Особливості формування гендерної культури особистості в закладах освіти

      Принцип  гендерної рівності закріплено  також у ст. 51 Конституції України:  “Шлюб грунтується на вільній  згоді жінки і чоловіка. Кожен  з подружжя має рівні права  і обов’язки у шлюбі та сім’ї... Сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою” [7, с. 48].

       Керуючись  основними положеннями підсумкових  документів Пекінської конференції,  Верховна Рада України ухвалила:

• Засади державної політики України в галузі прав людини;

• Декларацію про загальні засади державної політики України стосовно сім’ї та жінок;

• Концепцію державної сімейної політики ;

• Сімейний кодекс України;

      Другий рівень, що  забезпечує правове регулювання  основних процесів і проблем  у даній сфері діяльності, виходячи  з вищезазначеної концепції визначено як рівень необхідного складу нормативно-правової бази правового регулювання рівних прав та можливостей жінок і чоловіків в Україні.

    Тому Украйна внесла  зміни до:

• Кримінального кодексу шляхом запровадження спеціальної статті, що передбачає кримінальну відповідальність за торгівлю людьми;

• Кодексу про адміністративні  правопорушення ;

• Цивільного Кодексу;

• Сімейного Кодексу ;

• Кодекс законів про працю.

   А також прийнято наступні  закони:

• Закон України “Про попередження насильства в сім’ї”.

• Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок  і чоловіків»

• Закон України “Про зайнятість населення” (передбачено додаткові  гарантії щодо зайнятості окремих категорій  населення, які потребують соціального  захисту і не здатні конкурувати на ринку праці).

   До третього рівня нормативно-правових  актів, можна віднести

• Указ Президента України від 25 квітня 2001 р. “Про підвищення соціального  статусу жінок в Україні”.

• Постанова Кабінету Міністрів  від 7 березня 2007 року “Про затвердження державної програми протидії торгівлі людьми на період до 2010 року”.

• Постанову Кабінету Міністрів  України N 1834 від 27.12.2006 «Про затвердження Державної програми з утвердження  гендерної рівності в українському суспільстві на період до 2010 року»

• Постанову Кабінету Міністрів  України N 504 від 12.04.2006 «Про проведення гендерно-правової експертизи»

       Отже, основним документом, що регулює  гендерну політику держави є  Закон «Про забезпечення рівних  прав та можливостей жінок і чоловіків». Даний закон визначає наступні поняття: рівні права жінок  і  чоловіків  -  відсутність  обмежень  чи привілеїв за ознакою статі; рівні можливості   жінок   і  чоловіків  -  рівні  умови  для реалізації рівних прав жінок і чоловіків; дискримінація за ознакою статі -  дії  чи  бездіяльність,  що виражають  будь-яке розрізнення,  виняток або привілеї за ознакою статі,  якщо  вони  спрямовані  на  обмеження або унеможливлюють визнання,  користування  чи  здійснення на рівних підставах прав і свобод людини для жінок і чоловіків; позитивні дії - спеціальні тимчасові заходи,  спрямовані  на усунення   дисбалансу   між   можливостями   жінок   і   чоловіків реалізовувати рівні права, надані їм  Конституцією і законами України; сексуальні домагання  - дії сексуального характеру,  виражені словесно  (погрози,  залякування,  непристойні   зауваження)   або фізично (доторкання,  поплескування),  що принижують чи ображають осіб,  які перебувають у   відносинах   трудового,   службового, матеріального чи іншого підпорядкування;

     Гендерна  рівність  - рівний правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості для його реалізації,  що дозволяє особам  обох статей   брати   рівну   участь   у  всіх  сферах  життєдіяльності суспільства;

     Гендерно-правова  експертиза - аналіз  чинного   законодавства, проектів  нормативно-правових  актів,  результатом якого є надання висновку щодо їх відповідності принципу забезпечення  рівних  прав та можливостей жінок і чоловіків.

     Порядок  проведення   гендерно-правової   експертизи  визначає Кабінет  Міністрів України, який відповідно до даного закону прийняв Постанову «Про проведення гендерно-правової експертизи», яку має здійснювати Міністерство Юстиції.

     Державна  політика    щодо   забезпечення   рівних   прав   та можливостей  жінок і чоловіків спрямована  на: утвердження гендерної рівності;

     недопущення  дискримінації за ознакою статі;  застосування позитивних дій;

 забезпечення рівної  участі  жінок  і  чоловіків   у  прийнятті суспільно важливих  рішень; забезпечення рівних   можливостей  жінкам  і  чоловікам   щодо поєднання професійних та сімейних обов'язків; підтримку сім'ї,  формування  відповідального  материнства  і батьківства; виховання і   пропаганду  серед  населення  України  культури гендерної рівності,  поширення  просвітницької  діяльності  у  цій сфері; захист суспільства    від    інформації, спрямованої на дискримінацію за ознакою статі.

