується. У гірських же районах він формується регулярно, однак велике значення відіграє експозиція схилів. Звичною є ситуація, коли після снігопадів північні схили вкриваються 0,5–1,25 – метровою білою ковдрою, в той час як на південних сніг не затримується й на декілька днів.

Взимку на території області  випадає опадів майже втричі менше, ніж влітку. За весь холодний період (грудень–березень) на сході Чернівецької області випадає менше ніж 125 мм опадів, у центральній частині – 125–150 мм, в передгір’ях – 175–200 мм, а в горах – 250–300 мм і більше. У грудні, січні, лютому і навіть у березні опади випадають переважно у вигляді снігу. Сніговий покрив встановлюється в рівнинних районах області пересічно в кінці грудня, а в горах – уже в першій декаді грудня. Руйнування снігового покриву спостерігається пересічно на початку березня в рівнинних районах і в середині березня – в горах. Висота снігового покриву пересічно сягає на рівнині 20–25 см, в передгір’ях – до 40 см, в горах – до 50–125 см і більше.

Літо в Чернівецькій області помірно тепле. Пересічна місячна температура повітря протягом літа особливо не змінюється. У червні вона становить на сході 18°С, в центральній частині – 16°–17°С, а в горах і передгір’ях – 14°–10°С; у липні – відповідно 19°С, 16°–19°С, 15°С. У серпні лише в горах пересічна місячна температура повітря знижується на 2°С, а на решті території залишається такою, як і в липні. Найбільш сприятливим для літніх видів відпочинку є рівнинні території, зокрема Подністров’я, де кількість комфортних днів з середньодобовими температурами від +14 до +22°С доходить до 150, у передгір’ях 130–150, в горах 50–70 днів (з ІІІ декади липня до серпня).

У теплий період року на території  області випадає найбільша кількість  опадів, зокрема, менше 400 мм на сході і до 700 мм і більше на південному заході. Особливо рясні дощі випадають з червня по серпень у горах, де кількість днів з опадами може сягати 52.

Осінь на території Чернівецької області за характером погоди поділяється на два періоди. В першому періоді (першій половині) осені на рівнині протягом вересня і двох декад жовтня зберігається тепла, суха і переважно малохмарна погода, а в другій половині – прохолодна з частими приморозками, хмарним небом, туманами і слабкими опадами протягом останньої декади жовтня і всього листопада. У горах ця друга половина осені наступає майже на місяць раніше. Пересічна місячна температура повітря у вересні в межах Чернівецької області змінюється від понад 14°С на сході до 9°–7°С на південному заході, у жовтні – відповідно від понад 8°С до 4°–7°С і у листопаді – від 1°–2°С тепла до 0°–1°С морозу.

Весна за пересічними багаторічними даними в рівнинній частині Чернівецької області наступає на тиждень пізніше початку березня, а в горах – лише в кінці березня, хоча протягом весняного періоду відбувається швидке підвищення пересічних місячних температур повітря. Якщо у березні вона в рівнинних місцевостях становить 1°–2°С, в передгір’ях – 0°С, а в горах ще близька до -1°С, то у квітні на рівнині пересічна місячна температура повітря зростає до 7°–8°С, в передгір’ях – до 5°–6°С, в горах – до 2°–4°С тепла. У травні ж вона на рівнині вже сягає понад 14°С, в передгір’ях – 11°–13°С, а в гірських місцевостях – 7°–10°С.

Водні ресурси Чернівецької області

В Чернівецькій області нараховується 75 річок довжиною понад 10 км кожна. Найбільші з поміж них: Дністер, який має довжину в межах області 272 км, Прут – 128 км, Сірет – 113 км. До великих річок гірського характеру належить Черемош. Глибокі долини, звивистість русел, швидка течія, нестійкий водний режим, наявність бистрин і перекатів придають особливу своєрідність гірським річкам Буковини, і хоча, в основному, вони малосприятливі для масового відпочинку, проте існують широкі можливості для організації маршрутів водноспортивного та екстремального туризму. Інші річки (окрім гірських) придатні для купання і відпочинку біля водойм.

Найатрактивнішим водним об’єктом Чернівецької області є річка  Дністер, яка у своїй середній течії глибоко врізається у підвищений масив Подільського плато, утворюючи каньйоноподібну долину з частими звивинами і високими стрімкими берегами та глибиною врізання від 60 до 130 м. Ширина долини тут не перевищує 150–230 м. Русло річки дуже звивисте, на прямих та випуклих ділянках поворотів утворює зручні для купання пляжі з галькою. Його ширина змінюється у межах 60–200 м, а середні глибини становлять 1,5–3,5 м, Середня швидкість течії у межінь становить 0,5–0,8 м/с.

Від села Атаки розпочинається зона підпору Дністровського водосховища  де швидкість течії значно уповільнюється, а сама річка перетворюється на водосховище. Серед великих водосховищ України Дністровське наймолодше – воно почало працювати 7 червня 1987 року. Середня глибина складає 22 м, максимальна – 54 м, ширина – 800–1000 м, максимальна – 3700 м. Довжина по фарватеру складає, за різними джерелами, від 194 до 204 км.

Дністровське водосховище має  сприятливі водно-кліматичні умови  для літньої рекреації. Сприятливі погоди мають місце з березня  по жовтень. Найбільша кількість  днів з такою погодою спостерігається з травня по серпень, водночас й найменша кількість дискомфортних днів має місце у травні і серпні. Протягом цього періоду переважають комфортні й жаркі субкомфортні типи погоди. У найбільш жаркому місяці (липні) комфортність дещо погіршуються за рахунок підвищеної температури повітря. В середньому сприятливий період складає 146 днів, що становить 40% від загальної кількості днів у році.

Середній розподіл сприятливої  і несприятливої погод для  літньої рекреації в районі Дністровського водосховища

Найсприятливіші умови для відпочинку в серпні, оскільки в цей період можна купатися в річці Дністер, температура води в якій піднімається вище 25 °С, а кількість днів з опадами найменша за весь літній період, тобто рекреаційна діяльність в ці дні можлива без якихось обмежень.

Дністровський каньйон прихистив  велику кількість рослин, тварин і птахів. Чимало реліктових, ендемічних і рідкісних рослин занесено до Червоної книги України. У прибережних лісах водяться козулі, зайці, борсуки, лисиці, вепри, білки та інші тварини. На кам’яних схилах берегів і в чагарниках живуть ящірки, мідянки, вужі та ін. У каньйоні освоїлися десятки видів птахів: зозулі, соловейки, дятли, ластівки, дикі качки і гуси, сірі та білі чаплі, чорні лелеки, яструби тощо. У Дністрі живе 40 видів риб: короп, окунь, сом, марена, лящ, судак, щука, верховодка та ін. Велика кількість раків свідчить про екологічну чистоту дністровської води.

Мінералогічні ресурси  Чернівецької області

Мінералогічні ресурси Чернівецької області включають родовища мінеральних  вод та грязей. Лікувальні грязі виявлені поблизу с. Брусниця (Кіцманський район), с. Черешенька (Вижницький район) і с. Костинці (Сторожинецький район). В цілому на території Чернівецької області виявлено понад 300 мінеральних джерел; 60 родовищ мінеральних вод належать до типу «Іжевська», «Боржомі», «Мацеста» та «Нафтуся». Мінеральні води краю можна поділити на групи: хлоридно-натрієвого типу; сірководневі води; залізисті води; води різного мінерального складу (див. додаток 1).