Шпаргалки "Міжнародна безпека"

1. Сутність категорії «безпека» та її класифікація.

Безпека - це стан чи положення,коли відсутня небезпека або стан захищеності від загроз ключових цінностей. При аналізі ек. безпеки виділяються передусім три важливих складові: - економічна незалежність, що означає насамперед можливість здійснення державного контролю над нац. ресурсами, спроможність використовувати національні конкурентні переваги для забезпечення рівноправної участі у міжн. торгівлі; - стійкість і стабільність нац. економіки, що передбачає міцність і надійність усіх елементів ек. системи, захист усіх форм власності, створення гарантій для ефективної підприємницької діяльності, стримування дестабілізуючих факторів; - здатність до саморозвитку і прогресу, тобто спроможність самостійно реалізовувати і захищати нац. економічні інтереси, здійснювати постійну модернізацію в-ва, ефективну інвестиційну та інноваційну політику, розвивати інтелектуальний і трудовий потенціал країни. Об'єктами нац. ек. безпеки є держава, суспільство, сім'ї, окремі громадяни, підприємства, установи, організації, окремі території, а також основні елементи економічної безпеки. Класифікація в залежності від об’єкта: безпека людини, безпека групи людей, безпека суспільства, нац.,регіонал і глобал. безпека. За функціональним типом загроз і засобів захисту від них безпеки: військова, економ.,  політ., екологічна, техногенна, енергет, продовол, демограф, культурна і інформац. За джерелами зародження загроз і спрямованістю засобів захисту від них безпека: внутріш і зовн.

 

2. Генезис та еволюція системи МБ, її сучасні рівні.

Міжнародна безпека -  сист між нар відносин,заснована  на дотриманні всіма державами  загальновизнаних принципів та норм міжн.права ,що виключає можливість вирішення  спірних питань і протиріч між ними  шляхом застосування сили і погроз. Отже своє становлення міжнародна безпека розпочинає з періоду Першої світової війни, коли виникла потреба у необхідності об єднання міжнародних зусиль для запобігання війн. Так з 1919 року виникла Ліга Нації з метою  “розвитку співробітництва між народами й гарантії їхнього миру й безпеки”. Основи створення системи і забезпечення міжнародної безпеки,  які діяли в другий період її розвитку від завершення Другої світової війни до завершення “холодної війни”. В цей період була створена ООН,а головна відповідальність за підтримку міжнародного миру й безпеки покладена на Раду Безпеки ООН. . Третій період  характеризується  такими подіями як розпад СРСР перетворення США в єдину наддержаву й одночасно – формування нових центрів сили  (Китай,  Європейський Союз,  Російська Федерація тощо), зростання ролі міжнародних інститутів і міжнародного права в регулюванні життєдіяльності світового співтовариства;.  Багато аналітиків пов’язують перехід від одного світопорядку до іншого, до нових реалій у побудові міжнародної безпеки із подіями 11 вересня 2001 р. у США. США у відповідь на них висунули доктрину відплати і почали військові акції в Афганістані.  Таким чином,  у розвитку міжнародної безпеки розпочався новий – четвертий період,  який триває і до сьогодні. Він ознаменувався інтенсифікацією процесів глобалізації,  демократизації,  науково-технічної революції,  загостренням суперечностей між інтернаціоналізмом  (або космополітизмом),  з одного боку,  і націоналізмом,  цивілізаційними особливостями –  з іншого. Міжнародна безпека спочатку розглядалася лише з точки зору військово-політичних конфліктів,а зараз на рубежі 21 століття її становить і інформаційна безпека і пізніше додалася і продовольча безпека  і особливу загрозу сучасного світу несе в собі боргова безпека і тд. Залежно від масштабів прояву вирізняють такі рівні міжнарод.безпеки: національний рівень,регіональний рівень і глобальний рівень.

 

3. Структура сучасної системи МБ та її принципи.

