Скандинавія: специфіка зовнішньополітичної співпраці

Діапазон  співпраці в рамках РБЄС з початку  був сформульований широко, він включає  всі основні форми і напрямки сучасних міжнародних зв’язків: взаємодія організується в області економіки, інвестицій, торгових і науково – технічних зв’язків, екології, розвитку митної, транспортної і телекомунікаційної інфраструктури, розширення культурних обмінів і освітніх програм, туризму та ін. Співпраця включає в себе особливі проблеми, виникаючі на полярних територіях: підтримка систем життєдіяльності народів Півночі, життя яких протікає в екстремальних умовах, сприяння культурному і соціально – економічному розвитку. Застосовуються також деякі інші ініціативи міського масштабу, такі як, наприклад, досягнення згоди між норвезьким урядом і владою Мурманської області в питаннях щодо залучення робочої сили, якої не вистачає в північних районах Норвегії. За визнанням норвезької сторони ця форма співпраці сприяла прискоренню розвитку північних губерній країни протягом 1990-х рр. В рамках гуманітарних програм в кінці 1990-2000-х рр. вирішуються деякі специфічні для регіону питання, які виникають в сфері охорони здоров’я і соціального розвитку в російській частині регіону [5].

Баренцева співпраця спирається на традиційний  для багатосторонніх міжурядових  організацій механізм реалізації: регулярно організовуються зустрічі міністрів закордонних справ і міністрів, постійно діє Комітет старших посадових осіб (КСПО), який здійснює підготовку міністерських конференцій. При ньому створені чотири робочі групи з економічної співпраці, оточуючому середовищі, енергетики, охорони здоров’я і соціальних питань. Роботі РБЄС сприяють голови держав країн – учасниць.

Країни  – учасниці РБЄС створили національні  секретаріати сприяння співпраці (в  Норвегії – в Кіркенесі; в Фінляндії – в Рованіемі; в Швеції – в Лулео; в РФ – в Мурманську). Починаючи з 6-ої сесії РБЄС, яка почалась в травні 1999 р., з ініціативи норвезької сторони був прийнятий курс на підвищення пріоритетності Баренцевої співпраці в напрямку “гуманітарного виміру”, тобто вона стала більше орієнтуватися на проекти в області екології, охорони здоров’я, розширення обмінів в сфері науки та вищої освіти. Гуманітарна направленість деяких програм перетворилася у відмітну ознаку цієї організації.

Тема ядерної безпеки і поводження з радіоактивними відходами на Кольському півострові стала центральною для  РБЄС. Реалізовується рішення про  посилення координації між проектами  РБЄС і програмою ЄС з субрегіональної співпраці в басейні Баренцева моря – ІНТЕРРЕГ, а також щодо політики “Північного виміру”.

Сприяння економічній співпраці  в рамках РБЄС зводиться, головним чином, до усунення економічних, адміністративних, законодавчих та інших перепон для розвитку транскордонних зв’язків. Це завдання вирішується через спільний розвиток транспортної інфраструктури, спрощення митних процедур, збільшення кількості пунктів перетину кордонів, гармонізації деяких законодавчих норм та ін. Цієї ж цілі притримується інвестиційна співпраця, яка здійснюється за допомогою інвестиційних конференцій, а також шляхом реалізації різного роду програм, в тому числі з залученням коштів Міжнародної фінансової організації (МФО) та ЄС.

Постійно діюча робоча група  з економічної співпраці сконцентровує  свою роботу на виконанні наступних  завдань:

• визначення напрямків співпраці і відбір для реалізації конкретних проектів, їх представлення і рекомендація щодо отримання фінансування через міжнародні кредитні заклади на зразок ЄБРР, фінансових інститутів і програм (ТАСІС) та інших МФО;
• розробка заходів сприяння розвитку зв’язків між діловими колами, включаючи питання фінансової взаємодії;
• рекомендації з гармонізації законодавства, яке регулює господарську діяльність;
• погодження пропозицій з митної та транспортної інфраструктури, а також засобам зв’язку;
• координація дій с іншими робочими групами РБЄС, а саме з питань екології, транспорту та енергетики.

