Лекции по "Социологии туризма"

 

Процес усвідомлення людиною  потреби та виникнення відповідних  мотивів до дій визначається як мотивація. Зокрема, туристична мотивація - сукупність спонукань і стимулів, що змушують людину реалізувати свої рекреаційні  й інші потреби за допомогою туризму. Туристична мотивація може бути реалізована  людиною в широкому діапазоні  варіантів туристичного відпочинку залежно від темпераменту, захоплень, здоров'я, тривалості вільного часу, фінансових можливостей тощо.

 

Як зазначав М.Б. Біржаков, щось повинно служити потужним спонукальним мотивом до того, щоб людина тривалий час заощаджувала свої кошти, а потім  на короткий проміжок часу виїхала  зі свого дому на відпочинок та в  пошуках пригод й інтенсивно їх витратила  на розваги й відпочинок.

 

Основними спонукальними  мотивами туризму, що залучає іноземних  туристів, експерти вважають такі:

 

* ознайомлення з новою  культурою й способом життя,  їжею та зви¬чаями й вивчення  їх;

 

* ознайомлення з розвагами,  нічним життям, можливість відвідати  гарні ресторани, дансинги й  інші розважальні заклади;

 

* можливість ненадовго  змінити спосіб життя, витратити  вільно гроші, які збирали тривалий  період, хоч трошки відчути себе  людиною іншого, більш високого, рівня;

 

* зміна загальної обстановки, зняття стресу, відпочинок;

 

* відвідування театрів,  вистав, фестивалів, карнавалів;

 

* зустрічі з новими  цікавими людьми;

 

* вивчення умов для  потенційного бізнесу в даній  країні;

 

* шопінг-цілі;

 

* придбання сувенірів  і подарунків;

 

* відпочинок на морі, спорт;

 

* зимовий спорт і відпочинок;

 

* лікування, оздоровчі  цілі;

 

* релігійні цілі, паломництво;

 

* зустрічі з родичами  і друзями.

 

Для туристів різних країн  вибір мотивів залежить від їх фінансової спроможності.

 

За класифікацією В.О. Квартальнова, в основу якої покладено мету подорожі, виділяють такі мотиви: відпочинок, дозвілля, розваги, пізнання, спорт, лікування, паломництво, ділові зустрічі, гостьові зустрічі.

 

7. Діяльність, поведінка - строго скоординована система  дій людини, спрямованих на досягнення  об'єкта, що має задовольняти потреби.  Уся багатоманітність поведінки  та діяльності людини спрямо  вана на задоволення різних  потреб, а врешті-решт - на остаточний  результат функціонування людини  як багаторівневої живої системи,  на збереження та забезпечення  життя людини.

 

8. Задоволення потреби,  що спричинила неузгодження в  рівновазі системи "людина-середовище". Діяльність щодо задоволення  потреб спрямована на відновлення  динамічної рівноваги.

 

9. Завершення циклу - відновлення  порушеної рівноваги в системі  "людина-середовище". Задоволення  потреб сприяє нормалізації співвідношення  між зовнішнім та внутрішнім  середовищем людини і супроводжується  поверненням до початкової активності  мотиваційних центрів. Суб'єктивно  людина зазнає при цьому позитивних  емоцій і загального заспокоєння.

 

10. Тимчасовий спокій. Зі  стану активності, пов'язаної із  задоволенням даної потреби, людина  переходить у стан відносного  спокою. Цей період спокою різний. Після задоволення однієї з  потреб може актуалізуватись  інша, і людина одразу починаєїї  реалізовувати. Проте можливі  також паузи. У будь-якому разі  для задоволення тієї самої  потреби повторно слід обов'язково  робити перерву чи відпочити.

 

11. Початок нового витка  "життєвої спіралі"-- задоволення  чергової потреби, що актуалізувалась.  Практично людина, задовольнивши  одну потребу, одразу розпочинає  задовольняти іншу, а може задовольняти  їх паралельно. Проте і в першому,  і в другому випадку задоволення  кожної з них утворює черговий  виток у спіралі життєдіяльності  людини.

 

Основними регуляторами поведінки, діяльності та життя людини є потреби, емоції, воля, характер, здібності та свідомість. Кожний компонент виконує  властиву йому функцію в системі  регулювання.

 

Зазначимо, що усі компоненти особистості, які регулюють поведінку, а не лише її "раціональний компонент", виконуючи різні функції, працюють в одному напрямку - сприяють успішному  та швидкому задоволенню виниклої потреби.

 

На завершення розгляду системного підходу до поведінки людини зазначимо  деякі його переваги, корисні для  соціологічного дослідження туристичної  поведінки.

 

1. Можливість урахування  впливу на поведінку навколишнього  природного та соціального середовища.

 

2. Можливість розглядати  в єдності біологічні, психічні  та соціальні механізми поведінки  людини.

 

3. Орієнтація на збереження  та забезпечення життя людини-системи  як її кінцева мета, навколо  якої інтегруються всі функції  взаємодіючих елементів системи,  а туристична поведінка виступає  як один з них.