     У законі  також зазначено, що не вважаються  дискримінацією за ознакою статі:

• спеціальний захист  жінок  під  час  вагітності,  пологів  та грудного вигодовування  дитини;

• обов'язкова строкова   військова   служба   для    чоловіків, передбачена законом;

• різниця в пенсійному віці для жінок і чоловіків,  передбачена законом;

• особливі вимоги  щодо  охорони  праці  жінок   і   чоловіків, пов'язані з охороною їх репродуктивного здоров'я;

• позитивні дії.

     Органами, установами та організаціями,  наділеними повноваженнями у  сфері забезпечення  рівних прав  та можливостей жінок і чоловіків,  є:  Верховна Рада України; Уповноважений  Верховної Ради України з прав  людини; Кабінет Міністрів України; спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків; органи виконавчої  влади та органи місцевого самоврядування, визначені в їх складі уповноважені особи (координатори)  з  питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків; об'єднання громадян.

     Окремий  розділ Закону присвячено:

- забезпеченню рівних  виборчих прав жінок і чоловіків  та рівних можливостей їх реалізації 

- забезпеченню рівних  можливостей жінок і чоловіків у сфері державної служби та служби в органах місцевого самоврядування  у здобутті освіти та професійній підготовці ,у  праці та одержанні винагороди за неї, у сфері підприємництва,  у соціальній сфері.

     Варто зазначити,  що у статті 17 Закону держава зобов’язує роботодавця не лише створювати умови праці,  які дозволяли б жінкам і чоловікам здійснювати трудову діяльність на рівній основі;  забезпечувати жінкам і чоловікам можливість суміщати  трудову діяльність із сімейними обов'язками; здійснювати рівну оплату праці жінок і чоловіків при однаковій кваліфікації та однакових умовах праці; вживати заходів щодо створення безпечних для життя і здоров'я умов праці; вживати заходів щодо унеможливлення випадків сексуальних домагань, але й забороняє роботодавцям в оголошеннях (рекламі) про вакансії пропонувати роботу лише жінкам або лише чоловікам,  за винятком  специфічної роботи, яка може виконуватися виключно особами певної статі,  висувати різні вимоги, даючи перевагу одній із  статей,  вимагати  від  осіб,  які  влаштовуються  на  роботу, відомості про їхнє особисте життя, плани щодо народження дітей.

     Щодо освіти, то держава встановлює обов’язок  навчальних закладів забезпечувати  рівні умови  для  жінок   і  чоловіків  під  час   вступу   до навчальних   закладів,   оцінки   знань,  надання  грантів,  позик студентам, а також підготовку та  видання  підручників,  навчальних  посібників, вільних від стереотипних уявлень про роль жінки і чоловіка; Центральний орган виконавчої влади з питань  освіти  і  науки забезпечує  проведення експертизи навчальних програм,  підручників та   навчальних   посібників   для   навчальних   закладів    щодо відповідності  принципу  забезпечення  рівних  прав та можливостей жінок і чоловіків.

    До навчальних  програм вищих навчальних  закладів,   курсів перепідготовки кадрів включаються дисципліни, які вивчають питання забезпечення рівних прав та  можливостей жінок і чоловіків,  та факультативне вивчення правових засад гендерної рівності на основі гармонізації національного і міжнародного законодавства.

     Законом  також передбачається цивільна, адміністративна та кримінальна  відповідальність за порушення  законодавства про забезпечення  рівних прав та можливостей  жінок та чоловіків. 

      Гендерна політика є особливим видом державної діяльності, оскільки повинна бути базовою та враховуватись при формуванні будь-яких інших державних програм та стратегій. Серед пріоритетних напрямків державних програм щодо подолання гендерної нерівності слід виділити такі:

- Утвердження гендерної  рівності в українському суспільстві

- Протидія торгівлі  людьми

- Підтримка сім`ї (протидії  та запобігання насильству в  сім`ї)

   У 2001 році було  розроблено „Національний план  дій щодо поліпшення становища  жінок та сприяння впровадженню гендерної рівності у суспільстві на 2001 – 2005 роки”. „Забезпечення гендерної рівності” було визначено одним з пріоритетних для формування політики держави. У зв’язку із проголошеним курсом євроінтеграції України гендерне питання, що є пріоритетним у Євросоюзі, набуло особливого значення в політичних процесах держави.