Ще одна помітна особливість  РБЄС – це підприємницькі намагання  налагодити співпрацю в сфері  інновацій. Норвегія, Фінляндія та Швеція профінансували проект фонду венчурного капіталу для північно – західної Росії, виділив кошти в розмірі 27 млн. долл., ще 60 млн. було отримано у вигляді кредитів з боку РБЄС. Діяльність фонду зосереджена на довгострокових наукоємних проектах, пов’язаного з технологічною новизною. Пріоритетне значення при виділенні венчурного фінансування отримали середні підприємства з кількістю зайнятих від 150 до 5 тис. робітників. Діяльністю фонду управляє норвезька компанія “Норум”, яка інвестувала 3 млн. долл. [6].

Існують також і певні проблеми. В галузі інфраструктури країни Північної Європи відчувають труднощі у зв’язку з великою ємкістю транспортних об’єктів на Півночі і це викликає питання нової транспортної інфраструктури. Вирішення цієї проблеми вирішували міністри транспорту і зв’язку. В цілях кооперації РБЄС прискорилось відкриття міжрегіональних авіаліній, підтримані проекти будування автотранспортних магістралей, які поєднають транспортні системи Данії, Норвегії, Швеції та Фінляндії з виходом на Німеччину та країни Східної Європи.

В спільних проектах країн Північної  Європи зазначається проект з вивчення економічних аспектів освоєння північноморського  транспортного шляху до Південно – Східної Азії (в роки “холодної війни” цей проект був призупинений), що безсумнівно вказує на великі можливості для обох центрів.

Крім того, Норвегія та Фінляндія  беруть участь в проекті ІНСРОП, який направлений на вивчення особливостей північного морського судноплавства. Метою проекту є збільшення часу арктичної навігації і використання Північного морського шляху ефективно всіма країнами – членами РБЄС. Міжнародна група експертів, яка працює за проектом ІНСРОП, вивчила всі аспекти освоєння північноморського шляху: від реконструкції криголомів до розвитку портового господарства в шляху слідування суден та їх страхування під час плавання. Деякі судноплавні компанії вже приступили до використання цього транспортного шляху, наприклад, фінська компанія “Немарк”, починаючи з 1990-х рр. активно бере участь в трансфері грузу між північними портами в супроводженні криголому.

Розвиток Північного морського  шляху набуває все більшого значення у зв’язку з освоєнням Тимано – Печерського нафтового родовища, Ямальського газового родовища, а також газових і нафтоносних ділянок морського шельфу Карського і Баренцева морів, особливо Штокмановського родовища [7].

Однією з важливих ланок співпраці  країн РБЄС є радіаційна безпека. У зв’язку з особливістю біосфери країн Північної Європи, де низькі температури спроможні залишати на землі небезпечні для оточуючого середовища компоненти, а з потеплінням випускати їх, вказує на певну вразливість. Внаслідок того, що такі партнери, як Росія, які не в змозі адекватно реагувати на екологічні виклики внаслідок своєї економіки, північні країни виразили свою готовність на надання допомоги. Існують такі проблеми у відносинах, як російській комбінат “Печенганікель”, який є основним джерелом забруднення на Півночі Європи, що створює підстави для занепокоєння країнами Північної Європи в цих відносинах. Більше всього надає допомогу саме Норвезьке керівництво щодо вирішення цих проблем.

Оскільки успіх співпраці залежить багато в чому від інвестиційної  співпраці, то спільні засідання  робочих груп з економічної співпраці  та екології обговорили пріоритетні  проекти і їх шляхи реалізації (згода щодо утилізації ядерних підводних човнів між Норвегією та РФ) та інші проекти співпраці Скандинавських країн.