Міжнародна безпека - система міжн відносин, заснована на дотриманні всіма державами загальновизнаних принципів та норм міжнарод. права, що виключає можливість вирішення спірних питань і протиріч між ними шляхом застосування сили та погроз. Принципи: ствердження мирного існування в якості універсального принципу міждерж. відносин; забезпечення рівної безпеки для всіх держав; створення дійових грантів у військовій, політ., економ та гуманітар. сферах; недопущення перегонів озброєння в космосі,припинення всі випробувань ядер.зброї та її ліквідац.;беззаперечна повага суверенних прав кожного народу;справедливе політ врегулювання міжн криз і регіон. конфліктів; зміцнення довіри між державами; формув. ефект. методів, попередження міжн. тероризму; знищення геноциду. апартеїду,пропаганди,фашизму. Виключення з міжн. практики всіх форм дискримінації,відмова від екон. блокад і санкцій. До основних принципів забезпечення економічної безпеки України можна віднести: - верховенство закону при забезпеченні економічної безпеки; - додержання балансу економічних інтересів особи, сім'ї, суспільства, держави; - взаємна відповідальність особи, сім'ї, суспільства, держави щодо забезпечення економічної безпеки; - своєчасність і адекватність заходів, пов'язаних із відверненням загроз і захистом національних економічних інтересів; - пріоритет договірних (мирних) заходів у вирішенні як внутрішніх, так і зовнішніх конфліктів економічного характеру; - інтеграція національної економічної безпеки з міжнародною економічною безпекою.

 

4. Нац.безпека та система національно-державних інтересів.

Національна безпека — захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам. Національно - державний інтерес — фундаментальний принцип забезпечення життєздатності держави, слідування якому дозволяє не лише зберегти націю як єдине ціле а й забезпечити їй достатні перспективи росту. ієрархія системо нац.-держ. інтересів .- корінні інтереси: - основні інтереси і другорядні інтереси.

Можна застосувати наступну класифікацію національних економічних інтересів: 1. За ступенем важливості: життєво важливі; стратегічні; тактичні. 2. За тривалістю дії: довготермінові; середньотермінові; короткотермінові. 3. За характером зіткнення: паралельні; конфронтаційні; розбіжні; спільні. 4. За місцем дії: внутрішні; зовнішні. 5. За ступенем реалізації: не реалізовані; частково реалізовані; реалізовані. 6. За сферами розповсюдження: виробничі; фінансові; експортно-імпортні; технологічні; інституційні; військово-економічні; соціально-економічні; демографо-економічні; еколого-економічні; інші.

 

5. Поняття «небезпека» та її типологія.

Небезпека - це об’єктивно існуюча  можливість негативного впливу на соціуму в результаті якого йому може бути завдано будь-якої шкоди,що погіршує його стан, а також надає розвиткові небажаних динаміки або предметів (характер, темпи, форми..) Реальна небезпека передбачає негайне реагування на виникнення негативних впливів. Потенційна пов’язана з майбутніми негативними умовами діяльності держави, суспільства чи індивіда. Уявна небезпека є суб’єктивним перебільшенням реальної неіснуючої небезпеки. Існує ще деяка класифікація небезпеки: за локалізацією (літосфера, гідросфера, атмосфера, космос – клас природних небезпек), за наслідками (стомлення, стрес, отруєння, аварія, катастрофа, захворювання, смерть – клас антропогенних небезпек), за шкодою (соціальна, технічна, екологічна – соціокультурні небезпеки), за сферами діяльності (побутова, виробнича, спортивна, дорожньо-транспортна, військова), за структурою (прості, складні, похідні), за характером дії (активні, пасивні)

 

 

 

 

 

 

6. Основні функції системи безпеки держави.

Національна система  безпеки - є спеціально створеною  в країні конституйованою сукупністю установ, інститутів та закладів, а також засобів, методів і напрямів їх діяльності з забезпечення надійного захисту національних інтересів країни.Основні функції системи безпеки держави: - виявлення та прогнозування внутрішніх і зовнішніх загроз життєво важливим інтересам особистості, суспільства і держави, здійснення заходів з їх попередження чи нейтралізації; - створення і підтримка в готовності сил і засобів підтримання безпеки; - управління силами та засобами забезпечення безпеки у повсякденних умовах і за надзвичайних обставин; - здійснення системи заходів з встановлення нормального функціонування суб’єктів безпеки; - участь у заходах із забезпечення безпеки за межами країни у відповідності з міжнародними угодами і договорами, укладеними чи прийнятими державою.

 

7. Підходи до визначення сукупної сили держави.

