Маркетинговий підхід до товару і товарної політики в ринкових умовах

На думку співробітників фірми „Туркул”, під час пішохідних маршрутів, велосипедних і лижних пробігів спеціально підготовлені гіди будуть ознайомлювати туристів із культурно-історичними пам’ятками та природними об’єктами, які включають пейзажі, парки, гори, річки, острови, флору та фауну, геологічні формування, райони, що є природнім середовищем для видів, які знаходяться під загрозою зникнення, природні регіони. Головна мета такого продукту – поєднання активного відпочинку з естетичною та пізнавальною насолодою.

ВИСНОВКИ

1. Маркетинг – це управлінська концепція, яка забезпечує рин­кову орієнтацію виробничо-збутової діяльності підприємства, а також система управління, яка передбачає скоординовану і спря­мовану на вивчення ринків збуту діяльність, пристосування ви­робництва до їхніх потреб, активного впливу на ринкові проце­си і споживачів з метою збільшення збуту й отримання високих прибутків.

2. Товарна політика в системі маркетингу охоплює: формування товарного асортименту відповідно до запиту спо­живачів; забезпечення конкурентоспроможності товарів; визначення товарних стратегій відповідно до стадії життєво­го циклу товарів; політику нововведень; визначення товарної марки, упаковки і сервісу; позиціювання товарів. Товарний асортимент характеризується: широтою (число асортиментних груп); глибиною (число позицій у кожній асортиментній групі); порівнюваністю (з погляду потреб, каналів збуту, цін тощо).

3. Під новим товаром, „новинкою” розуміється і товар іншого сорту, і товар, що недавно з’явився на ринку, й невідомий раніше товар (продукт, послуга). Така багатозначність поняття є відбиттям реально існуючої багатоманітності властивостей і характеристик нового товару. А. Романов виділяє такі чотири рівні новизни товару: зміна зовнішнього оформлення при дотриманні існуючих споживчих властивостей; часткова зміна споживчих властивостей за рахунок удосконалення основних технічних характеристик, але без принципових змін технології виготовлення; принципова зміна споживчих властивостей, що вносить суттєві зміни у спосіб задоволення відповідної потреби; поява товару, що немає аналогів.

4. Основним туристичним продуктом є комплексне обслуговування, тобто стандартний набір послуг, що продається туристам в одному „пакеті”. Туристичний продукт поряд із загальними характеристиками послуг (невідчутність, нерозривність виробництва та споживання, нездатність до збереження) має свої особливості: попит на туристичні послуги надзвичайно еластичний щодо рівня прибутку і цін, але багато в чому залежить також від політичних і соціальних умов; у зв'язку із сезонними коливаннями попиту присутній так званий феномен насичення;  пропозиція туристичних послуг відрізняється не гнучким виробництвом, оскільки цими послугами можна скористатися безпосередньо на місці; туристичний продукт створюється зусиллями багатьох підприємств, кожне з яких має власні методи роботи, специфічні потреби й різну комерційну мету; не можна досягнути високої якості туристичних послуг навіть за дрібних недоліків, оскільки обслуговування туристів складається саме із дрібниць. Особливості туристичного продукту істотно впливають на менеджмент та маркетинг у туризмі: управління туристичним підприємством, створення і просування туристичних продуктів та ін.

5. Основними складовими туристичного продукту, які                    регла­ментуються,  наприклад, угодою на туристичне обслуговування і путівкою, є: розміщення, харчування транспортні послуги,   екскурсійні послуги. Крім основних туристичних послуг, існують додаткові (екскурсії, які не ввійшли у перелік основних послуг, спортивно-оздоровчі, медичні, культурно-видовищні) й супутні (забезпечення сувенірною продукцією, туристичною символікою;  торговельне, валютно-кредитне, інформаційне та інше обслуговування; послуги спеціальних видів зв'язку, надання індивідуальних сейфів тощо).

6. Вибір ефективного туристського товарообігу реалізується через канали розподілу. Стимулювання учасників каналу розподілу чи кінцевих спожи­вачів здійснюється через інформаційні засоби: поштові відправлен­ня, газети, радіо, телебачення, персональний продаж, групові зустрічі. Об'єктом уваги, тобто потенційними покупцями туристичного продукту, можуть бути зацікавлені особи, посередники і торговий персонал фірми. Засоби стимулювання збуту щодо кожного з них, як правило, різні. У сфері послуг взагалі й туризмі зокрема, здебільшого створюється так званий „невидимий продукт” і порівняно мало „видимого”. Внаслі­док того, що споживання і виробництво часто відбуваються одно­часно, неможливо усунути зроблену помилку, поліпшити роботу, перевірити послугу заздалегідь до її надходження до споживача.

