Лекции по "Социологии туризма"

 

Складові елементи груп об'єднуються  в певні менші чи більші комплекси. Члени можуть об'єднуватись у кола, малі неформальні групи, вони створюють  професійні категорії, колективи, які  працюють на різних підприємствах, групуються довкола інститутів і т.д. Крім того, члени різняться між собою  особистими рисами, соціальними ролями, функціями, виконуваними від імені  групи, матеріальним становищем і т.ін.

 

Як більші, так і менші  групи, такі, наприклад, як великі об'єднання  чи відносно малі цільові групи (наприклад, спортивний клуб), мають складну  внутрішню будову. Іншими словами, складові елементи в групах можуть розміщуватися  та взаємовпорядковуватися по-різному. Мікроструктура - це розміщення індивідів, відносин, словом найменших складових  елементів. Макроструктура - це розміщення та взаємовпорядкування великих  складових елементів, таких як суспільні  класи, прошарки, категорії, великі об'єднання, великі інститути. Завдання соціології- описання можливих зразків мікро- та макроструктур, які проявляються в  різних типах груп. Однак нас цікавитиме саме мікроструктура.

 

У структурі туристичної  групи також є формальна і  неформальна структури. Водночас внаслідок  певної специфіки туристичної групи, в якій спільні (схожі) інтереси членів групи щодо відпочинку і розваг досягаються  завдяки комунікативній взаємодії  між ними, яка носить неформальний, міжособистісний характер, більш  вагомою в цих групах є саме неформальна структура. Отже, для  досліджень соціальних відносин (стосунків) в туристичній групі слід залучати разом із соціологією соціальну  психологію. Адже саме в соціальній психології вони зазвичай розглядаються  крізь міжособистісні стосунки неформальної структури6.

 

Основними об'єднувальними факторами  цих груп є почуття дружби, любові, симпатії, спільна справа.

 

Найбільшу увагу в соціології психології було приділено малій  групі, оскільки вона є основною соціальною мікросферою життя людини. Для  соціології туризму мала група також  є найбільш цікавою, оскільки туристична група є її різновидом.

 

Між людьми, що мають схожі  сподівання, легше встановлюються взаєморозуміння, симпатії. Відбувається їх зближення, об'єднання в так звану первинну групу. Ця група не має офіційної  структури, може бути непостійною за чисельністю та складом. Чим більша туристична група, тим більше утворюється  в ній малих груп. Виділенню  первинної групи сприяє територіальне  чи функціональне об'єднання: намет, човен, а іноді й банка консервів, яку видають для "перекусу".

 

Взаємовідносини між первинними групами, які входять до складу основної туристичної групи, можуть будуватись по-різному.

 

Насамперед у кожній малій  групі зазвичай відбувається протиставлення іншим на основі об'єднання своєї  групи, розподіл на "ми" та "вони". Таке розмежування - за наявності спільної єдиної мети та за збігом певних приватних  завдань та інтересів у різних груп - не заперечує співпраці між  ними. Продуктивній взаємодії малих  груп сприяє, по-перше, виникнення інтересу, уваги до інших груп чи окремих  їх представників і, по-друге, бажання  привернути увагу до себе, справити враження на інших. Визнання у колективі, зовнішній престиж- обов'язкова умова  внутрішнього групового благополуч¬чя.

 

Щоправда, група не завжди бореться за опінію: важливо, що за група  і хто її оцінює. Чим активніше  взаємне зацікавлення малих груп, тим вищий рівень взаємної поваги і тим активніше розвиваються міжгрупові контакти, тим менш небезпечним  є поява будь-яких суперечностей  чи зіткнення інтересів. Значно небезпечніше, якщо це відбувається на фоні нейтрального співіснування, коли малі групи виявляють  різну спрямованість, не мають спільних завдань і не відчувають інтересу одна до одної. В подібних умовах легко  може спалахнути антагонізм між групами  внаслідок зіткнення інтересів  чи в результаті непорозуміння (докладніше дивись у підрозділі про конфліктні ситуації).

 

Мала група - це група, учасники якої особисто знають один одного. Всі  хоч трохи вагомі соціальні групи  в житті людини - малі групи.Одним  із провідних факторів, що об'єднують  групу, є спільна діяльність та спільна  мета. Малу группу часто позначають як первинну, оскільки вона є найближчим середовищем формування особистості, що впливає на потреби, соціальну  активність та психологічний стан людини.

