Особливості формування гендерної культури особистості в закладах освіти

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ

УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

                             ФАКУЛЬТЕТ СУСПІЛЬНИХ НАУК 

 

кафедра соціальної роботи

 

 

 

 

                              ДИПЛОМНА РОБОТА 

студентки V курсу

Бадзелюк Тетяни Василівни

на тему:

Особливості формування гендерної культури особистості  в   закладах освіти

 

 

 

 

                                                                                               Науковий керівник:

                                                                                  Башкірєв В. А.

                                                                                     _____________

                                                                                         

                                                                                    

                                       

                                          Ужгород-2007

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

 

 

ВСТУП..........................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ, СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ПРОБЛЕМИ ГЕНДЕРУ

1.1.    Теоретичні  засади  гендеру..............................................................6

1.2.   Становлення і розвиток гендерних відносин..............................14

3.      Гендерна культуру як соціально-педагогічна

умова розвитку особистості......................................................................................23

РОЗДІЛ 2 ГЕНДЕРНИЙ АНАЛІЗ ЯК ЗАСІБ  ГУМАНІЗАЦІЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ

2.1.    Проблеми гендерної культури в сучасному українському суспільстві....38

2.2.     Гендер як науковий параметр........................................................................47 2.3.      Принципи гендерної рівності в освіті..........................................................50

2.4.     Аналіз результатів  дослідження...................................................................60

ВИСНОВКИ...............................................................................................................63

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ...........................................................65

ДОДАТКИ..................................................................................................................68

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

     Активні суспільні  трансформації, що відбуваються  нині, суттєво змінюють усталені  спроби життєдіяльності, суспільні  норми та ідеологічні конструкції,  що їх визначають. Ці трансформації  активно осмислюють на різних  рівнях; формуються і розвиваються нові наукові напрямки, що мають на меті  осмислити та висловити ці зміни. Одним з таких напрямків стала теорія гендеру.

      Останнім часом  досить поширеною та актуальною  є гендерна тематика і тому  не можна не помітити розбіжностей  у трактуванні різними авторами самого поняття “гендер”.

      Одні  вчені розглядають “гендер”, як  сукупність біологічних та фізіологічних  ознак статі, інші, взагалі, вважають  такий термін неприйнятним, але  визнають “жіночі дослідження”, як самостійний напрям.             

     Більшість  дослідників вважає, що “гендер”, на відміну від поняття статті, стосується не суто біологічних  чи анатомічних властивостей, за  якими відрізняється чоловіки  та жінки, а соціально сформованих  рис “жіночності” та “мужності”. Тобто, поняття гендер на відміну від поняття біологічної статті позначає соціальні ролі жінки та чоловіка, що зумовлюються і конструюються суспільних та культурних чинників, а саме психологічну, соціальну та культурну відмінність між чоловіками та жінками. При цьому рівність статей ні в якому разі не передбачає уподібнення статей, ігнорування статевих психологічних відносин. Питання про рівність прав повинне враховувати специфіку чоловіків та жінок, їх статеві особливості, потреби, інтереси й уподобання.

       Кожна  стать має право на знаковість, відмінність, особливість. Суть проблеми полягає в тому щоб надати однакових прав особам різної статі, а насамперед у тому, аби створити такі умови суспільного життя, щоб жінка та чоловік справді були спроможні реалізувати себе повноцінно, як у громадському, так і в особистому житті. “Рівність прав” означає наділення відповідними правовими гарантіями осіб жіночої та чоловічої статі в усіх сферах людського життя.

       Гендер  починає набувати значення категорії,  зіставної з категоріями „класу” та „раси”; все більше ув’язується з поняттями нації , політики, демократії, розглядається в зв’язку з мистецтвом, культурою тощо.

       Предметом  поглибленого вивчення й наукового  осмислення стають цінності та  життєві орієнтації чоловіка  та жінки, розширення їхніх інтересів і виникнення нових потреб, оновлення характеру відносин між ними відповідно до оновлення світового простору, нові підходи до формування тендерної  культури й формування ними культурних реалій сучасності, розширення індивідуального життєвого простору самовираження, формування гендерної культури в цілому, а також поглиблення інтересу до визначення й творення майбутнього з урахуванням гендерної перспективи.

       Гендерна  теорія виникла як сучасний  науковий пошук паритетних і збалансованих відносин між статями, їх світового і національного  співіснування на основі аналізу та переосмислення  історії, організації громадського та приватного життя жінки і чоловіка, всієї соціальної культури як сфери формування життєвих стратегій індивідів відповідно до їхньої статі.

• Метою нашого дослідження є: визначити як проходить формування тендерної культури в закладах освіти.
• Об’єктом дипломної роботи було обрано процес формування тендерної культури у ВНЗ.
• Предмет: особливості формування тендерної культури у студенів УжНУ.
• Гіпотеза: Тендерна культура в освітніх закладах формує особистість.

   Вступаючи в  ХХІ століття, світова спільнота  розглядає своїм головним завданням  створення кращого світу для  всіх людей – світу, в якому  не буде місця будь-якій нерівності: расовій, етнічній, класовій, гендерній. Досягнення гендерної рівності та поліпшення статусу жінок відповідає цілям сталого людського розвитку.

        ООН, міжнародні розвиткові агенції  враховують гендерний компонент  серед основних показників у вимірі рівня людського розвитку країн. Підтримка досягнення рівності між жінками і чоловіками має своєю ціллю забезпечення стабільного розвитку, передбачає однаковий статус для чоловіка і жінки.

