Організація перевезень вантажів у змішаному сполученні

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ  ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Факультет транспортних та інформаційних технологій

Кафедра транспортних технологій

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Вантажні перевезення»

на  тему: «Організація перевезень вантажів у змішаному сполученні»

 

 

 

 

 

виконала ст. групи   ВП ІІІ-2

Озірський О.С

перевірила 

Мілевська Н.Ю.

     

 

 

 

 

 

 

Київ 2010

Зміст

Вступ

1. Транспортна характеристика вантажу.
2. Технічні характеристики технічних засобів, що використовуються під  час доставки вантажу до місця призначення (контейнери, НРЗ в порту відправлення і призначення, судно, вагон, вантажний автомобіль).
3. Пакування вантажу.
1. Визначення типу пакування
2. Розміщення і кріплення вантажу в контейнері, визначення кількості вантажних місць.
3. Маркування контейнерів.
4. Послідовність виконання операцій при здійсненні перевезень у змішаному сполученні.
1. Операції, що здійснюються під час приймання вантажу і завантаження його в контейнери.
2. Операції під час завантаження партії вантажу на судно.
3. Операції під час перевезення вантажів  морським транспортом.
4. Операції під час перевантаження партії вантажу з морського транспорту на залізничний.
5. Операції з приймання і перевезення вантажів автомобільним транспортом.
5. Розрахунок часу виконання навантажувально-розвантажувальних робіт і необхідної кількості ТЗ для їх обслуговування.
6. Розрахунок тривалості виконання рейсу судна і загального часу доставки вантажу.
7. Розробка розвізних маршрутів для організації перевезення дрібних партій вантажу автомобільним транспортом. (Маршрутизація партіонних перевезень методом Кларка-Райта).
8. Розробка ТТС доставки контейнерів, визначення основних параметрів доставки.

 

Висновки

Список літератури

 

 

 

ВСТУП.

   Транспорт як важлива інфраструктурна галузь матеріального виробництва забезпечує виробничі та невиробничі потреби народного господарства. Транспортний вузол є комплексом транспортних споруд у пункті, де сходяться, перетинаються або розгалужуються не менш як три лінії одного або двох видів магістрального транспорту, які у взаємодії обслуговують транзитні та місцеві перевезення вантажів та пасажирів.

   Транспорт  - це комплекс, який складається  з залізничного, морського, річкового,  автомобільного, трубопровідного та  повітряного видів, які взаємодіючи  між собою, становлять транспортну  систему.

   Бурхливому розвитку автомобільного транспорту сприяли його висока прохідність і маневреність, порівняно висока швидкість перевезень, доставка вантажів від дверей до дверей можливість доставки вантажів без перевантаження, відносно невелика вартість перевезень, можливість спеціалізації автомобілів для перевезень однотипних вантажів, простота керування і догляду за автомобілями. Автомобільний транспорт використовується для перевезень на близькі відстані. Із 30 млн.км. шляхової мережі 20 млн.км припадає на автомобільні шляхи.

   Морський  транспорт служить для зовнішньоекономічних  зв'язків. Це найбільш дешевий  вид транспорту. Внутрішній водний  транспорт за вантажо- та пасажиро  оборотом поступається іншим  видам транспорту. За чисельністю  суден переважає морський, але за загальною тоннажністю значно йому поступається. Лише у деяких країнах, таких як Росія, США, Китай, Канада, Україна, Туреччина, Франція, морський транспорт здійснює міжрайонні внутрішні перевезення. Цей транспорт перевозить понад 80% зовнішньоторговельних вантажів. Це найбільш дешевий вид транспорту, бо експлуатація морських шляхів не вимагає більших витрат на утримання мережі, як у інших видах транспорту. Сучасні морські судна здатні перевозити вантажі будь-яких розмірів та ваги. Порт морський - ланка в транспортному ланцюгу, яка уможливлює морське сполучення між континентами й островами і становить пункт взаємозв'язків між морським транспортом та іншими видами транспорту. За головною функцією порту їх можна розділити на декілька категорій:

• торговельні
• універсальні
• спеціалізовані (нафтові, вугільні, контейнерні тощо)

Іллічівський порт - один з найбільших портів Чорноморсько-Азовського басейну, розташований у північно-західній частині Чорного моря на перетині торгових шляхів Сходу і Заходу, що склалися історично.

