Ринок праці України: сучасний стан та тенденції розвитку

Переважна більшість респондентів ще не мали власного досвіду працевлаштування, але думка стосовно дискримінації  працівників при прийнятті на роботу у них вже сформувалася. Щодо запитання, чи існують прояви дискримінації  при прийнятті на роботу, 62% респондентів відзначили, що таке явище поширене стосовно жінок, разом з тим зазначаючи, що відносно чоловіків воно теж спостерігається (42%).

Випускники вищого навчального  закладу вважають, що в Україні  поширені прояви дискримінації при  призначенні жінок на керівні  посади - про це зазначили 71% респондентів; разом з тим, трапляються факти  дискримінації і стосовно чоловіків (31%).

Майже всі респонденти, ставлячи себе на місце керівника приватного підприємства, обирали б працівників, звертаючи  в основному увагу на такі критерії, як професійні і кар’єрні досягнення, досвід роботи, освіту та професійну компетентність. Жоден з них не зазначив стать  як важливий критерій відбору працівника. Думка опитаних студентів щодо існування  відмінностей у ділових якостях  чоловіків та жінок поділилася таким  чином: 40% студентів вважають, що існує  суттєва різниця між діловими якостями жінок та чоловіків, 45% респондентів це твердження заперечують. Незважаючи на це, чоловіку-працівнику приписують такі якості (респонденти обирали  із запропонованих), як вміння заробляти  гроші, вміння постояти за себе, відстоювати  свої інтереси, лідерські якості, ерудиція і розум, цілеспрямованість, а також  сила волі. Жінці-працівниці, на думку  студентів, притаманні вихованість, сумлінність, гарний смак, зовнішня привабливість, ерудиція, розум та цілеспрямованість. У студентської молоді сформовані ціннісно-нормативні уявлення про те, що жінкам-працівницям  та чоловікам-працівникам притаманні різні ділові якості, що і є підставою  виконання різних трудових функцій (управлінських і виконавських) та праці у різних сферах (приватній і публічній). (електронний ресурс - http://conf.vntu.edu.ua/humed/2006/txt/06lomvnz.php - КСД проведено в НЛУУ в травні 2004р. (м. Львів). Нами були опитані всі студенти останнього курсу навчання, які на момент проведення дослідження навчалися на економічному та технологічному факультетах. Загальна кількість опитаних 198 студентів, питома вага дівчат становила 53%.)

Аналіз результатів опитування дозволив підтвердити гіпотезу про  те, що випускники вищого навчального  закладу, які виховані в Західній Україні на традиційних уявленнях  про роль жінки в суспільстві, погоджуються з тим, що робота для  жінки є важливою, але більш  важливим для неї є наявність  сім’ї та дітей. Реалії сьогодення змінюють ціннісно-нормативні уявлення студентської молоді про соціальні  ролі жінок та чоловіків в українському суспільстві. Лише 29% респондентів погодилося з твердженням, «що завданням  чоловіка є заробляти гроші, завданням  жінки – доглядати за домівкою та сім’єю».

Згідно  з даними міжнародних звітів, які вимірюють стан ґендерних відносин (Global Gender Gap Report, UNDP Human Development Report та ін.), для України характерним є нерівний доступ чоловіків і жінок до матеріальних ресурсів, суттєва різниця в оплаті праці, ґендерно сегрегований ринок праці тощо [ с. 17 Марценюк Т. Ґендерна дискримінація на ринку праці в Україні: соціологічний аналіз / Тамара Марценюк // Праця і закон. – 2008. – № 02 (98). – С. 16-19.]. Українські дослідники та експерти звертають увагу на нерівномірний розподіл жінок і чоловіків за галузями та сферами діяльності (горизонтальну сегрегацію), бар’єри для просування жінок по службі (вертикальну сегрегацію), дискримінацію на ринку праці та ін. [Лавріненко Н.В. Гендерна динаміка соціально-економічного статусу / Н.В. Лавріненко // Українське суспільство 1992–2004. Моніторинг соціальних змін / [за ред. В. Ворони, М. Шульги]. – К.: Інститут соціології НАН України, 2004. – С. 81-89].

Як показують  дані досліджень щодо участі жінок  на ринку праці в Україні, вагома підтримка думки про те, що для  жінки так само важливо мати роботу, як і для чоловіка – результат  дії радянського ґендерного контракту  працюючої матері. Натомість, українські жінки, будучи активно залученими до ринку праці,  отримують, в середньому, згідно з різними даними, лише 70% зарплати чоловіків. Питання великої різниці в оплаті праці спонукає аналізувати протиріччя у сфері ґендерних відносин щодо жінок: освічені жінки

працюють  на малооплачуваних роботах.