 

4. Можливість залучення  у соціальному управлінні всієї  сукупності компонентів особистості,  що регулюють її туристичну  поведінку.

 

3.7 Модель туристичної  поведінки

 

У сучасній соціології для  пояснення і пізнання складних соціальних фактів, явищ, до яких належить і поведінка  людини, використовують метод соціального  моделювання. Зокрема, В.І. Добреньков і А.І. Кравченко характеризують модель поведінки як складне соціокультурне явище, порівнюючи її з художнім фільмом. Як фільм в цілому складається  з окремих кадрів, так і модель поведінки складається з окремих  типів соціальної дії.

 

Отже, для розуміння сутності та механізмів туристичної поведінки  людини доцільно скористатися науковим методом соціального моделювання - методом пізнання соціальних явищ та процесів за допомогою відтворення  їх характеристик на спеціально створених  для цього моделях. Модель (лат. modulus - міра, зразок) - об'єкт-замісник, що за певних умов відтворює риси і характеристики оригіналу як в предметному, так  і в знаковому вигляді, зокрема, в теоретичних конструктах (абстрактному поданні теорії). Прикладом останнього є "ідеальні типи" М. Вебера.

 

Типологія соціальних дій  М. Вебера включає чотири типи: ціле-раціональна (інша назва-інструментально-раціональна), цінністно-раціональна, традиційна й  афективна поведінка.

 

Перший тип - цілераціональна  або інструментально-раціональна  поведінка, що припускає вільний  й усвідомлений вибір мети, наприклад  просування на службі, купівля туристичної  послуги або іншого товару, ділова зустріч. Така поведінка обов'язково вільна. Воля означає відсутність  якого-небудь примусу з боку колективу  або юрби. Інша характеристика - орієнтація на поведінку інших людей, передбачен ня його, використання такого передбачення як "засобу" побудови власних дій.

 

Дійсно, з одного боку, вибір  подорожі як засобу проведення вільного часу здійснюється людиною вільно. З другого боку - місце і час, вартість туристичних послуг, що обираються, орієнтуються на їх престижність, статусну значимість, моду та ін.

 

Другий тип - ціннісно-раціональна  поведінка, що базується на свідомій орієнтації або на вірі в моральні чи релігійні ідеали. Ідеали цінуються  вище за хвилинні цілі, розрахунки, бажання  вигоди. Діловий успіх відходить  на другий план. Людина може навіть не цікавитися думкою оточення: засуджують вони її чи ні. Вона думає тільки про  вищі цінності, наприклад про порятунок  душі або про виконання обов'язку. З ними вона порівнює свої вчинки.

 

Подібний тип туристичної  поведінки притаманний таким  видам туризму, як паломництво, ностальгійний  туризм та ін.

 

Третій тип - традиційна поведінка, яку не можна навіть назвати свідомою, тому що в її основі лежить притуплена реакція на звичні подразники. Вона реалізується за якоюсь прийнятою схемою. Подразниками виступають різні табу й заборони, норми й правила, звичаї й традиції, які передаються з  покоління в покоління. Таким  є, наприклад, звичай гостинності, що існує  у всіх народів, якого треба автоматично, за звичкою дотримуватися.

 

Прикладом такої туристичної  поведінки може бути обрання подорожі людиною, яка виросла в сім'ї  туристів, де подорожі з дитячих  років стали традиційною формою проведення відпустки. До такого типу поведінки можна також віднести поведінку людини, що проводить своє дозвілля у групі за певними інтересами туристичного спрямування - туристична секція, клуб туристів та ін.

 

Четвертий тип - афективна, або  реактивна, поведінка. Афект - це щиросердечне хвилювання, що переростає в пристрасть, сильний щиросердечний порив. Афект  іде зсередини, під його впливом  людина поводиться несвідомо. Будучи короткочасним  емоційним станом, афективна поведінка  не орієнтована на оцінку інших або  свідомий вибір мети. Розгубленість  перед несподіванкою, щиросердне піднесення й ентузіазм, роздратування від  оточення, пригнічений стан і меланхолія - все це афективні форми поведінки.

 

Цей тип має місце і  в туристичній поведінці, зокрема, якщо рішення про подорож приймається  під впливом вражень і емоцій від розповідей друзів і родичів  або під впливом засобів масової  комунікації.

 

Зрозуміло, що складність та полімотиваційний характер туристичної  поведінки вимагає синтезувати  всі чотири (або декілька) типів  в цілісну картину, утворюючи  певну модель туристичної поведінки, зокрема у вигляді теоретичних  конструктів - певних концептів і  теорій.

 

Виходячи зі складності та плюралістичного характеру впливу факторів на комунікативну поведінку  людини, її соціальна модель має  характер не одного, а декількох  теоретичних конструктів, кожен  з яких пояснює і розкриває  ті чи інші характеристики об'єкта.

 

Деякі з цих теорій описують найбільш загальні закономірності та механізми людської поведінки.