 

Планова туристична група  становить собою тимчасове та найчастіше цілком випадкове об'єднання  людей: путівку, тобто місце в  групі, отримує кожен учасник  на строк подорожі і незалежно  від інших членів групи. Лише іноді  люди їдуть уже сформованими компаніями. Випадковість підбору визначає цілком нестійкі середні норми, що встановлюються в такій групі. Сказане значною  мірою стосується і самодіяльної групи, що зібралася за оголошенням  у клубі туристів, чи яким-небудь іншим чином поєднаної незадовго  до подорожі і тільки заради даної  подорожі.

 

За рівнем розвитку виділяють  групи неорганізовані чи слабо організовані, з низьким індексом згуртованості: асоціації, дифузні групи та групи  високого рівня розвитку - колективи.

 

В асоціації відсутня об'єднуюча  спільна діяльність, що вимагає відповідної  організації, однак є певний рівень згуртованості, що визначається спілкуванням індивідів.

 

У дифузній групі відсутні і згуртованість, і організація, і спільна діяльність. У стані  дифузії (розсіювання) часто перебувають  групи в початковий період свого  існування, коли відсутні узгодженість дій і групові норми ще не вироблені.

 

Важливим показником рівня  розвитку групи є ціннісно-орієнтаційна єдність, що визначається рівнем збігу  позицій та оцінок її членів щодо спільної діяльності і важливих цінностей  групи.

 

Групи також розглядають  з погляду ставлення до соціуму: позитивного - просоціальні, чи негативного - асоціальні.

 

Будь-який колектив є добре  організованою просоціальною групою, оскільки орієнтований на користь суспільства. Організована ж асоціальна група  називається корпорацією, яка зазвичай характеризується відокремленістю, жорсткою централізацією та авторитарним управлінням, протиставленням своїх вузьких  інтересів суспільним (наприклад, добре  організована група злочинців).

 

Важливим інтегративним  показником самопочуття туриста  в групі є відчуття комфортності. Як відомо, в процесі соціалізації і виховання в суб'єкта розвивається характерологічна риса конформності чи нонконформізму. Ці риси можна назвати  характерологічними, оскільки вони багато в чому визначають поведінку особистості  та особливості її взаємодії з  іншими людьми в найближчій соціальній групі.

 

Конформність розглядається  також як механізм соціалізації. У  широкому психологічному розумінні  конформність - це залежність людини від  групи, її впливу на рішення, що приймає  людина, від її дій та відносин. Така залежність має різні ступені  вираженості - від повного підкорення індивіда групі до особистішої автономії. Конформізм може проявлятися не тільки в межах конкретної групи, але  і в межах суспільства, коли його тиск досягає такого високого ступеня, що люди бояться проявити свою індивідуальність і змінюють спосіб мислення у відповідності  до суспільних стандартів та ідеології. Таке відбувається за тоталітарних режимів, особливо якщо вони існують достатньо  тривалий період. Чим більше впливає  на індивіда група, тим сильніше в  ньому розвинений конформізм. Слабкий  вплив у групового тиску визначається як нонконформізм.

 

Нонконформізм не має нічого спільного з негативізмом (конформізмом навпаки). Оскільки негативізм виражається  у прагненні обов'язково діяти  всупереч правилам, то в цьому розумінні  людина залежить від групових норм.

 

Нонконформіст має свої, незалежні  погляди на явища навколишнього  світу і довіряє своїй думці. При цьому він з повагою  ставиться до думки інших людей, але діяти буде згідно зі своїми уявленнями про дійсність.

 

Цілком зрозуміло, що співіснування  і взаємодія незалежних та вільних  індивідів, нонконформістів, є достатньо  складним соціальним явищем, яке, зрештою, трапляється не так уже й рідко, як може видатися на перший погляд, оскільки чим вищий рівень культури людини, тим більше вона здатна бути нонконформістом. При цьому саме нонконформісти здатні реалізувати у своїх соціальних відносинах найбільш продуктивні стратегії  взаємодії - співпрацю і компроміс, уникаючи продуктивних стратегій пристосування  і суперництва.

 

 

Відносно адекватне розуміння  явищ навколишнього світу породжує правильні судження і висновки, які  підтверджуються соціальним досвідом суб'єкта. А. Маслоу пов'язував розвиток нонконформізму з такими рисами, як чесність і сміливість, оскільки бути готовим до незалежної позиції - це дуже нелегка поведінка, яка потребує певної відваги. Більшість людей  тією чи іншою мірою залежать від  групового тиску та впливу. Рівень цієї залежності варіюється в різних ситуаціях. Однак можна виділити об'єктивні фактори, що визначають рівень конформізму людини в групі.

 

По-перше, це характеристики самого індивіда, який піддається груповому  тиску: стать, вік, національність, інтелект, тривожність і т.д.

