Социальная работа с молодой семьей

Характерно, що у розв’язанні гострих соціальних проблем, які нині стоять перед українським суспільством, дедалі більшого значення, поряд з удосконаленням державної системи захисту населення, набуває відродження розвитку благодійної діяльності різних організацій та установ, спеціалізованих громадських об’єднань і приватних осіб.

Таким чином, суб’єктами соціальної і соціально-педагогічної діяльності в Україні на початку нового тисячоліття є спеціалісти і волонтери всіх трьох секторів суспільства: державного, комерційного і громадського, у функціонуванні і розвитку яких є немало проблем, однією із яких є проблема їх гармонійної взаємодії.

Система практичної соціальної і соціально-педагогічної роботи в Україні уже набула нових обрисів. Вона опирається на нові правові засади, на кадровий потенціал професійно підготовлених фахівців, нову соціальну політику держави, на структуру нового громадянського суспільства, яке виникло і продовжує зміцнюватися.

В Україні, беручи до уваги економічний, політичний і соціально-психологічний стан суспільства, важливим завданням є об’єднання всіх форм і напрямків як професійної, так і непрофесійної соціально-педагогічної діяльності в єдину систему, здатну до гнучких і ефективних змін в інтересах людей.

Крім об'єктів та суб'єктів до структури соціальної роботи належить і соціальна ситуація. Саме вона, окреслюючи конкретний стан проблеми у конкретного клієнта соціальної роботи, орієнтує, на що має бути спрямована соціальна допомога в даному випадку. Отже, соціальна ситуація клієнта є предметом соціальної роботи, безпосереднім полем докладання зусиль соціального працівника.

Загалом, основна задача соціальної роботи з молодими сім'ями на початку нового тисячоліття полягає в подальшому розвитку і вдосконаленні наявних форм, методів, способів і прийомів діяльності, використовуваних фахівцем для вирішення соціальних проблем клієнтів, стимулювання активізації їх власних сил для зміни несприятливої життєвої ситуації.

Згідно чинному законодавству, комплексна система соціального обслуговування населення, включаючи молодь, передбачає надання соціально-економічних, медико-соціальних, психологічних, соціально-побутових, правових і інших соціальних послуг громадянам, що опинилися в складній життєвій ситуації (багатодітні, неповні сім'ї, сім'ї, в яких проживають інваліди, самотні і літні люди, діти-сироти, безробітні, особи без певного місця проживання, випускники дитячих будинків і ряд інших).

Соціальну службу забезпечують підприємства, установи, організації і інші юридичні особи різних форм власності, які здійснюють соціальне обслуговування, а також громадяни, що займаються підприємницькою діяльністю по соціальному обслуговуванню без утворення юридичної особи.

Система соціального захисту молоді має наступну структуру установ соціального обслуговування.

1. Обов'язковий мінімум для кожного міста, району, куди входять:

а) центр соціального обслуговування (відділення: соціальної допомоги вдома, денного, тимчасового перебування, термінової соціальної допомоги);

б) центр соціальної допомоги сім'ї і дітям;

в) соціально-реабілітаційний центр для неповнолітніх;

г) соціальний готель;

д) соціальний притулок для дітей і підлітків.

2. Додаткова мережа в містах і районах, куди входять:

а) центр психолого-педагогічної допомоги;

б) центр екстреної психологічної допомоги по телефону;

в) будинок милосердя;

г) реабілітаційні центри для осіб з обмеженими можливостями (зокрема для дітей і підлітків).

3. Державні, обласні, міські, міжрайонні установи, куди входять:

а) центри допомоги дітям, що залишилися без піклування батьків;

б) будинки-інтернати: дитячі, психоневрологічні, спеціальні;

в) гуртожитки для осіб з обмеженими можливостями.

Вивчення реальних потреб молодої сім’ї в соціальних послугах виступає ключовим елементом при формуванні системи соціальної роботи з ними. Згідно дослідженням молодь має потребу, перш за все, в біржі праці, пунктах правового захисту і юридичного консультування, роботі телефону довіри і далі - в консультації сексолога, центрі допомоги молодій сім'ї, гуртожитку-притулку для підлітків, що опинилися в конфліктній ситуації. При цьому молоді робітники віддають перевагу пунктам правового захисту і юридичного консультування, молодіжній біржі праці, центру допомоги молодій сім'ї. 