Розрізнять  горизонтальну та вертикальну гендерну сегрегацію Під горизонтальною сегрегацією  мається на увазі існування так  званих типових "чоловічих" і "жіночих" професій у суспільстві. Відповідно, горизонтальна сегрегація виявляється  у тому, що в певних сферах виробництва  задіяна більша кількість чоловіків, в інших – жінок. Так, серед  дорослих чоловіків статистично  значущо більше тих, хто працює повний робочий день – 49 % на противагу 32 % серед  жінок. Серед чоловіків майже  у два рази більше безробітних (10,2 %), ніж серед жінок (5,9 %). Однак, серед  жінок суттєво більше пенсіонерів (37% проти 24% серед чоловіків) та домогосподарок (12% проти 0,2%). Отже, українські чоловіки більшою мірою, ніж жінки мають  доступ до економічних ресурсів (зокрема, до оплачуваної праці). Що ж до динаміки працевлаштування то ситуація на ринку  праці в 2011р. склалася наступним  чином (табл..2.3.1)

Табл..2.3.1. Працевлаштування не зайнятих трудовою діяльністю громадян за статтю у 2011 році(www.ukrstat.gov.ua) 

¹ Розраховано як відношення кількостіі незайнятих осіб, працевлаштованих  державною службою зайнятості, до  загальної чисельності осіб, які перебували  на обліку впродовж звітного періоду

  Як видно з таблиці динаміка працевлаштування чоловіків та жінок  по місяцях в 2011 коливалася. Загальна чисельність працевлаштованих за рік становить 762,7 тис.осіб, з них, відповідно, 353,2 тис. жінок та 409,5 тис. чоловіків,тобто у відсотковому співвідношенні працевлаштованих  чоловіків на 24% більше ніж жінок.

Дискусійним постає питання наявності дискримінації  на ринку праці України. Через  брак уточнюючих даних не доцільно говорити однозначно про свідомий чи не свідомий вибір жінок на користь  ведення домашнього господарства, наявність  структурних умов такого вибору чи вплив пануючих у суспільстві  ґендерних стереотипів .

Однак, отриманий  результат свідчить про те, що в  економічній сфері українські жінки  мають менший доступ до такого важливого  каналу доступу до економічних ресурсів, як оплачувана робота.

Жінки більшою  мірою, ніж чоловіки, представлені у  професійній та технічній сфері: 33% проти 16% серед чоловіків; у сфері  торгівлі: 15% серед жінок проти 6% серед чоловіків. Такі професії, як лікарі, вчителі, медсестри, бухгалтери тощо залишаються традиційно "жіночими" в українському суспільстві. Серед  чоловіків же більше кваліфікованих і напівкваліфікованих робітників. Окрім того, серед чоловіків і  жінок приблизно однакова кількість  посідає вищі та нижчі адміністративні  ланки. З іншого боку, між жінками  і чоловіками може існувати не однакове розуміння того, що є "вищою" і  "нижчою" ланками управління. Адже питання про самооцінку сфери трудової діяльності може мати певне суб’єктивне зміщення. (рис. 2.3.2.)

Рис.2.3.2 Сфера  трудової діяльності дорослого населення  України.

Жінок більше серед професіоналів (21% протии 16% серед  чоловіків), спеціалістів (20% проти 8%), технічних  службовців (7% проти 2%) та робітників сфери  торгівлі і послуг (20% проти 11%). Водночас серед чоловіків більше кваліфікованих робітників (25% проти 8%  серед жінок) та операторів машин (21% проти 2%). А от серед найвищої категорії – законодавців, вищих

посадових осіб, керівників – жінок стільки ж, як і чоловіків (10-12%). Згідно з такими даними доцільно знову констатувати наявність значної сегрегації за сферами діяльності. Причому, на перший погляд може здатися, що жінки посідають  більш престижні позиції, адже їх більше серед професіоналів і  спеціалістів, а чоловіків – серед  робітників. Однак у цьому випадку  є вірогідність  обмеженісті емпіричних даних. Самі ці професійні сфери внутрішньо гетерогенні. Зокрема, різні професії в межах однієї сфери можуть мати неоднакові параметри (наприклад, за оплатою  праці). Як приклад доцільно взяти  професію вчителя (чи викладача), яка  в Україні є типово "жіночою", і хоча вона належить до категорії, здебільшого, "професіоналів", але  є гірше оплачуваною, ніж деякі  інші професії з цієї сфери. Попри  належність до "професіоналів", чоловіки і жінки з різних професій матимуть об’єктивно відмінні за ефективністю канали доступу до різноманітних ресурсів.

