Лекции по "Социологии туризма"

 

Однак для окремого туриста  мета подорожування не є головним, визначальним елементом здійснення і забезпечення власної життєдіяльності. Ці функції для нього лежать за межами туризму і реалізуються у  професійній сфері, в якій працюють і здійснюють професійну діяльність люди, які тимчасово набули соціального  статусу туриста. Отже, вони не можуть бути віднесені до суб'єктів туристичної  діяльності, а мають розглядатись як суб'єкти туристичної поведінки. Туристична поведінка - сукупність рухів, актів, вчинків і дій, що здійснюються людиною в статусі туриста  і спрямовані на задоволення її потреб, що виникають і обумовлені участю в туристичній подорожі.

 

Таким чином, поняття "туристична діяльність "відображає професійну, трудову діяльність працівників  сфери туризму, тому при дослідженні  туристичної діяльності необхідно  враховувати наявність в ній  сутнісних ознак трудової діяльності. Під трудовою діяльністю соціологи  звичайно розуміють зумовлену різноманітними технічними, технологічними, організаційними  засобами і незалежну від суб'єктивних устремлінь індивідів і груп форму  їх доцільної професійної активності. Як бачимо, трудова діяльність відбиває відносно жорстко фіксований у часі та просторі ряд доцільних операцій і функцій, що здійснюються людьми, об'єднаними в трудові організації.

 

1.2 Структура та функції  туристичної діяльності

 

Туристична діяльність як процес, що здійснюється у просторі і часі, має певну протяжність  і певні часові рамки тривалості, а також певні складові елементи спеціального механізму здійснення туристичної діяльності. До основних складових, що у взаємодії утворюють  соціальний механізм діяльності, як з'ясовано  в попередньому підрозділі, належать потреби, мотиви, цілі, засоби, стимули  і результат. Отже, для розуміння  сутності туристичної діяльності необхідно  з'ясувати сутність і роль кожного  з елементів цієї діяльності. Оскільки суб'єктами туристичноїдіяльності  є професійні працівники, організатори туризму, менеджери, то йтиметься про  потреби, мотиви, стимули і цілі саме цієї категорії працівників.

 

Розглядаючи потреби в  туристичній діяльності, варто звернутися до методології визначення туризму  як однієї з галузей промисловості, як "індустрії туризму", в якій створюється певний туристичний  продукт, надаються різноманітні туристичні послуги і яка фокусується  на продажу цього продукту і послуг з метою отримання прибутку. Дослідник  В.О. Квартальнов приводить таке визначення: "туризм - це сукупність усіх видів бізнесу, які напряму  постачають товари та послуги для  сприяння бізнесу, задоволенням та розвагам далеко від звичного домашнього оточення''.

 

При цьому наголошується  на особливостях цієї сфери бізнесу:

 

1) реалізація продукту  туристичноїдіяльності відбувається "з рук в руки", що підвищує  значущість комунікативної складової  в туристичній діяльності;

 

2) цей бізнес тісно пов'язаний  з організацією розваг і задоволень, а мотивація туриста є визначальною  для маркетингу туризму, для  формування спектра туристичного  продукту і послуг, позиціювання  їх на ринку туристичного продукту.

 

Отже, потреби в туристичній  діяльності відрізняються від потреб туриста тим, що це потреби не в  розвагах і відпочинку, а в роботі у сфері туризму, яка має забезпечити  матеріальні засоби до існування  працівників та їх сімей.

 

Потреби в туристичній  діяльності об'єднують потреби двох видів: природні та соціальні. Природні потреби - це повсякденна нужда в  їжі, одязі, житлі. Саме вони спонукають людину працювати, заробляти кошти  для фінансування задоволення цих  життєзабезпечу-вальних потреб.

 

Соціальні потреби охоплюють  потребу людей в творчій, трудовій діяльності, соціально-економічній  активності, долученні до культурних цінностей, у самореалізації. Звичайно, туристична діяльність є простором  для задоволення потреб обох видів. Однак, враховуючи характер усієї діяльності як бізнесової, більш бажаним і  продуктивним є залучення до туристичної  діяльності працівників з домінуванням саме соціальних потреб, особливо в  творчій самореалізації і досягненні успіху. Адже найбільш відповідними характеру  туристичної діяльності є професії менеджера, комерсанта і підприємця. Саме на них лягає основний тягар  організації і продажу туристичного продукту і послуг.

 

Отже, мотивація туристичної  діяльності має бути орієнтована  на досягнення успіху туристичної організації  в задоволенні потреб туристів, в  ефективній роботі щодо створення і  реалізації туристичного продукту, товарів  та послуг. Цей орієнтир закладено  в мету туристичної діяльності.

