Социальная работа с молодой семьей

Недержавні суб'єкти, що бажають надавати соціаль­ні послуги па професійній основі за рахунок власних копнім, залучених коштів або коштів державного чи місцевого бюджетів, відповідно ст. 8 Закону України «Про соціальні послуги» мають надавати їх на підставі ліцензування,   проте до  цього  часу  порядок  здійснення  ліцензування законодавчо не врегульований.

Спеціальним закладом, що надає соціальні послуги сім'ям, дітям та молоді, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України   «Про  заходи  щодо  вдосконалення  соціальної  роботи  із сім'ями, дітьми та молоддю» від 27.08.2004 р. № 1126 є центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

Мережа центрів складається з республіканського (Автономної Республіки  Крим),  обласних,  Київського та Севастопольського міських, районних, міських, районних у містах, селищних та сільських центрів.

Основною метою діяльності центру є надання психологічних, соціально-педагогічних, соціально-медичних, соціально-економічних, інформаційних і юридичних послуг сім'ям, дітям та молоді.

Безпосереднє здійснення соціальної підтримки молодих сімей реалізується Службою соціальної підтримки сім'ї, яка є підрозділом центру соціальних служб сім'ї, дітей та молоді. Служба не є юридичною особою, це спеціалізоване формування центру соціальних служб. Основна діяльність Служби підтримки сім'ї спрямована на попередження виходу дитини із сім'ї, профілактики, поширення соціаль­ного сирітства. Проте наведений у положенні перелік складних жит­тєвих обставин, що провокують необхідність соціальної підтримки сі­мей з дітьми є далеко не повний, про це свідчить практика роботи спеціалістів центрів СССДМ.

Терміни надання соціальних послуг сім'ям визначаються індивіду­ально, а при здійсненні соціального супроводу сім'ї регламентуються укладеною угодою про взяття сім'ї під соціальний супровід (бланки документів, заповнення яких необхідне при супроводі сім'ї, наведено у Додатку Г).

Таким чином, аналіз наукової літератури, чинного законодавства з питань соціальної роботи з молодою сім’єю, дозволяє зробити наступний висновок.

На сьогоднішній день для України соціальна робота з молодою сім’єю є необхідністю, яка продиктована соціально-демографічним станом у нашій країні. Соціальна робота з молодою сім’єю регламентована на законодавчому рівні, при чому нормативно-правові акти, які регламентують даний вид роботи, базуються на міжнародному законодавстві.

Щодо видів соціальної роботи з молодими сім’ями, то основними видами є наступні: надання матеріальної допомоги та надання соціальних послуг.

В Україні створена система спеціальних центрів, які забезпечують надання соціальних послуг молодим сім ям та іншим верствам населення, відповідно до чинного законодавства, це центри соціальних служб сім'ї, дітей та молоді, до яких, власне, входять служби соціальної підтримки сім'ї.

Наразі стало актуальним впровадження двох схем роботи із молодими сім’ями.

По-перше, це - профілактика сімейного не­благополуччя через роботу з підлітками та молоддю щодо відповідального батьківства та підготовки до сімейного життя.

По-друге, це - безпосередня робота з сім'єю, яка опинилася в складних життєвих обставинах. Причому не можна визначати пріоритетність одного з напрямків - обидва мають здійснюватися паралельно.

РОЗДІЛ 3. МОДЕЛІ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З РІЗНИМИ

ТИПАМИ СІМЕЙ

3.1. Бездітна сім’я, багатодітна сім’я, молодіжна сім’я

Напрямок соціальної роботи необхідно, як вже відзначалося, обирати, враховуючи тип сім’ї, на який ця робота спрямована.

Сьогодні, зважаючи на проблеми сучасної української сім’ї, виділяють декілька типів сімей, на які має бути спрямована увага працівників соціальних служб. Так, в одну групу можна об’єднати такі типи сімей, як бездітна сім’я, багатодітна сім’я й молодіжна сім’я. Спільність проблем, що об’єднує дані типи сімей, зумовлена складною демографічною й соціально-економічною ситуацією в нашій країні, відповідно, й проблеми, на вирішення яких має бути спрямована робота соціальних працівників, у них спільні.

