Социальная работа с молодой семьей

Шлюбно-сімейні відносини в сучасній Україні зазнають глибокі зміни, які далеко не завжди сприяють встановленню в сім'ї і суспільстві соціальної згоди і стабільності. Кризові явища в сім'ї виявляються в її нестабільності.

Так, в процесі відтворення населення молода сім'я має виконувати визначальну роль, проте рівень народжуваності в 1,5-2 рази нижчий, ніж потрібен для простого відтворення населення. По цьому показнику Україна посідає одне з останніх місць в світі.

За оцінками фахівців, якщо не вжити кардинальних заходів по підвищенню народжуваності, чисельність населення до 2040 року скоротиться в 2 рази, що прямо загрожує національній безпеці країни. Сьогодні складна демографічна ситуація істотно позначається на темпах соціального розвитку.

Молода сім'я - одна з найбільш незахищених груп населення. Саме вона в першу чергу потребує підтримки з боку держави.

Перехідний період розвитку суспільства збільшив об'єктивні чинники нестабільності сім'ї. Молода сім'я опинилася в ситуації перебудови соціально-психологічних основ сімейного способу життя і життєвих цінностей, що спричинило необхідність вироблення нових, адекватніших сучасним умовам та більш ефективних напрямків соціальної роботи з молодою сім’єю.

1.2. Особливості соціальної роботи з молодими сім’ями

Останнім часом широкого розповсюдження набув термін «соціальна робота», наукове тлумачення якого поки що є далеко неоднозначним.

Соціальна робота, спрямована на соціальний захист, підтримку і допомогу окремих індивідів і груп, населення в цілому, забезпечується діяльністю соціально-психологічних служб.

Ефективність соціальної роботи з молодими сім’ями багато у чому залежить від правильного вибору форм і методів роботи з ними.

Форма соціальної роботи – спосіб організації діяльності соціального працівника з молодою сім’єю. Ознаки форм роботи: функціональність, структурність, інтегративність.

Завдяки формам, методи соціальної роботи наповнюються конкретним змістом. Метод – шлях досягнення мети та розв’язання завдань; спосіб пізнавальної, практичної діяльності. Це сукупність підходів, прийомів, операцій практичного чи теоретичного засвоєння дійсності; це найкоротший шлях досягнення результату.

У контексті роботи з молодими сім’ями під методами, що використовуються у процесі соціального супроводу таких сімей, ми розуміємо спосіб організації соціальної роботи, що приводить до досягнення оптимального результату та забезпечує позитивні зрушення у розвитку сім’ї, забезпеченні її функціональної спроможності.

У класичній науковій літературі визначаються такі групи методів соціальної роботи:

загальні (філософські) методи (метод матеріалістичної діалектики);

загальнонаукові методи (аналізу та синтезу, наукової абстракції, індукції та дедукції, історичний метод, метод аналогії, системно-структур­ний метод тощо);

спеціальні наукові методи (соціальної діагностики, соціальної профілактики, соціальної реабілітації, соціального контролю, соціально-економічні та організаційно-розпорядчі методи).

У процесі здійснення соціальної роботи з молодими сім’ями доцільною видається така класифікація спеціальних методів:

соціально-економічні,

організаційні (адміністративні),

педагогічні,

психологічні,

соціологічні [3, с. 73].

До соціально-економічних методів соціальної роботи належать всі існуючі засоби, за допомогою яких соціальні працівники, інші спеціалісти здійснюють вплив на матеріальні, моральні, сімейні, національні та інші потреби й інтереси молодої сім’ї. Це – натуральна та грошова допомога, моральне заохочення, встановлення пільг, здійснення патронажу, соціального супроводу, допомоги в побутовому обслуговуванні.

Організаційні (адміністративні) методи розглядаються в управлінсько­му аспекті; їх реалізація можлива за умови наявності відповідних нормативно-правових документів. Це – регламентування (розробка та введення в дію організаційних положень – наказів, типових нормативів діяльності соціального працівника: наприклад, нормативи чисельності сімей із розрахун­ку на одного соціального працівника, нормативи часу обслуговування); інструктування (роз’яснення завдань, шляхів розв’язання проблем, наслідків неправильних дій членів сім’ї – консультування, інформування).

