Лекции по "Социологии туризма"

 

Адаптаційно-пристосувальна діяльність реалізується в процесі  активного пристосування працівника до нових професійних статусів, вимог  технологічного середовища, ролей "значущих цінностей", нарешті до системи  соціально-психологічної комунікації. Така діяльність виявляє себе у фазі первинного входження працівника у  виробничий процес, професійне середовище, колектив. У цьому випадку говорять про форсування професійних навичок, звичок і досвіду, а також про  засвоєння значущих цінностей та еталонів поведінки. Відбувається поступове  вростання людини у професійне й  соціальне середовище, формування чітко  визначеної лінії трудової діяльності.

 

Церемоніально-субординаційні форми трудової діяльності виявляються  на різних рівнях організаційної ієрархії, виконуючи ряд необхідних і додаткових функцій. Зокрема, вони забезпечують збереження, відтворення і передачу значущих цінностей, професійних традицій, звичаїв  і зразків поведінки; підтримують  стійкість та інтеграцію працівників  в організацію в цілому. Церемоніально-субординаційні форми пов'язані з реалізацією  службового, професійного і посадового етикету, виконанням формалізованих процедур організаційної, адміністративної та ділової взаємодії. Вони базуються  на об'єктивно заданій субординаційній  структурі професійного і посадового підпо¬рядкування, використовують форми  визнання збереження та підтримки авторитету влади і суб'єктів владних повноважень. Однак за певних умов може відбуватися  деформація таких форм поведінки, особливо якщо влада посади, статусу окремої  особистості трансформується в  систему офіційних і неофіційних  привілеїв, що не мають ні економічного, ні соціального виправдання.

 

Характерологічні форми  трудової діяльності залежать від зовнішнього  прояву тих чи інших особистіших  властивостей працівника, виступають їх (явною чи неявною) проекцією на зовнішнє оточення. Діапазон такого прояву різноманітний. Це може бути явно виражена поведінкова проекція характеру  людини, її емоцій і настроїв. У деяких випадках особистість може тиснути  на інших своїм вольовим темпераментом, демонструючи якості, до яких потрібно пристосовуватися, щоб не порушити оптимальних форм міжособистісної і ділової комунікації. Одним із різновидів характерологічної форми є спонтанна, невмотивована поведінка. Вона виникає, як правило, під дією сильних емоцій, тих чи інших дезінтегральних станів.

 

Деструктивні форми трудової діяльності - це вихід працівників  за межі статусно-рольових розписів, норм і дисциплінарних приписів трудового  процесу.

 

Розглянута методологія  класифікації і типологізації туристичної  діяльності утворюють підґрунтя  для диференщащі різновидів туристичних  робіт. Однак дотепер вона ще не використовується в соціології туризму через незавершеність процесу становлення останньої. В туризмології ж розглядаються  дві основні групи туристичних  робіт:

 

1) ті, що входять до структури  туристичної послуги;

 

2) ті, що існують за межами  цієї структури.

 

Розглядаючи першу групу  робіт, варто нагадати, що туристична послуга тут розуміється як сукупність цілеспрямованих дій у сфері  обслуговування, які орієнтовані  на забезпечення та задоволення потреб туриста або екскурсанта, що відповідають цілям туризму, характеру та спрямованості  туристичної послуги, туру, туристичного продукту, які не суперечать загальнолюдським принципам моралі та доброго порядку.

 

Обов'язковими в структурі  туристичних послуг можуть бути як мінімум дві - перевезення та ночівля. Крім того, до туристичних послуг належать: бронювання послуг, у т. ч. перевезення, розміщення та всі інші, оформлення дозвільних документів та частини інших  формальностей, всі види перевезень, зустрічі, проводи та трансфер, розміщення, харчування, екскурсії та атракції, медичний супровід та стра хування, послуги  гідів та перекладачів, а також  інше забезпечення. До складу групи  може бути входити керівник туристичної  групи, гід-перекладач, який іноді виконує  роль екскурсовода, якщо це не суперечить місцевим правилам організації екскурсій. Для бізнес-туристів можуть бути окремо надані послуги спеціаліста з  адаптації. Перелік послуг кожного  туру різний і визначається програмою, причому кожний вид цих послуг містить у собі безліч вхідних  елементів.

 

До другої групи зазвичай належать будь-які види робіт підприємств  туристичної індустрії та суміжних галузей, прямо або опосередковано спрямованих на задоволення потреб туристів в процесі туризму, однак  таких, які не належать до туристичних  послуг.

