Особливості формування гендерної культури особистості в закладах освіти

 Суб'єктом споглядання  є жінка, і мета останньої  як глядача - ідентифікувати себе  із зображеною на плакаті робітницею/колгоспницею. Погляд жінки на плакаті орієнтований на об'єкт праці, а не на можливого «глядача». Тіло її зображено не повністю, але лише ті його частини, активно задіяні у виробництві. Оголеною є лише рука і навіть ця рука є настільки мужньо-подібною, що репрезентує продуктивні, а не сексуальні сили».

Впровадження нетрадиційних  методик викладання дає можливість не лише чутливіше реагувати на індивідуальні запити студентів у процесі навчання, але й сприяє процесу їх демаргіналізації, збільшує обопільну толерантність і чутливість, що не може не передатися самій структурі навчального матеріалу.

Досвід аналізу кінофільмів  з урахуванням логіки гомосексуальних  коннотацій у книзі «Бі-текстуальність і кінематограф» за ред. А. Усманової  свідчить, що не лише м'яка методологія  тендерного аналізу дозволяє проявити культуру гомосексуалів, а й навпаки - без попередньої теоретичної установки, готовності працювати з нетиповістю, використання м'яких методик вивчення і навчання мало чим буде відрізнятися від традиційного конфірматорного (на підтвердження) підходу.

Окрім орієнтації на нетрадиційні навчальні методики і створення  партнерських відносин в аудиторії, агенти гендерних досліджень одними з перших опановували м'які методи збору даних, змінюючи установку  пояснення і типологізації на розуміння і проживання. Частково це сталося через специфіку предмета таких дисциплін, як культурна та соціальна антропологія, етнографія та соціологія, у яких повнота опису об'єкта поза гендерним аналізом просто неможлива.

І ще раз про нетиповість. Зосередившись на методах викладання та збору даних, ми, здається, далеко відійшли від власне теоретичного матеріалу соціогуманітарних дисциплін. Але це лише на перший погляд, оскільки форма неможлива без відповідного змісту.

Сучасна освіта також  відображає і багато в чому транслює ставлення суспільства до чоловічої роботи як до первинної, будь то в сільському господарстві або в промислових містах, яка, вважається, потребує більшої і фундаментальної освіти. За умов погіршення соціально-економічного становища більшості родин допомога сім'ї, друзів, викладачів та й спонсоруючих організацій у здобутті освіти стає доступною скоріше юнакам.

Тому гендерний аналіз потрібен не лише через невідповідність  гендерно упередженої освітньої стратегії вимогам часу. Ми повинні аналізувати ситуацію на базі гендерного підходу, беручи до уваги різність позицій як серед жінок, так і чоловіків. Тобто не підміняти його «гендерно нейтральним» аналізом - формальним аналізом за ознакою статі, який не враховує гендерні відмінності процесу соціалізації та позиції у соціальних відносинах.

З цього приводу існує  точка зору, згідно з якою рівність розглядається як однакове ставлення  до всіх, одним і тим же чином, незалежно від особистих обставин.

Така точка зору виходить з переконання, що всі люди вже рівні, і, отже, справедливе однакове ставлення до всіх. Однак такий підхід ігнорує різні фізичні, соціальні, економічні характеристики і життєвий досвід жінок і чоловіків, так само, як і особливих груп жінок і чоловіків, таких як інваліди, представники меншин і субкультурних груп.

Рівність означає забезпечення всім людям, незалежно від їх статі, раси або здібностей, однакових можливостей доступу до позитивних результатів освітнього процесу через репрезентованість у корпусі знань, застосовуваність отриманих знань в умовах їх життєвої ситуації та повноту освіти з точки зору розвитку умінь і навичок.

У «Посібнику з гендерного аналізу» (1997), розробленому Жіночим бюро відділу стратегічної політики, з цього приводу наводиться простий і переконливий приклад: давайте поглянемо, що відбувається, коли ви даєте двом людям по кошику полуниць кожному. Якщо один з них має алергією на полуниці, а інший - ні, то вони не отримують рівну вигоду від такого дару, бо не взято до уваги їхнє різне становище. Рівне ставлення до них могло б означати: вибрати фрукти, якими вони обидва могли б насолодитися, або дати їм різні види фруктів.

