Шпаргалки "Міжнародна безпека"

38. Передумови  та фактори формування економічної  безпеки вітчизняних суб’єктів  господарювання.

Економічна  безпека України — це стан рівноваги і соціально-орієнтованого розвитку національної економічної системи, що досягається реалізацією сукупності форм та методів економічної політики. Серед найважливіших факторів нац. екон. безпеки, від реалізації яких залежить майбутнє України, добробут і процвітання нації, співробітники Нац. інституту стратегічних досліджень виділяють наступні: • здійснення структурної перебудови економіки; • забезпечення ефект. розвитку нац. промисловості; • здійснення державою протекц. заходів, спрямованих на підтримку нац. товаровиробника; • істотне зменшення енергомісткості і матеріаломісткості ВВП; •здійснення кардинальної модернізації виробн. та розвиток його наукомістких галузей; • створення замкнених циклів виробн. стратегічно важливої продукції, зокрема, військ техніки та озброєння; • пошук і освоєння родовищ нафти, газу, вугілля, золота, алмазів тощо; • забезп. альтернативних джерел надходження нафти і газу; • створення потужного воєнно-промисл. комплексу, зокрема, ракетно-космічної галузі; • збереження та розвиток інтелект. та наук-техн. потенціалів У.; • створення достатніх запасів держ. золотовалютних резервів; • здійснення політики енерго- та ресурсозаощадження; • здійснення прогресивних екон. перетворень на базі власної моделі реформ; • здійснення широкого комплексу інституційних змін з метою динамічного розвитку нац. економіки; • здійснення реформи податкової системи, посилення стимулювального впливу податків на розвиток виробн.; • забезпеч. фін. стабілізації, подолання кризи платежів; • подолання інфляції; • проведення земельної реформи, підтримка фермерських господ.; • здійснення реформи АПК, відродження села; • забезпеч. конвертованості нац. грош. одиниці; • залучення внутр. інвестиційних ресурсів до розвитку нац. економіки; • зростання добробуту укр. громадян; • виріш. держ. соц. проблем (безробіття, бідність, злочинність); • забезп. населення продовольчими товарами, поліпшення якості і структури споживання; • розвиток внутр.. ринку та внутріш. попиту; • проведення рішучої боротьби з «тіньовою» економікою; • створення соц..-однорідного середовища в усіх регіонах держави, усунення дисбалансу в їхньому соц-екон. розвитку; • забезпеч. зайнятості населення та високого рівня трудових ресурсів; • створення рівних соц. та екон. можливостей для всіх громадян У.; • здобуття У. належного місця у світовому розподілі праці та міжн. торгівлі, інтеграція у світове господ; • побудова екон. відносин з іншими країнами на засадах рівноправності та взаємовигідності; • забезп. конкуренто-спроможності вітчизняної продукції; • вдосконалення товарної структури експорту та імпорту; • забезпечення географ. збалансованості експорту, та імпорту; • нарощування експортного потенціалу, забезп. позитивного сальдо зовн-торг. дія-сті; • підтримка вітчизняних експортерів, сприяння виробникам імпорто-замінної продукції, особливо критичного імпорту; • захист нац. ринку від несприятливої дії світової кон'юнктури та іноземної конкуренції; • ефективне викор. Україною свого вигідного географ. положення для здійснення міжн. транзиту.