 

Це і послуги підприємств  банківської та фінансової галузі (обслуговування кредитних карт світових платіжних  систем, травелс-чеків), системи зв'язку, прокату автомобілів, бензоколонок, на яких без проблем автотурист може заправити бензином свою машину, ремонтні майстерні, де можна отримати технічне обслуговування і ремонт, послуги  підприємств суміжних сфер, наприклад  пральні, організації медичного  догляду nurzering, догляду за дітьми babi-sitting та ін. Важлива галузь - проявлення фотоплівок та друк фотознімків, ремонт фотоапаратів та фотокамер.

 

Невід'ємною частиною робіт, що супроводжують процес туризму, є  охорона. Працівники охорони (бажано непомітно) присутні в готелях, ресторанах, ігорних  закладах, музеях, на вулицях, супроводжують  групи туристів.

 

На завершення слід зазначити, що класифікація типологізації туристичної  діяльності ще тільки розпочинається і вимагає серйозних наукових досліджень у цьому напрямі.

 

Висновки

 

1. Туристична діяльність - це соціальна активність людей,  які працюють у туристичній  сфері, мають певний соціальний  статус у відповідності до  посади і соціальну роль, що  охоплює сукупність службових  обов'язків, а також отримують  заробітну плату за свою роботу.

 

2. Туристична діяльність  характеризується своєрідним ''функціональним  алгоритмом" виробництва і реалізації  туристичних послуг і туристичного  продукту, що за певних організаційно-технологічних  умов приводить до одержання  конкретного результату.

 

3. Суб'єктами туристичної  діяльності є професійні працівники, організатори туризму, менеджери,  підприємці.

 

4. До структури туристичної  діяльності включають: потреби,  мотиви, стимули, цілі і результати  туристичної діяльності.

 

5. Туристичній діяльності  притаманні економічні, соціальні,  соціально-гуманітарні, виховні,  освітні, оздоровчі, екологічні  та спортивні функції.

 

6. Туристичну діяльність  доречно класифікувати за трьома  рівнями:

 

1) загально-діяльнісному: пізнавальна,  перетворювальна, ціннісно-орієнтаційна  та комунікативна;

 

2) трудової діяльності: цільова,  інноваційна, адаптивна, церемоніально-субординаційна, характерологічна, невмотивована і  спонтанна, деструктивна;

 

3) туристичні роботи: в  структурі туристичних послуг  та за її межами.

 

l.4 Туристична господарча  організація: родові ознаки

 

Нагадаємо, що в попередній лекції виділено дві організаційні  форми суб'єктів активності в  туристичній сфері: туристична група - для реалізації туристичної поведінки  учасників подорожі, та туристична організація - для здійснення туристичної  діяльності працівниками туристичної  галузі з метою вироблення і продажу (реалізації) певного асортименту  туристичних товарів та послуг і  отримання прибутків. Отже, йтиметься  про господарчі організації в  туристичній сфері.

 

Поняття "туристична організація" ще не сформовано, в сучасній туризмології існують розбіжності в розумінні  сутнісних ознак та функцій господарчої  туристичної організації. Подекуди соціальну організацію в туристичній  галузі трактують у застарілій формі  «трудовий коллектив». Все це вимагає  звернутися до сутнісних ознак родового соціологічного поняття - "соціальна  організація", щоб з'ясувати особливості  прояву цих ознак в туристичній  соціальній організації.

 

Зазвичай у соціологічній  літературі термш "'організація" вживається щодо соціальних об'єктів  у трьох значеннях:

 

1) організацією може називатися  об'єднання інституціонального характеру,  що займає певне місце в  суспільстві і призначене для  вико нання окресленої функції  (тобто підприємство, орган влади,  добровільний союз тощо);

 

2) термін "організація"  може означати певну діяльність, яка розподіляє функції, налагоджує  стійкі зв'язки, координує тощо;

 

3) під "організацією" розуміють також характеристику  ступеня впорядкованості будь-якого  об'єкта.

 

Організація - це форма об'єднання  людей з метою досягнення певних результатів на засадах позаособистісних стосунків, відповідна система соціальних відносин, що орієнтується на досягнення спільних цілей, що має власні ресурси, внутрішню нормативну і статусну структури, в рамках якої члени організації  за відповідну винагороду виконують  відведені їм функції.

 

1.5 Характеристика туристичної  господарчої організації

 

Належність туристичних  організацій до класу господарчих  поширює на них всі сутнісні ознаки, специфічні характеристики господарчих  організацій.