 

Мета туристичної діяльності - це сукупність обґрунтованих орієнтирів і показників досягнень в цій  діяльності за певний проміжок часу. Зрозуміло, що для туристичної індустрії  ці орієнтири і показники носять економічний характер. Зокрема, показовим  і продуктивним в цьому контексті  є визначення М.Б. Біржакова. Ось  як він формулює головний, а саме найважливіший, економічний принцип  туризму: "Турист повинен приїхати в туристичний центр, придбати туристичні послуги, роботи і товари та виїхати  із країни у встановлений термін. Грошей бажано залишити якнайбільше, а виїхати - якнайскоріше. Турист повинен віддавати  туристичному центру гроші, а не вивезти  їх із нього, він повинен створити робоче місце саме місцевому жителю, а не зайняти його. Туристичні ресурси  повинні приносити туристичному центру гроші і славу".

 

На базі цього головного  принципу визначаються й інші основні  цілі туристичної діяльності:

 

* оздоровлення і відпочинок  громадян;

 

* експлуатація туристичних  ресурсів;

 

* політичні цілі-сприяння  миру і припинення конфліктів;

 

* гуманітарні цілі - чинник  сприяння взаєморозумінню, пізнанню  культур, підвищення поваги і  довіри між народами.

 

Зрозуміло, що ці цілі відображають масштаби туризму як галузі в глобальному  контексті. Для кожної країни, регіону, території вони слугують загальними орієнтирами і поповнюються цілями, що відображають особливості конкретних територіальних громад і суспільств.

 

Завершуючи розгляд структурних  елементів туристичної діяльності, звернемо увагу, що взаємодіють вони в процесі реалізації функцій  цієїдіяльності.

 

Поняття "функція"(від  лат. functio- виконання) щодо суспільних процесів розуміють, зазвичай, як обов'язки, коло діяльності, призначення, роль. Саме в  такому сенсі використовуватиметься  воно і в цій лекції.

 

основною функцією туристичної  діяльності слід вважати забезпечення оздоровлення і культурного збагачення людей шляхом створення належних умов для отримання задоволення  від відпочинку і розваг в туристичних  подорожах і розвитку для цього  туристичної галузі як простору для  реалізації потреб туристів.

 

У довідкових джерелах з туризмології склалося розуміння функцій туризму  як характеристик впливу сфери туризму  на суспільство в цілому та конкретних людей. Туризму властивий цілий  ряд функцій економічного, соціального, екологічного та гуманітарного характеру. До економічних функцій туризму  належать створення робочих місць, розвиток місцевої інфраструктури, збільшення надходжень до державного бюджету, збільшення валютних надходжень в країну та ін. Соціальні функції туризму включають  відновлення працездатності населення, раціональне використання робочого часу, забезпечення зайнятості та зростання  рівня життя місцевого населення. Серед функцій туризму, які носять соціально-гуманітарний характер, можна  виділити: виховну (формування почуття  колективізму, моральних та естетичних якостей); навчальну (закріплення та поповнення знань по краєзнавству, природознавству, топографії, історії, ознайомлення з культурою та традиціями країн та народів світу); оздоровчу (дотримання оптимального режиму навантаження, використання благотворного впливу природних факторів на стан організму, дотримання правил особистої та загальної  гігієни); екологічну (пов'язану із збереженням  та раціональним використанням природних, історико-культурних ресурсів, а також  фізичного та психологічного здоров'я  людини) та ін. До оздоровчих функцій  туризму належать також розвиток адаптаційних можливостей людського  організму, підтримання його на достатньо  високому рівні фізичної підготовки. Спортивна функція туризму складається  із створення бази загальної фізичної підготовки, а також спеціальної  підготовки для оволодіння туристською  технікою та досягнення максимальних результатів в туризмі.

 

Зазначимо, що ці функціїє загальними для туристичноїдіяльності будь-якого  масштабу - світового, окремої країни, підприємства і організаторів туризму. Водночас вони конкретизуються за змістом  і обсягом відповідно до кожного  рівня та виду туристичної діяльності.

 

1.3 Класифікація туристичної  діяльності

 

Виходячи з сутності основних видів людської діяльності, доречно  виділити перший, найбільш узагальнений рівень класифікації туристичної діяльності, який обіймає основні чотири її види: пізнавальну; перетворювальну; ціннісно-орієнтаційну та комунікативну.

 

Зазначимо, що всі ці найбільш узагальнені види взаємодіють між  собою в межах трудової туристичної  діяльності, яка має свою типологізацію. Для розробки типологізації туристичної  діяльності доречно використати  типологізацію за формами трудової поведінки (діяльності). Це такі форми: цільові; інноваційні; адаптивно-пристосувальні; церемоніально-суборди-наційні; характерологічні, невмотивовані і спонтанні; деструктивні. Розглянемо коротко кожну із цих  форм.