Дуже важливо усвідомлювати, що не всі жінки і не всі чоловіки однакові, що відмінності між групами  жінок можуть бути набагато більшими, ніж відмінності між жінками і чоловіками.

Про це не слід забувати у студентській аудиторії.

Адже відмінності між  індивідами з точки зору їх етнічного  досвіду, соціального статусу, місця  проживання взаємно накладаються на прояви тендерних нормувань суспільства. Хоча студентська молодь переважно ще не має негативного досвіду дискримінації, що виникає при наймі на роботу, просуванні по службі, пошукові житла тощо, до якого можна апелювати викладачеві при розкритті відповідних тендерних проблем, однак може бути наявним і помітним, наприклад, дискримінуючий вплив місця народження та проживання.

         Молодь із сільської місцевості часто несе додатковий тягар роботи в домашньому господарстві і має в своєму розпорядженні гірший доступ до ресурсів. Тож багатьом дівчатам може бути знайомою нерадісна доля сільської жінки, котра відпрацьовує три зміни: платну роботу на фермі, неоплачувану - на присадибній ділянці і по догляду за дітьми і будинком. Крім того, жіноча частина аудиторії може мати досвід сексизму в доповнення до інших упереджень щодо їх фізичної чи інтелектуальної здатності використати власні ресурси.

    Міжнародна Асамблея ООН вважає, що освіта для всіх дівчат і хлопців є основоположним правом людини, незалежно від статі, раси, етнічного походження, родинного статусу й багатства особи. Відповідно до своєї рекомендації  "Про рівність прав чоловіків і жінок". Асамблея заявляє про важливість гендерної рівності в освіті та вважає, що цю рівність повинна гарантувати освітня система всіх договірних сторін Європейської культурної конвенції.

      Вона схвалює заходи, ініційовані Радою Європи і зокрема постійною

конференцією європейських міністрів з питань гендерної  рівності в царині освіти та Керівним комітетом за рівність між чоловіками й жінками в питаннях участі жінок  у громадському та політичному

житті.

     Асамблея, проте, стурбована тим, що:

• спільне навчання призводить до більшої рівності, однак у багатьох країнах все ще залишаються інституціоналізовані неінституціоналізовані форми дискримінації дівчат і жінок;
• традиційні гендерні ролі в галузі освіти все ще міцно тримаються і звужують вибір обох статей в царині освіти, професії й стилю життя, зміцнюючи таким чином позиції чоловіків у розподілі сімейних обов'язків і на ринку праці, так само, як і їхню домінуючу роль під час ухвалення рішень;
• жінки й дівчата є суб'єктом сексуальних домагань та насильства в

     суспільстві в цілому, і в царині освіти зокрема.

      Асамблея вважає, що треба розвинути таку стратегію, яка створювала б для дівчат і хлопців, жінок і чоловіків, де-юре і де-факто свободу доступу та

свободу вибору в царині освіти, включаючи початкову й  дальшу освіту, професійну підготовку і освіту дорослих. Освіта має допомогти їм повністю розвинути свій потенціал, зберегти свою особисту цілісність, націлити на економічну незалежність та на безпосередню участь у громадському й політичному житті.

   Дівчат і хлопців треба ознайомлювати з позитивними прикладами для

наслідування серед  жінок минулого й сучасниць, що є  переконливою освітньою 

концепцією перенесення стереотипів. Жінки як керівники та особи, які ухвалюють рішення, в рамках гендернозбалансованої системи освітніх закладів теж можуть бути важливим прикладом для наслідування.

    Народження дітей та материнство суттєво впливають на діяльність жінок.

Обізнаність у цьому  питанні, так само, як і в питаннях розподілу обов'язків у 

домі й виховання  дітей, має бути основною частиною шкільної навчальної програми для хлопців  і дівчат.

       Гендерної рівності в царині освіти треба досягати, задовольняючи потреби

працюючих жінок, особливо тих, які працюють в галузі освіти, а також протидіючи існуючій дискримінації. Керівні органи освіти в державах-членах мають робити все можливе для  встановлення регулярних шкільних розкладів, а також підтримки матерів  завдяки складанню розкладів, орієнтованих на дітей, і гарантуванню особистого вибору в справі піклування про дитину.