39. Сучасні  загрози економічній безпеці країн ЄС

Сучасний стан найбільшого  інтеграційного об`єднання Європи ЄС висуває країнам-членам головним чином  такі загрози економічної безпеки: 1. Загрози фінансової  безпеки як складової економічної безпеки. Світова економічна криза похитнула стабільність євро. Досить важко однозначно встановити причину квітневого падіння курсу євро 2008 року відносно долару США. Проте, оскільки введення єдиної європейської валюти зумовило високий ступінь взаємозалежності економічних та фінансових систем країн-учасниць, то більш гостра криза в окремих країнах стає вагомою причиною послаблення позицій євровалюти. До таких країн відносяться Греція, Португалія, Італія, Бельгія, Ірландія та інші, кредитні рейтинги яких останнім часом суттєво погіршилися. І причиною тому є дефіцит бюджету та значний державний борг. За даними євростату у 25 країнах з 27 Євросоюзу має місце дефіцит бюджету. Найбільший дефіцит бюджету спостерігається у Франції,  Німеччині, Іспанії, Італії, Греції, Ірландії. Для економіки ЄС більш небезпечним є суттєвий дефіцит бюджету таких країн як Німеччина, Франція, Італія, Іспанія, оскільки їх роль у забезпеченні економічної стабільності у Євросоюзі значно більша, оскільки  частка їх ВВП  у ВВП Євросоюзу становить 19, 14, 11 та 9%, відповідно; в той час, коли  Греції, Бельгії, близько 2%, Португалії 1,6%, країн Прибалтики, менш 1%. Також у країнах ЄС спостерігається ситуація високого рівня державної заборгованості(більше 60% ЗА Маастрихтськими критеріями): Австрія, Бельгія, Великобританія, Італія, Мальта, Нідерланди, Німеччина, Португалія, Угорщина, Франція, Греція, Ірландія, Бельгія, Італія, Греція.

2. Внаслідок послаблення фінансової безпеки послаблення зазнала і соціальна безпека, так як країни в якості антикризових почали застосовувати такі методи як: підвищення пенсійного віку, підвищення та введення нових податків на доходи фізичних осіб, підвищення цін сфери послуг, зокрема, освітніх та медичних, що викликало невдоволення населення європейських країн та вплинуло на деяке погіршення рівня та стандартів життя європейців. 3. Демографічна безпека також є не досить сильним місцем країн ЄС, так як спостерігається активний процес флоридизації населення, зменшення фертильності жінок і погіршення показників народжуваності. До того ж гостро стоять проблеми обмеження імміграції населення до країн ЄС з країн Азії, Африки, Латинської Америки.

4. Критичне співвідношення потреб у паливі, можливостей їх постачання і брак власних ресурсів зробило блакитне паливо наріжною проблемою енергетичної безпеки ЄС. Енергетична залежність від РФ робить очевидними логіку ряду політичних рішень як окремих країн, так і всього ЄС. З одного боку, це курс на узгоджену позицію по «незручних» питаннях з Росією, а з другого – пошук шляхів диверсифікації шляхів постачання, будівництва нових гозогонів і розробка програм енергозбереження. Основними проблемами співробітництва ЄС і РФ є такі, як проблема монопольного становища компанії «Газпром», що з одного боку, пов`язано зі стратегією нарощування присутності її капіталу за кордоном, де вона скуповує важливі енергетичні об`єкти через неспроможність заплатити країнами-покупцями за імпортований газ. З другого - не впускає на російський ринок конкуруючі компанії, що закріплює її монопольне становище. Силова позиція «Газпрому» посилюється заявами про можливість переорієнтації постачання газу в Азію чи навіть створенням так званого «газового ОПЕК».

40. Основні  фактори формування економічної  безпеки на пострадянському просторі.

Після розпаду СРСР у 1991 році 15 республік, що входили до його складу стали  незалежними, що означало що тепер вони можуть обирати для себе вільний  шлях економічного розвитку. Так Естонія, Латвія та Литва у 2004 році вже стали  членами найбільшого інтеграційного об`єднання Європи – ЄС. Інші колишні республіки СРСР, окрім Грузії та Туркменістану, утворили об`єднання СНД. Також на пострадянському просторі створені організації:  ГУАМ, ОЧЕС, ЄврАзЕс. Для ефективнішого формування економічної безпеки на пострадянському просторі колишнім республікам СРСР необхідно посилити співпрацю в межах створених організацій, так як на сьогоднішній день вона є більшою мірою декларативною, і майже не приносить економічних вигід країнам. Треба посилювати взаємодію між країнами засобами створення внутрішнього ринку, вільних економічних зон, що сприятиме покращенню стану продовольчої безпеки, посиленням співробітництва у науково-технічній сфері, покращенням інвестиційного клімату та спільною політикою в енергетичній сфері, зокрема, зменшенням залежності від РФ.