Дещо інший погляд на організаційні методи роботи мають І. М. Грига та Т. В. Семигіна. Науковці відносять до них: сприяння працевлаштуванню; представлення інтересів клієнта на міжвідомчому рівні; контроль та інспектування [4, с. 56].

Педагогічні методи. Це методи формування свідомості, спрямовані на формування певних понять, оцінок, світогляду (переконання, навіювання, приклад); методи організації діяльності, спрямовані на формування позитивного досвіду поведінки, дій та вчинків (доручення, соціальне навчання, закріплення позивного досвіду); методи стимулювання діяльності, націлені на стимулювання особистості до покращання чи зміни своєї поведінки, розвитку мотивації на соціально схвальну діяльність (позитивне підкріплення, змагання); методи самовиховання, що сприяють свідомій зміні людиною власної особистості (самооцінка, самоорганізація, самоконтроль, самокорекція).

Психологічні методи. Це – тестування, що дає змогу встановити рівень розвитку у членів сім’ї необхідних знань, умінь, навичок, особистісних характеристик; психодрама, під час якої використовується рольова гра, що дозволяє створити умови для вираження індивідом почуттів, що пов’язані з важливими для нього проблемами; соціограма, що спрямована на аналіз відносин між різними групами людей; ігрова терапія, що передбачає залучення, перш за все дітей, до різноманітних ігрових ситуацій (розрізняють діагностичні, корекційні, розвивальні та творчі ігри).

На корекцію міжособистісних стосунків між членами подружжя, батьками й дітьми спрямована сімейна психотерапія, у процесі якої робота соціального працівника передбачає пошук і усунення причин емоційних розладів у сім’ї.

Метод впливу на людину за допомогою різних видів художнього та ужиткового мистецтва (малювання, живопис, ліплення, різьба, випалюва­ння тощо) називається арт-терапія. Цей метод особливо ефективний, якщо в сім’ї є діти з функціональними обмеженнями. Групові заняття арт-терапією сприяють формуванню комунікативних навичок членів сім’ї.

Епістолярна терапія дозволяє здійснити корекцію міжособистісних стосунків між членами сім’ї (лист до батьків, лист до самого себе, лист у майбутнє).

Однією із цікавих психокорекційних технік є казкотерапія. Форми казкотерапії, які можна використовувати при роботі з сім’ями: аналіз відомих казок, створення казки «по колу від кожного», експромтне інсценува­ння казки, вигадування початку чи кінця казки, створення авторської казки кожним членом сім’ї тощо. Аналіз казок дозволяє соціальному працівникові побачити причини життєвої кризи, оцінити рівень зрушень у реабілітації того чи іншого члена сім’ї та ін.

Великим потенціалом впливу на сім’ю, яка опинилися у складних жи­ттєвих обставинах, володіє соціально-психологічний тренінг як метод актив­ного навчання.

Соціологічні методи – це спостереження, опитування (традиційним методом є дистанційне (по телефону) чи очне інтерв’ю, анкетування, фокус-група), аналіз документів (різновидом цього методу є біографічний метод, що полягає у вивченні особистих документів людини – характеристик, щоденників, листів).

Розрізняють форми та методи індивідуальної, групової та масової роботи.

Основними формами індивідуальної роботи з членами молодих сімей є: телефонні розмови, сімейні, індивідуальні візити в сім’ю, планові та без попереджень, зустрічі, інтерв’ювання, тестування, консультація, співбесіда, переадресація, доручення.

До найбільш розповсюджених групових форм належать: бесіда, дискусія, диспут, проведення тренінгів, робота групи взаємодопомоги та взаємопідтримки.

Масові форми соціальної роботи з молодими сім’ями: тиждень сім’ї, День-свято, спортивне свято «Тато, мама, я – спортивна сім’я», акція тощо.

До форм роботи із зазначеною категорією сімей можна віднести: написання запитів, листів, клопотань, звернень, документування, моніторинг і перегляд справи.

Основним завданням успішної реалізації методів та форм соціального супроводу молодих сімей є створення системи роботи по оптимальному використанню арсеналу тих форм та методів соціальної роботи, що пропонує досвід вітчизняної та зарубіжної роботи.

Успішна реалізація державної соціальної політики стосовно молодих сімей передбачає створення дієвої моделі надання соціальних послуг молодим сім'ям шляхом розвитку мережі центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді і закладів соціального обслуговування.