Відповідно  до вищесказаного зареєстрований рівень безробіття серед жінок більший  ніж серед чоловіків. Це можна  побачити виходячи з даних вказаних  в таблиці 2.3.3. , в якій наведенні показники безробіття за статтю та місцем проживання по Україні за 2011р.

Кількість зареєстрованих безробітних за статтю у 2011 році 

(на кінець  звітного періоду; тис. осіб)

З таблиці  можна побачити, що рівень безробіття серед жінок в 2011р. кожного місяці в 1,5, а в деяких місяцях в 2 рази, вищий ніж серед чоловіків. Це говорить про нерівне положення  чоловіків та жінок на ринку праці.

Під вертикальною сегрегацією розуміється нерівність між чоловіками та жінками щодо посад.  Чоловіки частіше займають керівні  посади, на відміну від жінок, які  знаходяться на нижчих щаблях влади. 

Між жінками  та чоловіками існує статистично  значуща розміжність показників.  Так, на рівні 1% значущості серед чоловіків  більше тих, хто керує, ніж серед  жінок (30% проти 23% серед опитанх респондентів). Найбільш чутливим це питання виявилось  для різних освітніх категорій. Тут  вже розбіжності є не лише статистично  значущими, але й значними за своєю  величиною.

Жінки рідше  за чоловіків займають керівні посади. А як відомо, жінок серед вищої  освітньої категорії більше, аніж чоловіків. Оскільки жінки мають  не гіршу освіту, ніж чоловіки, є  підстави вважати, що жінок менше  на керівних посадах не через рівень їхніх навичок або вмінь.

Жінки мають середній дохід (985 гривень), який дорівнює приблизно 60% середнього доходу чоловіків(1657 гривень). (http://reports.weforum.org/globalgender-gap-2011/). Тобто, виходячи навіть з цих даних, чоловіки мають більшу кількість економічних ресурсів, що уможливлює відтворення патріархатних відносин у суспільстві. Причому розбіжності у доході простежуються серед мешканців міст і сіл, представників різних регіонів України, людей з різним рівнем освіти.

Ще однією важливою умовою праці є кількість  годин, які зобов’язана працювати  людина. Чоловіки, в середньому, працюють 43 години на добу, а жінки – 39,5, що на 3,5 години менше. За результатами дисперсійного  аналізу (статистично контролювався  вплив віку), фактор статі пояснює 2% дисперсії кількості години звичайного робочого тижня. Отриману відмінність  доцільно пояснити з різних точок  зору. З одного боку, жінки можуть бути змушені йти раніше з роботи, оскільки мають обов’язки щодо домашньої  сфери та дітей. З іншого боку, професії, де зайняті здебільшого чоловіки, можуть вимагати більше часу. Аналіз показує, що врахування впливу професійної належності при аналізі тривалості робочого тижня зменшує вплив статі, але  він усе одно лишається статистично  значущим (частка поясненої дисперсії  – 0,6%). Найбільша різниця простежується  для наймолодшої вікової групи  – 18-29 річних. Так, серед них чоловіки працюють більше, ніж жінки, аж на 8 годин. Для 30-44 річних наявність розбіжності  зберігається, але стає суттєво меншою – 4 години. А уже для 45-59 річних статично значущих розбіжностей не простежуються.

В загальному чоловіки працюють більше, ніж жінки. Як вже зазначалося, з отриманих  даних неможливо однозначно сказати, чому так відбувається. Окрім того, слід додати, що відповідно до усталених гендерних стереотипів прийнято вважати, що чоловік (який є годувальником родини), має працювати,

причому більше, ніж жінка, яка радше повинна  займатися облаштуванням домашнього вогнища.

Загалом, жінки і чоловіки мають об’єктивно відмінні позиції у сфері зайнятості в Україні, тобто, доцільно стверджувати про наявність гендерної нерівності у цій сфері.

По-перше, наявні суттєві розбіжності між  чоловіками і жінками за статусом зайнятості. Уже доступ до сфери  зайнятості обмежує жінок, оскільки серед них більше домогосподарок та пенсіонерів. У межах же самої  сфери зайнятості ситуація погіршується наявністю очевидної горизонтальної і вертикальної гендерної сегрегації.