7. Умовою виживання виробників турпродукту та його                        роз­повсюджувачів, мірилом результативності їхньої господарської діяльності, економічного благополуччя країни виступає якість. До головних параметрів оцінки якості та споживної цінності туристичних послуг слід віднести показники, що визначають тех­нічну, функціональну та етичну якість окремих видів послуг і комплексного турпродукту та показники їхньої суспільно необхідної вартості.

8. Особливості маркетингової політики та шляхи підвищення конкурентоспроможності туристичного продукту ми проаналізували на прикладі туристичної фірми „Туркул”. На даному підприємстві обрали нові види туристичних послуг, які передбачають активні форми відпочинку (пішохідний, лижний (скітур), вело- та водний туризм). Поширення активних видів туризму, на думку співробітників „Туркула” є дуже перспективним напрямком діяльності підприємства. Адже левову частку вільного часу люди проводять біля телевізора або комп’ютера, що викликає загрозу розвиткові гіподинамії. Дуже важливим є той факт, що активні форми відпочинку можуть використовуватись у будь-яку пору року. Головні їх переваги – рух і спілкування з природою. Фірма пропонує сплави по гірських річках, інструктаж і політ на пароплані, „робінзонади”, а також новий для нашого регіону вид зимового відпочинку – скітур. Це подорож на спеціальних лижах, на яких кріплення і хутро дозволяє підніматися вверх по схилу та спускатися вниз звичайною слаломною технікою. Скітур кожний раз дарує насолоду промчатися новим схилом, нові краєвиди, відчуття свободи.

9. Суттєвою перевагою фірми „Туркул” перед конкурентами є постійний пошук нових видів і форм туристичного продукту, вдосконалення методів його просування. Серед  перспективних напрямів пожвавлення ринку туристичних послуг на підприємстві вважають розвиток молодіжного гостел-туризму, що набуває дедалі значного поширення в усьому світі. Для молоді різних країн гостели є найпопулярнішим і найдешевшим варіантом мешкання за межами своєї країни. Головною рисою, що відрізняє гос­тел від звичного готелю, є еконо­мічна складова – значно доступ­ніша вартість проживання плюс особлива атмосфера перебування, коли  щодня є можливість знайти нових друзів, пізнати нові культуру та традиції. У планах колективу „Туркула” передбачається також включення до пішохідних маршрутів, велосипедних і лижних пробігів елементів туризму спадщини, який набуває в усьому світі значної популярності. На думку співробітників фірми „Туркул”, під час пішохідних маршрутів, велосипедних і лижних пробігів спеціально підготовлені гіди будуть ознайомлювати туристів із культурно-історичними пам’ятками та природними об’єктами. Головна мета такого продукту – поєднання активного відпочинку з естетичною та пізнавальною насолодою.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України „Про туризм” вiд 15 вересня 1995 р. (із наступними змінами і доповненнями) //  Відомості Верховної Ради України. – 1995. –      № 31. – Ст. 241.

2. Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про туризм” від 18 листопада 2003 p. (зі змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 52. – Ст. 147.

3. Указ Президента України від 10 серпня 1999 р. „Про Основні на­прями розвитку туризму в Україні до 2010 року” // Офіційний вісник. – 1999. –       № 42. – Ст. 397.

4. Постанова Kабінету міністрів України „Про затвердження Державної програми розвитку туризму на 2002 – 2010 роки” від 29 квітня 2002 року             № 583 // Урядовий кур’єр. – 2002. – 7 травня.

5. Балабанова Л. В. Маркетинг: Підручник. – К.: Знання-Прес, 2004. –  645 с.

6. Балабанова Л. В. та ін. Маркетинговий менеджмент: Навч. посібник. – Донецьк: АСНА, 1998. – 146 с.

7. Бриггс С. Маркетинг в туризме. –  К.: Знання-Прес, 2005. – 358 с.

8. Войчак А. В. Маркетинговий менеджмент: Підручник. – К.: КНЕУ, 1998. – 268 с.

9. Ворст И., Ревентлоу П. Экономика фирмы: Учебник. – М. ЮНИТИ, 1994. – 416 с.

10. Восколович  Н. А. Маркетинг туристских услуг. – М.: Теис, 2002. –   167 с.

11. Гаврилюк С. П. Туристичне підприємство як суб'єкт конкуренції на ринку туристичних товарів і послуг в Україні // Проблеми інформатизації рекреаційної та туристичної діяльності в Україні: Перспективи культурного та економічного розвитку / Праці Міжнародного Конгресу. – Трускавець, 2000. –  С. 145 – 149.