 

Цільові форми пов'язані  з реалізацією цілей, що:

 

* безпосередньо стосуються  виконання конкретних трудових  функцій на робочому місці  (функціональна діяльність);

 

* спрямовані на досягнення  певного рівня добробуту і  якості життя (економічна діяльність);

 

* здійснюються в процесі  організаційно-управлінської взаємодії  (організаційна діяльність);

 

* забезпечують чи спрямовані  на досягнення зміни професійних  кваліфікаційних та адміністративних  статусів (стратифікаційна діяльність).

 

Функціональна діяльність - це конкретна форма реалізації професійної  активності, зумовлена технологічним  алгоритмом робочого місця. Вона може розглядатися як фіксований ряд циклічно відтворюваних операцій, виконавських дій і поведінкових стереотипів. Пізнавальна діяльність суб'єкта не зачіпає реального буття об'єкта, а якщо і змінює його ідеально, то тільки для того, щоб фіксувати  його справжнє буття, проникнути в його глибини, пізнати його суть. Така пізнавальна  діяльність, в якій активність суб'єкта направлена на об'єкт, не модифікує  його, не руйнує і не реконструює, а  відображається ним і повертається до суб'єкта у вигляді знання про  цей об'єкт.

 

Об'єкти пізнавальної діяльності, як і перетворювальної, - суспільство, людина або сама особистість, яка  пізнає.

 

У перших трьох випадках пізнання виступає на црохрівнях. Перший -рівень практичного пізнання, на якому воно невідривно від практичної діяльності та зберігає свої результати в побутовій  свідо а також як когнітивно-понятійний образ професійних дій, що фіксує логічну і значеннєву структуру  трудового процесу. Залежно від  домінуючого елементу види професійної  діяльності розрізняються за переважанням у них розумових чи фізичних навантажень. В одному випадку превалюють інтелектуальні функції (інші компоненти виконують  допоміжну роль), в іншому - матеріально-практичні  операції з перетворенням речовин  природи.

 

Функціональна туристична діяльність обумовлена сукупністю професійних  дій у відповідності з колом  службових обов'язків працівників, які обіймають певні посади в  туристичній організації.

 

Економічна діяльність. Як відомо, орієнтація на результат завжди співвідноситься з кількістю  і якістю витрат людських ресурсів. Крім того, праця завжди зумовлена  системою соціальних норм і правил, які визначають рольову структуру  трудової поведінки, у тому числі  й у сфері економіки. Застосовуючи свої професійні здібності, індивід  звичайно орієнтується на оптимальний  баланс між витратами і їх компенсаціями, на баланс між найважливішими потребами  і способами їх задоволення. Стандартні форми та алгоритми поведінки  спрямовані на підтримку стійких  зв'язків обміну й рівноваги із соціально-виробничим середовищем.

 

Економічна туристична діяльність зорієнтована на забезпечення оптимального гарантованого доходу за формулою "максимум доходу ціною максимуму праці". Вона характеризується максимізацією  зусиль, витрат, вкладень і відповідними розмірами очікуваної вигоди, але  водночас - і певним ступенем ризику й можливих збитків. Гарантією успішного  здійснення такої економічної туристичної  діяльності є максимальне залучення  всіх працівників до управління діяльністю і до участі в розподілі зароблених прибутків.

 

Організаційна, або адміністративна, діяльність. У загальному вигляді  регулювання організаційної діяльності означає формування позитивної мотивації  членів організації на основі виявлення  функціональних і бажаних видів  поведінки, на основі ефективного її підкріплення (схвалення, винагорода). Регулювання організаційної діяльності означає спробу забезпечити більшу ясність і наочність стосовно того, наскільки мета і вчинки індивідів  відповідають цілям організації. Реалізація суб'єктами тих чи інших форм функціональної активності залежить від їх статусу, авторитету, рангу, влади, ресурсів, ступеня  ідентифікації з цілями організації.

 

Стратифікаційна діяльність характеризується такими цілями, як престижні  статуси й різноманітні зразки соціально-професійних  досягнень, а також відповідними засобами й методами. Вона реалізується в межах офіційних чи неофіційних  каналів соціальної мобільності.

 

Інноваційна діяльність пов'язана  з упровадженням нестандартних  рішень, які змітоють систему соціальних відносин на різних рівнях організації, характеризується якістю, масштабом  і глибиною змін у сформованій  системі інтересів і поведінкових стереотипів.

 

Інноваційна діяльність допускає ряд етапів, на першому з яких відбувається зміна установлених стереотипів, звичок і традицій, подолання стандартних, консервативних думок. Конкретні дії  суб'єкта починаються з констатації  необхідності реконструктивних змін у  виробничих структурах, із виявлення  тупикових ситуацій і суперечностей, які об'єктивно вимагають подолання.