Складнощі інвестиційного освоєння нових  родовищ природного газу і нафти  між партнерами в північному регіоні  пов’язані з тим, вони розташовані у важкодоступних, слабко об лаштованих в інфраструктурному відношенні і малонаселених територіях, що веде до підвищення капітальних витрат. Ситуація стрімко змінилася, коли ціни на нафту почали зростати, і наразі цей напрямок співпраці все більше розвивається.

Наразі існують мега проекти  щодо енергетичної стабільності Півночі. Одним з них є транспортування  Скандинавськими країнами російського газу крізь свою територію до ЗЄ і внаслідок цього потужні поставки електроенергії з РФ завдяки будуванню транзитної високовольтної лінії.

Особливістю співпраці в рамках РБЄС є його багаторівневий характер, який виражається в існуванні двох паралельних структур: Баренцової ради, яка функціонує на рівні центральних урядових органів, і Регіональної ради, яка працює на рівні міських урядів. В регіональних структурах представлені адміністративно – територіальні одиниці усього північноєвропейського регіону, не зважаючи на їхню державну приналежність.

Взаємодія на рівні адміністративних одиниць, які утворюють заполярні  території Норвегії, Фінляндії, Швеції та РФ, є важним доповненням міністерських  зустрічей на рівні міністрів  закордонних справ, а також керівників галузевих міністерств та відомств. Створення Регіональної ради на рівні керівників адміністративних одиниць, які формують Баренцев регіон, а також його виконавчого органу – Адміністративно – регіонального комітету є відмінною рисою механізму РБЄС. В цих двох органах представлені заполярні провінції, губернії, лени та фюльке Норвегії,Швеції, Фінляндії і РФ (усього 10 адміністративно – територіальних одиниць). Це дозволяє перевести міждержавну співпрацю на міський рівень, забезпечуючи розвиток безпосередніх контактів між регіонами через національні кордони, якщо цього потребують конкретні проекти [8].

Одним з продуктів діяльності Регіональної ради є так звана Баренцева  програма. Перша з них була розроблена в 1994 р. на 2 роки, потім в 1996 р. була прийнята друга Баренцева програма, третя програма була розрахована на 1997-1999 рр., четверта – на 2000-2003 рр. і остання програма на 2005-2008 рр. Всі програми фінансуються з міських ресурсів із залученням коштів Північної ради. В рамках цих програм здійснюється сотні проектів, які згідно з концепцією програми відносяться до категорії малих і середніх. Загальний об’єм фінансування програм склав близько 25 млн. долл. Упор робиться на реалізацію надійних інвестиційних проектів, що швидко окупаються. ЄС координує свою політику ІНТЕРРЕГ – БАРЕНЦ і ТАСІС із Скандинавськими країнами. В якості галузевих пріоритетів Баренцової програми були обрані захист навколишнього середовища, сільське господарство, культура та соціальне обслуговування. В цьому напрямку Північний інвестиційний банк (ПІБ) відкрив кредитну лінію в 100 млн. долл. для фінансування екологічних проектів на Півночі Європи, в тому числі басейну Баренцевого моря.

Щоб оцінити перспективи співпраці  в рамках РБЄС, потрібно врахувати  той фа кт, що в цей регіон включені більш відсталі по відношенню до іншої території регіони країн – учасниць, що в немалому ступені пояснюється суворими природно – кліматичними умовами Півночі: полярні і приполярні райони Норвегії, Швеції та Фінляндії більш слабко розвинуті в соціальному і економічному значенні порівняно з тими регіонами, які знаходяться в регіоні Балтійського моря і беруть участь по лінії РБЄС. Уряди Норвегії, Швеції і Фінляндії приділяють більшу увагу тому, щоб підтягнути розвиток економіки відсталих районів Півночі, сприяти притоку інвестицій, надавати міському населенню соціальну допомогу, митні пільги для міських підприємців. Здійснюються певні заходи щодо розвитку інфраструктури, яка дозволила б активізувати економічну діяльність шляхом створення там нових університетів і науково – дослідницьких інститутів, що сприяло б більш балансованому розвитку провінцій