12. Герасимчук В. И. Управление маркетингом. – К.: Либра, 1993. –   327 с.

13. Дурович А. П. Маркетинг в предпринимательской деятельности. – Минск: Финансы, учет, аудит, 1997. – 476 с.

14. Дурович А. П. Туристический бизнес,  маркетинг и реклама. –  Минск.: Новое знание, 2004. – 496 с.

15. Дурович А. П., Копанев А. С. Маркетинг в туризме. – Минск: Экономпресс, 1998. – 400 с.

16. Жолдак В. И., Квартальнов В. А. Менеджмент спорта и туризма. – М.: Совет­ский спорт, 2000. – 416 с.

17. Экономика предприятия: Учебник / Под ред. Н. А. Сафронова. – М.: ИНФРА-М, 1998. – 386 с.

18. Экспертиза потребительских свойств новых товаров. – М.: Экономика, 1991. – 385 с.

19. Калита П. Я., Омельянець С. М., Кузнєцов В. Ф. Політика якості в Україні //Наше право. – 2004. –  № 1. – С. 97 – 99.

20. Кардаш В. Я. Маркетингова товарна політика: Навч. посібник. – К,: КНЕУ, 1997. – 156 с.

21 Квартальнов В. А. Стратегический менеджмент в туризме: Современный опыт управления. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 287 с.

22. Квартальнов В. А. Туризм: теория и практика. – М.: Финансы и статистика, 1998. – 314 с.

23. Котлер Ф. Менеджмент. Маркетинг. – СПб.: Питер, 2000. – 887 с.

24. Котлер Ф. и др. Основы маркетинга. – СПб.: Изд. дом  „Вильямс”, 1998. – 1056 с.

25. Крачило М. П., Король О. Д. Функції та завдання туристичного маркетингу // Туристично-краєзнавчі дослідження: Збірник. –  К., 1999. – Вип. 2. – С. 192 – 197.

26. Любіцева О. О. Методика розробки турів. – К.: Альтерпрес, 2003. –    240 с.

27. Макшанцев Р. И. Менеджмент туризма. – Минск.: Новое издание, 2001. – 254 с.

28. Мальська М. П., Худо В. В., Цибух В. І. Основи туристичного бізнесу: Навч. посібник. – К.: ЦВЛ, 2004. – 272 с.

29. Маркетинг во внешнеэкономической деятельности: Терминологический словарь. – М.: Энциклопедия , 1992. – 371 с.

30. Маркетинг: Учебник / Под ред. А. Н. Романова. – М.: ЮНИТИ, 1996. – 560 с.

31. Молодіжний гостел-туризм // РІО. – 2007. – 6 жовт.

32. Назаренко Л. Ф. Выставка как инструмент маркетинга. – М.: Иформационно-издательский дом „Филинъ”, 1997. – 120 с.

33. Павленко А. Ф., Вовчак А. В. Маркетинг: Навч.-метод. посібник. – К.: КНЕУ, 2001. – 106 с.

34. Панкратов Ф. Г., Баженов Ю. К. Рекламная деятельность. – М: Информационно-внедренческий центр „Маркетинг”, 2000. – 364 с.

35. Папирян Г. А. Маркетинг в туризме. –  М.: Финансы и статистика, 2001. – 375 с.

36. Прауде В. Р., Білий О. Б. Маркетинг. – К.: Ваклер, 1994. – 256 с.

37. Роглєв Х. Й. Основи готельного бізнесу: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2005. – 408 с.

38. Сочка К. А. Туризм спадщини: перспективи розвитку на Закарпатті // Туризм спадщини в Західній Україні. – Ужгород: Ліра, 2001. – С. 17 – 25.

39. Чорненька Н. В. Організація туристичної індустрії: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2006. – 264 с.

40. Школа І. М. та ін. Менеджмент туристичної індустрії: Навч. посібник. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2005. – 596 с.

41. Янкевич В. С., Безрукова Н. Л. Маркетинг в гостиничной индустрии и туризме: российский и международный опыт. – М.: Финансы и статистика, 2003. – 416 с.

42. http://www.karpaty.com.ua.

43. http://www.skinet.ru/top/.

44. http://www.adrenalin.lviv.ua.

45. http://www.tourism-carpathian.com.ua.

ДОДАТОК А

Рис. 1. Класифікація туристичних маршрутів

ДОДАТОК Б

Рис. 2. Етапи розробки та затвердження маршруту

ДОДАТОК В

Рис. 3. Підготовка туру до реалізації

[1] Маркетинг: Учебник / Под ред. А. Н. Романова. – М.: ЮНИТИ, 1996. – С. 34.