У ситуації, що склалася, управління молоді та спорту обласних адміністрацій і відповідні структурні підрозділи у містах і районах проводять роботу з соціальної допомоги молодим сім'ям через систему соціальних установ для молоді.

Система соціальних установ для молоді в основному складається з територіальних соціальних служб для молоді. Вони призначені для своєчасного і кваліфікованого надання всім категоріям молоді різних видів допомоги:

психологічної,

соціально-педагогічної,

медико-соціальної,

юридичної,

реабілітаційної,

профілактичної та ін.

Структурні підрозділи відповідної компетенції при місцевих органах самоврядування здійснюють координацію діяльності Служб і надають їм необхідну організаційно-методологічну допомогу.

У своїй діяльності Служба керуються виключно інтересами і потребами людей, що звернулися до них по допомогу і підтримку. Для здійснення своїх задач Служба може утворювати творчі і любительські об'єднання і клуби, підприємства і організації на різних формах власності в порядку, встановленому законодавством.

Об'єктами діяльності Служб в основному є:

- молоді сім'ї, що мають неблагополучні умови:

соціально-демографічні (багатодітні, неповні, бездітні розлучені, неповнолітніх батьків);

медико-соціальні (де є інваліди, особи, страждаючі психічними захворюваннями, особи, що зловживають алкоголем, приймають наркотики);

психологічні і соціально-педагогічні (що характеризуються несприятливими психологічним мікрокліматом, емоційно-конфліктними відносинами, педагогічною неспроможністю батьків, жорстоким поводженням з дітьми);

соціально-правові (у яких батьки ведуть аморальний, паразитичний, кримінальний спосіб життя; де один з батьків осуджений; де проживають особи, що повернулися з місць позбавлення волі, спеціальних навчально-виховних установ).

- діти і підлітки:

які опинилися в несприятливих умовах, загрозливих здоров'ю і розвитку;

усиротілі або залишилися без піклування батьків, потребуючі в покращенні життя з відміною або визнанням недійсності усиновлення, опіки;

які проживають з батьками, тимчасово недієздатними в результаті хвороби, непрацездатності, тривалих відряджень, залучення до судової відповідальності;

колишні вихованці дитячих будинків і шкіл-інтернатів, що не мають батьків або залишилися без їх піклування;

які проживають в сім'ях, де батьки нехтували своїми батьківськими обов'язками, ведуть аморальний і паразитичний спосіб життя;

які мають відхилення у фізичному і психічному розвитку, зокрема інваліди;

які мають асоціальну поведінку і скоюють антигромадські вчинки (злісне відхилення від навчання або роботи, бродяжництво, жебрацтво, здійснення правопорушень, що спричиняють за собою заходи суспільної дії або адміністративного стягнення, вживання алкоголю, наркотиків, психотропних речовин, аморальну поведінку, здійснення суїцидальних спроб);

які відчувають негативну дію за місцем проживання, навчання, роботи (жорстоке поводження, здирство, насильство, образа, приниження, залучення до алкоголю, наркотиків, залучення в злочинну і іншу протиправну діяльність, гострі конфліктні ситуації з батьками, вчителями, сусідами, знайомими, які стали причиною соціальної дезадаптації);

які мають утруднення у взаємостосунках з навколишніми людьми, в професійному і життєвому самовизначенні.

Основною метою створення і діяльності Служби є вирішення конкретних задач, що стосуються неблагополучних в соціальному відношенні груп населення, полегшення їх доступу до певних соціальних послуг і надання ним відповідної допомоги і підтримки.

У задачі Служби входить: організація навчання, інформування і консультування, вивчення і розповсюдження передових технологій, досягнень науково-технічного прогресу і досвіду зарубіжних країн з санітарно-гігієнічних, медичних психологічних, правових, педагогічних і інших проблем; підготовка методичних посібників і програм; проведення групових і індивідуальних консультацій клієнтів у фахівців, медиків, психологів, юристів, соціологів, екстрасенсів і т.п.; видання інформаційних бюлетенів, рекламних матеріалів і іншої друкарської продукції з основних напрямів діяльності соціальних служб і замовлень клієнтів; допомога в трудовлаштуванні і отриманні професії (спеціальності), підтримка безробітних (Додаток А).