Молодь займає важливе місце в суспільстві, в суспільних відносинах, виробництві матеріальних і духовних благ. Це об'єктивний і закономірний стан суспільства. Разом з тим, положення молоді в суспільстві, ступінь її участі в творчій діяльності знаходиться в прямій залежності від дій суспільства, держави, від реалізації їх можливостей для розвитку молоді. На сучасному етапі життєдіяльність молоді відбувається в складних умовах, перш за все матеріального плану. В цьому відношенні Україна знаходиться у винятковому, особливому положенні в порівнянні, як з розвинутими, так і країнами, що розвиваються. Відбулася ломка суспільно-політичного устрою суспільства і держави,  механізму рішення питання життєдіяльності молоді, її праці, освіти, фізичного і культурного розвитку, самовдосконалення. Проблеми самої молоді різноманітні. Це очевидно. Відзначимо тільки, що ці проблеми є віддзеркаленням суспільного розвитку в області економічної, політичної, соціальної сфери. А, по-друге, особливості молодіжних проблем пов'язані з віковим чинником: не готова ще повною мірою до життєвих складнощів молода людина, природно, піддається набагато більшому тиску, ніж людина зріла, досвідчена. Вказані особливості є класичними, вони існували, існують, і існуватимуть. Разом з тим саме настрій, бажання, відношення до життя і його сприйняття молоддю, безумовно, визначають завтрашній день. Піддававшись соціально-економічному стресу, молодь не тільки йому чинить опір, але і прагне щось змінити, переробити. Тому молодь по суті своїй революційна, готова до боротьби, не схильна до консерватизму поглядів, переконань, оцінок. В даному випадку, поняття революційність, дуже багатопланово. Готовність до змін ще не означає чіткість розуміння і ясність бачення кінцевої мети. Звідси - можливість хаотичних дій, ухвалення анархічних гасел, нігілізму як головного напряму, паралельно може розвиватися байдужість, апатія, психологічний надлом. Ситуація сьогоднішнього дня в багатьох країнах; і в Україні, особливо, сприяє розшаруванню молоді не тільки по соціально-економічних, політичних, демографічних, національних параметрах, але і створює основу для поляризації суспільної активності молоді. Соціологічні дослідження підтверджують думку про те, що до 60-80% молодих людей 16-21 літнього віку абсолютно пасивні, байдужі до що подій, відбуваються в країні, не вважають себе силою, здатною що-небудь змінити [ 7, c.23]

Однією з найважливіших молодіжних проблем є проблема молодої сім'ї. Сім'я - один з якнайдавніших соціальних суспільних інститутів. Як і всякий інститут, вона міняється із зміною суспільства: міняються норми, цінності і зразки поведінки в області шлюбно-сімейних відносин. Проте, здається, за всю історію людства вона не пережила таких кардинальних змін, як за останнє сторіччя.

Індустріалізація, урбанізація, масові міграції населення, зайнятість жінок на виробництві, тенденції до демократизації суспільства, останні політичні руйнування в нашій країні і в світі - ці характерні процеси XX століття зробили і створюють революційний вплив на брак і сім'ю. Тому для сучасної сім'ї характерний ряд тенденцій, єдиний для всіх розвинутих індустріальних країн світу. Серед них - падіння народжуваності, нуклеарізація сім'ї, зростання кількості розлучень, неповних сімей, зниження ролі зовнішніх чинників і зростання значущості внутрисімейних регуляторів поведінки в шлюбу і сім'ї, демократизація відносин між чоловіком і жінкою, батьками і дітьми. Сім'я є «елементарною частинкою» суспільства і тісно пов'язана з певним суспільним оточенням, і від нього залежить. В сім'ї знаходять відгук всі основні труднощі, придбання і суперечності суспільного життя. В той же час сама сім'я впливає на життя суспільства: їй належить основна роль в процесі народження людини, продовження людського роду, на неї лягають важливі обов'язки виховання дітей в їх фізичному і духовному розвитку. Для нас особливий інтерес представляє розвиток молодої сім'ї. Зміни, які відбуваються в суспільстві, в характері суспільних відносин, природно, ведуть до руйнувань в структурі сім'ї, її чисельності, потребах і функціях.

Відомо, що сучасні тенденції розвитку шлюбно-сімейних відносин, питання майбутнього сім'ї сталі предметом гострих дискусій, породили безліч точок зору - від відверто песимістичних до повних оптимізму. В західній психології переважає теза про «відмирання» сім'ї, про її звироднілість, для підтвердження якого приводять такі факти, як порушення основ традиційної розширеної сім'ї і ослаблення споріднених зв'язків, дестабілізація нуклеарної сім'ї, її малодітність, передача її функцій іншим соціальним інститутам. При цьому не враховується та можлива обставина, що трансформація структури і функцій сім'ї, крім всього іншого, є механізмом пристосування до суспільних змін. Сьогодні наукова розробка сімейної проблематики відстає від потреб практики. Недостатньо вивчена динаміка кількості і складу сімей, процеси відновлення сімейної структури населення, характер зміни батьківських сімей поколінням їх дітей, механізми і шляхи трансформації сім'ї в процесі її життєдіяльності.

Радикальні зміни в житті українського суспільства, викликані соціально-економічними реформами, спричинили за собою немало кризових явищ. В області сімейної політики це криза сім'ї, що виявилася, зокрема, у високому рівні розлучень, зростанні однодітних і бездітних (це стосується дуже часто свідомого вибору молодим подружжям життя без дітей, пов’язаного, як правило, із сумнівами у здатності виховати дитину, матеріальними та житловими труднощами, тощо) сімей.