 

По-друге, це характеристики групи, яка є джерелом тиску: величина групи, ступінь одностайності, наявність  членів групи, які відхиляються від  загальної думки. Іноді достатньо  підтримки тільки одного члена групи, щоб рівень конформізму людини різко  знизився.

 

Третім фактором, що визначає рівень конформізму, є особливості  взаємозв'язку індивіда і групи (статус, ступінь прихильності до групи, рівень їх референтності).

 

І нарешті, зміст завдання, яке стоїть перед індивідом та групою, не може не позначитися на рівні  його конформізму. Чим більше людина зацікавлена у виконанні спільного  завдання, тим більше вона буде схильна  до групового тиску.

 

2.2 Соціальні статуси і  ролі в туристичній групі

 

Соціальні статуси і ролі особистості в соціології використовуються для виявлення рис і властивостей людини як реального суб'єкта життєдіяльності.

 

Соціальний статус визначається у соціології як становище індивіда або соціальної групи стосовно інших  індивідів, груп, яке пізнається за соціально значущими для даної  системи ознаками. У найзагаль  нішому розумінні соціальний статус особистості в суспільстві пов'язують, як правило, з віком, статтю, походженням, професією, сімейним станом.

 

Розрізняють такі види статусу: природжений (соціальне походження, стать, національність, раса) та надбаний (освіта, кваліфікація). Крім того, соціальний статус може бути офіційним або неофіційним. Офіційний має, як правило, офіційну основу -реальний внесок індивіда у  розвиток суспільства (наприклад, праця  інженера, вчителя). Втім, як свідчить досвід, часто неофіційний статус оцінюється певними категоріями людей вище, ніж офіційний.

 

Слід також відрізняти соціальний статус від статусу особистісного, тобто становища, що його займає індивід  як людська істота в первинній  групі (сім'ї, колі друзів, серед колег).

 

Соціальна роль. За соціальним статусом людина як член суспільства  виконує ту чи іншу роль. Соціальна  роль визначається в соціології як нормативний зразок поведінки індивіда, що займає певну соціальну позицію (у суспільстві, групі, організації) і виконує відповідні їй функції. Виконуючи ті чи інші соціальні ролі в суспільстві, одні з них індивід  має можливість вибирати вільно (роль матері, батька, жінки, чоловіка), інші йому дано незалежно від його волі і бажання (національність, раса).

 

У системі суспільних відносин соціальні функції постійно змінюються, однак певна міра їх стійкості  в життєдіяльності кожної окремої  людини, безумовно, існує. Так, збираючись у подорож, людина здобуває новий соціальний статус - "турист", який зберігається протягом усього походу, а для декого стає провідною соціальною функцією, стилем життя.

 

Доречно розглядати соціальну  роль як соціальну функцію, що має  втілення на рівні суспільної свідомості в експектаціях, нормах та санкціях і реалізується в соціальному  досвіді конкретної людини.

 

Cоціальні ролі несуть  функцію закріплення оптимальних  способів поведінки за певних  обставин, вироблених людством протягом  тривалого часу. Впорядкованість  буденного життя зумовлюється  послідовністю виконання людиною  тих чи інших соціальних ролей,  які пов'язані з правами та  обов'язками.

 

Обов 'язок - це те, що людина змушена робити, виходячи з соціальної ролі, незалежно від того, подобається  їй це чи ні. Дитина повинна навчатись  у школі, якщо вона учень; пасажиру необхідно  заплатити за проїзд у транспорті; батьки повинні турбуватися про  благополуччя своїх дітей і т.д.

 

Виконуючи свої обов'язки згідно з соціальною роллю, кожна людина має право висунути і свої вимоги до іншого. Обов 'язки завжди супроводжуються  правами.

 

Гармонія прав та обов'язків  передбачає оптимальне виконання соціальної ролі, порушення ж гармонізації, приводячи до домінування тільки обов'язків чи прав, може свідчити про  те, що соціальна роль не зовсім засвоєна або між людьми не існує згоди  щодо прав чи обов'язків.

 

За ступенями прояву виділяють  ролі:

 

* активні 

 

* латентні.

 

Активні ролі зумовлюються конкретною соціальною ситуацією і виконуються  в даний момент часу (вчитель на уроці).

 

Латентні не проявляються в актуальній ситуації, хоча суб'єкт  потенційно є носієм даної ролі (вчитель  удома). Оскільки кожна людина, як правило, входить у різні соціальні  групи, в яких не може перебувати одночасно, вона має більшу кількість латентних  соціальних ролей.