       Гендерна рівність в освіті має бути частиною загальної стратегії, спрямованої

на створення більш  рівноправного та демократичного суспільства, враховуючи те, що жінки минулого й сучасності зробили значний внесок до європейської культури й суспільства і що треба об'єднати знання в царині освіти, які зібрали феміністи.

      Асамблея визнає значний внесок жіночого руху й феміністичних досліджень, а також внесок активістів із захисту прав людини й гендерної рівності в галузі освіти, так само, як і в політичній, соціальній, культурній та економічній сферах, і схвалює дані спеціальної експертизи про аналіз і протидію сексизму й расизму.

     Вона вважає, що демократії можна навчити тільки в школах в демократичному оточенні, яке поважає культурний плюралізм у Європі й додержується основоположного принципу рівності між дівчатами й хлопцями, жінками й чоловіками, незважаючи на відмінності, що можуть існувати між ними, їхні різні погляди та досвід.

    Асамблея, у зв'язку з цим, рекомендує Комітетові міністрів запропонувати

уповноваженим органам  держав-членів розвивати освіту з  питань прав людини у гендерносприятливій  атмосфері і вжити заходів для прискорення де-юре й де-факто рівності в царині освіти, активно сприяючи рівним правам, рівним можливостям, рівному гендерному поводженню з дівчатами й хлопцями, жінками й чоловіками, незалежно від того, чи це учні, чи це ті, хто працює в галузі освіти, і, зокрема:  виробити стратегії для вільного доступу й свободи вибору в галузі освіти для дівчат і хлопців, жінок і чоловіків, включаючи початкову й дальшу освіту, професійне навчання та освіту дорослих; розпізнати та поширити добру практику в гендерносприятливій освіті, наприклад, завдяки:

     а) перегляду навчальних матеріалів й методів навчання з огляду на посилення

недискримінаційного підходу  до вибору мови і несексистського  методу навчання, роблячи більший  наголос на принципі рівності й незастосуванні сили;

     b) перегляду стереотипів і зразків для наслідування для дівчат і хлопців,

поліпшення їхнього  самовираження й забезпечення їх позитивними зразками для наслідування під час нейтралізації концепцій  про нерівність статей і чоловічу силу;

     с) ліпшому висвітленню важливості ролі жінок в європейській історії та культурі;

     d) приділенню більшої уваги освітнім потребам дівчат і жінок, хлопців і

чоловіків у галузі здоров'я, статі, планування сім'ї й батьківства;

     e) спрямуванню уваги в освіті з питань ЗМІ на антисексистські, антирасистські та антинасильницькі епізоди, в яких немає словесного та візуального насильства над дівчатами та жінками;

     Включати поняття "гендерна сприйнятливість" та "сприяння рівності статей"

до всіх видів фахової освіти та до курсів підвищення кваліфікації вчителів, а

також до програм підготовки професійних консультантів; започаткувати гендерні дослідження, а також залучити до них дослідників з питань фемінізму й міграції; поліпшити гендерний баланс учительського та адміністративного штату і шкільного менеджменту; визнати стратегічну й підтримуючу роль, яку відіграють вчителі й батьки в знищенні дискримінації, наприклад поліпшуючи зв'язки між школами та батьками, особливо для дівчат-мігранток, а також підтримуючи працюючих батьків. Далі Асамблея рекомендує Комітету міністрів: особливу увагу приділити діяльності в сфері моніторингу гендерної рівності в галузі освіти та забезпеченню належного надходження інформації про становище в рамках дії Європейської культурної конвенції; поширити міжнародні консультації і обмін досвідом з огляду на законодавство, освітні програми, студії чи дебати з основних проблем, пов'язаних із гендерною рівністю в освіті; започаткувати програми обмінів для вчителів, учнів і дослідників, збільшити можливості для навчання й проведення досліджень у царині гендерної освіти; в обох випадках — з належною увагою до гендерної рівноваги; порадити Європейській комісії проти расизму та нетерпимості враховувати поняття гендерної рівності в своїй освітній роботі; відновити колишню спільну робочу групу керівного комітету за рівність між жінками й чоловіками та ради з культурного співробітництва для вивчення потреб спільної освіти, відтак, організувати міжнародну конференцію для визначення політики в цій галузі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.4. Аналіз результатів  дослідження