  Залізниичний траанспорт - перевезення пасажирів і вантажів в колісних екіпажах, що рухаются залізницею. Залізничний транспорт є частиною логістичних ланцюгів, які сприяють міжнародній торгівлі і економічному зростанню. Залізнична мережа України в основному сформувалася до кінця XIX ст. Щільність залізничних шляхів сполучення в Україні становить 38 км на 1 тис. км, у Франції, наприклад, 65 км на 1 тис. км (1983 р.). Мережа залізниць найщільніша на південному сході (Донбас), а також на заході країни. Загальна довжина залізничних шляхів загального користування— 22,7 тис. км, із них 8,3 тис. км, або 37 %, електрифіковано, 8,0 тис. км, або 35 %, є дво- і багатоколійними.

   Транспортні  вузли — це місця перетину  або розгалуження не менше  трьох шляхів сполучення одного або різних видів транспорту. Вони можуть бути спеціалізованими (залізничні, автомобільні) або інтегральними (автомобільно-залізничні, залізнично-автомобільно-річкові та ін.). Прикладом автомобільного транспортного вузла є Умань, залізничного — Сміла. Місто Київ є автомобільно-залізнично-річково-авіаційним вузлом.

   Важливе  значення для зовнішніх перевезень  мають т. зв. "транспортні коридори". Це — полі транспортні магістралі (разом із розміщеними вздовж  них об'єктами транспортної інфраструктури), якими здійснюються перевезення за межі країни. Україна сполучена із країнами-сусідами кількома транспортними коридорами. Ними через її територію здійснюються також транзитні перевезення. Однак рівень розвитку й облаштування транспортних коридорів не задовольняє зростаючих потреб транс'європейського сполучення. Зараз транспортна мережа України підключена до формування потужних міжнародних транспортних коридорів загальноєвропейського значення — трьох автомобільно-залізничних (Дрезден — Краків — Львів; Трієст — Будапешт — Чоп — Львів — Київ; Гельсінкі — Санкт-Петербург — Київ — Бухарест) і дунайського водного. Крім цього, Україна разом із країнами Закавказзя пропонує свою територію для формування транс євразійського політранспортного коридору.

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Транспортна характеристика вантажу.

Транспортна характеристика- це сукупність властивостей вантажу,що визначає умови і техніку його перевезення, перевантаження та зберігання. До транспортної характеристики вантажу (ТХВ) входять:

• фізико-хімічні властивості;
• об’ємно- масові показники;
• тара та упаковка;
• режими зберігання, перевантаження та перевезення.

 

До перевезення  приймаємо вогнегасники

Фізико-хімічні властивості Вогнегасник — технічний засіб, призначений для припинення горіння подаванням вогнегасної речовини, що міститься в його корпусі, під дією надлишкового тиску, за масою і конструктивним виконанням придатний для транспортування і застосування людиною.  
Переносний вогнегасник — вогнегасник, за масою і конструктивним виконанням придатний для перенесення та застосування однією людиною.  
Маса спорядженого переносного вогнегасника не перевищує 20 кг.  
Пересувний вогнегасник — вогнегасник, змонтований на колесах чи візку, придатний для переміщення та застосування людиною.  
Маса спорядженого пересувного вогнегасника не перевищує 450 кг.  
Водяний вогнегасник — вогнегасник із зарядом водної вогнегасної речовини.  
Водопінний вогнегасник — вогнегасник із зарядом водопінної вогнегасної речовини.  
Аерозольний водопінний вогнегасник — водопінний вогнегасник одноразового використання, з якого вогнегасна речовина подається в розпиленому вигляді.  
Порошковий вогнегасник — вогнегасник із зарядом вогнегасного порошку.  
Вуглекислотний вогнегасник — вогнегасник із зарядом діоксиду вуглецю.  
Вогнегасник загального призначення — вогнегасник, призначений для забезпечення протипожежного захисту об`єкта.  
Вогнегасник спеціального призначення — вогнегасник, призначений для забезпечення протипожежного захисту об`єкта із специфічними умовами експлуатації та (або) особливостями пожежної небезпеки виробництва і (або) за конструктивним виконанням відрізняється від вогнегасника загального призначення.  
Об`єкт захисту вогнегасником (вогнегасниками) – рухоме або нерухоме майно юридичної або фізичної особи, до якого встановлено вимоги пожежної безпеки і яке потребує наявності вогнегасника (вогнегасників) як елемента системи його захисту від пожежної небезпеки.  
 
Експлуатація вогнегасника — стадія життєвого циклу вогнегасника, на якій реалізується і забезпечується його працездатність.  
До стадій експлуатації вогнегасника належать:

• початок його експлуатації,
• зберігання, транспортування,
• очікування застосування за призначенням,
• застосування за призначенням,
• технічне обслуговування, а також завершення експлуатації.