Комплексна оцінка сили держави за Моргентау: географічне положення, природні ресурси,промислові можливості, населення, національний характер, національна мораль, ступінь підтримки населенням уряду, якість дипломатії, якість управління.  Оцінка сили держави за Кляйном: Вм = (Км+Еп+Вп) х (Сц+Нв), де Вм–видима сила держави, Км–критична маса, що складається з відношення к-ті населення до території, Еп–економічний потенціал, Вп–військовий потенціал, Сц–стратегічна ціль, Нв–національна воля. Оцінка статусу і прогнозної динаміки процесу державного розвитку здійснюється в моделі стратегічної матриці по дев'яти базовим факторам.1. управління 2. територія 3. природні ресурси 4. Населення 5. Економіка6. Культура і релігія 7. Наука і освіта 8. Армія (збройні сили) 9. Зовнішня політика. За статусом держави поділяються на наддержави, великі держави, регіональні держави, малі держави. Наддержава - Класичне сприйняття цього терміна відноситься до періоду після Другої світової війни, коли виникла біполярна система, на полюсах якої знаходилися США і СРСР, які досягли статусу наддержав. В даний час США претендує на те, щоб бути єдиною наддержавою сучасного світу. Термін «регіональна держава» виник відносно недавно. У нашій класифікації під ним розуміється держава, яка є значною в регіональному масштабі, але не володіє важливими атрибутами  великої держави (обсяг ВВП, рівень технологічний розвиток, статус в міжнародних союзах, якість соціального капіталу). Термін «мала держава» позначає країни, значущість і територія яких навіть в регіональному вимірі невеликі. Фактор «Управління» розглядається в якості ключового фактора моделі стратегічної матриці. Він забезпечує якість синергетичну взаємодію основних факторів і відповідає за гармонізацію різних складових сили країни. Саме з системою управління пов'язана відповідальність вищого керівництва країн за вибір і реалізацію стратегічної лінії розвитку країни. Більш пильний розгляд показників, що визначають якість управління, показує, що воно характеризується наступними параметрами: стійкість: широта соціальної бази системи управління та її можливості  до дій у непередбачених і кризових умовах, до подолання деструктивних впливів зовнішнього і внутрішнього характеру; адаптивність: здатність системи управління швидко реагувати і пристосовуватися в умовах нелінійної динаміки зовнішніх та внутрішніх викликів; здатність до лідерства: означає не тільки відповідність системи управління суспільним очікуванням, але й активна участь у формуванні соціальних потреб; ефективність освіти; послідовність у досягненні поставлених цілей. Фактор «Територія» визначається насамперед її зв'язковим розміром. В якості додаткових показників використані: протяжність території з півночі на південь і зі сходу на захід; протяжність сухопутних кордонів; протяжність морських кордонів; кліматичні особливості території; особливості рельєфу.  Природні ресурси. В якості параметрів оцінки природного потенціалу виділені:- забезпеченість мінеральними ресурсами; - стан ґрунту і земельні ресурси; - забезпеченість водними ресурсами;- особливості клімату; - схильність території країни до небезпечних природних явищ; - стан біологічних ресурсів; - наявність національних парків, їх функціональне призначення; - антропогенне навантаження на територію країни, загальний стан екології. При оцінці значень фактора «Населення» ключовою характеристикою демографічного потенціалу залишається загальна чисельність населення в країні. Крім неї важливі такі параметри, як: - здоров'я населення; - статева структура населення і середній вік чоловіків і жінок; - соціальне забезпечення населення, включаючи пенсійне, страхове забезпечення; - соціальні гарантії та соціальна безпека; - тип розселення, що характеризує ступінь освоєння території і доступність її для господарської діяльності. З іншого боку, наявність неосвоєної території представляє потенціал економічного зростання країни.  Визначення значущості держави у світовій системі по чиннику «Економіка». Ключові аспекти добре відомі: обсяг ВВП, ВВП на душу населення, золотовалютні резерви, платіжний баланс, державний борг. До основних показників такого роду відносять наступні: - обсяг валового внутрішнього продукту; - обсяг валового національного продукту; - частка держави у світовій економіці; - обсяг ВВП на душу населення; - торговельне сальдо і платіжний баланс; - паритет купівельної спроможності  національної валюти; - основні торговельні партнери. Для характеристики укладу економіки використовуються також показники: - структура експорту, в тому числі по; - структура імпорту; - відношення ВВП до рівня експортно-імпортних операцій та ін. Дослідження показника «Культура і релігія »включає показники. До основних відносяться наступні: - внесок держави у світову культуру;- наявність на території держави культурних пам'яток всесвітнього значення; - наявність на території держави релігійних центрів світового та регіонального значення; - ступінь впливу національних релігійних центрів в рамках світових релігій; - ступінь гармонізації міжнаціональних  відносин; - ступінь гармонізації міжконфесійних відносин. Наука і освіта. В якості додаткових показників розвитку науки, технології і науки виділені наступні: - рівень розвитку в країні нових технологій; - комплексність науково-технічного розвитку країни (повнота спектру сучасних виробництв, наявність космічної, літакобудівної промисловості); - ступінь розвитку інформаційних технологій; - відповідність національних освітньої-тільних стандартів світовому рівню.  Армія і збройні сили. - наявність стратегічних ядерних сил, морський, сухопутний і авіаційний компонент, кількість боєзарядів, ступінь відповідності систем озброєння світовим стандартам; - розвиток сил загального призначення; - розвиток систем управління і зв'язку; - ступінь використання сучасних інформаційних технологій; - якість використовуваних систем управління та зв'язку; - наявність і ступінь оснащеності збройних сил