     Реалізацію  плану можна вважати успішною. Проте, слід зауважити, що ця  програма зачіпає лише одну  сторону гендерної політики –  а саме, захист жіночих прав. Усі  запропоновані заходи були розв`язанням проблем жінок через надання їм особливих прав, через їх захист. Однак, не можна засуджувати таку модель політики, адже становище жінки в українському суспільстві справді потребує змін, тому такий початок розвитку гендерних програм є достатньо вдалим.

     Слідом  за цією програмою, у 2006 Міністерство  України у справах сім’ї, молоді  та спорту разом з іншими  центральними органами розробило  „Державну програму з утвердження  гендерної рівності в українському  суспільстві на 2006 - 2010 роки”.  

    Метою програми  є утвердження рівних прав  жінок і чоловіків та рівних  можливостей їх реалізації як  основного права людини.

     Основні  заходи, щодо утвердження гендерної  рівності документу можна розділити  на такі групи: 

- Перегляд існуючого законодавства України ;

- Гендерно-правова експертиза, перегляд виборчого законодавства,  перегляд ЗУ „Про попередження  насильства в сім`ї” та ін.;

- Інформаційна діяльність;

     Формування  гендерної свідомості суспільства;  проведення конференцій; доповідь в ООН; включення до навчальних програм дисциплін з тендерних питань; конкурс наукових робіт; пропагування гендерної рівності в ЗМІ; організація виставки образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва „Жінки України - митці”.

- Обмін досвідом.

    Переклад міжнародних документів; участь у міжнародних конференціях.

-   Паритетне представництво  жінок та чоловіків в державних  органах;

- Моніторинг виконання  чинного тендерного законодавства  та експертиза навчальних програм  та посібників.

    Окрім того варто виокремити деякі заходи програми:

• визначення  кількісних та якісних показників оцінки стану  утвердження гендерної рівності;

• ініціювання створення  при КМУ Міжвідомчої гендерної  ради;

• утворення при місцевих органах влади консультаційно-дорадницьких органів;

• гендерний аналіз кадрового  складу у місцевих органах виконавчої влади;

• аналіз рівня доходів  жінок і чоловіків у різних галузях;

• забезпечення гендерної  рівності в духовній сфері;

• надання всебічного  сприяння  релігійним  організаціям у реалізації доброчинних проектів;

    На відміну  від попередньої програми діюча  звертає увагу на ситуацію  щодо проблем чоловіків. Чоловіче  безробіття зростає швидшими  темпами, ніж жіноче. Чоловіки  йдуть на пенсію на п'ять  років пізніше, ніж жінки, хоча  тривалість їх  життя  на  12  років  менша.  Такі  хвороби,  як  туберкульоз, алкоголізм, наркоманія, і таке явище, як суїцид, панують переважно в чоловічому середовищі. Надзвичайно гострою є проблема збереження репродуктивного здоров'я чоловіків.

     Розвивається процес становлення жіночих організацій. Їх представниці залучаються до формування державної політики щодо сім’ї та жінок і впровадження гендерних перетворень у суспільстві, беруть участь у розробці державних програм і проектів.

    Фінансування  Програми, здійснюватиметься центральними та місцевими органами виконавчої влади за рахунок коштів, передбачених їм у державному та місцевих бюджетах на відповідний рік, а також інших джерел.

   Таким чином,  загальна концепція гендерної  політики в Україні існує. Вона містить як загальні напрямки розвитку політики, так і конкретні рекомендації щодо покращення гендерного питання в державі. Нижче розглянемо інші державні програми, які мають безпосереднє відношення до гендерної політики України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2  ГЕНДЕРНИЙ АНАЛІЗ ЯК ЗАСІБ ГУМАНІЗАЦІЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ

2.1. Проблеми гендерної  культури в сучасному українському  суспільстві.          

      Особлива  увага звертається на феномен  подвійних стандартів стосовно  жінок.  На нинішньому етапі  трансформаційних процесів в Україні актуальним питанням стало переосмислення ролей жінки й чоловіка в суспільстві, а точніше – створення елгалітарних принципів рівності. Елгалітарна концепція виходить з того, що жінка й чоловік – рівні як особистості, і тому повинні мати в суспільстві однакові можливості для свого розвитку, самореалізації. Цей принцип належить розуміти зовсім не як нівелювання різниці між жінкою та чоловіком, а навпаки – зважаючи на природну роль жінки, вибудовувати такі соціальні умови, щоби всі громадяни, незалежно від статі, мали однакові можливості гранично повно виявити свої таланти, реалізувати новаторські ідеї.