[2] Прауде В. Р., Білий О. Б. Маркетинг. – К.: Ваклер, 1994. – С. 234.

[3] Балабанова Л. В. Маркетинг: Підручник. – К.: Знання-Прес, 2004. – С. 39.

[4] Балабанова Л. В. та ін. Маркетинговий менеджмент: Навч. посібник. – Донецьк: АСНА, 1998. –     С. 57.

[5] Павленко А. Ф., Вовчак А. В. Маркетинг: Навч.-метод. посібник. – К.: КНЕУ, 2001. – С. 45.

[6] Котлер Ф. Менеджмент. Маркетинг. – СПб.: Питер, 2000. – С. 407.

[7] Балабанова Л. В. Маркетинг. – С. 274.

[8] Котлер Ф. и др. Основы маркетинга. – СПб.: Изд. дом  „Вильямс”, 1998. – С. 654.

[9] Дурович А. П. Маркетинг в предпринимательской деятельности. – Минск: Финансы, учет, аудит, 1997. – С. 17.

[10] Кардаш В. Я. Маркетингова товарна політика: Навч. посібник. – К,: КНЕУ, 1997. – С. 61.

[1] Экспертиза потребительских свойств новых товаров. – М.: Экономика, 1991. – С. 29.

[2] Войчак А. В. Маркетинговий менеджмент: Підручник. – К.: КНЕУ, 1998. – С. 29.

[1] Маркетинг: Учебник / Под ред. А. Н. Романова. – М.: ЮНИТИ, 1996. – С. 149 – 150.

[1] Маркетинг во внешнеэкономической деятельности: Терминологический словарь. – М.: Энциклопедия , 1992. – С. 67.

[1] Герасимчук В. И. Управление маркетингом. – К.: Либра, 1993. – С. 262.

[11] Школа І. М. та ін. Менеджмент туристичної індустрії: Навч. посібник. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2005. – С. 173.

[12] Школа І. М. та ін. Менеджмент туристичної індустрії. – С. 176.

[13] Чорненька Н. В. Організація туристичної індустрії: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2006. – С. 71.

[14] Дурович А. П., Копанев А. С. Маркетинг в туризме. – Минск: Экономпресс, 1998. – С. 40.

[15] Жолдак В. И., Квартальнов В. А. Менеджмент спорта и туризма. – М.: Совет­ский спорт, 2000. – С. 41.

[16] Школа І. М. та ін. Менеджмент туристичної індустрії. – С. 180.

[17] Квартальнов В. А. Стратегический менеджмент в туризме: Современный опыт управления. – М.: Финансы и статистика, 2000. – С. 129.

[18] Квартальнов В. А. Туризм: теория и практика. – М.: Финансы и статистика, 1998. – С. 51.

[19] Крачило М. П., Король О. Д. Функції та завдання туристичного маркетингу // Туристично-краєзнавчі дослідження: Збірник. –  К., 1999. – Вип. 2. – С. 194.

[20] Чорненька Н. В. Організація туристичної індустрії. – С. 130.

[21] Роглєв Х. Й. Основи готельного бізнесу: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2005. – С. 73.

[22] Восколович  Н. А. Маркетинг туристских услуг. – М.: Теис, 2002. – С. 49.

[23] Чорненька Н. В. Організація туристичної індустрії. – С. 131.

[24] Макшанцев Р.И. Менеджмент туризма. – Минск.: Новое издание, 2001. – С. 127.

[25] Дурович А. П. Туристический бизнес,  маркетинг и реклама. –  Минск.: Новое знание, 2004. –        С. 64.

[26] Папирян Г. А. Маркетинг в туризме. – М.: Финансы и статистика, 2001. – С. 87.

[27] Янкевич В. С., Безрукова Н. Л. Маркетинг в гостиничной индустрии и туризме: российский и международный опыт. — М.: Финансы и статистика, 2003. – С. 269.

[2] Экономика предприятия: Учебник / Под ред. Н. А. Сафронова, - М., 1998. – С. 178.

[1] Ворст И., Ревентлоу П. Экономика фирмы: Учебник. – М., 1994. – С. 71.

[2] Калита П. Я., Омельянець С. М., Кузнєцов В. Ф. Політика якості в Україні //Наше право. – 2004. –  № 1. – С. 97.

[28] Бриггс С. Маркетинг в туризме. – К.: Знання-Прес, 2005. – С. 261.

[29] Молодіжний гостел-туризм // РІО. – 2007. – 6 жовт. – С. 17.

[30] Сочка К. А. Туризм спадщини: перспективи розвитку на Закарпатті // Туризм спадщини в Західній Україні. – Ужгород: Ліра, 2001. – С. 19.