Отже, для формування ефективної економічної  безпеки країнам пострадянського  простору можна виділити наступні фактори: • прискорення прогресивних структурних та інституціональних змін в економіці, поліпшення інвест. клімату, підвищення ефективності інвест. процесів; • стимулювання випереджувального розвитку наукоємких високотехнологічних виробництв; • вдосконалення антимонопольної політики; створення ефективного механізму держ. регулювання природних монополій; • подолання «тінізації» економіки через реформування податкової системи, оздоровлення фін-кредит. сфери та припинення відпливу капіталів за кордон, зменшення позабанківського обігу грош. маси; • забезпечення збалансованого розвитку бюджетної сфери, внутр. і зовн. захищеності нац. валюти, її стабільності, захисту інтересів вкладників, фін. ринку; • здійснення виваженої політики внутр. та зовн. запозичень; • забезпеч. енерг. безпеки на основі сталого функц. і розвитку ПЕК, в тому числі послідовного й активного проведення політики енергозбереження та диверсифікації джерел енергозабезпечення;    • забезпечення продовольчої безпеки; • захист внутр. ринку від недоброякісного імпорту — поставок продукції, яка може завдавати шкоди національним виробникам, здоров'ю людей та навколишньому природному середовищу; • посилення участі країн пострадянського простору у міжнац. поділі праці, розвиток експортного потенціалу високотехнологічної продукції; • створення екон. і сусп.-політ. умов для підвищення соц.. статусу наукової та технічної інтелігенції.

41. Національний економічний  інтерес в глоб.вимірі.

Національний економічний  інтерес країни у глобальному  вимірі полягає в органічному  поєднанні власних конкурентних переваг з перевагами міжнародного співробітництва заради забезпечення її громадянам світових стандартів життя. Класифікація національних економічних інтересів: §За ступенем важливості: життєво важливі, стратегічні, тактичні; За тривалістю дії: довго-, середньо- та короткотермінові; §За характером зіткнення: паралельні, конфронтаційні, розбіжні, спільні; §За місцем дії: внутрішні, зовнішні; За ступенем реалізації: нереалізовані, частково реалізовані, реалізовані; §За сферами реалізації: виробничі, фінансові, експортно-імпортні, технологічні, інституційні, військово-економічні, соціально-економічні, демографічно-економічні, еколого-економічні та ін. Національні економічні інтереси за ступенем їх важливості та пріоритетності для держави: - соціально-економічні реформи, забезпечення та примноження матеріальних цінностей; - розвиток науково-технічного потенціалу держави; - удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування; - гарантія приватної власності; - інтеграція в європейський та світовий простір; - забезпечення верховенства права; - підтримання екологічно та технічно безпечних умов життєдіяльності; - система стратегічного партнерства та підтримання регіональної безпеки; - раціональне використання природних ресурсів.

Принципи гармонізації національних економічних інтересів  різних учасників МЕВ: 1. Розумна достатність у задоволенні як індивідуальних, так і групових суспільних потреб; 2. Системність та субординація у реалізації національного економічного інтересу, як і передбачають урахування інтересів усіх членів суспільства, узгодження цих інтересів, недискримінацію інтересів окремих соціальних груп та меншин, розвиток усіх елементів національного економічного інтересу згідно із сучасними світовими стандартами. 3. Всезагальність участі та одночасно персональна відповідальність кожного громадянина за реалізацію національного економічного інтересу країни. 4. Патріотизм і лояльність. 5. Професіоналізм, як мірило соціальної конкурентоспроможності нації, передбачає кваліфіковане та компетентне виконання всіма членами суспільства своїх виробничих функцій, що потребує систематичного навчання, вдосконалення майстерності, практичних навичок та формування поваги до праці. 6. Законність та верховенство праці. 7. Публічність і прозорість. 8. Конвергентність, що передбачає узгодження і зближення економічних інтересів різних соціальних груп і класів на базі національної ідеї, ефективного державного механізму перерозподілу суспільного продукту, використання в інтересах усіх громадян національного багатства, недопущення глибокої соціальної асиметрії в суспільстві.

42.Особливості реалізації національних економічних інтересів України в екзогенній сфері.