       Це  означає, що вони мають однакові  умови для реалізації своїх людських прав та однаковий потенціал для здійснення свого внеску у національний, політичний, екологічний, соціальний та культурний результати цього розвитку.

Гендер – соціальна  особливість статі людини на відміну  від біологічної статі, соціапльно-рольовий статус, який визначає соціальні можливості людини – чоловіка і жінки в усіх сферах життєдіяльності.

Культура – сукупність засобів і прийомів людської діяльності ( як матеріальної, так і духовної),які  знайшли своє вираження в знаннях, мистецтві, різних матеріальних носіях, вірі, тощо.

Особистість – це певний індивід з притаманними саме йому навичками, темпераментом, рисами характеру, почуттями, нахилами, уподобаннями.

Гендерна культура –  сукупність статево-рольвих цінностей  у суспільних сферах буття та відповідних до них потреб, інтересів і форм діяльності, зумовлених суспільним устроєм та належними інституціями.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ, СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ПРОБЛЕМИ ГЕНДЕРУ

 

      1.1. Теоретичні  засади проблеми гендеру

      Україна ХХІ століття найбільшою своєю цінністю визначила людину. Одночасно саме людина має бути метою суспільного розвитку, тобто на неї мають працювати економіка, політика, ідеологія, соціальна сфера і культура. Цього ми можемо досягти шляхом відродження гідності кожної людини, розширення меж її відповідальності, свободи, ініціативності, повноважень. Справжню рівність прав та свобод можна здобути тільки на основі визнання цінності кожної особистості, створення стійких умов для саморозвитку інтелекту людини, найбільш повної реалізації творчого потенціалу і творчих здібностей, всебічного розкриття творчих та інтелектуальних потенціалів, що дозволить забезпечити потенційний внесок в розвиток суспільства.

        В останню чверть ХХ століття  Організація Об’єднаних Націй концептуально розширила поняття про становище жінки у світі, визначивши його як нерівне з чоловіками. У 90-ті роки ООН дійшло висновку, що подолати таку гендерну нерівність можна тільки через діяльність, пов’язану не лише з поліпшення становища жінок, а й велику роботу серед чоловіків та грамотне регулювання між статевих відносин.

      До Верховної  Ради України порядку законодавчої  ініціативи був поданий проект  Закону “Про державне забезпечення  рівних прав і можливостей  чоловіків і жінок”. Підписавши міжнародні документи, наша країна тим самим зобов’язалася виконувати їх на національному рівні.

“Стаття 24. громадяни  мають рівні конституційні права  і свободи та є рівними перед  законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору  шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, за мовними або іншими ознаками”.

           Рівність прав жінки і чоловіка  забезпечуються: наданням жінкам  рівних з чоловіками можливостей  у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти та професійної підготовки, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці та здоров’я жінок, встановленням пенсійних пільг, створення умов, які дають можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам та матерям.

       Ми  живемо в країні, де конституційно  визначено, що всі люди є  вільні і рівні у своїй гідності та правах і що – Україна одна з перших країн світу, яка у своєму Основному Законі визначила становище жінки і чоловіка, як рівноправних особистостей. Відповідно до положень статті 24 формується і наше гендерне законодавство.

       Необхідність розробки гендерної стратегії визначається соціальними проблемами, викликаними соціально-економічними і політичними перетвореннями в Україні. Поряд з відкриттям нових перспектив для використання людських здібностей, потрібно враховувати істотні гендерні розходження , що мають місце у суспільстві. Можна відзначити, що й досі існують перешкоди для жінок у реалізації їхніх прав у сфері праці, економіки, культури, політики тощо.

       Зміст  поняття ”гендер” є основою  насамперед ідеї соціального  моделювання або конструювання статі. Соціальна стать конструюється соціальною практикою. У суспільстві виникає система норм поведінки, що пропонує виконання визначених статевих ролей; відповідно виникає твердий ряд уявлень про те, що є “чоловіче” і “жіноче” у даному суспільстві.

       Гендер – сукупність  соціальних репрезентацій, а не  природою закріплена даність.

       У цілому ж  слід зазначити, що аналіз гендерних  відносин влади статей в економічній,  соціальній, політичній сферах діяльності. Дуже важко впровадити в суспільну свідомість і практику суспільного будівництва гендерні стратегії, що є засобом соціального моделювання не тільки взаємин між статями, але й цілому соціальних відносин.  Існуюча гендерна політика конструює обидві статі як різні і нерівні, і є фактично системою влади домінування. Змінювати існуючу гендерну політику дуже складно.

        Один із  необхідних засобів на шляху  до мети – гендерна підготовка  управлінських кадрів, яка повинна  стати нормою кваліфікації відповідальних  осіб, що приймають рішення.

В Україні, як на рівні  окремої родини, так і в масштабах  усієї країни, має місце гендерний  дисбаланс. Гендерна політика держави  повинна бути спрямована на подолання  усіх форм і проявів (явних і прихованих) дискримінації за ознакою статі. Головне призначення Стратегії тендерного розвитку – створення політичних передумов і необхідних соціальних умов для найбільш повної реалізації природних здібностей жінок і чоловіків у всіх сферах соціального життя з метою забезпечення стійкого розвитку суспільства.

      Успішне здійснення загальнонаціональних планів і програм соціально-економічного розвитку України, захист унікальної природної і культурної спадщини українського народу безпосередньо залежить від того, яку гендерну політику проводить держава. ЇЇ значимість зростає в міру удосконалювання політичної системи суспільства, розвитку демократичних інститутів та інститутів громадянського суспільства.