 

Соціологічні дослідження  діяльності господарчих організацій  Дозволили виявити ці специфічні характеристики, а саме: тенденцію  до монополізму; прагнення до замкнутості; побудова позиційної ієрархії; підпорядкування  індивідів колективним інтересам; перетворення винагород у привілеї; стратифікація індивідів і групі. Розглянемо коротко кожну з них.

 

1. Потяг до монополізму  ресурсів та відвоювання відповідної  економічної ніші реалізується  шляхом контролю виробництва  чи реалізації переважної більшості  товарів і послуг певного виду, як вважають економісти, виходячи  з передумов однорідного ринку.

 

На думку соціологів, які  враховують, що реальний ринок даного про¬дукту розділений бар'єрами (в  тому числі й неекономічними) на відносно відособлені ринки, така ситуація значно спрощує шлях організації  до монополізму. Для цього туристичній  організації достатньо жорстко  закріпити за собою набір дефіцитних ресурсів виробництва туристичних  товарів та певних ринкових ніш з  надання туристичних послуг.

 

2. Побудова ієрархії притаманна  будь-якій господарчій організації,  але самі ієрархії за характером  не однакові. Розподіл місць і  вертикальна мобільність здійснюються  на трьох підставах: спадковість;  призначення зверху; висування знизу.  Самі ж місця в ієрархії  можуть набувати формальних рангів  і неформальних позицій.

 

Туристичним організаціям притаманні всі три підстави розподлу посад  та вертикальної мобільності. Хоча реальний авторитет, а нерідко і владні можливості багато в чому залежать від компетентності та лідерських можливостей  працівників.

 

3. Потяг до замкнутості  проявляється у забезпеченні  відносної закритості для сторонніх  агентів ринку капіталу чи  праці, ексклюзивності членства, які служать найбільш надійним  інструментом захисту ресурсів господарчої організації. Утрудненість входу означає неможливість вступу в організацію тільки за бажанням, без спеціальних зусиль для завоювання місця. Утрудненість виходу виражається в неможливості вільно залишити організацію без серйозних економічних чи статусних втрат.

 

4. Прагнення до підпорядкування  індивіда колективним інтересам.  Господарчі організації (хоча  й неоднаковою мірою) тяжіють  до якомога повнішого підпорядкування  членів своїм загальним цілям.  Причому субординація людини  чи групи починається часом  ще до вступу в організацію.  Доводиться "заслуговувати" членство  за допомогою протекції, через  учнівство (ходіння в кандидатах  і стажистах), відпрацьовування за  половину оплати, демонстрацію відданості, дисциплінованості, професійній  придатності. І лише після цього  людину допускають у ряди організації.

 

5. Перетворення винагород  у привілеї. Підкоряючи своїх  членів, організації за це забезпечують  останнім доступ до визначеного  набору винагород, що набувають  рис привілеїв. Під привілеями  мають на увазі не тільки  атрибути вшцоївлади(броньовані  машини, "кремлівські пайки"). Привілеїв  ширшому сенсі - це специфічний  спосіб розподілу винагород за  сам факт членства в організації,  безвідносно до початкового і  поточного економічного чи трудового  внеску.

 

6. Стратифікація індивідів  і груп. Практично всяка господарча  організація проводить ранжирування  своїх членів. Усередині її можна  знайти як мінімум три соціальні  прошарки:

 

* керівники, які мають  владу і всі доступні для  організації привілеї. Представники  цієї соціальної верстви займають  статусні позиції відповідно  до дії побудови ієрархії організацій;

 

* повноправні виконавці  (основна маса працівників), які  не мають формальної влади,  але мають доступ до якогось  обмеженого кола привілеїв. Соціальні  позиції у цій соціальній групі  заповнюються представниками, що  відповідають трьом необхідним  умовам;

 

* депривілейовані виконавці,  які не володіють ні владою, ні привілеями.

 

Зазначимо, що у туристичних  організаціях така стратифікація має  дещо прихований характер, щоб не втрачати імідж демократичної комунікації  в очах клієнтів. Разом з тим  узагальнена характеристика туристичної  господарчої організації тяжіє  до потрійної замкненості - відносно ресурсів, членів та благ, що виробляються. Ступінь і характер замкненості  господарчої організації щодо співвідношення видів ресурсів зумовлюється не тільки метою організації, а й умовами  її досягнення.

 

1.6 Механізми побудови  туристичної господарчої організації

 

Бурхливий розвиток туризму  в Україні, набуття цією сферою комерційного характеру в процесі створення  ринкової економіки призвело до деякої стихійності і хаотичності у  створенні туристичних господарчих  організацій.