Для України багатодітна сім'я перестала бути типовою (їх налічується всього близько 10 відсотків).

Найнагальнішою проблемою для України зниження народжуваності.

Так, протягом 90-х років минулого століття рівень народжуваності в Україні впав на 30%, чисельність дитячого населення знизилася на 786 тис. За десять минулих років різко скоротилася кількість шлюбів (на 36% - з 9,3 до 5,9 на 1000 осіб), а число розлучень залишилося практично на колишньому рівні 3,7 - 3,8 на 1000 осіб. На цьому не цілком благополучному соціальному фоні збільшилася частка бездітних сімей і сімей, що мають тільки одну дитину.

За прогнозом Національного інституту стратегічних досліджень, при подальшому падінні народжуваності чисельність населення України до 2020 року може скоротитися до 40 44 мільйонів чоловік. А для того, щоб зупинити демографічний спад, необхідна реалізація комплексних програм по багатьох напрямах. В даний час виданий ряд указів Президента, покликаних поліпшити положення дітей, молоді і жінок.

Так, необхідною є допомога бездітним сім’ям та молодіжним сім’ям ,які сьогодні часто відмовляються від народження дитини, а також багатодітним сім’ям, для яких характерними є такі самі проблеми.

Це факти, і вони примушують задуматися. Що нас чекає попереду – залежить від нас. Але ясне одне: Україні необхідне надійне майбутнє, здорові і щасливі діти. Це наше головне щастя, і за нього варто боротися.

На сьогоднішній день існують різні види соціальної роботи щодо вирішення цих проблем.

Так, з 2001 року в країні діє Національна програма «Репродуктивне здоров'я», однією з головних цілей якої є просвітницька робота. Зараз вже відкрито більше 400 кабінетів планування сім'ї, дитячої і підліткової гінекології, діють сім центрів репродуктивного здоров'я підлітків в Криму, Донецькій, Одеській, Львівській, Луганській, Запорізькій областях і місті Києві. У них працюють висококласні фахівці.

Крім того, реалізується науково-практична програма «Безпечне материнство: допомога, зосереджена на сім'ї». Показово, що найважливішим її елементом є упровадження практичних занять в «Школі сім'ї», на яких працівники знайомлять майбутніх батьків і їх родичів з новинками в сучасній гінекології, готують до хвилюючого моменту.

Особлива увага приділяється вирішенню матеріальної й житлової проблем.

Багатодітні сім'ї - сім'ї, в яких доглядають та виховують трьох або більше дітей віком до 16 років. Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачено грошові виплати матері або батькові, а також усиновителям, опікунам та піклувальникам, які доглядають та виховують дітей у багатодітних сім'ях.

Допомога багатодітний малозабезпеченій сім'ї призначається з місяця обігу, якщо протягом цього місяця подані всі необхідні документи. Рішення про призначення допомоги або про відмову в її наданні приймається органом праці і соціального захисту населення протягом десяти календарних днів і наступного дня посилається уповноваженому представнику малозабезпеченої сім'ї.

Молодіжна сім'я та багатодітна сім'я, в якій чоловік і дружина у віці до 35-ти років включно, мають право на отримання пільгового кредиту для придбання або будівництва (реконструкції) власного житла. Надаються такі кредити Державним фондом сприяння молодіжному житловому будівництву (далі по тексту - Фонд). Саме цей Фонд розпоряджається державними коштами, які виділяються для пільгового молодіжного кредитування на придбання і будівництво житла.

При отриманні пільгового молодіжного кредиту багатодітні сім'ї повинні мати перевагу перед іншими молодими людьми. Ця перевага гарантується розділом 2 «Заходів з поліпшення стану багатодітних сімей», затверджених Указом Президента України від 12.11.1999  №1460/99.

Пільговий кредит надається на строк до 30 років. Розмір кредиту визначається регіональним відділенням Фонду, виходячи з норми 21 квартир метр загальної площі житла на одного члена сім'ї і додаткові 20 квартир метрів на сім'ю. Тобто, якщо багатодітна молода сім'я складається з п'яти осіб, то така сім'я може претендувати на отримання пільгового кредиту, необхідного для придбання (будівництва) житла загальною площею 125 квартир метрів.

Бездітні сім'ї і самотні громадяни у віці до 35-ти років також мають право на отримання пільгового молодіжного кредиту. Проте, вони повинні вносити платню за користування ним - 3% річних від суми зобов'язань по кредиту.

Умови і порядок надання пільгових молодіжних кредитів на придбання або будівництво (реконструкцію) житла регулюються постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок надання пільгових довгострокових кредитів молодим сім'ям і самотнім молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла» від 29.05.2001 №584.

Проте, незважаючи на постійно проголошувану увагу до проблем бездітних, багатодітних, молодих сімей очевидними є недоліки у реалізовуваній соціальній роботі, її недосконалість.