Принципіально новим моментом співпраці  в рамках РБЄС, яке відрізняє цю організацію від багатьох організацій  Захід-Схід, стали деякі ініціативи, направлені на вирішення гострих соціальних проблем як на півночі Скандинавських країн, так і на російському півночі. Уряд Норвегії взяв на себе фінансування ряду заходів з охорони здоров’я в російській частині регіону. З 1992 по 2002 рр. Норвегія виділяла 10-15 млн. норвезьких крон (близько 2 млн. долл.). Ці кошти йшли на боротьбу з соціально небезпечними захворюваннями (туберкульоз), охорону дитинства і материнства, поліпшення медичного обслуговування. Фінляндія надає підтримку з субрегіональних програм [9].

Коли уряд Норвегії виконував функції  голови РБЄС (в період з 1998р. бо березень 1999р.), він оголосив “гуманітарний вимір” пріоритетним напрямком. Конкретно це відобразилось в посиленні підтримки програм культурних і освітніх обмінів, підготовці кадрів, посиленню служби охорони здоров’я і розвитку соціальної сфери на північній та західній частинах регіону, розвитку контактів між людьми і підтримці демократичних інститутів. Цей напрямок помітно активізував дії Ради в цьому напрямку: Норвегія не тільки профінансувала ряд проектів з охорони здоров’я на території Архангельської та Мурманської областей, але і ініціювала програму обмінів в сфері освіти і науки в регіоні РБЄС. Уряди Швеції і Фінляндії підтримали цю програму.

Протягом 1999-2002 рр. Баренцева рада прийняла спеціальну Програму співпраці в сфері охорони здоров’я, яка була профінансована Норвегією, Швецією, Фінляндією, а також Радою міністрів північних країн. Пріоритетами програми була обрана боротьба з інфекційними захворюваннями, підтримка здоров’я дітей і материнства, профілактика захворювань, покращення медичних послуг населенню, в тому числі представникам корінних народів.

Основною причиною, яка змусила  норвезьке керівництво змінити  пріоритети співпраці в рамках РБЄС в напрямку гуманітарної співпраці, яке було підтримано його партнерами, стало намагання створити сприятливий соціально – економічний клімат, який дозволив би приватним компаніям північних країн більш сміливо вкладати капітали у північно – східний регіон Баренцевого регіону. Щорічно Міністерство закордонних справ Норвегії виділяє для фінансування участі норвезьких північних губерній у співпраці по лінії РБЄС 20-27 млн. норвезьких крон, частина з яких призначається їхнім партнерам по той бік кордону. Усього в період з 1993 по 1999 р. норвезьке керівництво витратило на ці цілі 128 млн. норвезьких крон.

Стійка тенденція високих цін  на нафту і газ на світовому  ринку відкриває можливості для  широкого освоєння нафтових і газових  ресурсів Баренцева моря і прилеглих  арктичних родовищ. Це підвищує роль РБЄС, тому що воно сприяє утворенню умов для економічної взаємодії. В останній час розробляються багато проектів з освоєння ресурсів в цьому регіоні. В Ненецькому АО створено спільне підприємство за участю американської “Коноко”, “Філіпс” та російської “Лукойл”. Американська компанія вклала 500 млн. долл. і отримала 30% акцій нової компанії, інші 70% - у власності “Лукойл”, вклад якої – 3 млрд. долл., оскільки вона передала у нове підприємство активи, які раніше належали ОАО “Ньярнмарнефтегаз”. Нова компанія буде вести добування нафти на 11 родовищах в Тимано – Печорському басейні. Уся нафта (близько 10 млн. барелів в 2008 р.) буде експортуватися крізь термінал Варандей в Ненецькій АО.