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

8. Значення статусу держави за фактором «економіка» в інтегральній оцінці сили держави.

Визначення значущості держави у світовій системі по фактору «Економіка» з позицій  сьогоднішнього дня не представляють  особливої ​​складності. Ключові  аспекти добре відомі: обсяг ВВП  держави, ВВП на душу населення, золотовалютні  резерви, платіжний баланс, державний борг і т.д. Однак до оцінки економічного потенціалу треба підходити з урахуванням не тільки суто економічних, але й багатьох інших показників. Крім того в даний час прийнято виділяти сировинний тип економіки для країн, експортні можливості, і як наслідок, їх участь у світовій економіці базуються на поставках сировини для провідних постіндустріальних держав. В рамках даного типу економіки може виділятися спеціалізація – наприклад паливно-сировинна економіка і т.д. Разом з тим існує набір показників, що характеризують розвиток економіки кожної країни і дозволяють здійснювати їх статистичну обробку. До основних показників такого роду відносять наступні: - обсяг валового внутрішнього продукту; - обсяг валового національного продукту; - частка держави у світовій економіці; - обсяг ВВП на душу населення; - торговельне сальдо і платіжний баланс; - паритет купівельної спроможності національної валюти; - основні торговельні партнери держави. Для характеристики укладу економіки використовуються також показники: - структура експорту, в тому числі по ступені технологічності (високо -, середньо-і низько технологічна продукція і послуги); - структура імпорту; - відношення ВВП до рівня експортно-імпортних операцій та ін.  Для розрахунку економічного потенціалу також доцільно використовувати параметр, пов'язаний з потенціалом росту економіки за рахунок неосвоєних територій. Наявність таких територій - колосальна і поки недооцінена економічна цінність. Зокрема, це відкриває можливість для розвитку принципово нових і екологічно чистих виробництв - дешевого, ефективного транспорту і комунікацій, для використання багатств лісу та екології в рамках нових агрокультурних систем і т.п. Наддержава - держава, розвиток економіки якого грає визначальну роль для динаміки світової економіки ( ЄС, Китай, США). Велика держава - Держава, чия економіка в змозі чинити істотний вплив на динаміку світової економіки,в тому числі в окремих галузях.(Японія, Індія, Великобританія, Німеччина). Регіональна держава - Економіка держави малозначуща загальносвітовій системі, але має помітний вплив на життя регіону. ( Іспанія, Мексика, Канада). Мала держава – слабка, малозначуща економіка. (Словаччина, Туніс, Іран). Крім того в інтегральних оцінках за фактором «Економіка» зроблена спроба врахувати зростання ролі інновацій. Ключовим питанням у цьому контексті представляється необхідність розрізняти незначні і найважливіші інновації та визначати напрями,за якими конкретні інновації будуть заохочуватися держ.інститутами.