1.3. Мета і завдання соціальної роботи з молодою сім’єю

Найчастіше у визначенні мети соціальної роботи важливе місце відводиться соціальній діяльності як сукупності зміні перетворень, які здійснює особистість чи соціальна спільнота для підтримки своєї цілісності і стійкості при взаємодії з іншими соціальними спільнотами або з природою.

Основний зміст соціальної роботи включає такі аспекти:

1) надання допомоги окремій людині чи групі осіб, які опинились у важкій життєвій ситуації, шляхом підтримки, консультування, реабілітації, патронажу і використання інших видів соціальних послуг;

2) актуалізацію потенціалу самодопомоги осіб, що опинилися у складних життєвих умовах; цілеспрямовану превентивну діяльність у соціальній сфері;

3) активний вплив на формування і реалізацію соціально-економічної політики на всіх рівнях з метою забезпечення соціально-здорової сфери життєдіяльності людини.

Методологічні засади, зміст, організаційні форми соціальної роботи в країні визначаються загальною соціальною політикою держави. Реалізація соціальної політики безпосередньо зачіпає інтереси і потреби людей, відображається в їхніх долях, умовах життя.

В соціальній політиці виділяють два взаємозумовлені аспекти: науково-пізнавальний і практично-організаційний [42]. Перший з них виступає як результат аналізу і осмислення назрілих у суспільстві потреб, тенденцій розвитку соціальних процесів, як узагальнення і оцінка попереднього курсу соціальної політики держави, він відображає рівень громадської думки, настрої, установки різних груп населення.

Практично-організаційний аспект соціальної політики є продовженням першого, пов’язаний з безпосереднім здійсненням її концептуальних положень, стратегічних завдань. Тут великого значення набуває різнобічна діяльність органів державного управління з системою соціально-психологічних служб, практична поточна робота з населенням.

Практично-організаційний аспект соціальної політики, який реалізується в соціальній роботі, передбачає: глибше з’ясування конкретних соціальних проблем, всебічний аналіз і оцінку умов для їх розв’язання; добір і розстановку необхідних для цього кадрів; доведення завдань до виконавців, визначення їх функцій, повноважень, відповідальності; роз’яснення змісту, соціальної значимості якісного і своєчасного здійснення завдань, способів стимулювання праці виконавців; координацію зусиль і дій структурних підрозділів, конкретних службових осіб, забезпечення цілеспрямованості і ефективності їх діяльності; підведення підсумків, оцінку діяльності виконавців, формулювання висновків.

Одним з основних об'єктів соціальної роботи виступають молода сім'я та сім'ї, які мають проблеми у сімейному вихованні, сім'ї, які за особливостями своєї життєдіяльності потребують соціальної підтримки, допомоги, реабілітації. Це неблагополучні, багатодітні, студентські сім'ї, сім'ї мігрантів та біженців, сім'ї з дітьми і батьками-інвалідами, сім'ї з нестандартною дитиною, бідні й малозабезпечені сім'ї, сім'ї одиноких та неповнолітніх матерів та ін.

Соціальна робота з молодими сім'ями полягає у забезпеченні соціальної профілактики сімейного неблагополуччя; здійсненні системи заходів, спрямованих на запобігання аморальній, протиправній поведінці дітей та молоді; наданні соціальної допомоги та послуг з метою реалізації програми роботи з молодою сім'єю; наданні допомоги батькам у розв'язанні складних питань сімейного виховання; здійсненні соціальних послуг, здійсненні соціальної реабілітації.

Соціальна робота з сім'єю - це «система взаємодії соціальних органів держави і суспільства та сім'ї, спрямована на поліпшення матеріально-побутових умов життєдіяльності сім'ї, розширення її можливостей у здійсненні прав і свобод, визначених міжнародними та державними документами, забезпечення повноцінного фізичного, морального й духовного розвитку усіх її членів, залучення до трудового, суспільно-творчого процесу» [16, c. 65].

Мета соціальної роботи з сім'єю - це соціальна профілактика, соціальна допомога, соціальний патронаж, соціальна реабілітація, надання їй соціально-психологічної, психолого-педагогічної, соціально-медичної, юридичної, інформативно-консультативної, психотерапевтичної допомоги та підтримки з метою вдосконалення її життєдіяльності.