Особливості формування гендерної культури особистості в закладах освіти

Проблеми участі, або неучасті жінок у процесах суспільного розвитку надзвичайно актуалізувалися за останні роки. Хоча шляхи розв’язання цих проблем різняться залежно від розуміння положення жінки в розвитку, а також від усвідомлення суспільством самих гендерних ролей.

Громадська думка та стереотипи пересічних громадян, що ролі чоловіків та жінок у суспільстві певною мірою відбивають зміни у поглядах, зумовлені тільки соціальними реаліями, нестабільністю соціальних інституцій, появою нових соціальних структур, становленням і впорядкуванням нового типу взаємозв’язків, розмежуванням інтересів різних соціальних сил.

Труднощі упорядкування соціального  простору обумовлюються проблемами самовизначення громадян, бажання яких сьогодні коливаються від одних  крайнощів – повернути минуле, до інших – настроїв щодо перетворення.

Моніторинг громадської  думки населення України дає  змогу проаналізувати зміни, які  відбуваються у тендерному світогляді статей, у переоцінці цінностей відповідно до суспільних ідеалів та особистих  уявлень та переконань.

Соціальні відносини  між статями не визначаються лише їх біологічними особливостями. На різних етапах історичного розвитку і в  різних соціальних умовах ролі чоловіка і жінки визначались настільки  своєрідно, що пояснити їх тільки фізіологічними особливостями неможливо. Іншими словами: розрізненість в соціальних ролях значно ширше ніж фізіологічні відмінності. Таким чином, чоловічі та жіночі ролі в суспільстві констатуються і визначаються, як соціальне. Тому їх зміна в сторону більш справедливого розподілу ресурсів і доходів, прав і обов’язків і тому подібне є способом досягнення реальної  гармонії і забезпечення прав людини. Таким чином гендерна концепція ставить у центр проблеми не жінок, а відношення між статями.

Гендерні проблеми –  це перш за все проблеми соціальні, тобто проблеми не тільки жінок, а й чоловіків, проблеми всього суспільства. Вони не зводяться лише до взаємовідношень фізіологічних статей і розподілу ролей у відтворенні населення. Гендерні відношення пронизують всю культуру, суспільний устрій, державні інститути, методи прийняття рішення і стиль мислення. Вони накладають потужний відбиток на мову, звичаї, мистецтво і навіть на виробництво.

           Процес гармонізації гендерних  відносин бачиться, як частина  загальнодемократичного процесу. Одначе не можна розраховувати на те, що демократизація сама по собі автоматично призведе до вирішення гендерних проблем.

Ситуація в суспільстві  мало сприяє необхідній зміні традиційних  уявлень та подоланню стереотипів, що існують у свідомості, особливо стосовно гендерних ролей. Однак соціальний прогрес об’єктивно потребує змін  у ставленні суспільства до гендерних проблем.

Гендерні ролі:

1. зразки поведінки жінки і чоловіка, які ґрунтуються на традиційних очікуваннях пов’язаних із їх статтями;
2. суть загальноприйнятих, з точки зору культури, норм і правил поведінки, які закріплюються за людьми в конкретній ситуації.

Гендерні ролі⁴ відрізняються в суспільствах з різною культурою і змінюються з часом.

Цивілізація дуже багато втратила від того, що жінці було відведено роль вторинної, позбавленої можливості реалізувати свої здібності, обдаровання у діяльності, спрямованій на вдосконалення себе і світу навколо себе. І від цього програли не лише, а й жінки, а й чоловіки, цивілізація в цілому: однобокість, ціннісна неповнота, незрівноваженість маскулінного начала фемінним дається взнаки у всій сучасній культурі⁵. Уже належать історії багато чинників гноблення жінок. Та ще надто живучі гендерні стереотипи минулого, що відбиваються на сучасному цивілізаційному розвитку. Від уваги українського суспільства, яке перебуває на переломному етапі своєї історії, до формування гендерного консенсусу значною мірою залежатимуть не лише успіхи економічного реформування, а й майбутній цивілізаційний поступ країни.

Важливим інструментом визначення стану гендерних відносин є демографічні дослідження, які мають не лише наукове, а й практичне значення, оскільки дають змогу виявити найвразливіші місця для вирішення гендерних проблем. Демографічний аналіз майже завжди має гендерний аспект, оскільки проводиться в контексті виявлення статевих особливостей формування демографічних і соціально-економічних характеристик досліджуваних питань.