Життєвий  цикл вогнегасника — проміжок часу від виготовлення до завершення експлуатації вогнегасника.  
Початок експлуатації вогнегасника — календарна дата, яку проставлено відділом технічного контролю виробника в паспорті та маркуванні вогнегасника.  
Зберігання вогнегасника під час експлуатації — утримування вогнегасника в спорядженому стані у відведеному для його збереження місці протягом заданого строку.  
Транспортування вогнегасника під час експлуатації — переміщення вогнегасника в спорядженому стані із застосуванням, за потреби, транспортних і вантажопідйомних засобів.  
Очікування застосування за призначенням — наявність вогнегасника на об`єкті (захисту вогнегасником) у стані, придатному до застосування за призначенням, та у відведеному для його розміщення місці.  
Технічне обслуговування вогнегасника — комплекс операцій, спрямованих на перевірку вогнегасника та забезпечення його працездатності в режимах очікування застосування за призначенням, транспортування і зберігання, або на прийняття рішень щодо ремонту чи зняття його з експлуатації.  
Технічне діагностування вогнегасника — стадія технічного обслуговування, метою якої є визначення технічного стану вогнегасника, пошук несправності та прийняття рішення щодо його ремонту, технічного опосвідчення, перезарядження або завершення його експлуатації.  
Завершення експлуатації вогнегасника — календарна дата в документі, який засвідчує неможливість відновлення працездатності вогнегасника з показниками якості, передбаченими технічними вимогами до нього.  
Умови експлуатації вогнегасника — сукупність факторів, які діють на вогнегасник під час його експлуатації.  
Уведення вогнегасника в експлуатацію — подія, яка фіксує готовність вогнегасника до очікування застосування за призначенням на об`єкті захисту вогнегасником і яка документально оформлена в установленому порядку.  
Гарантійний термін експлуатації — проміжок часу, установлений виробником або пунктом технічного обслуговування вогнегасників і зазначений у паспорті та на маркуванні вогнегасника, протягом якого гарантується його працездатний стан за умови дотримання споживачем вимог інструкції з експлуатації.  
Працездатний стан вогнегасника — стан вогнегасника, за яким значення параметрів, які характеризують його здатність виконувати задані функції, відповідають вимогам нормативних та експлуатаційних документів.  
Огляд вогнегасника — первинна, а також періодична перевірка, яка проводиться візуально особою, відповідальною за пожежну безпеку об`єкта, з метою встановлення відповідності зовнішнього вигляду вогнегасника вимогам паспорта, правильності його розміщення, наявності непошкодженої пломби та пристрою блокування, відсутності механічних пошкоджень і слідів корозії, наявності робочого тиску (для закачного вогнегасника), а також прийняття рішення про необхідність його технічного обслуговування або можливість подальшого очікування застосування за призначенням відповідно до експлуатаційних документів.

Тара та упаковка

УПАКУВАННЯ цей засіб або комплекс засобів, що забезпечують захист товару при його русі від виробника до споживача.  Під упакуванням мається на увазі як зовнішня оболонка товару, так і спосіб приміщення товару в цю оболонку.

Упакування  товарів переслідує мети:

• захисту товару й забезпечення його схоронності,
• забезпечення зручності транспортування й зберігання,
• зручності його кінцевого використання.

Загальні  вимоги до впакування:

• Відповідність вимогам стандарту ( ДЕРЖСТАНДАРТ 18106-72, 18338-73);
• Запобігання товару від впливу зовнішнього середовища, а зовнішнього середовища від впливу товару;
• Захист товару від впливу інших товарів;
• Забезпечення умов схоронності кількості і якості товару; 
• Забезпечення умов транспортування, навантаження й розвантаження товару;
• Виконання ролі носія комерційної інформації й торговельної реклами.
• Мінімізація співвідношення вага впакування /вага товару;
• Спеціальні вимоги до впакування:

Вимоги, пов'язані з особливостями транспортування: 
- Морське перевезення – слід ураховувати бічний тиск інших вантажів; розміри вантажних люків; особливості навантаження-розвантаження; 
- Залізничне перевезення – слід ураховувати розміри мостів і тунелів; часті поштовхи при маневруванні й гальмуванні;  
- Автомобільне перевезення – слід ураховувати особливості навантаження-розвантаження залежно від типу автомобіля; 
По конструкції впакування класифікується відповідно до стійкості форми товару: 
- Рідкі й сипучі товари можуть бути впаковані тільки в тару, що герметично закривається. При цьому тара для рідких товарів повинна бути водонепроникної.

 Упакування представляється  разом з товарами, що втримуються  в ній.  Пакувальний матеріал традиційно застосовується для даного товару. Упакування (тара) уніфікована для полегшення міжнародної торгівлі відповідно до потреб перевезення й перевантаження. Основою міжнародної уніфікації транспортної тари є "европоддон" розміром 1200х800 мм і міцністю, що припускає використання не менш 4 раз (Europool, europallete).