Таким чином структура роботи, що склалася, з молодою сім'єю в цілому відповідає задачам, що стоять перед суспільством, по зміцненню молодої сім'ї поліпшенню її матеріального, етичного і духовного стану наданню їй соціально-психологічної допомоги та ін., проте вдосконалення потребують власне методи роботи з молодими сім’ями та існуючі механізми роботи.

2.2. Основні напрями соціальної роботи з молодими сім’ями

Нині допомоги соціальних працівників потребує значна кількість дітей, молоді та сімей. Адже Україна пережила зміну політичного режиму й устрою країни, і соціально-економічні перетворення при­звели до появи багатьох негативних наслідків, в основі яких лежить сімейне неблагополуччя.

Саме сімейне неблагополуччя спричинило сплеск безпритульності, бездоглядності, жебрацтва, соціального сиріства, насильства в сім'ї та жорстокого поводження з дітьми, поширення правопорушень та злочинності серед неповнолітніх та молоді, руйнації моральних та духовних цінностей, алкогольної та наркотичної залежності, зни­ження рівня психічного та фізичного здоров'я.

На жаль, маємо констатувати, що українська сім'я сьогодні не в змозі виконувати всі притаманні їй функції в повному обсязі. її озна­кою сьогодні стало сімейне неблагополуччя, що дістало надзвичайного поширення і потребує професійного втручання для його подолання.

Основними формами надання соціальних послуг статтею 5 Закону України «Про соціальні послуги» є матеріальна допомога та соціальне обслуговування.

Матеріальна допомога надається особам, що знаходяться у складній життєвій ситуації, у вигляді грошової або натуральної допо­моги:

продуктів харчування,

засобів санітарії та особистої гігієни,

засо­бів догляду за дітьми,

одягу, взуття та інших предметів першої необ­хідності,

палива,

технічних і допоміжних засобів реабілітації (так, у Додатку В представлені основні види матеріальної допомоги сім’ям з дітьми, яку  було надано у 2007 році).

Соціальне обслуговування - система соціальних заходів, яка передбачає сприяння, підтримку і послуги, що надають соціальні служ­би окремим особам чи групам населення для подолання або пом'якшен­ня життєвих труднощів, підтримки їх соціального статусу та повноцін­ної життєдіяльності.

Соціальне обслуговування здійснюється шляхом падання соціаль­них послуг:

-   за місцем проживання особи (вдома);

-   у стаціонарних інтернатних установах та закладах;

-   у реабілітаційних установах та закладах;

-   в установах та закладах денного перебування;

-   в установах та закладах тимчасового або постійного перебування;

-   у територіальних центрах соціального обслуговування;

-   в інших закладах соціальної підтримки (догляду).

Відповідно напряму здійснення соціальної роботи поділяються на види:

-   соціально побутові  послуги -  забезпечення  продуктами  харчу­вання, м'яким та твердим інвентарем, гарячим харчуванням, транспорт­ними   послугами,   засобами   малої   механізації,   здійснення   соціально-побутового патронажу, виклик лікаря, придбання та доставка медика­ментів тощо;

-   психологічні послуги - надання консультацій з питань психічно­го здоров'я та поліпшення взаємин з оточуючим соціальним середови­щем, застосування психодіагностики, спрямованої на вивчення соціально-психологічних характеристик особистості, з метою її психологічної корекції або психологічної реабілітації, надання методичних порад;

-   соціально-педагогічні послуги - виявлення та сприяння розвитку різнобічних інтересів і потреб осіб, які перебувають у складних життє­вих обставинах, організація індивідуального навчального, виховного та корекційного   процесів,   дозвілля,   спортивно-оздоровчої,   технічної   та художньої діяльності тощо, а також залучення до роботи різноманітних закладів, громадських організацій, заінтересованих осіб;

- соціально-медичні послуги - консультації щодо запобігання ви­никненню та розпитку можливих органічних розладів особи, збережен­ня, підтримка та охорона її здоров'я, здійснення профілактичних, лікувально-оздоровчих заходів, працетерапія;