Національний  економічний інтерес країни у  глобальному вимірі полягає в  органічному поєднанні власних  конкурентних переваг з перевагами міжнародного співробітництва заради забезпечення її громадянам світових стандартів життя. Ступінь реалізації національних економічних інтересів України неможливий без розгляду екзогенної сфери, специфіка якої полягає у поєднанні позитивних впливів зовнішнього середовища на країну і попередження можливих загроз її безпеці з боку зовнішніх факторів. Так, з одного боку, інтеграція національної економіки у систему світового господарства розширює її можливості у використанні переваг міжнародного поділу праці, залучення в країну іноземних інвестицій, включення держави до науково-технічного співробітництва тощо. Таким чином, реалізація національних економічних інтересів України, з точки зору її економічної самодостатності, повинна розглядатися у контексті того, наскільки екзогенний фактор сприяє формуванню цілісного народногосподарського комплексу держави. І лише після того, коли встановлені та набули стійкості основні макроекономічні параметри, у сферу міжнародної економічної діяльності можуть підключатися конкретні ланки національного виробництва, або розширюватися зони присутності іноземного капіталу на національному терені. Форми вияву національного економічного інтересу України в екзогенній сфері: 1. опанування державою європейськими соціально-економічними стандартами, котрі задають світові зразки і найбільшою мірою відповідають нашому національному менталітету та діловій культурі. 2. Підпорядкування процесу транснаціоналізації національної економіки досягненнюУкраїною високого конкурентного статусу у світі.3. В національних інтересах України зберегти національну ідентичність українців за кордоном, не допустити їх масової асиміляції з іншими націями, створити економічні фінансові, правові та гуманітарні мотиваційні умови для повернення емігрантів на Батьківщину і їх повноцінну суспільну інтеграцію. Роль зовнішньоекономічної сфери на сьогодні полягає у виконанні двох функцій: трансфер в Україну кращих світових стандартів у соціальній, економічній і духовній сферах і компенсація відсутніх у державі ресурсів (технологічних, інвестиційних, природних). Варто враховувати і таку обставину, що іноземний капітал йде в країну, якщо в ній процвітає національний капітал. А це можливо лише за умови економічного піднесення і стабільності.

43. Реалізація національних інтересів країн у зовнішньоекономічній сфері.

Сферою економічних інтересів є суспільне виробництво, їх формування відбувається в рамках існуючого способу виробництва, системи економічних відносин і законів суспільного розвитку.  Економічні інтереси реалізуються в процесі економічної діяльності інституційних одиниць, в якій економічний інтерес виступає мотивом для досягнення економічних результатів функціонування економічної системи поєднує внутрішній і зовнішній аспекти, під національними економічними інтересами країни слід розуміти об’єктивну необхідність задоволення її потреб, які визначаються всією сукупністю економічних відносин країни як на власній території, так і за її межами. внутрішнього і зовнішнього аспектів при формуванні національних економічних інтересів набуває особливої ваги за сучасних умов, які характеризуються посиленням глобалізаційних процесів. Функціонування економічної системи за цих умов дедалі більше залежить від екзогенних чинників: кон’юнктури зовнішніх ринків, доступу до глобальних технологічних, інформаційних, інтелектуальних ресурсів можна стверджувати, що в світлі посилення глобалізації національні економічні інтереси формуються на основі поєднання власних конкурентних переваг країни з перевагами міжнародного співробітництва та мають кінцевою стратегічною метою забезпечення їх громадянам достойного рівня і якості життя відповідно до їхніх ментальних, сутнісних уподобань. Оскільки однією з найбільш значних за часткою складових міжнародного співробітництва є зовнішня торгівля серед національних економічних інтересів, важливе місце посідають національні економічні інтереси у сфері зовнішньої торгівлі. Перелік національних економічних інтересів у зовнішньоторговельній сфері, а саме:  - забезпечення реалізації конкурентних переваг у міжнародному поділі праці;  - забезпечення ефективної структури зовнішньої торгівлі;  - забезпечення балансу зовнішньоторговельних операцій;  - захист внутрішнього ринку від зовнішніх шоків;  - підвищення конкурентоспроможності країни на світових ринках як основи забезпечення національної економічної безпеки.  Реалізація національних економічних інтересів у сфері зовнішньої торгівлі відбувається у процесі розроблення і здійснення ефективної зовнішньоторговельної політики, яка є інструментом держави у справі забезпечення національних економічних інтересів та гарантування економічної безпеки, виконання міжнародних зобов’язань без застосування дискримінаційних заходів стосовно інших держав чи міждержавних угруповань. При цьому важливого значення надається прозорості та обґрунтованості зовнішньоторговельної політики.