В традиційній демографії, предметом якої є баланс народжень  і смертей, проблема демографічних відносин взагалі не виникала і не ставилась. В реальному житті не було наукової стратегії регулювання демографічних і гендерних відносин у суспільстві, правова стратегія і побудована на ній політика не пов'язувалися з функціонуванням і розвитком цих відносин.

Наукові дослідження ролі та місця жінки і чоловіка в системі демографічної реальності в цілому та демографічних відносин зокрема в Україні стали проводитися зовсім недавно — зі зверненням суспільства до гуманістичного розуміння відтворення населення.

Це об'єктивна потреба розширення соціальної функції держави, її цілеспрямованої діяльності в процесі соціальних перетворень, розвиткусоціального права і його активного впливу на систему соціального нормотворення в країні. Нагальним стає практичний вибір шляхів і засобів доцільного сприяння бажаному перебігу демографічних процесів, розумного їх спрямування. А тому з-поміж багатьох наукових підходів потрібно вибрати такий, що найбільше відповідав би сьогоденним демографічним запитам і відбивав національні демографічні та інші реалії.

Самовідтворення населення  є властивістю суспільного життя, що розглядається як система з демографічним концептом. Прихильники цього підходу тлумачать демографічний процес як категорію, що відображає якість системи суспільного життя чи її окремої частини, сфери, її здатність виконувати демотвірну функцію. Наприклад, сім'ю розглядають спеціалісти найрізноманітніших наукових напрямів з використанням певного концепту. Економісти розглядають її як систему з економічним концептом, тобто як домогосподарство, зосереджуючи увагу на виробництві та споживанні у сімейній формі. Спеціалісти соціальної гігієни вивчають вплив умов життя в сімї на здоров'я її членів. Демографи розглядають сім'ю як осередок відтворення населення, а зміст сімейного життя для них полягає у відтворенні суб'єктів сімейних відносин.

Кожна сфера суспільного  життя може розглядатися у контексті демографічного концепту, тобто з точки зору її демотвірної функції — здатності підтримувати самовідтворення населення як процес збереження його міри, тобто єдності якості та кількості. І наукові надбання у цьому мають значення для реальної практики вдосконалення демографічних відносин і пов'язаної з ними гендерної політики як емпіричний матеріал. Проте для практиків особливо важливо, що системостворюючим фактором самовідтворення населення є суспільна праця, в процесі якої індивіди формують свої найсуттєвіші якості. Але якщо розглядати окремі види праці, то не всім їм притаманна функція демотворення, деморозвитку. Наприклад, праці на конвеєрі або важкій ручній праці властиве деморуйнування, бо вона негативно впливає на таку важливу якість населення, як здоров'я.                

Отже, самовідтворення  населення — властивість суспільної життєдіяльності в цілому, а не якоїсь її окремої частини, оскільки соціальні якості, що дають змогу індивідам бути суб'єктами суспільного життя, набуваються і втрачаються ними в усіх складових суспільного організму. Самовідтворення населення забезпечується взаємодією всіх сфер, частин, галузей суспільного буття. Порушення їх злагодженості призводить до криз у відновленні населення, тобто до депопуляції, а також до зниження якісних характеристик населення, що і відбувається сьогодні в Україні. Демографічна криза в українському суспільстві є проявом деформації не в окремій і навіть не в кількох сферах. Вона є наслідок вибору протиприродного історичного шляху розвитку й кризового стану всього суспільного організму, внаслідок чого порушений механізм демовідтворювального процесу, втрачена його системна властивість — здатність до самовідтворення населення у необхідній кількості та якості.

Змістом демовідтворення  є демопроцес, який складається з  процесів, що забезпечують тривале  існування сукупності людей конкретно  історичної якості. Він внутрішньо оформлений системою суспільних відносин, демографічна функція яких виявляється в дослідженні суспільного життя або його сфер, частин у системі з демографічним концептом. Іншими словами, демографічні відносини є особливою функцією суспільних відносин. Для існування такого демографічного феномена, як самовідтворення населення, тобто для збереження єдності якості та кількості суб'єкта певного суспільного організму замало "оптимізації" демографічного процесу в окремих ланках, сферах та частинах суспільного організму, осередках життєдіяльності людей, потрібні оптимізація зв'язку між ними. Самовідтворення населення є демографічний феномен, який породжується певним станом, формою, порядком і гармонією всієї життєдіяльності як цілісності.