 

9. Система МБ: структура, принципи, сучасні характер-ки

Міжнародна  безпека – це система міжнародних відносин, заснована на дотриманні всіма державами загальновизнаних принципів та норм міжнародного права, що виключає можливість вирішення спірних питань і протиріч між ними шляхом застосування сили та погроз. Принципи міжнародної безпеки: - ствердження мирного існування в якості універсального принципу міждержавних відносин; - забезпечення рівної безпеки для віх держав; - створення дієвих гарантів у військовій, політичній, економічній та гуманітарній сферах; - недопущення перегонів озброєння у космосі, припинення всіх випробувань ядерної зброї та повна її ліквідація; - беззаперечна повага суверенних прав кожного народу; - справедливе політичне врегулювання міжнародних криз і регіональних конфліктів; - зміцнення довіри між державами; - формування ефективних методів попередження міжнародного тероризму; - знищення геноциду, апартеїду, пропаганди фашизму; - виключення з міжнародної практики усіх форм дискримінації, відмова від економічних блокад і санкцій (без рекомендацій світової спільноти); - встановлення нового економічного порядку, що забезпечуватиме рівну економічну безпеку всіх держав. Основні способи забезпечення міжнародної безпеки: - двосторонні договори про забезпечення взаємної безпеки між зацікавленими країнами; - об’єднання держав у багатосторонні союзи; -всесвітні міжнародні організації, регіональні структури і інститути для підтримки міжнародної безпеки; -демілітаризація, демократизація та гуманізація міжнародного політичного порядку, встановлення верховенства права у міжнародних відносинах. Рівні МБ : національний, регіональний, глобальний. Сучасне бачення проблем безпеки включає два основних методологічних підходи - просторово-географічний і галузево-функціональний. У просторово-географічному контексті міжнародна безпека має певні градації, що відповідають рівням міжнародних відносин. За такого підходу застосовуються операціональні визначення, що вказують на структурні рівні безпеки - від локального до глобального (національна, субрегіональна, регіональна, трансрегіональна, або міжрегіональна, глобальна). Галузево-функціональні дефініції передбачають градації безпеки за формами відносин (політична, воєнна, економічна, енергетична, продовольча, технологічна, екологічна, суспільна, соціальна, безпека розвитку тощо).

 

10. Регіональні та глобальні загрози міжнародній безпеці.

Характерна особливість  сучасної системи міжнародної безпеки  – протистояння двох тенденцій: (1) фрагментація та регіоналізація міжнародної безпеки, результатом чого є напруженість і суперництво; (2) прагнення до глобальної стратегічної взаємопов'язаності.  Факти, що свідчать про наявність фрагментації та регіоналізації міжнародної безпеки: 1. Децентралізація системи міжнародної безпеки, що призвела до фрагментації світу на відносно самостійні комплекси регіональної безпеки. 2. США - єдина у світі військова наддержава, геополітичним амбіціям якої складно протистояти. 3. Після закінчення “холодної війни” великі держави (окрім США), вирішуючи проблеми безпеки, перш за все, керуються регіональними інтересами. 4. Зросла конкуренція між великими державами і регіонами світу. Відомий вчений Ч. Капхен переконаний, що поновлення суперництва між великими державами світу вже визначено, а значною мірою цьому сприяють США, він прогнозує створення загальним добробутом ЄС конкуренцію для США, піднесення РФ, подальше зростання економіки Китаю та перетворення його на цілий регіон, подолання Японією наслідків економ. спаду та розширення її впливу в економічній і політичній сферах. 5. Збільшення кількості конфліктів і локальних війн, що є наслідком зникнення стримуючих механізмів після розпаду біполярної системи світу. За холодної війни більшість локальних конфліктів не вирішувались, накопичуючи від’ємний потенціал, а коли зник нагляд з боку США та СРСР, конфлікти загрозливим чином оновилися. Факти, що засвідчують існування спрямованості на глобальну стратегічну взаємопов’язаність: 1. Загроза національній безпеці перестає бути виключно військовою, а набуває різного характеру. Необхідним є створення глобального механізму координації і співробітництва між країнами. На перший план виходять глобальні проблеми (збройні конфлікти, масова бідність, деградація навколишнього середовища, потоки біженців, наркотики, злочинність тощо), вирішення яких потребує колективних зусиль. 2. В багатьох регіонах відбувається зсув у напряму спільної оборони або багатосторонніх заходів безпеки. Сьогодні військова глобалізація, загрози та виклики глобального характеру спонукають до переосмислення ідеї національної безпеки та її практичної реалізації. Доктрина національної безпеки лишається одним з найважливіших принципів сучасної державності.