 

1. Плюралістична теорія  поведінки людини П.О. Сорокіна. Згідно з нею поведінка людини, зокрема туристична, обумовлена  взаємодією трьох груп факторів: космічних, біологічних та соціально-психопогіч-них.  Серед соціально-психологічних "моторів"  поведінки виділяють як прості:

 

1) ідеї (уявлення, поняття  і теорії), сукупність яких складають  знання та вірування людини;

 

2) почуття-емоції, що притаманні  людині і складаються з переживань  болю чи задоволення, любові, ненависті,  гніву, страху і т.д.;

 

3) прагнення людей, що  полягає у свідомій підготовці  цілей, пов'язаних з найдорожчими  сторонами власного "Я", та в  бажанні здійснити ці цілі.

 

Пусковими механізмами, що "запускають" ці мотори поведінки, є природні для  людини потреби мислити, переживати, хотіти (прагнути). Всі інші соціально-психологічні фактори вважають складними, оскільки вони являють собою або поєднання  ряду простих соціально-психологічних  факторів, або космічних, біологічних  та соціально-психічних факторів.

 

Особливості впливу соціально-психологічних  факторів на вибір подорожування  як виду поведінки, на відміну від  космічних і біологічних, полягають  в тому, що все залежне від космічних  і біологічних подразників сприймається людиною як обмеження свободи  її поведінки. А вплив соціально-психологічних факторів сприймається як прояв свободи, як виявлення спрямувань власного "Я", що є фокусом перетину власних ідей, прагнень та почуттів, тобто фокусом соціально-психологічних сил. Таким чином, зростання впливу останніх на туристичну поведінку сприймається як зростання особистої свободи, як зменшення залежності від умов, сторонніх та чужих особистісному "Я". Ось чому соціально-психологічні подразники туристичної поведінки здаються такими, що звільняють. Цей суб'єктивно невідворотний факт багато в чому пояснює, чому, з одного боку, так сильно впливають соціально-психологічні фактори (і засоби масової комунікації, зокрема) на туристичну поведінку людей. А з другого боку - чому люди "не помічають" цього впливу. Адже такий вплив сприймається не як обмеження свободи, а як її зростання, як своє¬рідне "вивільнення" від зовнішніх сил при виборі виду і часу подорожі.

 

2. Системно-структурний підхід  до поведінки людини (І.І. Хоміч).

 

Поведінка людини як відкритої  багаторівневої біопсихосоціальної системи  розглядається як неперервний процес обміну енергією, речовиною і інформацією. Отже, інформація розглядається як один з головних атрибутів життя. При цьому туристична поведінка  розглядається як важлива атрибутивна  характеристика забезпечення життя  людини.

 

Таким чином, системна інтеграція плюралістичного підходу дає  можливість уточнити роль комунікаційної складової у поведінці людини, чіткіше зрозуміти механізми  і характеристики комунікаційної поведінки.

 

3. Модель комунікативної  поведінки (В.П. Конецька) - пояснює  комунікативну поведінку як таку, що мотивується комунікативною  потребою. Ця модель, як і дві  попередні, ґрунтується на мотиваційни  теоріях, згідно з якими будь-яка  поведінка людини (у т.ч. і комунікативна)  обумовлюється (мотивується) необхідністю  задовольнити потребу, що набула  найвагомішої для людини актуальності. Так у теорії П. Сорокіна  такими потребами визначено такі  важливі для життєзабезпечення  потреби, як потреба мислити,  потреба в емоційних переживаннях  і потреба у прагненнях. У моделі  поведінки І.І. Хоміча такою  потребою є потреба в обміні  з навколишнім середовищем речовиною,  енергією та інформацією. Актуальні  нині потреби в обміні інформацією  і мотивація відповідної комунікативної  поведінки настає внаслідок порушення  рівноваги щодо обміну інформацією.

У моделі В.П. Конецької комунікативна  потреба визначається стійкою необхідністю індивідів в обміні змістовною і  оціночною інформацією з метою  взаємодії в різних сферах свого  існування та впливу один на одного в умовах комунікації різного  типу.

 

Зрозуміло, що потреба у  спілкуванні як одна із важливих щодо подорожі, займає чільне місце в  системі мотивації туристичної  поведінки. Отже, модель В.П. Конецької  може бути залучена до інтеграційної  теоретичної поліпарадигмальної моделі пояснення і дослідження туристичної  поведінки.

 

Звернімо увагу, що в цій  моделі, як і у двох попередніх, нема чіткої відповіді на питання, актуалізація якої (або яких) потреби слугує "пусковим механізмом" туристичної поведінки  у відповідь на зміни в оточенні. Прояснити цю ситуацію дозволяє дальша теоретична модель поведінки.

 

4. Адаптивно-соціалізаційна  модель туристичної поведінки  (М.П. Лукашевич) - розглядає туристичну  поведінку як різновид адаптивної  поведінки, що мотивується актуалізацією  орієнтовної потреби людини у  відповідь на появу новизни  в навколишньому середовищі.