Кожний вид людських відносин виконує певну демографічну функцію. Поява нових відносин означає доповнення певної системи відносин демореальності новим компонентом. Коли новий компонент починає виконувати особливо важливу роль у системі відносин демореальності, тобто домінує, тоді змінюється сама якість демореальності, її історичний тип та ієрархія емерджентних, загальносистемних властивостей. Тому, наприклад, якщо демореальність, яка існує в українській державі вже досить давно, ще до кризової дестабілізації суспільства, втратила свою властивість до само відтворення, то це об’єктивно свідчить, що в системі відносин демореальності суспільного організму є компонент (або їх сукупність), дія якого порушує ту її особливу гармонію, порядок, форму. 

Ідентичність жінки  формується значною міро через сім'ю, тобто гендерні ролі дружини, матері-господарки. Якщо соціальний статус чоловіка, правило, визначається його життєвими стратегіями, кар'єрою і багато в чому залежить від нього самої то соціальний статус жінки — поєднанням її особистих життєвих стратегій і стратегій чоловіка, які можуть бути різноспрямованими — просування або зниження. Суперечність спрямованості цих стратегій нерідко породжує внутрішньосімейні конфлікти або приводить до нетрадиційного розподілу гендерних ролей.

З точки зору розподілу гендерних ролей є кілька варіантів, коли жінка займається “чоловічою” справою, наприклад, човниковим бізнесом. 

Перший варіант. Сімейний бізнес, за якого чоловік і дружина разом займаються цим видом діяльності. У цьому випадку обов'язки розподіляються по-різному, але дуже часто лідером стає саме жінка, ділові якості якої переважають, Коли функція лідера належить чоловікові, то гендерна роль, яку він бере на себе, змушує його бути справжнім годувальником сім'ї і намагатися звільнити жінку від необхідності заробляти гроші.

Другий варіант. Економічна необхідність змушує до човникової діяльності одиноких матерів. Багато з них ідентифікують  себе через роль матері та поняття  обов'язку перед дітьми, який вони вбачають у забезпеченні їм відповідного рівня споживання. Традиційно в українському суспільстві найближчі родичі допомагають у вихованні дітей. Якщо така жінка розлучена або є матір'ю-одиначкою, вона змушена довіряти родичам виховання дитини і догляд за нею. Такі човники зазвичай працюють з постійними напарницями-подругами, тобто удвох-утрьох. Це дуже важливий фактор. Він може як спонукати займатися човниковим бізнесом, і досить успішно, так і відштовхувати від нього. Кризова ідентичність цих жінок обумовлена подвійним незадоволенням власним' життям: їм часто не вдається створити ні сім'ю, ні досягти успіху в професійній сфері.

Третій варіант. Деяким активним і підприємливим жінкам до душі роль годувальника сім'ї. Їх влаштовує і їм подобається нетрадиційний розподіл гендерних ролей. Завдяки перевагам своїх ділових якостей вони зайняли в сім'ї позицію лідера. Зважившись одного разу вибрати нетрадиційну і ризиковану економічну стратегію, ці жінки своїм вибором створили межу між своїм життям і життям чоловіка. Ця межа під впливом човникової діяльності  поступово поглиблюється з набуттям життєвого і я цілового досвіду, що відбивається на відмінностях у способі життя, перевагах і. уподобаннях.

Однак такі сім'ї часто бувають міцними: навіть матеріально та незалежна жінка намагається зберегти шлюб з міркувань престижу і суспільного статусу, який розлучена жінка одразу ж втрачає. Матеріально незалежна жінка-дружина погоджується з пасивною роллю свого чоловіка, який чисто буває добрим помічником в господарстві і "зручним" партнером у їхному житті.

1.3. Гендерна культура  як особлива умова розвитку  особистості.

       Головним  завданням загальної середньої  освіти  в Україні є створення  соціально-психологічних умов для  розвитку соціально зрілої, працелюбної,  творчої особистості, якій притаманні почуття власної гідності, поваги до прав і свобод іншого, свідоме ставлення до обов’язків людини і громадянина, гордість за свою батьківщину, здатність до само розуміння і самовдосконалення, до активної участі в соціальному житті країни.

       У формуванні  згаданих рис особистості, у  становленні громадянина  сучасної  демократичної держави, розвитку  соціальної компетентності підростаючого  покоління важливе місце посідає  підвищення рівня тендерна культури  учнів взагалі та студентства  зокрема. Культура ця включає розуміння себе як особистості, усвідомлення свого місця серед людей, формування навичок рефлексії, врахування потреб та інтересів інших, конструктивне вирішення проблем, розвиток здатностей до життєтворчості, самовдосконалення та самореалізації.